27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
А ещё можно Волноваху вспомнить и другие про*бы. Именно "потому что" учились воевать на ходу, ещё задаваясь вопросом - можно ли стрелять в русских?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
На тему Евровидения. В этом году Украина не участвовала, но в нашем активе целых две победы. Первая в том, что РФ не победила (С.Лазарев занял 3-е место). Вторая в том, что в Израиль приехала Сердючка и спасла конкурс от уныния. Поздравляем Нидерланды с победой! Ждём на следующий год выступление РФ с песней про МН-17.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Клоунада не почнеться, вона продовжується!Справжня клоунада почнеться 20-го.
Зачекайте, тут зовсім недовго вже залишилось.
Буде вам тоді і День енуретика, і День сифілітика... мо навіть, і день марафєтіка (от якраз 20-го...)
Але згодьтесь, 99% вини в тому, шо у нас з завтрашнього дня Президент - клоун та маріонетка лежить саме на Порошенку!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.05.2009
Повідом.: 7461
Реєстрація: 26.05.2009
Повідом.: 7461
напоминает моих знакомых в жизни и по форуму, много лет знающих кто я и что я такое, но с "включением" скрепы халявы пытающихся меня переубедить, что я вдруг стала неспособна отличить черта от светлоносца
раньше это была вата, дрочащая на овоща, а потом на ***ло, теперь - свидетели гидранта
раньше это была вата, дрочащая на овоща, а потом на ***ло, теперь - свидетели гидранта
Перемозі Зеленського зраділи «гвардійці» Януковича. Де межі реваншу?
Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року викликала неприховану радість у таборі тих, кого Революція гідності позбавила влади. Різні «гвардійці» Януковича активно радіють і закликають до помсти тим, хто підтримував курс Порошенка – «Армія. Віра. Мова». Особисту поразку Петра Порошенка на виборах вони намагаються тлумачити як поразку проукраїнського і проєвропейського шляху України, спекулюючи на 73% виборців Зеленського.
Однак соціологи стверджують: щонайменше половина електорату Зеленського – це цілком проукраїнські люди, які є прихильниками вступу України до НАТО і Європейського союзу, виступають за захист України від російської агресії, за всебічне зміцнення української армії. Але все ж певні підстави під розмовами про реванш, очевидно, є. Тому деякі регіональні керівники поспішають перейти у провокативний наступ, випробовуючи нову владу на стійкість і змушуючи її продемонструвати свої справжні позиції. От міський голова Харкова Геннадій Кернес вирішив прибрати в місті намет українських волонтерів, де вони збирають кошти для українського війська, а до того ж перекреслити закон про декомунізацію, перейменувавши вулицю імені правозахисника і борця проти радянського тоталітарного режиму Петра Григоренка на вулицю сталінського маршала Жукова, одного з найжорстокіших служників режиму, який відзначився зокрема випробуванням ядерної зброї на людях на Тоцькому полігоні й кровавим придушенням народного повстання в Угорщині.
З аналогічною вимогою щодо перейменування вулиці на честь маршала Жукова звернулися до міського голови Одеси Труханова тамтешні політичні реваншисти.
Ці діячі спекулюють на тотальному воєнно-історичному невігластві широкого загалу, що базується на аж дотепер не розвінчаному міфі так званої «великої вітчизняної війни», а тому публіка не знає, що цілковитий розгром кадрової Червоної армії влітку 1941 року є «заслугою» Жукова, який на той час очолював генеральний штаб, як і чимало інших провальних битв, за які цей маршал особисто відповідав.
В інформаційному просторі України після виборів стали з’являтися фігуранти, яких українці вже нібито забули, приміром полум’яна лідерка прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко. На завоювання Революції гідності пішли в атаку нереформовані суди, що вже зараз визнали незаконною націоналізацію «Приватбанку» пана Коломойського (що диктувалося потребами гарантування національної безпеки), призупинили перейменування УПЦ (Московського патріархату) на Російську православну церкву в Україні, зняли з розшуку деяких антиукраїнських діячів тощо.
