Допис в ФБ:
Вважаю жіночі вагони загалом доброю ідеєю (яка, втім, не без ґанджів, як і всі добрі ідеї), але не розумію, навіщо їх необхідність намагаюся обґрунтувати тим, що якесь падло зарізало свою дівчину вдома.
Подібними аргументами, мені здається, цій прекрасній ініціативі завдають шкоди. Бо ж логічно, що:
- наявність жіночих вагонів не гарантує безпеку жінок загалом, вона гарантує безпеку в потязі. А тому противники жіночих вагонів вважатимуть, що немає сенсу реформувати УЗ, якщо основну загрозу становить власна оселя, вокзал або вулиця;
- розповідями про домашнє насильство в контексті жіночих вагонів відвертається увага від насильства саме в потязі, але й на домашньому насильстві вона не фокусується. Виходить такий собі шпагат Ван Дамма в невдалому ракурсі. А якщо ці дві проблеми інтегрувати, то за такою логікою потрібні не жіночі вагони, а належне виконання законів із протидії насильству загалом, хто б тим насильником не був — пасажир потяга чи батько дітей. Але це надто абстрактно, і я в казочки не вірю, тому я за жіночі вагони. Багатьом моїм посестрам, як і мені, так і психологічно безпечніше, ніж гадати, чи виявляться поліціянти чи провідники достатньо порядними і професійними.
І я за розголос про насильство в потягах, за збирання подібних історій, щоб було з чим іти підписувати петиції. А на домашніх боксерів і на нападників у ліфтах (про яких розповідають на доказ того, що всі чоловіки козли), вибачте, УЗ вплинути не зможе. Тут би зі своєю компетенцією впоратись.