Re: Шо там у кацапов?
Од Свирида Опанасовича.
Щодо визнання Хуйлом ОРДЛО.
Професійні експерти нам усе завтра детально розтлумачать, але насмілюся висловити і свою скромну думку сільського оглядача. Хоча це складно робити, бо ще вирує інформаційний шторм, і все ж наважуся.
Якщо стисло, то моя оцінка така – Хуйло, підписавши сьогодні укази про визнання ОРДЛО став у горду позу «Выебан, но не побежден!» (перепрошую в дівчат і жінок за цей негарний вислів, але інших слів зараз не доберу).
Привселюдне шоу із засіданням совбеза РФ, а потім підписання фількіних грамот означають, що Хуйло вдався до такого кроку не від хорошого життя. Бо він таки у дуже скрутному становищі. Через що був змушений кинути на стіл один із останніх своїх козирів. І, зізнаюся чесно, я не думав, що він зробить Україні такий подарунок. Але зробив, отже сутужно йому, мудаку старому.
Ми ж пам’ятаємо, як у грудні минулого року Хуйло борзо висунув перед Заходом ультимативні вимоги. В результаті, станом на лютий 2022 року, Хуйло вщент програв інформаційну війну. Ще й отримав від США та їхніх союзниками потужний відлуп, а врешті-решт опинився у глухому куті. З якого має лише два виходи:
1. Воювать. Із реальною перспективою програти війну, а водночас нарватися на безпрецедентні міжнародні санкції, включно з урочистими похоронами Північного Потоку-2.
2. Шумно, з прокльонами, відступити. Тобто, як і годиться борзому гопніку, уникнути сутички з сильнішим противником, але для збереження форсу бандітського вигукувати барвисті прокльони. Із безпечної відстані.
Водночас дідусь не виключав, що Хуйло, із притаманною йому вертлявістю, намагатиметься проскочити по Варіанту 3. Тобто, відкрито не воювати, але й не відступати, постійно тримаючи напругу та сподіваючись, що врешті-решт Америка втомиться і віддасть йому Україну, від якої серйозним державам немає ніякої користі, сама морока.
Так ось, на дідове враження, сьогоднішнє визнання Хуйлом ДНР і ЛНР є комбінацією варіантів 2 і 3. Тому – одразу прошу заполошних панікерів діда пробачити - на відкрите вторгнення в Україну Хуйло не наважився. Принаймні поки що.
Так, я знаю, що висновки деяких наших авторитетних експертів прямо протилежні. Вони вважають, що вірогідність вторгнення в Україну тепер лише зросте. Бо Хуйло, як вони прогнозують, тепер нагонить в ОРДЛО війська, які в шахтарських касках рушать визволяти Маріуполь, далі відновлювати адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, а звідти підуть на Миколаїв, Херсон, Одесу і так далі.
Але по-перше. Що заважало Хуйлу це зробити і без офіційного визнання ДНР-ЛНР? І не зараз, а ще раніше, коли умови для цього були значно сприятливіші? При пізньому Обамі, наприклад, або ще краще при Трампі? Відсутність офіційного визнання ДНР та ЛНР? Але ж вісім років поспіль він тримав те ОРДЛО без визнання, у підвішеному стані. Навіщо?
Лише для одного – аби примусити Київ прийняти ОРДЛО назад і таким чином накинути на Україну зашморг. Тепер же, за подіями останніх двох місяців, Хуйло остаточно збагнув, що сподівань на це нема - Київ виконувати похабні Мінські протоколи не буде. А ще виявилося, що ні Америка, ні Франція, ні Німеччина примушувати Україну до такої фігні ніколи й не збиралися.