Пожвавлення капітулянтів
Знову в посиленому режимі почалася пропаганда «миру за будь-яку ціну». Пропагандисти свідомо ігнорують деякі очевидні речі. росія, яка почала війну проти України, не потребує миру з нею. І тому допоки в Росії не стануться фундаментальні зміни, миру не буде, незалежно від поведінки української сторони. Деякі політики й журналісти в Україні сподіваються, що якщо відмовитися на користь РФ від українського Криму і українського Донбасу, то росія дасть спокій Україні в обмін на це, а також на відмову від значної частини українського суверенітету, від євроатлантичної інтеграції. Але ж стратегічною метою РФ щодо України є цілковита ліквідація незалежної української держави. Якщо нинішня влада України визнає «реалії, що склалися між Росією і Україною», як вимагають у Москві (з анексованим Кримом і окупованою частиною Донбасу), то РФ, здобувши підтвердження своєї перемоги на першому етапі операції, розпочне реалізацію наступних етапів.
росія використовує «тактику салямі», тобто відрізає українські території по шматочку, як і український суверенітет, бо проковтнути все одразу нинішня РФ не здатна, Україна є надто великим об’єктом. Розумні й спостережливі українці мали можливість все це бачили в 2014 році. росія, захопивши Крим, пішла на Донбас (деякі українські керівники того часу наївно розраховували, що Кремль вдовольниться Кримом і на тому все й закінчиться).
Якби Україна на Донбасі поводилася так, як у Криму, то РФ почала б реалізацію плану «Новоросія», що передбачав захоплення Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської і Одеської областей. А після того взялися б за Київ і Центральну Україну. Будь-який «мир» для Росії – це лише перемир’я перед наступним кидком. Коли в Україні з’являється якийсь політичний авантюрист, який каже: «Я дам вам мир», це фактично є закликом до капітуляції, розчленування і ліквідації незалежної Української держави. Проте в українському суспільстві, попри шалену активність демагогів і провокаторів, поступово поширюється адекватне розуміння чинної ситуації.
Нещодавно з дуже сумнівною пропозицією щодо Криму виступав перший президент України Леонід Кравчук. Він заявив, що не визнаючи Крим юридично російським, треба зняти з нього блокаду і відновити постачання води з України на анексований півострів. Це якраз те, чого вимагає на даному етапі від України Путін. Спочатку визнання «російського» Криму де-факто, а потім нікуди не подінешся і від де-юре.
Зрозуміло, що виконання пропозиції Кравчука створить ідеальні умови для увічнення окупації Криму, коли росія й надалі без проблем зможе «перетравлювати» українську територію. А Україна буде розв’язувати в Криму російські проблеми з водопостачанням, із забезпеченням продовольством, медикаментами і так далі. Кравчук навів приклад, як Японія після 1945 року, юридично не визнаючи радянське приєднання японських південнокурильських островів, визнала це де-факто. Кравчук як завжди сказав не все. А саме: Японія програла війну США і СРСР і капітулювала перед ними. Це позиція країни, що зазнала воєнної поразки і визнала поразку. То чи не зарано Кравчук ховає Україну? Адже Україна війну не програла, а навпаки, тримає фронт. Принаймні так було до президентських виборів 2019 року…
Що далі
За повідомленням ЗМІ, літаком Тель-Авів-Дніпро в Україну повернувся Ігор Коломойський, якого міцно пов’язують з Володимиром Зеленським. Важко сказати, як складуться їхні подальші взаємини, однак не виключено, що мільйони виборців з подивом побачать, що голосували за Зеленського, а обрали… Коломойського, проти якого, як повідомлялося, ведеться розслідування ФБР США (що може створити Україні великі геополітичні проблеми), і якому дав дуже жорстку оцінку впливовий американський політик Руді Джуліані. Той таки Джуліані додав, що «Зеленський оточений безсовісними людьми, котрих варто було б просто вигнати».
Останнім часом Коломойський публічно транслює тези російської пропаганди, стверджуючи, що росія не воює проти України, а на Донбасі – «громадянська війна». Можливо, це заявка на територіальні капітуляції України перед РФ?
Але в ЗМІ вже були висловлювання спеціального представника США Курта Волкера про те, що якщо пан Зеленський погодиться на передачу якихось українських територій під контроль Росії, то ставлення до нього українців може різко змінитися…
Є певні «червоні лінії», які реванш не може перетнути, не ризикуючи спровокувати проти себе інший реванш.
Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)
Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року викликала неприховану радість у таборі тих, кого Революція гідності позбавила влади. Різні «гвардійці» Януковича активно радіють і закликають до помсти тим, хто підтримував курс Порошенка – «Армія. Віра. Мова». Особисту поразку Петра Порошенка на виборах вони намагаються тлумачити як поразку проукраїнського і проєвропейського шляху України, спекулюючи на 73% виборців Зеленського.
Однак соціологи стверджують: щонайменше половина електорату Зеленського – це цілком проукраїнські люди, які є прихильниками вступу України до НАТО і Європейського союзу, виступають за захист України від російської агресії, за всебічне зміцнення української армії. Але все ж певні підстави під розмовами про реванш, очевидно, є. Тому деякі регіональні керівники поспішають перейти у провокативний наступ, випробовуючи нову владу на стійкість і змушуючи її продемонструвати свої справжні позиції. От міський голова Харкова Геннадій Кернес вирішив прибрати в місті намет українських волонтерів, де вони збирають кошти для українського війська, а до того ж перекреслити закон про декомунізацію, перейменувавши вулицю імені правозахисника і борця проти радянського тоталітарного режиму Петра Григоренка на вулицю сталінського маршала Жукова, одного з найжорстокіших служників режиму, який відзначився зокрема випробуванням ядерної зброї на людях на Тоцькому полігоні й кровавим придушенням народного повстання в Угорщині.
З аналогічною вимогою щодо перейменування вулиці на честь маршала Жукова звернулися до міського голови Одеси Труханова тамтешні політичні реваншисти.
Ці діячі спекулюють на тотальному воєнно-історичному невігластві широкого загалу, що базується на аж дотепер не розвінчаному міфі так званої «великої вітчизняної війни», а тому публіка не знає, що цілковитий розгром кадрової Червоної армії влітку 1941 року є «заслугою» Жукова, який на той час очолював генеральний штаб, як і чимало інших провальних битв, за які цей маршал особисто відповідав.
В інформаційному просторі України після виборів стали з’являтися фігуранти, яких українці вже нібито забули, приміром полум’яна лідерка прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко. На завоювання Революції гідності пішли в атаку нереформовані суди, що вже зараз визнали незаконною націоналізацію «Приватбанку» пана Коломойського (що диктувалося потребами гарантування національної безпеки), призупинили перейменування УПЦ (Московського патріархату) на Російську православну церкву в Україні, зняли з розшуку деяких антиукраїнських діячів тощо.
Пожвавлення капітулянтів
Знову в посиленому режимі почалася пропаганда «миру за будь-яку ціну». Пропагандисти свідомо ігнорують деякі очевидні речі. росія, яка почала війну проти України, не потребує миру з нею. І тому допоки в Росії не стануться фундаментальні зміни, миру не буде, незалежно від поведінки української сторони. Деякі політики й журналісти в Україні сподіваються, що якщо відмовитися на користь РФ від українського Криму і українського Донбасу, то росія дасть спокій Україні в обмін на це, а також на відмову від значної частини українського суверенітету, від євроатлантичної інтеграції. Але ж стратегічною метою РФ щодо України є цілковита ліквідація незалежної української держави. Якщо нинішня влада України визнає «реалії, що склалися між Росією і Україною», як вимагають у Москві (з анексованим Кримом і окупованою частиною Донбасу), то РФ, здобувши підтвердження своєї перемоги на першому етапі операції, розпочне реалізацію наступних етапів.
росія використовує «тактику салямі», тобто відрізає українські території по шматочку, як і український суверенітет, бо проковтнути все одразу нинішня РФ не здатна, Україна є надто великим об’єктом. Розумні й спостережливі українці мали можливість все це бачили в 2014 році. росія, захопивши Крим, пішла на Донбас (деякі українські керівники того часу наївно розраховували, що Кремль вдовольниться Кримом і на тому все й закінчиться).
Якби Україна на Донбасі поводилася так, як у Криму, то РФ почала б реалізацію плану «Новоросія», що передбачав захоплення Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської і Одеської областей. А після того взялися б за Київ і Центральну Україну. Будь-який «мир» для Росії – це лише перемир’я перед наступним кидком. Коли в Україні з’являється якийсь політичний авантюрист, який каже: «Я дам вам мир», це фактично є закликом до капітуляції, розчленування і ліквідації незалежної Української держави. Проте в українському суспільстві, попри шалену активність демагогів і провокаторів, поступово поширюється адекватне розуміння чинної ситуації.
