Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
а ти ж тут наш єдиний улюблений дзеркальний чоловік.
Класно написала, по-святковому :клас:
Так ото я уваги трішки приділяю :ги:
Згадала, як один М. (чи тепер писати Ч.? :іржач:) мені написав "приділяю тобі увагу". І щось мене аж підкинуло від обурення :D Що значить приділяю?? Тобто, якусь маленьку частину, а решту куди?? :мораль:
(насправді, це мене не обурило, а скоріш насмішило, що він так... еее.. як це.. облажався, коротше. Як отой смайлик). Хотів написати щось мімішне, а вийшло як завжди :-)
 
Я придумала розвагу :ги: Висмикувати старі повідомлення. Або щоб просто почитати, або щоб людина розповіла що то було, як оце зараз ))
Лено, як то було? :)
Мені на роботі треба було зробити один документ величезного розміру. Зараз би це назвали аналітичної запискою, але тоді це називалося простіше - "рахувати простирадло". День був передсвятковий, якийсь рух навколо, всі бігають, кричать і, щоб мені не заважали, я забилася в комірчину, навушники у вуха і сиджу калькулятором клацаю . І все пройшло повз мене – раптовий наказ з управління, що нас таки закривають на вихідні, радісні ритуальні танці колег уздовж коридору, та масовий їхній вихід із відділу.
А далі я закінчила і вибралася з комори. Тут і прийшло розуміння що щось не так ... Особливо це стало ясно, коли крізь скло на дверях я побачила великий червоний ліхтар включеної сигналізації:D
Я почала дзвонити шефу. Шеф додому ще не з'являвся. Мобільних тоді не було. Дружина шефа вирахувала його в кафе "Дубки" і мене приїхали визволити. Шеф, звичайно, хотів мене *****, але я засунула йому в руки "простирадло" і втекла втрачаючи капці :D
 
Останнє редагування:
Я після розлучення біля року не міг прийти до тями. Психолог допоміг, бо вже дах їхав
Тому так. ++
Це мене завжди дивує. Начебто ж розлучення обопільне бажання, чому потім стрес? Важко змінювати звичку і жити окремо? У Німеччині є обов'язковий рік роздільного проживання. І саме роздільного, а не під одним дахом, але не як сім'я. Без цього не розведуть. Пари перевіряють себе, чи справді вони хочуть жити окремо. Мені здається, що потім уже остаточне розлучення не так відчувається.
Але не будемо сьогодні про сумне.
 
Добрий ранок шановне панство!! :квіточка:

45fa0e196483a54512bae3e418408d77.jpg
 
Це мене завжди дивує. Начебто ж розлучення обопільне бажання, чому потім стрес? Важко змінювати звичку і жити окремо? У Німеччині є обов'язковий рік роздільного проживання. І саме роздільного, а не під одним дахом, але не як сім'я. Без цього не розведуть. Пари перевіряють себе, чи справді вони хочуть жити окремо. Мені здається, що потім уже остаточне розлучення не так відчувається.
Але не будемо сьогодні про сумне.
Ну як багато років люди прожили, то можуть мати співзалежні відносини. Складно це . Це як смерть. Втрата .
 
Не згодна. Смерть - назавжди. У розлучення може бути компесація ( спокій, інши стосунки, одруження)
Так. Але на початку відчуття такі. Поки людина зрозуміе інакше, потрібен час .
 
Ну, що - враховуючи обставини, конкурси проводити не будемо? Чи все одно треба морально відпочивати, тож швиденько щось замутити? Як ви налаштовані?
 
ніколи більше не залишусь
вночі з тобою сам на сам
бо ти кінчаючи кричиш як
тарзан
© IceBerg
 
Гарна ідея
Кидайте мені фотки, а я буду обирати
Переможницю очікує фантастичний ****!!!
Як вам така тема конкурсу ?)
Якось ти одностороннє підходиш до цього питання. Тільки на зовнішність орієнтуєшся. А треба дізнатися про вподобання, провести опитування, а, можливо, і пробні тести :іржач:
 
Я забула, що у нас кожного треба опитувати окремо. Тож хто за конкурс, лайкніть цей допис. Я про свій конкурс, звичайно, Ганджубас свій може провести як додатковий ))))
А ми зробимо щось швиденько і легеньке. Просто чи є в вас для цього настрій?
 
Останнє редагування:
Назад
Зверху Знизу