Започаткування медитації має давню історію, яка сягає тисячоліть назад і пов'язана з різними культурами та релігійними традиціями. Один з найраніших записів про практику медитації можна знайти в давніх індійських текстах, таких як "Упанішади" та "Бхагавадгіта".
У Індії медитація розвивалася в рамках спіритуальних практик та філософій, таких як йога та буддизм. Буддизм, заснований Буддою у 6 столітті до н.е., привніс поняття медитації у широкий загал. Ця практика стала невід'ємною складовою його вчень і зайняла почесне місце серед багатьох шкіл буддизму.
У Китаї також були розвинені форми медитації в рамках даосизму. Традиція даосизму вчить про досягнення гармонії з природою та внутрішню трансформацію шляхом медитації та Цигун (практика енергетичних вправ).
У стародавній Греції також існували форми медитації, відомі як ευαγενεια (eugenèsis), що означає "розвивати добро". Вони спрямовувалися на самопізнання, спокій та самореалізацію.
З часом медитація розповсюдилася по всьому світу і стала популярною практикою для досягнення внутрішньої гармонії, заспокоєння розуму і розвитку свідомості. Сьогодні вона використовується в різних контекстах - як релігійна практика, компонент психотерапії, метод саморозвитку та особистісного зростання.
Важливо зазначити, що медитація - це особиста практика, яка може мати різні форми і варіації залежно від трад