Нещодавно з дуже сумнівною пропозицією щодо Криму виступав перший президент України Леонід Кравчук. Він заявив, що не визнаючи Крим юридично російським, треба зняти з нього блокаду і відновити постачання води з України на анексований півострів. Це якраз те, чого вимагає на даному етапі від України Путін. Спочатку визнання «російського» Криму де-факто, а потім нікуди не подінешся і від де-юре.
Зрозуміло, що виконання пропозиції Кравчука створить ідеальні умови для увічнення окупації Криму, коли росія й надалі без проблем зможе «перетравлювати» українську територію. А Україна буде розв’язувати в Криму російські проблеми з водопостачанням, із забезпеченням продовольством, медикаментами і так далі. Кравчук навів приклад, як Японія після 1945 року, юридично не визнаючи радянське приєднання японських південнокурильських островів, визнала це де-факто. Кравчук як завжди сказав не все. А саме: Японія програла війну США і СРСР і капітулювала перед ними. Це позиція країни, що зазнала воєнної поразки і визнала поразку. То чи не зарано Кравчук ховає Україну? Адже Україна війну не програла, а навпаки, тримає фронт. Принаймні так було до президентських виборів 2019 року…
Що далі
За повідомленням ЗМІ, літаком Тель-Авів-Дніпро в Україну повернувся Ігор Коломойський, якого міцно пов’язують з Володимиром Зеленським. Важко сказати, як складуться їхні подальші взаємини, однак не виключено, що мільйони виборців з подивом побачать, що голосували за Зеленського, а обрали… Коломойського, проти якого, як повідомлялося, ведеться розслідування ФБР США (що може створити Україні великі геополітичні проблеми), і якому дав дуже жорстку оцінку впливовий американський політик Руді Джуліані. Той таки Джуліані додав, що «Зеленський оточений безсовісними людьми, котрих варто було б просто вигнати».
Останнім часом Коломойський публічно транслює тези російської пропаганди, стверджуючи, що росія не воює проти України, а на Донбасі – «громадянська війна». Можливо, це заявка на територіальні капітуляції України перед РФ?
Але в ЗМІ вже були висловлювання спеціального представника США Курта Волкера про те, що якщо пан Зеленський погодиться на передачу якихось українських територій під контроль Росії, то ставлення до нього українців може різко змінитися…
Є певні «червоні лінії», які реванш не може перетнути, не ризикуючи спровокувати проти себе інший реванш.
Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Sergey Fursa
16 год ·
Для тех, кто не понимает намеков. И кто еще не знает, что такое настоящие неудобства. Кстати, вчера глава IFC в Украине прямым текстом сказал, что если по Приватбанку будет денационализация, то это означает конец сотрудничества с международными кредиторами. А сегодня Джулиани. Просто прямым текстом
16 год ·
Для тех, кто не понимает намеков. И кто еще не знает, что такое настоящие неудобства. Кстати, вчера глава IFC в Украине прямым текстом сказал, что если по Приватбанку будет денационализация, то это означает конец сотрудничества с международными кредиторами. А сегодня Джулиани. Просто прямым текстом
fesky64
F
Клоунада не почнеться, вона продовжується!
Але згодьтесь, 99% вини в тому, шо у нас з завтрашнього дня Президент - клоун та маріонетка лежить саме на Порошенку!
Ну конечно ! А зачем надо было проводить непопулярные реформы ? Зачем у врачебной мафии решил отобрать кусок теневого дохода ? Почему не взял кредит у ***ла (под расчёт независимости Украины) , почему не сделал доллар по восемь ? И прочее, прочее, прочее.
Конечно Порох виноват, кто ж ещё ?
Чи повернуть Росію до Ради Європи?
Віталій Портников
Голова верхньої палати російського парламенту – Ради Федерації – Валентина Матвієнко назвала рішення Комітету міністрів Ради Європи про «рівноправність делегацій» у ПАРЄ «торжеством справедливості». Символічно, що цю заяву робить саме Валентина Матвієнко, яка головувала на тому самому засіданні Ради Федерації, під час якого президенту Росії Володимиру Путіну надали право ввести війська на територію України. Це рішення Ради Федерації відкрило дорогу до початку війни проти України і анексії Криму. Саме після цього ПАРЄ запровадила санкції проти Росії – й від них бажають відмовитися, хоча анексія Криму та окупація Донбасу тривають. Звичайно, для Валентини Матвієнко нова позиція Заходу – це справжнісіньке «торжество справедливості» і її власна політична реабілітація. А для самих західних країн?