А по-друге, гріх таке казать, однак авторитет наших шановних експертів, які зараз прогнозують нам вторгнення з боку ОРДЛО, дещо в дідових очах підмочений. Адже іще буквально кілька днів тому ті ж експерти гаряче переконували нас, що усю цю катавасію Білий Дім затіяв лише з однією метою – аби примусити Київ виконати нарешті Мінські протоколи. Де тепер ці експерти? Сором’язливо замовкли? Аж ніяк. Ті самі експерти, які ще вчора звинувачували містера Байдена у залаштунковій змові з Хуйлом на предмет зґвалтування України мінськими домовленостями, знову сидять рожевощокі перед телекамерами. І верзуть уже нові нісенітниці
Господь з тими експертами, але факт залишається фактом - Мінські протоколи нарешті всьо. Гаплик. Вони розірвані. І не Україною, на щастя. А Російською Федерацією на чолі з нєпобедімим Хуйлом. Якого, правда, перед тим жесточайшим образом зґвалтували містер Байден на пару з містером Джонсоном, спасибі їм.
Історія Мінських протоколів звісно не завершена. Бо на них, як ми пам’ятаємо, нанизано цілі оберемки різноманітних міжнародних санкцій проти РФ. А оскільки мінські протоколи порвав сьогодні не Зеленський, а Хуйло, то ті санкції збережуться. Ніхто їх скасовувати не буде.
Будемо сподіватися, що санкцій лише додасться, правда, підозрюю, що їх буде негусто. І саме тому – Захід чудово бачить, що Хуйло, пардон, всрався, наступу не буде. Тому західні лідери для виду пошумлять, але Північного Потоку-2 не чіпатимуть. Зате наші громадяни скаженітимуть від чергової «глибокої стурбованості» Заходу, додаючи своїм галасом Хуйлу радості від усвідомлення, що йому таки вдалося так всратися, що цього ніхто не помітив.
Ще чимало аспектів хотілося висвітлити, зокрема якими очима на це дивиться Китай, однак час уже пізній, не сьогодні. Але ще раз:
– визнання Хуйлом ОРДЛО нічого принципово не змінює, це фількіни грамоти, які жодної юридичної сили не мають.
- визнання Хуйлом ОРДЛО означає не його скоре вторгнення в Україну. Це лише хід, який дозволяє йому «зберегти ліцо» перед «дорогими россиянами». Скидається на те, що Хуйло намагається відповзти по «грузинському сценарію» 2008 року.
- водночас Хуйло усіляко намагатиметься тримати напругу у сподіванні на поступливість Заходу. Але сумніваюся, що на цей раз йому це вдасться - надворі не 2008-й.
- Визнання ОРДЛО звісно не означає, що Хуйло зрікся своїх планів захопити решту України. Але він не має на це сил. Сил йому вистачає лише, щоб гадити та обзиватися.
Ось такі дідові думки за підсумками сьогоднішнього дня, але наскільки вони слушні, ми скоро побачимо.
Проте не втримаюся і додам – я з величезним інтересом прослухав сьогодні отой розширений совбез РФ. Бо й сам не уявляв, наскільки був близький до правди, коли описував мінський процес. Виявилося, що українська делегація там так майстерно клеїла дурня, що Москва цілих сім років нічого з нашими хлопцями там вдіяти не могла. А Україні підігрували і Німеччина, і Франція, і навіть ОБСЄ. Хоча скільки дошкульних образ сипалося на них з боку українського фейсбуку. Як виявилося, даремно.
І мсьє Макрон виявився не таким уже поганцем, як нам про нього оповідають наші всезнаючі експерти. Навіть Хуйло скаржився, що той французький президент постійно підігрує Україні, і це судячи з усього дійсно правда. А в нас того Макрончика як лише не обзивали. А він виявляється барсік.
Дідусеві оцінки зовсім не означають, що можна розслабитися і ні про що не турбуватися. Зовсім ні. Ми завжди маємо бути зібрані і спокійні. Та усвідомити нарешті той факт, що Хуйло нас – українців – боїться набагато сильніше, ніж ми його. Бо Україна – то велика країна могутнього народу. І то місце незмінних принижень та поразок Хуйла. Так було і так буде!
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, плекаємо нашу Армію і пишаємося собою. Але не зазнаємося
І слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас
