Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Борис

Статус: Offline
Реєстрація: 03.05.2012
Повідом.: 679
Вчора серце Бориса перестало битись, тут у Франкфурті, лікарі робили все можливе. В свідомість не приходив майже 2 тижні, в нього ще була і пневмонія. Що ще сказати незнаю, сюди писати мабуть більше не буду. Оля.

З.і. сказав якщо будуть пропонувати гроші, віддати їх, тому новобранцю. Вибачте мене тему не знайшла.
 
Олю, тут для співчуття навіть слів підібрати важко.
Ваш Борис був мужньою людиною.
Прийшов після перерви на ХФ, щоб допомогти порадою своєму наступникові.
Не тільки про себе думав.
Дуже гірко в цю хвилину. Велика втрата.
 
06.03.22 я людина, яка ніколи не тримала автомат. Штурмуємо школу. Підари , як вони сюди добрались . Насипаємо.
 
06.03.22 я людина, яка ніколи не тримала автомат. Штурмуємо школу. Підари , як вони сюди добрались . Насипаємо.
Співчуваю. Таке горе. Боже, скільки горя... Вічна пам"ять Герою України.
 
я не знаю яка дата, хлопці набили танки, підари сують по місту, зустріли на зірке, хуйли вірили, що вонии в безпеці. Зняв двох ублюдків. Один в полоні. Хотіа вбити його, побратими не дали. Хуйло обісцялось, я ржав.
 
Не спали троє суток, мозок не варить, дякую альфі. Зустріли так зустріли, я перший рвз подрімав.
 
Я усiм своiм рiдним та друзям розповiла про спiлкування з нами на форумi з таким воiном-захисником, Героем, Борисом Васильовичем, та вами, Ольга...Усi передають вам нiзький уклiн та глибоке спiвчуття за таке горе, за страшну втрату...
 
Останнє редагування:
Вічна пам"ять Борису. Ось до нього пішов і Ігор-Кузнечик..
 
Вічна пам"ять Борису. Ось до нього пішов і Ігор-Кузнечик..
Дуже шкода, я не знаю що важче дізнатись шо нема людини, чи дивитись як вона помирає. Я довго над цим думала. Не стало героїв, вони не боялись, Борька ніколи стільки не посміхався, як під час війни.
 
Я не знаю його паролю, телефон більше заряджати ми не будемо. Коли повернусь, хочу віддати його велік, це його воля. Безкоштовно. Та гірі з гантелями. Ми з донькою поки тут поживемо. Так легше.
 
Дуже шкода, я не знаю що важче дізнатись шо нема людини, чи дивитись як вона помирає. Я довго над цим думала. Не стало героїв, вони не боялись, Борька ніколи стільки не посміхався, як під час війни.
Парадоксально те, що багато чоловіків, незважаючи на небезпеку, кажуть, що от зараз вони відчули, що займаються справою, яка приносить задоволення, що вони зараз щасливі. Все важко, і зненацька дізнаватись, і дивитись, як помирає.
 
Знаєте що він мені написав, мене спаліть (кремуйте), бо ця земля має прийняти своїх синів або годувати червяків москалем.
 
Він залишив записку, з тим що я маю робити, я читаю і в мене таке відчуття, що він поряд, бо тільки він міг так підколоти. Саме сумне, що він написав, якщо мене не стане, ви через рік до цього звикните та адаптуєтесь. Як цей рік прожити?
 
Дякую, Вам всім за підтримку, шкода що час не можна назад відмотати, як я хочу його обняти. Більше скоріш за все писати не буду, або зроблю своє ім'я на форумі. Ще посиджу трохи тут сьогодні.
 
Дякую, Вам всім за підтримку, шкода що час не можна назад відмотати, як я хочу його обняти. Більше скоріш за все писати не буду, або зроблю своє ім'я на форумі. Ще посиджу трохи тут сьогодні.
Тримайтесь.
Дуже вдячний що пишите.
Ви могли б продовжити публікувати його щоденник?
 
Він залишив записку, з тим що я маю робити, я читаю і в мене таке відчуття, що він поряд, бо тільки він міг так підколоти. Саме сумне, що він написав, якщо мене не стане, ви через рік до цього звикните та адаптуєтесь. Як цей рік прожити?
Нам залишається тільки горевати.
Коли буле дуже важко, пам'ятайте - є досить багато людей, які ніколи не бачили вас і Бориса, але ми горюємо також. Кожен день.
🙏🙏🙏
 
Я не можу поки публікувати, так сказали його побратими та командир. Тільки його думки, про що писати шо вони кота врятували та назвали його халепа.
 
Назад
Зверху Знизу