Прихильники повернення Росії до Ради Європи без виконання Москвою умов ПАРЄ виправдовують своє рішення необхідністю зберегти за росіянами право звертатися до Європейського суду з прав людини зі скаргами на власну державу. Саме про це сказав, зокрема, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас. Але тоді виникає зустрічне запитання: чому Рада Європи ось вже кілька десятиліть позбавляє такого ж права жителів сусідньої з Росією країни – Білорусі? Чому відмовляється прийняти її до Ради Європи?
Відповідь на це питання, здавалося, є простою. Білорусь відмовляється запровадити мораторій на застосування смертної кари, що є необхідною умовою для участі в Раді Європи. Але виходить парадоксальна ситуація – скасування смертної кари виявляється куди більш серйозною перешкодою для повноправної участі країни в ПАРЄ, ніж окупація чужих територій, анексія, «гібридна війна». А росіяни – куди більш важливими учасниками судових процесів в ЄСПЛ, ніж білоруси. Ця «рівноправність» європейців нагадує мені «Ферму тварин» Джорджа Оруела. І саме тому я ризикну зауважити, що мова йде зовсім не про турботу про права громадян Росії.
Йдеться про прагнення низки західних країн відновити відносини з Москвою за рахунок інтересів України та інших держав, чиї території окуповані Росією. Про втому від конфлікту з Кремлем і готовністю пожертвувати українськими інтересами заради інтересів західного бізнесу. Про готовність піддатися на російський шантаж. Ось про що йде мова, а зовсім не про права людини.
Використано момент транзиту влади в Україні
Момент для такої витонченої дипломатичної «спецоперації» обрано теж не випадково – це момент транзиту влади в Україні, коли західна громадська думка вже не буде збентежена суворими заявами Петра Порошенка, а українська дипломатія практично паралізована, бо не може передбачити реакції нового керманича держави. Та й чи буде ця реакція? Та й взагалі: чи буде у найближчі місяці українським депутатам, коли на кону можливий розпуск парламенту, до боротьби в ПАРЄ?
Не потрібно себе обманювати і переконувати, що ситуацію можна легко змінити в бік чесного ставлення до міжнародного права. Якщо депутати ПАРЄ підтримають рішення Комітету міністрів і російська делегація повернеться на засідання Асамблеї як повноправний учасник, це буде сигналом для скасування більшої частини санкцій проти Росії. Існує загроза, що на відновленні територіальної цілісності України на Донбасі можна буде поставити жирну крапку на найближчі десятиліття, а про Крим просто забути. Більш того, ніяк не виключені нові територіальні претензії. Європейські союзники України розв'язують Росії руки. І вона своїм шансом може скористатися.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Віталій Портников
Голова верхньої палати російського парламенту – Ради Федерації – Валентина Матвієнко назвала рішення Комітету міністрів Ради Європи про «рівноправність делегацій» у ПАРЄ «торжеством справедливості». Символічно, що цю заяву робить саме Валентина Матвієнко, яка головувала на тому самому засіданні Ради Федерації, під час якого президенту Росії Володимиру Путіну надали право ввести війська на територію України. Це рішення Ради Федерації відкрило дорогу до початку війни проти України і анексії Криму. Саме після цього ПАРЄ запровадила санкції проти Росії – й від них бажають відмовитися, хоча анексія Криму та окупація Донбасу тривають. Звичайно, для Валентини Матвієнко нова позиція Заходу – це справжнісіньке «торжество справедливості» і її власна політична реабілітація. А для самих західних країн?
Прихильники повернення Росії до Ради Європи без виконання Москвою умов ПАРЄ виправдовують своє рішення необхідністю зберегти за росіянами право звертатися до Європейського суду з прав людини зі скаргами на власну державу. Саме про це сказав, зокрема, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас. Але тоді виникає зустрічне запитання: чому Рада Європи ось вже кілька десятиліть позбавляє такого ж права жителів сусідньої з Росією країни – Білорусі? Чому відмовляється прийняти її до Ради Європи?
