Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7459
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7459
Аваков доуправлялся..
Аваковская полиция ничего не может - люди сами решили себя защищать.
"На Кіровоградщині 150 Фермерів Одночасно Купили 150 «Автоматів» І Не Платять Хабарі.
Навіщо кіровоградським фермерам 300 стволів, або Як українські агровласники створюють збройні загони самооборони від рейдерства
Українські фермери створюють збройні загони самооборони від рейдерства.
Принаймі, такий загін на 300 “стволів” вже діє на Кіровоградщині, та наразі організовується на Потавщині, яка оговтується після безпрецедентно нахабної спроби захоплення СТОВ «Агрофірма «Оржицька».
Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомив в.о.генерального директора Ради Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак.
«Держава не хоче захищати інтереси фермерів, то ми змушені робити це самі. Зокрема, на Кіровоградщині фермери Бобринецького району створили загін для захисту від рейдерів і при цьому одночасно закупили 150 мисливських карабінів. Деякі ЗМІ написали, що це були автомати, але йдеться саме про карабіни. Згодом до них долучилися інші аграрії. На сьогодні ми маємо 298 озброєних людей, які готові в будь-який момент захистити не лише свої інтереси, а й інтереси своїх колег у сусідніх районах», – прокоментував ситуацію Стрижак.
За його словами, поки що жодного разу зброю не використовували, бо сенсаційна інформація про масову закупівлю одразу стала відома усім учасникам “земельних війн” і всі, зокрема, й чиновники, одразу стали “шовковими”, побачили в аграріях шанованих людей та серйозну силу.
Мій телефонний дзвінок застав Миколу Стрижака по дорозі з Полтави, куди він поїхав на прохання місцевих аграріїв після спроби захоплення СТОВ «Агрофірма «Оржицька».
Ця історія як неймовірна, так і типова. 4 листопада приблизно 150 осіб на 4 автобусах та 5 легковиках приїхали в село Тарасенкове Оржицького району, де захопили ферму, тік та адмінприміщення товариства.
Прибульці пояснили, що відтепер агроферма належить компанії з Лондона. Сталося це тому, що мешканка Макіївки (покажіть мені ту щасливицю!!!!) позичила готівкою 28 млн грн мешканцю Маріуполя, за якого нібито поручилася агрофірма з Оржицького району. Після неповернення боргу агрофірма без відома власника перейшла до рук компанії з Лондона.
До честі мешканців Оржиччини, вони на таку дурню не повелися. Скрутили та самостійно затримали нападників, а невдовзі на місце приїхали й правоохоронці. Вони пов’язали більше 40 осіб. В основному це молодики віком від 19 до 36 років, мешканці Києва, Запоріжжя та Кременчука.
Саме після цього випадку полтавчани запросили Стрижака, щоби той поділився досвідом про створення загону самооборони.
«У нас немає особливих претензій до правоохоронців, зараз вони майже всі на нашому боці, адже ми живемо поруч. І коли не можуть відверто стати на наш захист, то принаймні, попереджають про ймовірний “візит” рейдерів. Нашими головними ворогами залишаються юстиція, прокурори та суди. На цьому рівні дуже легко підробити та перепродати майно агровласника, що широко практикується», — каже пан Микола.
Він також упевнений, що координуються ці дії саме в столиці, як і рейди тітушок”, які крім захоплення майна, полюбляють навідуватся на поля вночі, і як сталінські продзагони, красти та вивозити чужі врожаї.
«З часів «попередників» банди тітушок формувалися в Кривому Розі, Білій Церкві та Кременчуку. І тепер їх поставляють ті ж самі регіони! Для мене це також свідчення єдиного координаційного центру», – каже Стрижак.
Він не вірить у те, що влада або правоохоронні органи можуть захистити українських аграріїв від корупції. Тому найефективніший спосіб – захищати свої інтереси самостійно, вважає Стрижак.
«Нема потреби створювати загони збройного захисту в кожній області. Поки що ми прийняли рішення про створення трьох: у Дніпропетровській області, Хмельницькій та Київській. При необхідності вони зможуть прийти на допомогу сусідам», – озвучує Стрижак схему захисту.
Звісно ж, навіть при такій схемі кіровоградські фермери не збираються роззброюватися. Адже, до приїзду допомоги з сусідньої області треба принаймні пару годин протриматися самотужки.
Під кінець Микола Іванович розповідає ще одну реальну історію з життя кіровоградських фермерів, які три роки не могли продовжити договори оренди, а якийсь прибулець за тиждень оформив сотні гектарів землі.
«Голова асоціації (фермерів та приватних власників — Укрінформ) запитав у свого районного земельника, в чому причина такого вибіркового підходу. Земельник каже: «Розумієте, потрібно 300 доларів за кожен гектар, але це не мені, це в Київ». Голова асоціації вийшов у коридор. Через хвилину разом із ним до кабінету зайшли ще 22 фермери, у кожного в руці – дерев’яна ніжка від стільця. Постукали по столу і запитали: «Так скільки-скільки тобі треба з гектара, повтори?» У відповідь почули: «47 гривень 50 копійок»», – розповів Микола Стрижак.
Якщо людей розізлити, навіть ніжка від стільця може бути аргументом!"
