Демократична Сокира
40 мин. ·
Привіт, любі.
Це Сокира, і це відповідь на питання “Що ми будемо робити, і чи є в нас план, якщо буде повна ср… зрада?”
Давайте поміркуємо разом.
Нова влада робить свої справи в турборежимі - швидко, безкомпромісно, пафосно та тупо. Часто речі, що вона робить, небезпечні для держави, а подеколи - і для неї самої. Вона не дуже розумна.
Ми реагуємо на цю шкоду. Які в нас є для цього засоби - з тих, про які можна писати на Фейсбук?
Це мітинги та акції. Там, де ми не можемо взяти напором, ми беремо креативом. Там, де нам не вистачає власних сил, ми приходимо з друзями.
Це розслідування та розгін здобутої інформації. Те, що мали б робити журналісти, але якось не завжди складається.
Це походи в посольства і розмови з експертами - справжніми, а не фейсбучними.
Це перемовини з партнерами - часто непрості і не завжди приємні.
Це заклики, скарги та петиції, це збори коштів та електронні голосування, це власні відео та виступи в медіа.
Це все, що допомагає розповсюдити наші послання. Допомагає розповісти, що влада робить не так, і як цьому завадити.
Чи це приносить користь?
Так. Ми звертаємо увагу людей на те, що вороги нашої країни та друзі власних карманів хочуть приховати. Ми робимо життя продажних суддів незатишним, ми змушуємо політиків знати, що їх дії не проходять непоміченими, бачити та чути людей, які дивляться на них недобрим, рішучим оком. І не тільки в Києві, але і в регіонах. Скоро робитимемо те саме і за кордоном - ми створюємо мережу міжнародних осередків, що дозволить нам дошкуляти жулікам, куди б вони не намагалися поїхати.
Нам вдається - і це інколи дивує нас самих. Нацбанк (як і раніше Нафтогаз) із нашою допомогою відмахується від олігархів. Разом із численими колегами по Руху опору капітуляції та друзями з парламентських фракцій ми змусили владу зрозуміти, що просто піти на поводу у росіян та вати - погана ідея. А, повірте, такі настрої були панівними ще кілька місяців тому.
Чи ми задоволені собою?
Ні. Ми хочемо більшого. Нас не вистачає реагувати на всю мерзоту, що твориться щоденно. Сотні активістів не в змозі ходити на мітинги сім днів на тиждень. Якщо ви вважаєте інакше, будь ласка, приєднуйтесь - ви наша знахідка!
Щоб не розпорошувати наші сили, ми обрали приорітети. Як кажуть американці - pick up your battles.
Зараз наші битви - це:
порятунок суверенітету. Ми не дамо влади прогнутися під російським тиском,
захист інтересів активної частини суспільства - активістів, ветеранів, волонтерів. Наприклад, інтересу не сісти у в’язницю тому, що лівому копиту влади так закортіло,
порятунок банківської та фінансової системи, а також державного бюджету, від рейдерства Коломойського, Суркісів та інших “бізнесменів-патріотів”.
Ми б з радістю робили інші речі. Автор цих рядків волів би більше говорити про вільний ринку та право на самозахист, і менше часу витрачати на відморожування м’яких тканин на мітингах проти Коломойського чи за те, щоб його побратимів випустили з полону власної поліції.
Але ми розуміємо, що якщо банківська система України впаде - вільного ринку в нас ще довго не буде (право на самозахист, щоправда, стане втричі актуальнішим). А якщо кордон впаде - дискутувати доведеться з ЗС РФ. Тому саме так зараз вибудувані наші пріоритети.
Ми не маємо жодних симпатій до нинішної команди влади. Але бачимо рейтинги, і знаємо, що зараз краще стримувати цю владу в межах пристойності, ніж запустити нову “перезагрузку”, в результаті якої “народ-телеглядач” замість Зеленського обере Дубінського.
Саме тому ми виходимо з червоними лініями, а не відразу з закликами “Геть!”. Із транспарантами, а не з чимось, що заборонено Конституцією. Не тільки тому, що ми шануємо Основний Закон - хоча це беззаперечно - але й тому, що знаємо, що метод “Данко, рви нирки, вони горітимуть!” Україну зараз не врятує.
Якщо вас цікавить, чи готові ми до будь-якого розвитку подій, подумайте, скільки серед наших активістів ветеранів та волонтерів. Подумайте, чи слід сумніватися в нашій готовності захищати Україну навіть ціною великих особистих втрат.
Але це вже буде не фейсбучна розмова.
А поки - ми стоїмо там, де стоїмо, і тримаємо наші фронти там, де можемо.
І так. Щоб робити це, ми потребуємо вашої допомоги. На кожній акції, скільки б їх не було. Ми потребуємо ваших рук і ваших грошей, вашої наснаги і вашої винахідливості.
Ми все одно будемо робити своє до останнього.
Але чи ми впораємося - залежить від того, чи станете ви поруч.
Співзасновник «Демократичної Сокири» Victor Tregubov
, на одной из своих пропагандонских "прессух", назвал украинское Причерноморье