Взагалі, в Україні виробляли дуже якісні вина до славнозвістного "сухого закону" Горбачова із різноманітних сортів винограду, які століттями вирощувалися в Криму. В Харкові на Сумський у підвальчику був відомий у всьому місті, винний магазин "Затишок" кримських вин, куди з друзями дуже часто заходив. Там можна було під шоколадну конфетку випити на розлив декілька стаканчиків марочного вина. Останнім часом дуже полюбляли мадеру, або херес пополам із шампанським. Дуже смачна композиція.... Коли приїжджали мої колеги друзі із Воронежу, то завжди з нетерпінням чекали походу до "Затишку", бо вони всерались від кримських вин. У них в Росії вони такої смакоти і не знали. На жаль, під час сухого закону усі ці віноградники були вирубані, а потім стали завозити до Криму лози із Болгарії, але оці усі вина, які виробляють із цих лоз ні в яке порівняння не ідуть із тими. що були до сухого закону.
Щодо грузинських вин. Ті, що зараз продаються у наших крамницях не ідуть у жодне порівняння з тими, які пив безпосередньо у Грузії, але не куплене у крамницях, а те, що грузини готували самі. І особливо в Кахетії. Там дуже полюбляли під шашлики вино, яке готувалось із сорту "Алазанська долина". Саме це червоне вино, а не біле дуже добре йшло під шашлики, або під інші м"ясні блюда, наприклад сациві. Хороші були вина також "Чхавері", "Псоу" і "Кіндзмареулі"...
А скільки було в крамницях різноманітних лікерів. Бенедектин, лимонний, шоколадний... І ніхто їх майже не купував. Правда, під час сухого закону, коли горілку стали робити із ка зна чого і вона була і на смак і на запах непридатною для нормального вживання мене в Одесі друзі навчили пити ту горілку. яку в народі називали "колєнвал" (через таке зображення назви на етикетці) за одеських рецептом. Бралася пляшка горілки і пляшка лікеру, зазвичай "Лимонного". Потім в стакан наливали третину лікеру, а потім туди виливали до верху горілки. Тоді виходило дуже смачно, бо лимонний привкус і запах перебивав гидотну сутність горілки.
