фу. чойто мне в 28 лет должен нравится этот старый пердун
Я лишь подчеркнул что не все кавказцы хачи.
Это благородный народ и не стоит забывать что Ноев ковчег причалил именно к Араратским горам армяне, грузины, абхазцы, лезгины, осетины все братья.
Народ воинственный и мудрый, богатый культурой ремеслом и творчеством.
А как поют...
Хм...
Бывает положение, когда не ты выбираешь, а тебя покоряют и сгребают в охапку.
И так доминируют над тобой шо аж гай шумыть!!!
Шумел камыш, деревья гнулись,
А ночка темная была.
Одна возлюбленная пара
Всю ночь гуляла до утра.
А поутру они вставали.
Кругом помятая трава,
Да не одна трава помята, —
Помята молодость моя.
Придешь домой, а дома спросят:
«Где ты гуляла, где была?».
А ты скажи: «В саду гуляла,
Домой тропинки не нашла».
А если дома ругать будут,
То приходи опять сюда...
Она пришла: его там нету,
Его не будет никогда.
Она глаза платком закрыла
И громко плакать начала:
«Куда ж краса моя девалась?
Кому ж я счастье отдала?..»
Шумел камыш, деревья гнулись,
А ночка темная была.
Одна возлюбленная пара
Всю ночь гуляла до утра.
Спальня Васіліси Єгоровни – заманчіве місце, куда мріє попасти кожен мужичок. В спальні зайобана Васіліса Єгоровна лежит ліцом униз, крєпко охвитів подушку сильними руками. Біля дзеркала стоїть напівголий Адам Жоржович добіса гарний мужичок і корчить в дзеркало протівні гримаси.
Адам Жоржович (сам до себе). Ето піздєц, яка у мєня харя. (До Васіліси Єгоровни). Ти курва куда кєпку мою поклала?
Васіліса Єгоровна нє іздайот ні звука.
Адам Жоржович (самовпевнено). Я ету курву так задєлав, шо она уже і говоріть нє может. ( С любов’ю поглажує себе по пухлому тілу обома руками). Тєло блядь я їбу. Кожа як у бога. (До Васіліси Єгоровни). Вася, ти ж мєня знаєш, я ж так шучу пока добрий, но потом і хуйню могу сдєлать. Я етого нє люблю.
Васіліса Єгоровна. Да відчепись проклятий! Ні днєм ні ночью покоя нєт.
Адам Жоржович (знаходить кєпку на тумбочці і надіва на голову. Мрійливо сам до себе). От я часто думаю: нєкоториє тьолкі у компанії розказують друг другу разноє там хуйо-майо, от подивіться яка я умная, я етого не люблю.
Адам Жоржович надвигає кепку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі, а видавивши зсовує брови, примружує оченята і корчить в дзеркало огидні гримаси.
Адам Жоржович (солодко бормоче під ніс). Мен – піздєц усьому.