Чи можуть академічні політологи називати режим Путіна «******ським»?
Вінстону Черчілю приписують вислів після завершення Другої світової війни, що «******и майбутнього будуть прикидатися антифашистами»
Захід тепер усвідомлює, що означають мантри путінського режиму про боротьбу з «*********ами» і «націонал-радикалами». Як приклад, можна навести велику статтю Люка Гардінга в “The Guardian” (де розлого цитуються і мої коментарі), у якій йому, всупереч пропаганді Кремля, таки вдалося розібратися у тому, що відбулося на Майдані.
Натомість світ засуджує дії Путіна. І я поставив собі питання: а чи можна з академічної точки зору назвати режим Путіна «******ським»?
Раніше я називав режим Путіна авторитарним, але не тоталітарним (залишаючи цю можливість політикам і журналістам). Але останні дії дозволяють поміркувати над застосуванням терміну «фашизм». Увага: академічні політологи розрізняють ******ський режим у гітлерівській Німеччині (із концтаборами, масовими знищеннями цілих народів і спільнот, пропагандою язичницьких культів) і ******ські режими і рухи в Італії, Іспанії, Латинській Америці.
Що ми бачимо в путінській Росії? Один лідер, одна домінуюча партія, майже повний контроль над ЗМІ (тепер вже і в інтернеті), культ сили, ідеологія «нашизму», «Русского мира», месіанство, ксенофобія, розпалювання примітивної ненависті до будь-якої інакшості, і нарешті агресія в міжнародній політиці – згадайте виправдовування агресії Мусоліні у Середземнор’ї посиланням на Римську імперію.
Так що порівняння режиму Путіна із режимом дуче цілком виправдане з академічної точки зору. А в зовнішній політиці можна йти далі, порівнюючи Крим із Судетами.
