В 1928 році маяковський приїхав в Харків на відкриття першого українського хмарочоса - держпрому. В процесі ознайомлення з містом владі владімич дико набухався, і в повністю помрачьонному сознанії бродив вулицями, намагаючись одуплитися, де його готель. При цьому маяковський, за його ж власними спогадами, іспитав страшний когнітивний дисонанс, коли на його великокацапську говірку мєсні аборигени реагували практично одностайно. З нагоди цього був написаний вірш
Однажды, забросив в гостиницу хлам, забыл, где я ночую.
Я адрес по русски спросил у хохла. Хохол отвечал: - Не чую.
Вірш, правда, мав певне продовження, яке в пічать не потрапило. Бо, за спогадами друзів, Маяковському тоді ще дуже прилічно навєшали за язик, причому навєшали так, що виступити на відкритті держпрому йому так і не вдалося. А ви кажете харькав руській горад.
