Атор -Ігор Кондратьєв.
Як правильно подавати історичні знання
Щось в останній час повилазило людей з особливими історичними потребами, щоб у них повилазило. Ну не цікава середньостатистичному читачеві історія без таємниць та чудес.
Отже, як зробити історію цікавою. Поради:
1. В назві статей та монографій завжди використовуйте слово «Сенсація!». Не «Політика Богдана Хмельницького на молдавському напрямку», а «Сенсація! Хмельницький послав своїх послів аж у Молдавію. Навіщо це зробив гетьман?».
2. В кожному дослідженні має бути згадана печера, підземні ходи (в ідеалі – підземні міста), чи хоча б якась низина. Неправильно писати: «Саме до Києва на чолі особистого загону в’їхав польний гетьман Радзівіл». Правильно: «Саме до Києва, з його утаємниченими печерами, де ховаються незлічені золоті скарби, де захована бібліотека Ярослава Мудрого, на чолі особистого загону в’їхав польний гетьман Радзівіл». Щоб посилити враження від тесту, після цієї фрази слід додати речення: «Якою була справжня мета гетьмана?».
3. В кожній печері, замку, халупі та садибі мають жити привиди. Приклад: «Саме до Києва, з його утаємниченими печерами, повними жахіть та привидів, місць, де сховані незлічені золоті скарби, де захована бібліотека Ярослава Мудрого, в’їхав польний гетьман Радзівіл на чолі особистого загону…».
4. ****** головного персонажа публікації завжди має бути утаємниченою, або ж мають бути сумніви в тому що той помер чи загинув. Наприклад, фраза має звучати не як «його привезли у Варшаву, де в присутності панів четвертували, а тіло виставили на загальний огляд», а: «його привезли у Варшаву, де в присутності панів четвертували, а тіло виставили на загальний огляд, але хто зна, як у подальшому склалася його доля».
5. Можна придумувати цитати, але при цьому обов’язково слід додавати фразу – «ця цитата могла належати….», «це міг сказати», «ми не знаємо авторства, але це мабуть був….». У разі коли тебе спіймали на некомпетентності – не відступати від своєї точки зору.
6. Вільно трактуйте археологію, головне в ній – це приховані артефакти, будь який предмет, за вашим бажанням, має називатися артефактом. Усі справжні археологічні матеріали приховані. Ті які не приховані – невірно інтерпретовані, єдина правильна точка зору – ваша. Кожна людина з металошукачем в руках – археолог.
7. Будь-яка купа каміння чи три будь-які кургани в полі є астрономічними обсерваторіями, а в ідеалі – Центрами Керування Польотами давніх космічних програм.
8. Всі міста були створені римлянами, також усі міста позначені на давньогрецьких картах.
9. Не забуваємо про міста, квартали та будинки, які вросли в землю.
10. Нісенітниця, на яку послались в іншій нісенітниці із вказівкою видання та сторінки, стає історичним фактом!
11. Факт проживання на одній території в різні часи різних народів дає беззаперечні підстави вважати їх генетично спорідненими.
12. Справжні джерела ще десь ховаються в архівах, ті які є – усі сфальсифіковані, ті які сфальсифіковані – використовуються вибірково. Художні фільми та літературні твори - безсумнівні історичні джерела.
13. Відкиньте хронологічну синхронність – це антинауково. Кожна людина з календарем в руках автоматично стає спеціалістом по історичній хронології.
14. Існують "місця сили", місцем сили стає будь-яке місце на розсуд автора.
15. Сучасні карти можна видавати за стародавні карти.
16. Історичний факт - це те що тобі подобається, що не подобається - не є фактом.
17. Наукова дискусія має вестися з урахуванням наявності у опонента прописки, його релігійних переконань, освіти та національності. Невизнання/визнання вашої точки зору має стати мірилом патріотизму. "Офіційні історики" завжди не праві.
Вдалих історичних пошуків
