- Дві розроблені і незакінчені справи залишила нам у спадщину наша історія: наші стосунки з сусідами, передусім з москалями, - і нашу внутрішню несформованість, передусім на грунті нашої психології. Сотні років перманентноїї війни фактично в порожнечу і мільйони розірваних, мов старі лахи, душ, що за дрібничками не бачать сонця...
... Нас, друзі, роздирає не так хтось, як щось. Це вже різними словами сказано, тільки не знайдено ліку на рану, бо рана наша не на тілі, а в... дусі...
... І ніякі кобзарі, ніякі каменярі тот нам не поможуть...
Цитата з книжки Уласа Самчука "Чого не гоїть огонь", написаної впродовж 1948-1958 років.
А сказав це командир одного з загонів УПА десь наприкінці 1943 року перед важливим боєм з наступаючими військами нквд.
Жити герою книги до 1946 року.
Тодішня Волинь, нині Рівненська область.
