9 год ·
Де був план оборони Зеленського в 2022?
Шановні, що план 2022, що 2023, що 2024 - це готують ВІЙСЬКОВІ. Вони зазначають ризики і будують оборону та наступ.
Так, як в 2021 році Міллі просив звернути увагу, наприклад, на мінування кордонів. Але Головком настільки сперечався, що певний час відмовлявся спілкуватися з американськими партнерами.
Коли кажуть, як Ви готувалися до 2022, по-різному.
Я згадую Залужного на заслуховуванні в Комітеті по погодженню закупівель, який заявив усім присутнім, що дрони не потрібні. І в нас було закладено буквально кілька (!!) дронів в оборонні закупівлі, надані у якості пропозиції військовим керівництвом. Ці всі документи є, звісно.
Міноборони тоді сліпо затверджувало ВСЕ, що давали військові і пересилало на Комітет. Так було за всієї каденції Резнікова «все військовим, як сказали військові», за нього дисбаланс склався такий, що на нарадах
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine в присутності учасників зазначав, нащо нам ця «прокладка» МОУ.
Демократичний цивільний контроль у всій красі. Та й безграничну віру Президента тоді можна описати, як «все, що скажуть військові».
Незалежної системи оцінювання ЕФЕКТИВНОСТІ проведених операцій ЗСУ немає, мої спроби її запровадити наштовхувалися на внутрішній спротив.
Жодного генерала не покарано. Мова не посадити, ми якраз зробили всім військовослужбовцям законодавчо (!) «бойовий імунітет», а про те, що знімають десятки (!) комбригів, але жодний генерал внаслідок службового розслідування не був понижений тощо.
Генералітет, поділений на внутрішні фракції, — це каста. Каста, яка не пускає свіжих людей, це те, що ще більше розвинулось за два роки повномасштабного, коли військове керівництво отримало величезні статки і владу. Це той слон, якого ми не бачимо в тому числі зі страху, що наша зона комфорту зіткнеться з суворою реальністю, що БОГІВ немає.
Але громадяни, які боронять майбутнє українських дітей попри совок і дику несправедливість системи, це бачать і знають. І зачасту сприймають розмежування, як данність.
Але це не данність.
Ми маємо змінювати армію, щоб перемогти. Перетворити ЗСУ в сучасну компанію, де життя громадянина й ефективність проведеної операції — рівнозначні нерозривні складові одного цілого, що веде до перемоги.
Де перемога — не ефімерна, це постійне преваліювання над ворогом. Бути швидшими, адатативнішими, кмітливішими в межах можливих ресурсів. Здобувати ресурси всіма можливими способами, але памʼятати, що люди в 21 столітті — це люди, а не «люський ресурс». Не говорити, дайте 300 танків і тоді, інакше, хай ідуть по посадкам, адаптуватись щомиті. Більше зброї, та зброя — ресурс для людей, аби використати її максимально ефективно.
Якщо дати 47 бригаді Бредлі, але «провтикати» вчасно на них динамічний захист на складах КСЛ, а потім не провівши дорозвідку, заставити наступати Бредлями по мінним полям, то ми отримаємо знищені Бредлі і вбитих та поранених українських громадян. На таке не вистачить ні 100, ні 300 американських машин.
Якщо сформувати нову бригаду із в абсолютній більшості нових мобілізованих людей, які мали обмежені можливості підготовки, а потім визначити цю бригаду ключовою в наступі на укріплені позиції росіян, що готувалися рік, то очікуваний результат будуть загиблі, поранені і ті, хто втекли зі страху, українські громадяни. І ніякі Хаймарси не зарадять цьому.
Я памʼятаю ці кейси і ще десятки інших. Бачила на власні очі. Зверталася, плакала, казала. Памʼятаю, як говорила з Залужним, дивіться, що творить генерал Зубанич, Ви ж знаєте. Ви ж бачите. Але Васю Зубанича, кума НГШ Шаптали не тільки Головком не звільнив від виконання обовʼязків лідера наступу на півдні, а він і досі в системі.
Ще раз, найбільша цінність українського народу — український народ. А ПОВАГА має бути принципом.
В єтом вся проблема зеленіх.
