УххТти! Це заХХоплююче. ККуди іТТи, Я ппРийду.-ЗавтраХочУНО? -ГодУВаттИ-Тебе - ОдєськимБагєТОМ!!!
Да-да)
Йой
Якесь ниття тітоньки, що звикла жити в бутиках і кафе-шантанах. Тролейбус у неї іноді ... Тут не знаєш, як під трамвай не потрапити, пруть один за одним. Темно? То ліхтар у свої білі ручки хай візьме. Іноді йдеш і тут випливає у круговому сяйві хтось. Так і хочеться відразу спитати "Єсусе, це ти?"Natalia Gavrylenko (письменниця, Харків)
11.12.22
"Про Харків". (це вона для своїх підписників з інших міст і країн, не для самих харків'ян, звичайно... Самі харків'яни і так в курсі..)
Я знову з'їздила до рідного міста. Зустрічалася з друзями, гуляла дивовижно чистими і у війну вулицями, дивилася, як місто оживає — більше машин, заробив ринок, часом ходять тролейбуси. Це мало б надихати… Але така туга!
Цей Харків мало схожий на те енергійне, сповнене шуму та руху місто, в якому пройшло все моє життя. Безперечно він живе, але якось похмуро все в ньому. Закрито багато магазинів, скрізь написи «продається», «здам в оренду» (цікаво хто ж купить чи зніме?), і ця нескінченна темрява! Ідеш так години о п'ятій вечора, місяць світить, навколо ні душі, тільки темні тіні дерев та стукіт підборів у тиші. Пригнічує, однак.
Натомість бачу, наскільки про місто дбають. І не тільки тому, що сміття вивозять вчасно, а коли випав сніг, його одразу розчистили. Це видно і по будинках, які намагаються зберегти, вікна закриті щитами, часто чутно, що в будинках йдуть ремонти, утеплюють і упорядковують. І це при тому, що в метро ще продовжують жити люди, а деякі будинки лежать у руїнах. Як і моя школа біля дому... А в моєму лісі, де стільки провела часу, зараз усе заросло. Говорять, що люди туди ходять гуляти. Але я пройшлася з краю - нікого.
Коли звучить сирена, харків'яни хапаються за смартфони та стежать, звідки приліт. Якщо звідкись поблизу, то поспішають до укриття. У квартирах забиваються на місце т.зв. двох стін, подалі від вікон. Якщо прильоти десь осторонь, то живуть як завжди. Звикли до війни. Можуть навіть радіти. Ось ялинку для дітей у метро встановили. Під землею.
Ще у Харкові погано з роботою. Люди влаштовуються кудись можливо, де є хоч якийсь заробіток. Та й гуманітарка багатьом серйозно допомогає. Ті ж, хто мають роботу, їхати нікуди не збираються. Кажуть, мовляв, навіщо? У нас все в порядку. І дивуються, що багато харків'ян не поспішають повертатися. Адже можна жити й у темряві, зі звуками сирен, із частково застиглою інфраструктурою.
А мені боляче за моє сильне, хоробре місто, яке тримається і каже, що все гаразд. Я ж поки що, на жаль, не вважаю, що все гаразд. Порядок буде лише коли настане мир..
Інфраструктура в неї застигла. Якби вона застигла, сиділи б ми без води, тепла та каналізації. Без поліклінік та лікарів. Ах, так, інфраструктура це виключно закриті магазини. Але вона не там ходила.
Вы разрешите этот ваш пост в другую тему отцитировать?
Она видит стакан воды наполовину пустым. Вы видите его наполовину полным))Якесь ниття тітоньки, що звикла жити в бутиках і кафе-шантанах. Тролейбус у неї іноді ... Тут не знаєш, як під трамвай не потрапити, пруть один за одним. Темно? То ліхтар у свої білі ручки хай візьме. Іноді йдеш і тут випливає у круговому сяйві хтось. Так і хочеться відразу спитати "Єсусе, це ти?"
Місто живе.
Люди одружуються, купують рибок, заводять йоркширських тер'єрів та ведуть їх до грумера за записом. Волонтерять, працюють, здають кров, відправляють дітей до репетиторів. Так, не так легко, як раніше. Але як раніше не буде. Буде краще.
Тут нічого, а там?
Раньше я знала что будет завтра, через неделю. И даже примерно что будет через год. А сейчас неизвестно, что будет через час.наконец-то стало понятно, что будущее непонятно
А теперь будущее слилось с настоящим. (с) )))
Это все равно что будущего нет ))) Будущее есть, но неизвестное.
cof-cofЯ рада, що ти так позитивно налаштована. cof-cof
Чому не можем? Можем. Люди вчаться жити в моменті, тому що майбутнє це ілюзія.
о дя, не можем принять етот непрекращающийся глум типа 6660 грн помощи от "международніх" "организацій"... и пр.пр.
майя.
Дуже співзвучно.
⏫⏫⏫ :прыгун: 