Майкл Щур
13 год ·
Ви знали, що серед евакуйованих з Китаю українців є 8-річна дитина?
- Доброго дня. Ось ми і побачили в тих Санжарах обличчя страху смерті. Страх смерті показує, яка людина всередині. Бо перед смертю нема сенсу більше нічого приховувати, вдавати, грати роль. Ти ж зара помреш.
Я дивився відео з дрона. Пару десятків людей. Настрашених, дезорієнтованих, у яких зі спільного - лише недовіра до всіх і всього.
Вони були готові на все. Бо вони були переконані, що в тих маршрутках не люди, яким потрібна допомога. А їхня смерть.
У одному з тих автобусів їхала 8-річна дитина.
Вони кидали по автобусах камінням
Що відповісти дитині, якщо вона спитає «чим це розбило вікно автобуса?» і «чому?» Що відповісти?
Чисто емоційно, як батько, я дуже хочу, щоб прізвища затриманих сьогодні, тих, хто кидав каміння, були опубліковані.
Але з іншого боку - такі люди є всюди. У вашому хай-тек офісі, по-сусідству. В маршрутці поруч із вами. Завжди і всюди є такі люди, які від небезпеки перетворюються на звірів, які готові пожертвувати будь-ким і будь-якими цінностями, лиш би вижити. Ми в дитинстві таких називали сцикунами.
Коли з’являється сцикун, не працюють аргументи, благання... в такі моменти працює лише дуже сильна піз&₴@?на. Інколи моральна, а інколи - фізична. Вона приводить до тями. Нажаль в Санжарах не було того, хто міг би це зробити. Жодного авторитету. Нікого. Священника МП-КП-УПЦ-УГКЦ, друга, батьків, сусіда, вчителя, тренера. Нікого.
Але не все так погано. Бо я впевнений, що в тих самих місцях - офісах, квартирах, маршрутках - є люди з протилежними принципами. Які готові рятувати. Які мають холодну голову. Які зберігають здатність думати у небезпечних і складних обставинах. Ці люди є. Бо зрештою ці люди допомагали цим українцям повернутись.
Але списки ідіотів з Санжар я б відкрив. На майбутнє буде урок. Іншим сцикунам.