Відповідь на це питання, здавалося, є простою. Білорусь відмовляється запровадити мораторій на застосування смертної кари, що є необхідною умовою для участі в Раді Європи. Але виходить парадоксальна ситуація – скасування смертної кари виявляється куди більш серйозною перешкодою для повноправної участі країни в ПАРЄ, ніж окупація чужих територій, анексія, «гібридна війна». А росіяни – куди більш важливими учасниками судових процесів в ЄСПЛ, ніж білоруси. Ця «рівноправність» європейців нагадує мені «Ферму тварин» Джорджа Оруела. І саме тому я ризикну зауважити, що мова йде зовсім не про турботу про права громадян Росії.
Йдеться про прагнення низки західних країн відновити відносини з Москвою за рахунок інтересів України та інших держав, чиї території окуповані Росією. Про втому від конфлікту з Кремлем і готовністю пожертвувати українськими інтересами заради інтересів західного бізнесу. Про готовність піддатися на російський шантаж. Ось про що йде мова, а зовсім не про права людини.
Використано момент транзиту влади в Україні
Момент для такої витонченої дипломатичної «спецоперації» обрано теж не випадково – це момент транзиту влади в Україні, коли західна громадська думка вже не буде збентежена суворими заявами Петра Порошенка, а українська дипломатія практично паралізована, бо не може передбачити реакції нового керманича держави. Та й чи буде ця реакція? Та й взагалі: чи буде у найближчі місяці українським депутатам, коли на кону можливий розпуск парламенту, до боротьби в ПАРЄ?
Не потрібно себе обманювати і переконувати, що ситуацію можна легко змінити в бік чесного ставлення до міжнародного права. Якщо депутати ПАРЄ підтримають рішення Комітету міністрів і російська делегація повернеться на засідання Асамблеї як повноправний учасник, це буде сигналом для скасування більшої частини санкцій проти Росії. Існує загроза, що на відновленні територіальної цілісності України на Донбасі можна буде поставити жирну крапку на найближчі десятиліття, а про Крим просто забути. Більш того, ніяк не виключені нові територіальні претензії. Європейські союзники України розв'язують Росії руки. І вона своїм шансом може скористатися.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Юрий Мысягин з Yuriy Mysyagin.
48 хв. ·
Тут зрада прилетела откуда не ждали. Ух, такая зрадище - предательство просто.
На Евровидение при голосование, жители Беларуси не дали НИ ОДНОГО бала представителю из РФ. Ни одного.
Вот вообще ни одного и точка.
Это просто какое-то предательство братского народа. Адиннарод проигнорировал своих братьев по союзному государству и отдал высшую оценку 12 балов исполнителю из Израиля, а остальные голоса проклятым исполнителям из Европы.
Там за перебриком такое творится. Многие уже все волосы вырвали у себя.
Войну наверно готовы объявить.
48 хв. ·
Тут зрада прилетела откуда не ждали. Ух, такая зрадище - предательство просто.
На Евровидение при голосование, жители Беларуси не дали НИ ОДНОГО бала представителю из РФ. Ни одного.
Вот вообще ни одного и точка.
Это просто какое-то предательство братского народа. Адиннарод проигнорировал своих братьев по союзному государству и отдал высшую оценку 12 балов исполнителю из Израиля, а остальные голоса проклятым исполнителям из Европы.
Там за перебриком такое творится. Многие уже все волосы вырвали у себя.
Войну наверно готовы объявить.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Не неси пургу! Не прикидывайся большим *****ом, чем есть!
Зачем было бесконечно врать? Зачем было расставлять корефанов и родню на ключевые посты? Зачем были нужны спектакли с одеванием наручников а через год восстановлением на должности с выплатой долгов по зарплате? Люди голосовали не за Бениногоклоуна, они голосовали ПРОТИВ Порошенко! Порох получил максимальный кредит доверия в 2014 году и ******* все! Здесь и отнятые субсидии, и обман с индексацией пенсий, и коммуналка в одни ворота, и бесплатные лекарства для сердечников и гипертоников образца позапрошлого века и выпущенные в Киеве, те, которые не помогают, и ворье в ближайшем окружении. Со Свинарчуком, кстати, я за одним столом сидел как то, они с Порохом корешатся с самого начала независимости. И Порох не знал о воровстве? Не верю! Стартонул он красиво, а вот на финише ****о из штанов летело во все стороны.
