Це прекрасно!
"Батько Поліанни часто казав, що таки нізащо не залишився б пастором, якби в
Біблії не було стільки радісних текстів.
(
)
- Чого? Які тексти? — остаточно забувши про свій аркуш, перепитав пастор. Тепер він очей не зводив з сяючого обличчя Полліанни.
— Ну, в Біблії вони, звісно, так не називаються. Це мій тато їх так називав. Ну, розумієте, це такі тексти, які починаються «Радій, Боже!» або: «Втішаємося…» Ну і таке інше. Їх багато. Тато розповідав, одного разу йому було дуже погано, і ось він узяв та й порахував усі радісні тексти в Біблії. Знаєте, їх виявилося цілих вісімсот штук!
- Вісімсот?
- Так. І всі вони наказують нам радіти. Тому тато і назвав їх «радісними».
— Нд-а-а, — простяг пастор і якось дивно подивився на начерки недільної проповіді. В очі йому кинулися слова: «Горе вам…»
— і він квапливо перевів погляд на дівчинку.
— Виходить, твоєму татові подобалися ці «радісні тексти»? — тихо спитав він.
— Ну, так, — впевнено відповіла Полліанна. — Він мені сказав, що того дня, коли він придумав порахувати радісні тексти, йому одразу полегшало. Просто він вирішив, що якщо Сам Господь вісімсот разів закликав нас радіти, то Йому було завгодно, щоб люди хоч зрідка це робили. І батькові стало соромно, що він так мало радіє. І ось з того часу завжди, коли йому ставало важко, або коли в Жіночій допомозі піднімалася лайка… ось тоді "радісні тексти" особливо допомагали йому. Тато мені казав, що саме вони й наштовхнули його на гру. Тобто, почав він грати зі мною через милиці, але він казав, що без «радісних текстів» йому ніщо б не придумати гри.
- А що за гра така? зацікавився пастор.
— Ну, це коли у всьому знаходиш, чому радіти… Я вам уже сказала: все почалося з милиць…
А ввечері, зачинившись у своєму кабінеті, Пол Форд взявся знову за текст майбутньої проповіді. Але, незважаючи на те, що містер Форд заніс олівець над папером, писати він поки що не збирався. Думки його зараз витали далеко від сьогодення та й від насущних проблем його приходу. Перенісшись на кілька років тому, він зараз перебував у маленькому містечку на Далекому Заході і немов наяву розмовляв з бідним, хворим пастором-місіонером. Адже незважаючи на всі нещастя, у цього пастора вистачило сил порахувати, скільки разів Господь наш і Творець вимовив слово «радійте»!
"А яка різниця? Я ж сказала те ж саме!" 
😁
