Цей день у Історії України.

[Korppi]

3 листопада 1937 року у
Соловецькому таборі особливого
призначення за вироком Трійки НКВС
розстріляно понад 100 осіб
представників української інтелігенції
— цвіту української нації. Серед них режисер, актор, драматург Лесь
Курбас, поет, літературознаве ць Микола Зеров, письменник, режисер,
драматург Микола Куліш, історик
Матвій Яворський, політичний і
громадський діяч Володимир
Чехівський, письменник і перекладач
Валер'ян Підмогильний, поет і літературознаве ць Павло Филипович, поет і прозаїк Валер'ян
Поліщук, письменник Григорій Епік,
поет, прозаїк, публіцист Мирослав
Ірчан, поет Марко Вороний, прозаїк,
поет, байкар Михайло Козоріс, поет і
прозаїк Олекса Слісаренко, поет, прозаїк і драматур Михайло Яловий.
Масове вбивство людей творчості
комуністичним режимом увійшло в
історію як розстріляне відродження.

3 листопада 1996 року в донецькому
аеропорту вбитий український
олігарх Євген Щербань. Його
застрелили після прильоту з Москви,
де він був гостем на юбілеї Йосифа
Кобзона. Вбиство Щербаня визначило розпад його бізнес-імперії, значну частину якої прибрав до рук Ринат
Ахметов. В 2003 році на довічний
термін засуджений один із убивць
Щербаня Вадим Болотських - член
банди Кушніра. Замовники вбивства
досі невідомі. Спроба режиму Януковича "повісити" цю справу на
Юлію Тимошенко зазнала фіаско.

Так як історія це політика минулого, вважаю тему доречною.

 

[нeвдаха]

Так як історія це політика минулого, вважаю тему доречною.

Знати історію, це розуміти сьогодення як результат минулого.

 

[Zlyuka]

Еее, ставити Щербаня поруч з такими світилами як Лесь Курбас та Микола Куліш це святотатство

 

[Korppi]

Іронія долі.

 

[нeвдаха]

Боротьба сталінщини з національно-демократичними силами продовжується сьогодні у формі боротьби ватників, совків з бандеро-помаранчевими силами, боротьби Майдана з антимайданом, прогресу з регресом, "руського міра" з цивілізованим Заходом.
Апогей цієї боротьби - війна на Донбасі.

 

[Wild Mouse]

Боротьба сталінщини з національно-демократичними силами продовжується сьогодні у формі боротьби ватників, совків з бандеро-помаранчевими силами, боротьби Майдана з антимайданом, прогресу з регресом, "руського міра" з цивілізованим Заходом.
Апогей цієї боротьби - війна на Донбасі.

Как ни странно такое утверждение близко к истине.
Меня автор смущает ...

 

[Korppi]

4 листопада 1921 року розпочався
Другий зимовий похід армії УНР під
проводом генерал-хорунжо го Юрія Тютюнника на землі, які
контролювали більшовики. Мета -
спровокувати масштабний
повстанський рух та скинути
радянську владу в Україні. Ці
розрахунки не виправдались. Збройні групи вторгнення були
ізольовані переважючими
радянськими військами і знищені.
Другий Зимовий похід частин Армії
УНР став останньою спробою
українських національно-дер жавних сил відкритим військовим
шляхом здобути незалежність
України.

 

[нeвдаха]

Как ни странно такое утверждение близко к истине.
Меня автор смущает ...

Чужа душа - потьомки

 

[Korppi]

4 листопада 1861 року на
новозбудований Львівський
залізничний вокзал прибув перший
потяг з Відня. Вважається. що це був
перший потяг, який побував на
території сучасної України. Скоро дирекція Галицької залізниці
отримала дозвіл на регулярний рух
потягів зі Львова до Відня і Кракова

4 листопада 1708 р.
Герой України Іван Мазепа розриває союзний договір з Петром 1 і об'єднується із братами шведами у війні проти Росії.

 

[Korppi]

Народжені 6 листопада.
1855 рік. Дмитро Яворницький -
український історик, археолог,
етнограф. Він усе життя захоплювався
та досліджував історію запорізького
козацтва та видав багатотомну працю з цього питання. Царська офіціозна
професура вороже ставилася до
вченого-вільнод умця, який був затаврований як «українофіл» і
«сепаратист». Багато років очолював
Катеринославськ ий обласний музей і зібрав цікаву колекцію експонатів. У
1933 році Яворницький був
обвинувачений в «буржуазному
націоналізмі», а керований ним
музей оголошений «кублом
націоналістично ї контрреволюційн ої пропаганди». Він дивом уникнув
арешту. "Якби міг я вмістити в своїх грудях
далекий степ, якби міг я солодким
поцілунком злитися зі своїм Дніпром,
ніякої іншої насолоди не хотів би на
землі. Вище, глибше цього щастя для
мене не існувало б"

6 листопада 1943 року радянські
війська цілком звільнили Київ від
німецьких окупантів. Ще
напередодні першим у центр Києва
прорвався танк уродженця
Вишгородського району, гвардії старшини Никифора Шолуденка. Бої
на вулицях Києва точилися всю ніч
на 6 листопада - особливо в районі
Борщагівки і Сирця. Ворог відступав
на південний захід. О четвертій
годині ранку 6 листопада генерал Москаленко, особисто побувавши на
Хрещатику та впевнившись, що
війська повністю оволоділи містом,
доповів комфронту Ватутіну про
звільнення столиці України. В той же
день війська Першого Українського фронту продовжили потужний
наступ, проходячи понад 50 км на
день. Ворог переслідувався по
розбіжних напрямах на Коростень,
Житомир, Фастів, Білу Церкву.

 

[Korppi]

18 січня 1654 року у Переяславі
відбулась рада козацької верхівки,
на якій генеральна старшина на чолі
з гетьманом Богданом
Хмельницьким, а також полковники
та сотники висловились за перехід України під зверхність московського
царя.

Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали. Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу Та полякам... Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Чорний день.