Mikheil Saakashvili
51 мин. ·
Експерти Європейської ради з закордонних справ: Україна стрімко перетворюється на клептократію.
«... Порошенко і весь держапарат витрачають багато часу на спроби позбутися їх нового політичного противника Саакашвілі шляхом типової кампанії переслідування радянського зразка і всяких брудних трюків правоохоронної системи»
3 січня заяву колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі про надання притулку в Україні було відхилено, усуваючи ключову перешкоду для його депортації до Грузії. Якщо його депортують, він, швидше за все, буде показово засуджений без справедливого шансу на захист.
Оскільки Саакашвілі порвав зв'язки з Президентом Порошенко, українська влада працює понаднормово, щоб позбутися свого нового політичного противника. Кампанія з переслідування в радянському стилі почалася з позбавлення його громадянства України (рішення, визнане незаконним більшістю незалежних експертів), позбавлення його можливості повернутися в Україну і свавільні арешти його помічників. Генеральний прокурор України Юрій Луценко спробував провести власний показовий суд над Саакашвілі, але змушений був відступити 11 грудня формально через слабкі докази, але фактично через тиск з боку ЄС і США.
Саакашвілі не святий, але кампанія проти нього є чітким тривожним сигналом того, що судова система і апарат безпеки знову втягуються в брудні трюки політики. Сам Луценко колись став жертвою судового переслідування режиму Януковича. Тепер же він ініціює їх в інтересах Порошенко.
Поки епопея з Саакашвілі затягується, партії влади зайняті дискредитацією найефективнішого антикорупційного агентства, яке коли-небудь було в Україні. 6 листопада Блок Порошенка і Народний фронт ввели законопроект, який передбачає звільнення Артема Ситника з посади голови Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) і посилення політичного контролю над бюро.
«Злочин» Ситника полягає у пред'явленні обвинувачень за корупцію і хабарництво проти високопоставлених олігархів, радників президента і сина колишнього прем'єр-міністра. Незважаючи на те, що міжнародні спостерігачі оцінювали розслідування НАБУ як бездоганні, судова система України відхилила всі позови. Міжнародний тиск досі заважав Раді провести остаточне голосування по закону, але він ще на розгляді і може«спливти» після того, як Захід буде зайнятий іншими речами.
Більш того, законопроект є лише верхівкою айсберга війни українського істеблішменту проти боротьби з корупцією. Слідчі НАБУ були заарештовані, в їх офісах проводило обшуки СБУ, а адміністративні укази були використані для того, щоб заблокувати їм доступ до інформації або, навпаки, завалити їх тоннами безглуздої «інформації», що підлягає обробці, - в той час як підозрювані зникли.
Суди також знаходяться у небезпеці. Двадцять п'ять з 113 суддів, нещодавно призначених в новий верховний суд України, не відповідають критеріям сумлінності: вони мають необгрунтовані активи і / або займаються справами, визнаними політичними переслідуваннями або такими, що порушують права людини, що було підтверджено Європейським судом з прав людини.
Вакансії нового Національного бюро розслідувань (НБР), яке повинно було провести розслідування корупції високого рівня в Генеральній прокуратурі (ГПУ), були заповнені без належної прозорості, а нові лідери прийшли з лав старої державної прокуратури. У той же час пропозиція Порошенка по антикорупційному суду ігнорує пораду Венеційської комісії і не забезпечить необхідної незалежності від політичної та судової ієрархії для такого важливого суду.
Електронні декларації про доходи владних державних службовців досі не привели до яких-небудь кримінальних розслідувань, в першу чергу те, що Національне агентство з попередження корупції (НАЗК), яке повинно контролювати електронні декларації, знаходиться під контролем олігархів.
Нарешті, восени 2017 року спостерігалося почастішання нападів на активістів по боротьбі з корупцією, ГО і журналістів-розслідувачів. Від політично мотивованих арештів до сфабрикованих доказів по організації протестів, переслідувань і відкритого залякування, список сумнівних дій, використовуваних для підриву роботи з розслідувань, довгий.
Своїми діями Порошенко швидко нівелює прогрес в області верховенства закону і поділу влади, що відбувся в Україні після революції гідності. Якщо все це буде тривати, Україна знову стане квазіавторитарною клептократією, в якій кілька можновладців використовують державний апарат для лобіювання своїх приватних інтересів.
Для Європи стурбованість викликає те, що українські еліти йдуть цим шляхом, позиціюючи себе як «проєвропейські» і претендують на те, щоб вести країну до Європи. Але події попередніх місяців показують, що з нинішнім політичним класом при владі немає європейського майбутнього для України. Як і в Молдові, приватне збагачення нібито «проєвропейських» політиків тільки дискредитує Союз, зменшить його вплив і зірве процес реформ всередині країни. Тому ЄС повинен діяти зараз, якщо він хоче зберегти довіру до Східного сусідства.
Поки що дипломатичні протести з боку Сполучених Штатів, Європейського союзу і Міжнародного валютного фонду запобігли найгіршому. ЄС відмовився від третього пакета макрофінансової допомоги, але це не перешкодить подальшому дистанціюванню України, враховуючи, що тепер вона може запозичувати кошти з фінансових ринків.
ЄС також пригрозив призупинити лібералізацію візового режиму, оскільки Україна більше не відповідає критеріям безвізового режиму (введеного після реформ в 2016 році). Європейські лідери, зі зрозумілих причин, неохоче виконують цю погрозу, тому що це зашкодить пересічним українцям, а не корумпованій еліті.
Точкове замороження активів, що належать особливо корумпованим і блокуючим реформи, членам української владної еліти, буде набагато кращим інструментом. Це дасть чіткий сигнал напередодні президентських і парламентських виборів 2019 року, що самозвані «проєвропейські» еліти України не мають з Європою нічого спільного. Більш того, загроза його переобранню і позбавленню влади може бути єдиною мовою, зрозумілою Порошенкові.
Багато європейців ухиляються від прямого протистояння українському керівництву, побоюючись, що це завдасть шкоди боротьбі України за незалежність і суверенітету стосовно Росії. Але це коливання недоречно. Корупція і суверенітет - це різні питання, які слід розглядати як такі.
Україна як країна заслуговує на підтримку своєї територіальної цілісності, оскільки Росія незаконно вдерлася і анексувала частини цієї країни. Така поведінка Москви жодним чином не може бути виправдано або згодом узаконеною через корумпованість чиновників України. Точно так само, якщо теперішній український уряд не виконає свої обіцянки по боротьбі з корупцією (в рамках ЄС-Україна-DCFTA), це повинно мати наслідки, незалежно від боротьби з Росією.
Головні вимоги революції гідності полягали в тому, щоб перетворити Україну на країну, яка поважає верховенство закону, однаково і з повагою ставиться до своїх громадян і запобігає незаконному збагаченню політичних еліт. Порошенко і його уряд зазнали невдачі стосовно всіх цих вимог. Все частіше його адміністрація перетворює нову Україну в дзеркальний образ старої України. Європейські лідери не повинні прикривати цю регресію геополітичним фіговим листям.