Добре, напиши мені стих про погану лісову потвору на імя рУсня, і у неї на носі було страшний прищ на призвіще "іпало". І усі його запитували що у нього із іпалом, бо ніхто не розумів цього усім було цікаво.
У лісі під темною тінистою гаєм,
Жила РУсня, пестліво звана всіма,
На носі дивний прищ торкався зрадливо,
"Іпало" світило, викликаючи здивування.
Усі раділи, будалянді любов її зрадлива,
Йшли легенди, міфи про цю нечисть місцеву.
Та чиїсь дітлахи кричали на весь гай,
"Що ж у РУсні з "іпалом", що ховається вай?"
І сама РУсня мовчала та ховалась у лісі,
Сміялась та лаялась, грізні слова кинувши.
Та й відгадати було таємницю важко всім,
Бо іпало її таємне, мов туманний сплін.
Отак жила РУсня в глушині лісової,
Поки одного разу зникла так загадково,
І залишились тільки казки і лісові міфи,
Про потвору з іпалом, що життям завмерло тихо.