Взяття органів у померлих осіб для трансплантації дозволяється з
моменту визнання людини померлою, з моменту діагностики смерті мозку, в
порядку, який встановлюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Факт визнання людини померлою встановлюється консиліумом лікарів
відповідного закладу охорони здоров'я або наукової установи. Лікарі, що
приймали участь в консиліумі не можуть брати участі у взятті у цього донора
анатомічних матеріалів, у їх трансплантації чи виготовленні біоімплантатів.
Взяття органів для трансплантації у померлих осіб не допускається
якщо керівник закладу охорони здоров'я чи державної наукової установи, або
керівник структурного підрозділу закладу охорони здоров'я чи державної
наукової установи до взяття органів для трансплантації отримав письмову
заяву про незгоду на взяття органів для трансплантації, написану
чоловіком/дружиною померлої особи, або одним з її близьких родичів
(батьки, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Усі родичі повинні мати
повну цивільну дієздатність.
У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб
органи можуть бути взяті за згодою їх законних представників.
Взяття органів у померлого донора не повинне призвести до
спотворення його тіла.