К чему это Вам?
Ну, а если по теме... Вопрос действительно не простой, хоть и вроде удивительно на первый взгляд.
Родина то одна, правильно!? Так уж вышло, что, как это не странно, но в нашем суматошном мире их бывает и две...
Так сложилась жизнь - две присяги пришлось принимать. Одну Союзу, другую потом Украине. В таком мире живём...
Когда - да и тогда(Афган и Таджикистан) и потом(чисто Украина... слава Богу тут уж без бойни....)
Долг - а он один, другого нет и быть не может.
Какой - смотреть выше
Дякую. Усе зрозуміло. Тепер з приводу "долга" в Афгані. Думаю, що там ніякого "долга" ні для кого із радянських військовослужбовців не було. Що там було захищати в Афгані? Примхи пристарілих, виживших із здорового глузду партійних керманичів?
Досі не можу простити їм загибелі мого двоюрідного брата, який одним із перших загинув при вході в Афган, ще до офіційного повідомлення про вхід туди радянських військ. Він був начальником розвідки кадрованої дивізії в Термезі, йшов першим у похідній колонні на БРДМ.
Особливо було прикро, коли зустрічав в Ростові, разом із його старшим братом, його дружину із двома дітьми та скринею із труною. Супроводжуючі офіцер та декілька солдат розповіли усе. Особливо було соромно слухати їхню розповідь про те, як розгортали цю дивізію із місцевого приписного складу. Бардак повнійший. А іще прикріше було, коли прийшли в Ростові до облвійськомату з тим, щоб допомогли поховати з усіма військовими почестями, але там напівп"яні чергові офіцери посміялись над нами і через те, що ніяких офіційних повідомлень про вступ військ до Афгану, відмовили нам. Правда, наступного дня вже було таке повідомлення й вони все-таки надали військовий оркестр та чергове відділення солдат. Так що, слава Богу, віддали належні почесті при похованні. Але, все таки від цього ніяк не легше. Залишилась вдова із двома малими дітками. Квартиру їй дали тільки через 9 років. Ось так. А Ви - "долг".
Тим більше, що на жаль, зараз не тільки афганців, яких не по власній волі кинули у пекло, але й тих небагатьох учасників бойових дій, в тому числі й в ВВВ абсолютно не шанують. Прикро, коли бачиш 9 травня на джипах з приліпленими георгієвським стрічками сучасних нуворішей, у яких замість бажання допомогти ветеранам, є тільки одне бажання похизуватися приліпленими стрічками.
А запитання мої були через те, бо думав, що були у складі миротворчих військ. Бо і сам був причетний до підготовки офіцерів, в тому числі й миротворців. Ось чому і задав таке запитання. Гадав, що можливо з Вами був знайомий. От і уся причина моєї зацікавленості.
Через те, що виріс у сім"ї фронтовиків та сам мав причетність до підготовки офіцерів в Україні завжди ставився й ставлюсь з великою шаною до військових людей. Через це і зараз співпрацюю із військовиками.
Вы,
Володимир, хоть и антагонист мой типа, но человек явно подкованный и интеллигентный. Уважаю таких. Как любого достойного противника. Если есть какие личные вопросы или даже просто пообщаться(инет-форум зачастую искажает) - милости прошу - 093-985-02-60. В отличии от многих в инете, я ни от кого личную инфу не скрываю, а потому свободно ей оперирую...
Тем более есть серьёзные подозрения - Вы вполне нормальный человек и интересный собеседник.
Звоните если что...
Дякую за комплімент. Але Ви помиляєтесь, коли шукаєте собі супротивників там, де їх просто не повинно бути. Наявність іншого, іноді протилежного погляду на події, та на сучасне життя-буття зовсім не означає, що перед Вами противник. Я розумію, що саме таке ставлення один до одного насаждається нашими горе-політиками. Але не ведусь на такі забаганки. Бо, поважаю себе як людину і як громадянина України.
Мобільним зв"язком не користуюсь, але, якщо у Вас є якісь до мене запитання, то можете скористатися тут наявністю можливості писати у особистому режимі.
Бажаю здоров"я!
