Я хочу написати щось життестверджуюче, але в світи останніх подій не можу. Получила хук зліва і зправа....
Наслухалась "вєщателей", і теж не радісно, але....
В мене теж є бажання все кинути і кричати - то зруйнуй цей світ вже раз і назавжди, і знов АЛЕ....
Не раз нашу Землю намагались знищити, ну такі ці люди, що в їх мозоку відбувається то є таємниця, бо логіці не підлягає.
Земля крепка, а Всесвіт мудрий, Землю врятує, питання - де будем ми. Питання не про кожного особисто, а взагалі.
Добре, що ми далеко від катастрофи, чи надовго, чи це останнє "безуміє" сусідів. Це не сусіди, це якась потвора, велика, рухлива, токсична та інфекційна, торкнешся і все, пропав у безодні.
Ми маємо вистояти, не зважаючи ні на що!!! Нам неймовірно тяжко, але нема іншого шляху, крім вистояти. І ми вистоїмо, я не вірю, я знаю.
Потвора, коли гине, особливо сильна та жорстока, бо це останні сили....
Світ мовчить, бо світ в шоці, він не очікував, він не має інструкцій, він в комі. Зараз вони отямляться, трохи зачекаємо.
Ми не одні люди на планеті, є багато грамотних, зараз вони висвітлять своїм урядам та співвітчизникам масштаби та наслідки.
Багато років говорили про "таємну душу", так і є, вона таємна, бо розумні істоти не збагнуть поведінки, не пояснять причини, бо то і є таємниця хворого мозку, душі там немає у тому сенсі, в якому ми знаємо.
Не припиняємо робити, бо треба рятувати людей і тварин, тільки максимальна єдність нас врятує.
Ми можемо планувати, передбачати, а станеться, як Всесвіт закомандує.
Так хочеться десь на рибалку, на море, в гори, але нема як, в нас війна, жорстока, без правил, ворог не просто підступний, він просто вийшов з отвору землі, куди його закрили на віка, та намагається захапати світ...
Ми впораємось, не пускайте смуту в серце, не слухайте тих, хто злякався, йдемо вперед та робимо свої справи.
Тяжко та лячно, іншого шляху немає...., маємо пройти.
© Наталя Мовчан