Сьогодні з вами цього чудесного вечора,
—Ага, — говорить Вася, — чудесний вечір: дощ цілий день хуячить.
як завжди по суботах о 22.00 молодіжна програма «Музична толока» і я — її ведучий хрррррррр хрррррррр, — говорить радіола від себе. — Сьогоднішній випуск нашої програми буде цілком присвячений творчості популярної ірландської музичної групи, відомої не лише у нас, але і в інших країнах Европи — ансамблю «Депеш Мод». Свої питання, а також думки ви можете висловити за телефоном хррррр хррррррр хрррррррррр — говорить ведучий.
—Яка прикольна програма, — говорю я.
—Да, — каже Вася, — краще, ніж бітлз.
І доки ви будете ставити свої питання, звучить інструментальна композиція степана галябарди «Лист до мами».
Композиція справді починає звучати, і нас негайно від цього розвозить, цей степан галябарда вкладає в свою йоніку стільки галюциногену, настільки все це стрьомно звучить, що тебе не може не розвезти, їх на радіо, мабуть, за цим принципом і на роботу беруть, так щоби вони врубали і народ охуївав на п'ятій секунді їхніх музичних композицій, так, щоби він — цей неймовірний і нереальний степан галябарда — лише торкався своїми пухкими волохатими пальчиками пластмасових клавіш йоніки — і бац — тебе перемикало і ти перетворювався на знаряддя господнього промислу і вже не відповзав від радіоприймача, аж поки не передадуть прогноз погоди на завтра; ми сидимо під нашою прикольною радіолою, спершись спинами на неї і привалившись один до одного, аби нас не знесло вбік, розглядаємо крісла, шафи і канапи, ти відчуваєш, говорю я, як тут пахне цитринами? відчуваю, каже Вася, цитринами і котами. Не котами, кажу, не котами — кетчупом. Котами, не погоджується він. І кетчупом, додаю я.
