andriy1769 сказав(ла):Специфический ИгЕ к анестетикам определяется в лаборатории иммунореабилитологии ИМИ им. Мечникова. Обязательно параллельно определяется специфический ИгЕ к сывороточному альбумину.
andriy1769 сказав(ла):Любыми другими анализами можно подтереться.
Любыми другими анализами можно подтереться.
Ну что мне сказать...
Не сомневаюсь, что именно так Вы и поступаете - как в этом:
так и в этом случае:
Я вчера позвонила стоматологу и устроила скандал, почему он меня не направил на аллергопробы.
Он ответил, что пациентов с отягощенным анамнезом он обязательно направляет на серьезный анализ в институт им. Мечникова. А никакие другие анализы-пробы он не требует потому что ими можно просто подтереться в уборной.
насколько мне известно, на анестетики делают пробу путём подкожной инъекции(как манту) в любой поликлинике, нужно направление от терапевта в манипуляцию, инсулиновые шприцы с по ампуле препарата, реакция будет через 30мин. после инъекции, если есть аллергия, то будет покраснение вокруг укола
Андрей, не совсем так. В условиях обычной поликлиники надо делать так:Внутрикожной. И действительно, инсулиновым шприцем. Есть даже приказ МОЗУ по этому поводу. Надо поискать.
После чего идёт описание прик-теста (как его делать). Далее:ІНСТРУКЦІЯ
ПРО ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ЛІКАРСЬКОЇ АЛЕРГІЇ
...1.2. При відсутності даних про алергічні прояви лікарський
препарат призначається без додаткових обстежень, за винятком
призначення антибіотиків ін'єкційного застосування та анестезуючих
засобів, перед призначенням яких проводиться шкірний тест за
наведеною нижче методикою...
(Я не очень понимаю, как можно ЗАРАНЕЕ определить тип аллергической реакции, которая ВОЗМОЖНО будет, ну да ладно, может, не понимаю чего.) Далее:Вищенаведену технологію діагностики доцільно застосовувати
лише при 1 типі (реагіновому) алергічних реакцій. Для етіологічної
діагностики при 2-3 типах можуть застосовуватися лише лабораторні
тести, при 4 типі - пластирні проби і лабораторні тести.
И завершение:Тестування з лікарськими препаратами має проводитися під
контролем лікаря-алерголога, чи лікарів, які пройшли спеціальну
підготовку, включаючи заходи по наданню невідкладної допомоги
особам з анафілаксією!
Т.е. если прик-тест делать нельзя, всё на этом, пациента надо отправлять к аллергологу, который и будет заниматься дальше.При наявності протипоказань до шкірного тестування з
лікарськими препаратами, але загальній потребі у цьому, спірних,
сумнівних чи складних випадках, перебігу лікарської алергії по 2,
3 чи 4 типу за класифікацією Джелла і Кубса, хворого слід
проконсультувати у лікаря-алерголога, за вказівкою якого можуть
бути проведені лабораторні тести чи інше обстеження.
Інструкція про порядок проведення специфічної діагностики та імунотерапії алергічних захворювань
...Внутрішньошкірна проба. Внутрішньошкірні проби є більш
чутливими, ніж скарифікаційні, але й менш специфічними. Вони
частіше можуть ускладнюватись місцевими чи загальними алергічними
реакціями. Внутрішньошкірні проби звичайно використовують як
завершальний етап тестування з неінфекційними алергенами, чи -
діагностичний тест з інфекційними алергенами. Якщо на попередньому
етапі шкірного тестування (прик-тест, скарифікаційна проба) було
отримано 5 і більше позитивних результатів, внутрішньошкірний тест
бажано в цей день не проводити. В певній мірі небезпечним є
проведення внутрішньошкірних проб з однотипними алергенами (різні
серії домашнього пилу, пилок рослин однієї групи тощо) в один
день. Внутрішньошкірні проби з харчовими алергенами не
проводяться. Доза алергену, що вводиться внутрішньошкірно, має
бути у 1000 разів меншою за ту, що вводилася при прик-тесті.
Тільки при від'ємному результаті такого тестування лікар може
дозволити повторити внутрішньошкірний тест з більшою концентрацією
алергену.
Внутрикожной. И действительно, инсулиновым шприцем.
Андрей, не совсем так. В условиях обычной поликлиники надо делать так:После чего идёт описание прик-теста (как его делать). Далее:
(Я не очень понимаю, как можно ЗАРАНЕЕ определить тип аллергической реакции, которая ВОЗМОЖНО будет, ну да ладно, может, не понимаю чего.) Далее:
И завершение:
Т.е. если прик-тест делать нельзя, всё на этом, пациента надо отправлять к аллергологу, который и будет заниматься дальше.
Внутрикожные же пробы входят в специфическую профилактику (она там в приказе дальше описана). В условиях обычной поликлиники проводить такое считаю вряд ли возможно (аллергологи далеко не везде есть), да и времени сие займёт очень много. Т.е. на потоке использовать не получится.
К тому же внутрикожная проба должна делаться как правило ПОСЛЕ всех остальных проб, как завершающий этап. Здесь же разговор о том, что её делают сразу и чуть ли не всем подряд.
Методика шкірної діагностики.
1. ЕТАП. Виготовлення розчину лікарського препарату зі
стандартною розчинною рідиною.
Звичайно створюються 0,5-2 % розчини (при ознаках високого
ступеня сенсибілізації до лікарського препарату доцільно
приготувати більш низькі концентрації - 0,1-0,2 %). Для
антибіотиків виготовляють розчин, що містить 1000 од. відповідного
антибіотика в 1 мл. Одночасно не слід проводити тестувння більш,
ніж з 3-4 лікарськими препаратами. З метою уникнення
хибнопозитивних результатів тестування, визначення реактивності
шкіри тощо, обов'язково потрібно паралельно з розчином лікарського
препарату проводити тестування з позитивним контролем (0,01 %
розчин гістаміну) і розчинною рідиною (негативний контроль). Окрім
цього, у якості розчинної рідини з метою запобігання утворення
лужних чи кислотних розчинів, доцільно використовувати
сертифіковану рідину для розчинення алергенів, або спеціальну
рідину для шкірної діагностики лікарської алергії.
2 ЕТАП. Постановка і оцінка шкірної проби.
На передпліччя після його протирання 70 % розчином етилового
спирту і висушування, відступивши 10 см від ліктьового згину,
наносяться з інтервалом у 2 см краплі 0,01 % розчину гістаміну
(позитивний контроль), розчинної рідини (негативний контроль) та
розчини відповідних лікарських препаратів крізь краплі
одноразовими ланцетами для прик-тесту (окремими для кожного
розчину), проводиться укол ланцетом до упору обмежувача. Можливо
застосування ротаційного прик-тесту: спеціальними
компакт-ланцетами для прик-тесту проводиться укол шкіри, фіксація
спису ланцету в шкірі до 3 секунд, потім повільний оберт на 180
градусів в один бік і на 180 градусів - в інший. Така модифікація
тесту (ротаційний тест уколом) дає змогу підвищити інформативність
тестування.
Через 5-10 хвилин стерильними ватними тампонами промокають
надлишок кожної рідини в місці проколу (ватний тампон повинен бути
окремим для кожної рідини). Через 20 хвилин проводиться оцінка
тестування. Це відбувається тільки при наявності позитивної
реакції на розчин гістаміну (папула діаметром 3 мм і більше) і
від'ємної реакції (відсутність папули) на негативний контроль.
Оцінку результатів ротаційного тесту уколом слід проводити
таким чином: негативна - 0, сумнівна - 1-2 мм, позитивна - 3-7 мм,
виражено позитивна - 8-12 м, гіперергічна - 13 мм і більше.
При виявленні позитивної реакції на розчин певного
лікарського препарату вона фіксується у медичних документах
хворого (амбулаторна, стаціонарна карта) і цей препарат (та його
хімічні аналоги) забороняється для застосування!
Вищенаведену технологію діагностики доцільно застосовувати
лише при 1 типі (реагіновому) алергічних реакцій. Для етіологічної
діагностики при 2-3 типах можуть застосовуватися лише лабораторні
тести, при 4 типі - пластирні проби і лабораторні тести.
Вы уж тогда и объясняйте людям принципиальную разницу между подкожным и внутрикожным введением. Ведь эта разница очень принципиальна. Я, например, своим клиентам объясняю, что при внутрикожном введении лекарства, на которое имеется гиперчувствительность, максимум, что мы можем получить - это некроз участка кожи в месте введения, т.н. феномен Артюса, но в целом же человека мы не потеряем, поскольку при внутрикожном введении имеем только местное действие аллергена. А вот при подкожном введении препарата последний всасывается в кровь и оказывает на организм уже общее действие, равно как и при внутримышечном или внутривенном, разница лишь в скорости наступления реакции. Поэтому подкожная проба - это уже никакая и не проба, при подкожном введении аллергена, к которому организм уже сенсибилизирован, может запросто наступить анафилактический шок, последствия которого всем хорошо известны.
Аллергик 1-го типа может выдать шок и при внутрикожном введении. Истинные аллергии не зависят от дозы. Я с Вами согласен, это оч-ч-ень маловероятно, практически казуистика, но в теории возможно.
Ну да... правы как всегда те, кто делает эти пробы и кто получает с них откаты.
Я проработала 3 года медсестрой-анестезисткой в детской реанимации на Муранова, и не помню никаких серьезных осложнений при анестезии, хотя в то время никаких приказов МЗ не было.
Раньше пробы не делали.Вот так в свое время 25 лет назад мне сделали операцию под наркозом, после которой веселые доктора сказали, что: -А у вашей дочки, ОКАЗЫВАЕТСЯ аллергия на местный наркоз!!! Пробы даже не сделали удоды!!!