Аваковская полиция ничего не может - люди сами решили себя защищать.
"На Кіровоградщині 150 Фермерів Одночасно Купили 150 «Автоматів» І Не Платять Хабарі.
Навіщо кіровоградським фермерам 300 стволів, або Як українські агровласники створюють збройні загони самооборони від рейдерства
Українські фермери створюють збройні загони самооборони від рейдерства.
Принаймі, такий загін на 300 “стволів” вже діє на Кіровоградщині, та наразі організовується на Потавщині, яка оговтується після безпрецедентно нахабної спроби захоплення СТОВ «Агрофірма «Оржицька».
Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомив в.о.генерального директора Ради Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак.
«Держава не хоче захищати інтереси фермерів, то ми змушені робити це самі. Зокрема, на Кіровоградщині фермери Бобринецького району створили загін для захисту від рейдерів і при цьому одночасно закупили 150 мисливських карабінів. Деякі ЗМІ написали, що це були автомати, але йдеться саме про карабіни. Згодом до них долучилися інші аграрії. На сьогодні ми маємо 298 озброєних людей, які готові в будь-який момент захистити не лише свої інтереси, а й інтереси своїх колег у сусідніх районах», – прокоментував ситуацію Стрижак.
За його словами, поки що жодного разу зброю не використовували, бо сенсаційна інформація про масову закупівлю одразу стала відома усім учасникам “земельних війн” і всі, зокрема, й чиновники, одразу стали “шовковими”, побачили в аграріях шанованих людей та серйозну силу.
Мій телефонний дзвінок застав Миколу Стрижака по дорозі з Полтави, куди він поїхав на прохання місцевих аграріїв після спроби захоплення СТОВ «Агрофірма «Оржицька».
Ця історія як неймовірна, так і типова. 4 листопада приблизно 150 осіб на 4 автобусах та 5 легковиках приїхали в село Тарасенкове Оржицького району, де захопили ферму, тік та адмінприміщення товариства.
Прибульці пояснили, що відтепер агроферма належить компанії з Лондона. Сталося це тому, що мешканка Макіївки (покажіть мені ту щасливицю!!!!) позичила готівкою 28 млн грн мешканцю Маріуполя, за якого нібито поручилася агрофірма з Оржицького району. Після неповернення боргу агрофірма без відома власника перейшла до рук компанії з Лондона.
До честі мешканців Оржиччини, вони на таку дурню не повелися. Скрутили та самостійно затримали нападників, а невдовзі на місце приїхали й правоохоронці. Вони пов’язали більше 40 осіб. В основному це молодики віком від 19 до 36 років, мешканці Києва, Запоріжжя та Кременчука.
Саме після цього випадку полтавчани запросили Стрижака, щоби той поділився досвідом про створення загону самооборони.
«У нас немає особливих претензій до правоохоронців, зараз вони майже всі на нашому боці, адже ми живемо поруч. І коли не можуть відверто стати на наш захист, то принаймні, попереджають про ймовірний “візит” рейдерів. Нашими головними ворогами залишаються юстиція, прокурори та суди. На цьому рівні дуже легко підробити та перепродати майно агровласника, що широко практикується», — каже пан Микола.
Він також упевнений, що координуються ці дії саме в столиці, як і рейди тітушок”, які крім захоплення майна, полюбляють навідуватся на поля вночі, і як сталінські продзагони, красти та вивозити чужі врожаї.
«З часів «попередників» банди тітушок формувалися в Кривому Розі, Білій Церкві та Кременчуку. І тепер їх поставляють ті ж самі регіони! Для мене це також свідчення єдиного координаційного центру», – каже Стрижак.
Він не вірить у те, що влада або правоохоронні органи можуть захистити українських аграріїв від корупції. Тому найефективніший спосіб – захищати свої інтереси самостійно, вважає Стрижак.
«Нема потреби створювати загони збройного захисту в кожній області. Поки що ми прийняли рішення про створення трьох: у Дніпропетровській області, Хмельницькій та Київській. При необхідності вони зможуть прийти на допомогу сусідам», – озвучує Стрижак схему захисту.
Звісно ж, навіть при такій схемі кіровоградські фермери не збираються роззброюватися. Адже, до приїзду допомоги з сусідньої області треба принаймні пару годин протриматися самотужки.
Під кінець Микола Іванович розповідає ще одну реальну історію з життя кіровоградських фермерів, які три роки не могли продовжити договори оренди, а якийсь прибулець за тиждень оформив сотні гектарів землі.
«Голова асоціації (фермерів та приватних власників — Укрінформ) запитав у свого районного земельника, в чому причина такого вибіркового підходу. Земельник каже: «Розумієте, потрібно 300 доларів за кожен гектар, але це не мені, це в Київ». Голова асоціації вийшов у коридор. Через хвилину разом із ним до кабінету зайшли ще 22 фермери, у кожного в руці – дерев’яна ніжка від стільця. Постукали по столу і запитали: «Так скільки-скільки тобі треба з гектара, повтори?» У відповідь почули: «47 гривень 50 копійок»», – розповів Микола Стрижак.
Якщо людей розізлити, навіть ніжка від стільця може бути аргументом!"
