Вчора його гумореску в групі бачила.
Слава Се, "Про інші способи"
У дванадцять років я відкрив для себе дивовижний світ ****у на ім'я Олена. Їй було тринадцять, незабаром чотирнадцять. Вона знала теорію та хотіла перевірити на собі. З того часу на словах «когнітивний дисонанс» я згадую її сині очі. Вона розповіла неймовірне. Наприклад, чоловіча пися так чарівно влаштована не тільки щоб малюнки малювати на снігу. Я був вражений.
Три дні я боягузливо ухилявся. В мене були інші життєві орієнтири. Вона шепотіла хвилюючі історії із життя Клеопатри. На четвертий день спитала прямо, друг я їй чи як. Так, рятуючи товариша, я ступив на слизьку стежку інтимних стосунків.
ТБ мого дитинства вчив як брехати Мюллеру при зустрічі, і ніяк не висвітлював механіку гріхопадіння. А нам закортіло зануритися. Камасутру російською ще не переклали. І ми не знали ці триста неймовірно зручних поз, подарунок індійських гімнастів радянським піонерам. Тому лягли на бік, сховалися ковдрою та приступили.
Далі незрозуміло.
Вона заплющила очі і посміхнулася. Схоже, їй одразу стало нормально. Але мій одноокий змій ще не проник у курінь сором'язливих ірисів. Наскільки я його знав, він не зміг би без мене знайти дорогу. А сам я нічого в Олені не впізнавав, навпомацки. У ті далекі роки я насилу розбирався в неосвітлених жінках. Що під ковдрою здавалося одним, на світлі могло стати коліном. Тут вона знову сказала, що це кайф. Я подумав «ну й добре». Олена мені подобалася як людина.
Я довго потім ще вірив, що колір, розмір і пружність не важливі, а важлива наша чоловіча чарівність. З цією вірою я залишив великий **** на довгі вісім років. Потім мене забрали Батьківщину сторожити.
