Как вы относитесь к суржику?
- Автор теми Гість 6636
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Колись читала, що Забужко - прихильниця скрипниківки.
Статус: Онлайн
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Статус: Онлайн
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Нашёл её прекрасное:
* * *
За Мінським масивом гортанно голосать півні,
Ніч розкололась на зорі — усім і нікому...
Вулиця спить. Тільки далеко за північ
Будуть янтарно теплитись вікна райкому.
Будуть кричати по-пташиному телефони,
Трубка в руці проросте угліб голосами:
Гудітимуть болі в чорнім гнізді мікрофона,
Гудітимуть болі, що ніч їх не вколисала.
Кабінет переміряно кроками вздовж — до порога.
З-за темної шибки прискалює око ліхтар...
І, не спитавшись, заходять Чужі Тривоги
І сідають навпроти: «Закуримо, секретар?»
Година між пальцями плавиться, як цигарка...
Вже по радію Гімн. Вже останній тролейбус погас.
Вже райком спорожнів і додому пішла секретарка...
Він стрічає добу — як той, хто вартуе час.
1985.
Чтоб вы понимала: для меня эт не повод для идеологического критицизма, остракизма и прочего. Просто интересно в "антропологическом" аспекте; подчёркивает определённые личностные акценты; и тут не сама пани Оксана, а востребованный временем типаж эмоционально и вербально неистощимой "активистки".
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7473
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7473
Але і як ознаку того, що людина вчиться.. Одразу неможливо вивчити слова. Я все життя розмовляла українською - з батьками вдома, з родичами... А виявилось, що використовую справжніх українських слів відсотків 40.. Так що, я не травлю людину за суржик...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
А я бачу талановиту поетку, не вдаючись до змісту.
Поезія для мене - музика слова, фонетика навіть.
За Мінським масивом гортанно голосять півні...
Відразу хочеться читати далі і вголос. А зміст наостаннє.
Статус: Онлайн
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Реєстрація: 22.01.2025
Повідом.: 2887
Это да... Как-то ещё на рубеже веков в гостях попался советский томик Павлычко - залип и млел местами. Шо запомнилось:
Полемика с каким-то эмигрантским литератором:
"...
Із великої пошани
Вам шлемо привіт, поете,
І мотузку українську,
А гілляку - там знайдете!"
Антиклерикальное:
"...
То тремтять намісники Ісуса,
Бо чекає кара їх страшна
І за Галілея, і за Гуса,
І за Ярослава Галана."
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Пейзаж
В легкому тумані осіннього ранку
буковий гай виблискує позолотою —
зовсім як короп дзеркальний в ставку…
(Грицько Чубай)
Така неримована поезія дуже подобається. Якщо спитати - що є поєзією у вашому розумінні?
Ось це і є.
Або:
У вечірньому трамваї така світанкова дівчина.
Хтось скаже - что вижу, о том пою.
Та де! Спробуй ТАК заспівати.
Між іншим - вірш про любов з першого погляду з одного рядка.
А у цьому рядку все.
Теж Грицько Чубай.
В легкому тумані осіннього ранку
буковий гай виблискує позолотою —
зовсім як короп дзеркальний в ставку…
(Грицько Чубай)
Така неримована поезія дуже подобається. Якщо спитати - що є поєзією у вашому розумінні?
Ось це і є.
Або:
У вечірньому трамваї така світанкова дівчина.
Хтось скаже - что вижу, о том пою.
Та де! Спробуй ТАК заспівати.
Між іншим - вірш про любов з першого погляду з одного рядка.
А у цьому рядку все.
Теж Грицько Чубай.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
То ти не читав віршиків нашого героя гілки. Недарма Гордон так вихваляє.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 38798
Між іншим, Грицько уявив собі коропа у своєму Пейзажі, бо позолота.
А як прочитати вірш вголос, то почуєш шелестіння ледь підсохшого осіннього листя.
Бо там не тільки образність, а й фонетика.
У справжнього поета завжди є читачі-співтворці. Вони додають трішки до прочитаного.
А як прочитати вірш вголос, то почуєш шелестіння ледь підсохшого осіннього листя.
Бо там не тільки образність, а й фонетика.
У справжнього поета завжди є читачі-співтворці. Вони додають трішки до прочитаного.