Я вам не друг. Ми не знайомі.
Знати та Шанувати мову - два разных понятия.
І в чому велич думки вашого висловлювання? Вивчив мову, але так її ненавиджу… Чи не варто в такому випадку звернутися до лікаря?
Берем США - знать язык - первое условие проживания - курсы безплатные/платные, экзамены и др. Это все надо , потдерживаю.
Но говорят кто на чем хочет и может. Это у них даже не обговаривается.
Ви впевнені? Ви, по-перше навіть росіянською не вмієте писати. А по-друге, в тих же штатах дуже жорстка підтримка англійської мови. І вимоги до бажаючих проживати там досить жорсткі. І в мовному питанні також. Формально в них немає державної мови. Бо не було потреби в законодавчому утвердженні. На відміну від більшості європейських країн. А фактично емігранти змушені використовувати англійську мову весь час, їхні діти вже в більшості випадків не знають рідної мови. А якщо й знають, то можливості її використовування дуже обмежені. На рівні використання в сімейному колі. І це незважаючи на так звані китайські, італійські, польські квартали.
Уважать свой язык родной - это дело личное каждого думающего человека.
Не тільки. Це прерогатива держави. Оскільки кожна людина оточена суспільством і змушена контактувати з оточуючим світом. І функції держави в підтримці державної (національної) мови від надмірного впливу з інших культур. Не буде держава виконувати ці функції з будь-якою мовою, якою б вона не здавалася потужною, можна попрощатися. Приклади: латина, давньогрецька, ірландська, білоруська…
Я же не убеждаю Вас , что уважайте и учите русский язык.
Бо ви не маєте на це ані законного, ані морального права. Я, як і решта українців, на своїй історичній землі. Ми тутешні, не понаїхавши. Тут наша культура, мова та історія.
По этой же причине прошу Вас, не навязывать Ваше мнение , что мне учить и уважать. Даже с убогими примерами.
А ось тут вже я, як і решта українців, маємо і законне і моральне право вимагати від вас як і вивчити нашу мову, так і її поважати. Інакше – просимо на історичну батьківщину. На біса нам емігранти, що нас не поважають? Чи їх нащадки. І це правило, зауважте, діє у будь-якій країні світу. Окрім хіба України.
Выходить на улицу, ради языка НЕ буду.
А я про що? Куму той «єзик» потрібен?
Звісно, що немає сенсу. Росіянській навіть в Україні нічого не загрожує.
развитие Украины не зависит от того , кто на каком языке будет говорить.
Зовсім не вірне судження. Вже через такі ідіотські домисли ми втратили власну кіноіндустрію, втрачаємо власну видавничу індустрію, втрачаємо медійний ринок. Бо заполонило Україну іншомовне, чуже. Але частині населення це до лампочки.
Главное результат. Что бы Наши дети жили в Достойной стране. А не в той убогой стране, за которую мне стыдно перед своими детьми.
Міняйте країну. Вас сюди ніхто не кликав, і ніхто не тримає. А бардак, в першу чергу, не стільки в країні, скільки в мізках. А ось і приклад:
Зато Гордимся МОВОЙ,вышиванками и Голодомором.
Мовою та вишиванками і потрібно гордитися. Бо це наше. Своє. Це наша унікальність у світі. Наша культура. І будь-яка нація в світі гордиться своєю мовою, та своїми звичаями та традиціями. Чому ви нас, українців, закликаєте цуратися свого? Аби щось своє нав’язати.
А Голодомором, дурнику, не гордяться. Не будь вже настільки кретином. Голодомор – це трагедія народу. Вам, чужинцям, цього не зрозуміти. Це на ваш народ знищували. Це ваш народ знищував. Звідси й агресія. Хто ж хоче власні гріхи визнавати?
Авже ж противно з такими спілкуватися. З безбатченками, без роду-племені…
Пример простой - Польшу после выхода из "ига СССР" подняли с колен за 6 лет. Япония -после цунами имеет ВВП больше чем перед катастрофой.
А вам відомо про мовну ситуацію та політику в Польщі? А вона там сама жорстка в Європі. Беремо приклад з поляків? Згодні? Та й японці від них не відстають. Вам відомо про емігрантів в Японії, що корінним японцям би свою мову та культуру нав’язали?
И вапче, пора уже налоги брать с тех, кто зарабатывает на майданах
