Вас абсолютно не переспоришь.
Это правильно. Я спорю, потому что знаю, а Вы спорите просто так.
Т.к. какие бы Вы тут аргументы не приводили, все равно простой смертный гражданин придет к врачу и будет принимать то лечение, которое ему назначит врач. Либо откажется от него. Но не будет вступать с ним в полемику о способах, методах и проч., если он только тоже не врач. Каждый должен заниматься своим делом.
Уважаемая Candy_Candy! Вы как-то находитесь на своей волне. Почитайте еще раз мои вышеизложенные пояснения по поводу того, как себя надо вести с врачом на приеме. Там, повторюсь, нет ни одного слова про "вправление мозгов" консультирующему врачу. Даже если пришедший больной по специальности является врачом, поверьте, даже он не будет внаглую спорить с консультантом. Он просто промолчит и сделает у себя в голове соответствующие выводы. И все. И если выводы больного не совпадают с выводами и действиями врача-консультанта, то больной вполне законно может отказаться как от дальнейшей диагностики, так и от лечения, например, от аспирации. Зачем добровольно лезть в петлю? Вас же никто не заставляет и не может это сделать. Читайте Закон Украины:
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Основи законодавства України про охорону здоров'я
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 2802-XII від 19.11.92, ВВР, 1993, N 4, ст.20 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93 Законами N 2978-XII від 03.02.93, ВВР, 1993, N 15, ст.132 N 4039а-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.235 N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376 N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404 N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115 N 1489-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143 N 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1694-IV від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83 N 1801-IV від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 N 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2427-IV від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.231 N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2624-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.355 N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3370-IV від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 N 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 657-V від 08.02.2007, ВВР, 2007, N 16, ст.215 N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 N 1033-V від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року N 121-VI від 12.02.2008, ВВР, 2008, N 11, ст.108 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 3395-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.537 N 3611-VI від 07.07.2011 N 4000-VI від 03.11.2011 N 4196-VI від 20.12.2011 }
Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я
Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги,
має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та
вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.
Стаття 43. Згода на медичне втручання
Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ
пацієнта необхідна для застосування методів діагностики,
профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років
(малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в
установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання
здійснюється за згодою їх законних представників. { Частина перша
статті 43 в редакції Закону N 1489-III ( 1489-14 ) від 22.02.2000,
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від
17.05.2007, N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є
наявною, згода хворого або його законних представників на медичне
втручання не потрібна.
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта
наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього
пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від
нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання -
засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і
усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право
відмовитися від лікування. { Статтю 43 доповнено частиною згідно
із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Для нормального врача - в общем то основополагающим фактором является личный опыт в лечении больных, а не слепое поклонение западным врачам.
Врач, который учитывает только личный опыт, является опасным для больного и безграмотным в профессиональном плане. Поэтому и медицина у нас веселая, так как мало кто читает книжки-журналы, особенно иностранные, а полагается на личный опыт работы в какой-нибудь глухой деревне. Там такой "врач" точно - царь и бог, потому что других поблизости нет и не было. Причем он так про себя серьезно и думает.
Уровень медицинского обслуживания на Западе во многом зависит от оснащения клиники, от общего здоровья населения, но никак, ни от гениальности (по сравнению с нашими) врачей.
Да что Вы говорите? Неужели теоретическая подготовка наших практических врачей намного превосходит или равна теоретической подготовке западных врачей? Неужели достижения нашей современной медицинской науки можно сравнить с современной западной? Почитайте иностранные медицинские журналы-книжки и наши и сравните уровень. Смех, да и только. Да, и кстати, те нормальные современные технологии диагностики и лечения , которые существуют на западе, придуманы нашими отечественными современными врачами? Много сможете припомнить и назвать?