Та успокойся. Там ***** шо-то полез. Бывает.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Это не совсем так. Белорусы давали РФ братские 12 баллов, но слили в интернет результаты своего национального голосования раньше срока. Ну, это как предъявить решение суда до его заседания. Организаторы наказали Белорусь, аннулировав все их баллы. Пострадала, таки образом, больше РФ, а не Белорусь.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18058
Владимир, вообще, так всегда бывает в жизни - Янукович пришёл к власти на ошибках Ющенко. Кучма сменил Кравчука тем же способом. В демократических обществах одни сменяют других, воспользовавшись своими преимуществами и ошибками конкурентов.
У нас, правда, история со своими особенностями. Ющенко пришел к власти, когда народ усомнился в правильности подсчета голосов. Турчинов получил полномочия согласно конституции после побега Януковича. Ждем - что будет с Зеленским.
У нас, правда, история со своими особенностями. Ющенко пришел к власти, когда народ усомнился в правильности подсчета голосов. Турчинов получил полномочия согласно конституции после побега Януковича. Ждем - что будет с Зеленским.
Я без понятия зачем ты постоянно врёшь.
Согласен, нужно было набрать прямо с улицы, желательно таксистов, уж кто кто, а они во всех дела спецы.
Не знаю, а зачем? Порох судпрокуратурапалачмвс в одном флаконе?
Ну сами себе злобные буратины.
Нет, *******а в данном случае Украина. Порох за 5 лет в сложнейших условиях сделал больше чем все предыдущие вместе взятые.
Вот тут согласен, нужно было сделать как в Польше в 90-е - не можете оплачивать 3-х комнатную квартиру продавайте и переезжайте в однокомнатную или в деревню.
Да и тебе бы с 9к пенсии ещё ****еть о том что мало, некоторые зарабатывают меньше.
Аргументный аргумент.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 25.05.2009
Повідом.: 6250
Реєстрація: 25.05.2009
Повідом.: 6250
Мне очень нравятся те, которые утверждают, что Порошенко виноват в том, что они проголосовали за Зеленского. Типа на самом деле они голосовали против Порошенко.
Очень хорошо устроились. Поспособствовали победе Зеленского. Но при этом типа ни при чем, и за то, что он сделает, отвечать не собираются. Они стоят над схваткой, и ни в чем не виноваты.
Я знаю тех, кто голосовал именно за Зеленского. Объясняя свое решение чем угодно, пусть даже очень зыбкой надеждой, что вдруг произойдет чудо, и Зеленский захочет действительно стать народным президентом.
Я знаю тех, кто вообще не пошел на второй тур выборов, потому что его кандидат не прошел, а ни за одного из прошедших он голосовать не хотел.
Я знаю тех, кто пошел на второй тур и поставил минусы обоим кандидатам, понимая, что портит бюллетень. Но они не хотели, чтобы их голос был использован любым из кандидатов, поэтому пошли и не дали шанса ни одному.
И выбор всех этих людей я уважаю.
А тех, кто поставил плюс Зеленскому, утверждая, что он голосует просто против Порошенко, и теперь совершенно ни при чем, я не уважаю ни на копейку.
Очень хорошо устроились. Поспособствовали победе Зеленского. Но при этом типа ни при чем, и за то, что он сделает, отвечать не собираются. Они стоят над схваткой, и ни в чем не виноваты.
Я знаю тех, кто голосовал именно за Зеленского. Объясняя свое решение чем угодно, пусть даже очень зыбкой надеждой, что вдруг произойдет чудо, и Зеленский захочет действительно стать народным президентом.
Я знаю тех, кто вообще не пошел на второй тур выборов, потому что его кандидат не прошел, а ни за одного из прошедших он голосовать не хотел.
Я знаю тех, кто пошел на второй тур и поставил минусы обоим кандидатам, понимая, что портит бюллетень. Но они не хотели, чтобы их голос был использован любым из кандидатов, поэтому пошли и не дали шанса ни одному.
И выбор всех этих людей я уважаю.
А тех, кто поставил плюс Зеленскому, утверждая, что он голосует просто против Порошенко, и теперь совершенно ни при чем, я не уважаю ни на копейку.