Принаймні схожий. До речі, мисливський собака. Так що на курей і у цього інстинкт.
Читаю про породу.
Кишу(кисю) – японський білий собака, якого на батьківщині називають національним надбанням. За легендою матір'ю кишу-іну або кишу-кен (як ще називають цих тварин) була дика вовчиця, яка принесла цуценя-вовченя людині на знак подяки за порятунок.
За своєю природою кисю – робоча порода. Вона має міцну, кремезну статуру, розвинену мускулатуру і велику витривалість. Завдяки густій щільній вовні чудово переносить і спеку, і сильний холод. У давнину люди брали кишу-іну на полювання: фізично сильна, смілива і рішуча тварина легко переносила багатоденні загони оленів, могла вступити в бій із дорослим диким кабаном. Кисю використовували і як пастушого та охоронного собаки.
Зараз кишу-кен стала повністю домашнім собакою, проте це не завадило їй зберегти навички життя у дикій природі. Вона не пристосована для утримання на прив'язі, хоч і в квартирі їй буде незатишно. Такий вихованець потребує постійної фізичної активності, тому оптимальний варіант для її проживання – приватний будинок.
У спілкуванні з людьми кисю тримає дистанцію: не схильний до агресії, але й не надто велелюбний. Він не потерпить неповажного ставлення ні від господаря, ні від дітей, тому дресирування вихованця вимагатиме максимального такту та терпіння. Натомість господар отримає надійного друга, який буде йому відданий все життя.
___
Іра, а брат любить собак в принципі? Хотів би? А ще цікавить думка дружини брата.