Послухав оте "Встанем". Зрозуміло що суто пропагандистське скигління, призначене для...
Втім, я про інше.
Після фінальних кадрів кліпа уявив собі таку картину -
- ..... сутінки. Згарище. На тлі стрімко темніючого неба множинні вогняні спалахи. Ядучий дим повзе понад землею.
Повсюди вщент розйобана рашистська техніка - танки, БТРи, гармати, тощо.
Звідусіль смердить мертвими кацапами.
Але вже більше немає загрози нової хвили рашистської навали. Бо розтрощене залізяччя та повсюду розкидані понівечені трупи, це й все що лишилося від "другої армії третього світу". Її більше немає. Зовсім.
Рашинське військо на українській землі знищене повністю.
Але ще жива паскудна "імперія".
І, як останній резерв, серед цих жахливих декорацій розгрому та мороку наче примари постає ця група "співаків ротом". Вони намагаються хоча б співом залишити надію що "руський мір" живий і колись все одно повернеться аби помститися і знов сіяти хаос та смерть.
Виють. Виють. Виють тремтячими голосами, даремно намагаючись докричатись до своїх мерців. Все дарма.
Аж тут черговий влучний залп від ЗСУ. Аби не казати зайвого, скажу лише головне - це HIMARS.
І одразу все стихає.
Крапка.