Статус: Офлайн
Реєстрація: 15.02.2009
Повідом.: 77
Реєстрація: 15.02.2009
Повідом.: 77
Делюсь своим опытом:
Жена в суде доказывает, что поселилась в квартиру, как **** семьи собственника и фактически проживала там, вела общее хозяйство ... И ОПАНЬКИ:
Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ст. 64 цього кодексу.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім ****** його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 цього кодексу.
Зміст вказаної норми ЖК України не передбачає визнання колишнього члена сім’ї власника таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам (інколи – іншим родичам), набувають права користування таким майном в силу прямого припису Закону (ст.ст. 3, 176 Сімейного кодексу и ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин. У ст. 18 Закону України “Про охорону дитинства” прямо вказано, що діти – члени сім’ї власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.
Згідно з до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» щодо будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування. Це особливий вид правочинів, при здійсненні якого…"Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень".
Відповідно до ст. 29 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства», місце проживання дитини, як правило, визначається місцем проживання батьків, яке, в свою чергу, підтверджується їх реєстрацією, а у разі наявності реєстрації у дитини, місцем її проживання вважатиметься місце реєстрації. Склад осіб, в якості місця проживання яких зареєстрована квартира (житловий будинок), що є предметом відповідного правочину, підтверджується довідкою за формою №3 (з житлово-експлуатаційної дільниці).
ПРИЕХАЛИ !!!
ЕЩЕ:
згідно Ухвали Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 01.12.1997 р. «Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України…» регулюються Житловим кодексом України, дослівно:
Витяг з цієї Ухвали:
53. При вирішенні спорів, пов'язаних з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності (про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм глави 6 розділу III Житлового кодексу України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
Норми глави 2 цього розділу ЖК щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду до житлових відносин у приватному житловому фонді застосовуються у випадках, коли у главі 6 ЖК є посилання на них (ст. 116 ЖК щодо виселення членів сім'ї власника, які не є учасниками спільної власності на дане житло) або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 і застосування до них норм глави 2 не суперечить їх змісту (наприклад, ст. 98 ЖК про судовий порядок виселення тимчасових жильців).
Тому посилання лише на те, що позивач є власником жилого приміщення, який має охоронюване законом право володіння, користування і розпорядження належним йому майном, не може бути підставою для виселення.
Не є підставою для виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири), в тому числі і колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи (осіб), оскільки їх право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.3 ст. 9 ЖК України).
Жена в суде доказывает, что поселилась в квартиру, как **** семьи собственника и фактически проживала там, вела общее хозяйство ... И ОПАНЬКИ:
Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ст. 64 цього кодексу.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім ****** його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 цього кодексу.
Зміст вказаної норми ЖК України не передбачає визнання колишнього члена сім’ї власника таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам (інколи – іншим родичам), набувають права користування таким майном в силу прямого припису Закону (ст.ст. 3, 176 Сімейного кодексу и ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин. У ст. 18 Закону України “Про охорону дитинства” прямо вказано, що діти – члени сім’ї власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.
Згідно з до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» щодо будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування. Це особливий вид правочинів, при здійсненні якого…"Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень".
Відповідно до ст. 29 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства», місце проживання дитини, як правило, визначається місцем проживання батьків, яке, в свою чергу, підтверджується їх реєстрацією, а у разі наявності реєстрації у дитини, місцем її проживання вважатиметься місце реєстрації. Склад осіб, в якості місця проживання яких зареєстрована квартира (житловий будинок), що є предметом відповідного правочину, підтверджується довідкою за формою №3 (з житлово-експлуатаційної дільниці).
ПРИЕХАЛИ !!!
ЕЩЕ:
згідно Ухвали Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 01.12.1997 р. «Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України…» регулюються Житловим кодексом України, дослівно:
Витяг з цієї Ухвали:
53. При вирішенні спорів, пов'язаних з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності (про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм глави 6 розділу III Житлового кодексу України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
Норми глави 2 цього розділу ЖК щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду до житлових відносин у приватному житловому фонді застосовуються у випадках, коли у главі 6 ЖК є посилання на них (ст. 116 ЖК щодо виселення членів сім'ї власника, які не є учасниками спільної власності на дане житло) або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 і застосування до них норм глави 2 не суперечить їх змісту (наприклад, ст. 98 ЖК про судовий порядок виселення тимчасових жильців).
Тому посилання лише на те, що позивач є власником жилого приміщення, який має охоронюване законом право володіння, користування і розпорядження належним йому майном, не може бути підставою для виселення.
Не є підставою для виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири), в тому числі і колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи (осіб), оскільки їх право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.3 ст. 9 ЖК України).