Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.04.2007
Повідом.: 1016
Реєстрація: 17.04.2007
Повідом.: 1016
Хоч раз зазирнути у глиб ранкового неба...
Навіщо ж тоді взагалі жити, якщо не милуватися його дбайливо підібраною палітрою густого вранішнього тепла?! Бо я не пам'ятала такого яскравого відображення божого творіння, як небо на світанку. Воно бавило мене безмежністю та чимось неземним, нашквалт любові та сукупності всіх самих надзвичайних людських творінь.
Воно наче посміхалось мені, щиро та ніжно, нагадуючи, що це був новий день, нове життя. Що Він був не таким вже й прекрасним, що є речі більш таємничі та привабливі.
Цього ранку воно намагалось увійти до мого серця та бавити ніжну душу, що останнім часом дуже страждала і намагалася вирватися з цієї в'язниці спогадів.
І це не могло лишити обличчя без посмішки, такої, що давно не бачила жодна людина, якій доводилося вдивлятися в моє обличчя цілих 108 днів тому.
Цього ранку мені було достатньо лише неба навіть без супроводу улюбленої музики, лише тиша та несамовите бажання бачити трохи більше за їнших, шукати справжню красу нашого буття, яка завжди поруч, коли я посміхаюсь.
І все, що до цього моменту здавалось таким нещадно вбиваючим особистіть стало подарунком долі, бо без цього я б ніколи не побачила того ранкового неба, не наблизилась до справжньої неземної краси без яскравого світла душевного розуміння прекрасного .
Тепер вона знає для чого треба жити.
Зараз вона знає, що з часом її неземні почуття перетворяться на велечезну кількість доброти, тепла й любові. І в світі з'явиться ще одна гідна людина...
Навіщо ж тоді взагалі жити, якщо не милуватися його дбайливо підібраною палітрою густого вранішнього тепла?! Бо я не пам'ятала такого яскравого відображення божого творіння, як небо на світанку. Воно бавило мене безмежністю та чимось неземним, нашквалт любові та сукупності всіх самих надзвичайних людських творінь.
Воно наче посміхалось мені, щиро та ніжно, нагадуючи, що це був новий день, нове життя. Що Він був не таким вже й прекрасним, що є речі більш таємничі та привабливі.
Цього ранку воно намагалось увійти до мого серця та бавити ніжну душу, що останнім часом дуже страждала і намагалася вирватися з цієї в'язниці спогадів.
І це не могло лишити обличчя без посмішки, такої, що давно не бачила жодна людина, якій доводилося вдивлятися в моє обличчя цілих 108 днів тому.
Цього ранку мені було достатньо лише неба навіть без супроводу улюбленої музики, лише тиша та несамовите бажання бачити трохи більше за їнших, шукати справжню красу нашого буття, яка завжди поруч, коли я посміхаюсь.
І все, що до цього моменту здавалось таким нещадно вбиваючим особистіть стало подарунком долі, бо без цього я б ніколи не побачила того ранкового неба, не наблизилась до справжньої неземної краси без яскравого світла душевного розуміння прекрасного .
Тепер вона знає для чого треба жити.
Зараз вона знає, що з часом її неземні почуття перетворяться на велечезну кількість доброти, тепла й любові. І в світі з'явиться ще одна гідна людина...
