Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
В Крыму от инфаркта скончался внук генерального секретаря ЦК КПСС Леонида Брежнева Андрей.

d0fcba.webp

Не дожил до пенсии, бедолага!:D:D:D
 
To Bekos ваш "anti colirados" хоча б на сайт Верховної ради зайшов та інформацію перевірив.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Сьогодні останній день пленарного засідання, далі ще тиждень роботи в комітетах та канікули. Чи автор писав статтю на початку липня? Тоді він "екстрасекс", бо навіть євробляхери не знали, що зберуться в цю середу.
Сподобалася назва статті з вашого посилання "голосуй вдумчиво":D ***** такий *****, він мабуть і не знає про сайт ВР:)
 
Страница ФИФы на фб, более 15 тыс. (!) комментариев к последней их публикации, ну, с каким содержанием эти комменты, вы знаете ))

А вот там же *****ская методичка "дружить с ****ами" в действии:

cg6agd.webp
gad2bb.gif
 

Вкладення

  • cg6agd.webp
    cg6agd.webp
    65.3 КБ · Перегляди: 44
В перерыве между полуфиналом и финалом мсье Макрон ненадолго отлучился из России
11 ч.11 часов назад
President @realDonaldTrump and President @EmmanuelMacron of France meeting earlier today at #NATOSummit2018 in Brussels, Belgium. #NATO
 

Вкладення

  • Dh2OcwLW0AEyrJQ.webp
    Dh2OcwLW0AEyrJQ.webp
    103.2 КБ · Перегляди: 419
А не потому ли, что церковь в России превратилась в церковь антихриста ?
Сейчас происходят тектонические события, идёт борьба Зла с Добром !
И мы - на передовой этой борьбы !!!
согласен. и среди расейских протестантов 10% понимают что происходит. остальные в подчинении кремля.
 
У США попередили інвесторів "Північного потоку-2" про можливі санкції

Зокрема, Вашингтон наголосив, що реалізація проекту може надати Москві "інструмент політичного тиску на Україну".

Державний департамент США повідомив, що компанії, які інвестують у російський проект газопроводу "Північний потік-2", можуть опинитися під санкціями. Про це повідомляє Reuters.

Зокрема, Вашингтон наголосив, що росія використовує проект для поділу Європи, а його реалізація може надати Москві "інструмент політичного тиску на Україну".

"Ми ясно дали зрозуміти, що компанії, які працюють в російському секторі експортних поставок енергії, що беруть участь у бізнесі, який ризикує опинитися під санкціями", – повідомили в Держдепі.

Як зазначається, газопровід може ********* загальну енергетичну безпеку та стабільність в Європі.

"Москва розуміє, що цей проект розділяє Європу і використовує це в своїх інтересах", – додали в зовнішньополітичному відомстві.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Гол у ворота ФІФА

Автор: Іван Вербицький

Свідомі українці намагалися бути осторонь футбольного мундіалю, який цього тижня завершується на території Росії.

Звісно, іноді спортивний інтерес брав своє, але матчі якщо й переглядалися, то мовчки, без звичного для подій такого масштабу резонансу. Так тривало, аж доки збірна Хорватії не переграла в серії пенальті у чвертьфіналі збірну РФ. Звичайно, поразка ворога викликала шквал радості. А через лічені після матчу години емоції підсилилися свіженьким відео з хорватської роздягальні, на якому двоє колишніх київських динамівців подякували українцям за підтримку гаслом «Слава Україні!».


Двоє хорватів зробили те, на що виявився не здатен жоден український футболіст, десятки з яких не посоромилися на п’ятому році війни поїхати в лоно держави-агресора переглядати футбольні матчі.


Короткий знятий на телефон любительський запис, попри пізню годину, розлетівся мережею з неймовірною швидкістю й зібрав сотні тисяч переглядів. Оборонець Домаґой Віда і тренер хорватської збірної Оґнєн Вукоєвич миттю стали популярними навіть серед людей, які про їхнє існування досі ні слухом, ні духом.


Для фанатів «Динамо» Оґнєн і Домаґой були ріднішими за більшість українських футболістів. Вукоєвичу за його бійцівські риси, виключну жертовність на полі навіть пробачили оренду в московському «Спартаку» 2013-го. Явище майже нечуване, але тоді ультрас звинувачували в тимчасовому переході не футболіста, а власника клубу Ігоря Суркіса, який таку оборудку допустив.


З Відою у киян стосунки взагалі особливі. Він прийшов у «Динамо» з ініціативи тодішнього тренера Олега Блохіна й спершу мав репутацію універсала, здатного закрити будь-яку позицію в оборонній ланці. Впродовж одного сезону Домаґой устиг пограти як у центрі, так і на обох флангах захисту. А навесні 2014-го, коли клуб на правах виконувача обов’язків очолив Сергій Ребров, перший за останні п’ять років титул команді приніс саме гол Віди у фінальному матчі Кубка України проти «Шахтаря».


Власне, ворота збірної Росії в додатковий час теж уразив саме Віда. Футболіст, який особливою результативністю не вирізняється, але у вирішальний момент вистрілює з неабиякою постійністю. Відзначився Домаґой і в серії післяматчевих пенальті, хоча доти до познач*ки в офіційних матчах, здається, не підходив узагалі ніколи. Така вже він людина.


Зрештою, хороших футболістів не так багато, а хороших людей поміж них ще менше. Віда тим і вирізнявся, що навіть у часи невдач ніколи не забував подякувати вболівальникам. Підійшов Домаґой до гостьової трибуни й тоді, коли збірна Хорватії навесні 2017-го на загребському «Максимірі» переграла збірну України.


Інакше кажучи, Оґнєн і Домаґой на надпопулярному відео не вчинили чогось неочікуваного. Такими вони були завжди. Утім, реакція «з-за поребрика» виявилася прогнозованою. Бо як же на їхній території, на святому мундіалі імені сонцесяйного ВладімірВладімірича — і «Слава Україні!»? На хорватських футболістів миттю насунулася вся пропагандистська міць держави, яка звикла жити, нехтуючи всіма писаними й неписаними нормами міжнародного права.
Справжнє обурення громадськості викликала реакція ФІФА, яка розпочала розслідування, закинула хорватським тренерові та футболістові політику й погрожувала їх дискваліфікувати. Закінчилося все підкилимною домовленістю, у результаті якої Вукоєвича рішенням Федерації футболу Хорватії було виключено з тренерського штабу збірної, а ФІФА наклала на нього штраф у розмірі 15 тис. швейцарських франків. І це при тому, що «Слава Україні!» на відео лунало з уст Віди, а Вукоєвич лише сказав, що «ця перемога для «Динамо», для України». Зрозуміло, що Оґнєн став розмінною монетою. Хорвати прибрали тренера від гріха подалі, щоб напередодні півфіналу не був дискваліфікований основ*ний оборонець Віда.

Так чи інакше, а покарання це абсурдне й не має аналогів. Особливо на тлі балачок, які велися довкола двох футболістів збірної Швейцарії, косовських албанців за походженням. Шедран Шачирі та Ґраніт Шака після забитих м’ячів у ворота команди Сербії зображали руками албанського орла і навіть не соромилися дражнити сербських фанатів. Проте, попри обурення Футбольної федерації Сербії, реакції від ФІФА не було.


Уже після того, як пристрасті довкола Віди — Вукоєвича почали стихати, з’явилася свіжа інформація: ФІФА ініціювала розслідування через націоналістичні банери хорватських фанатів, помічені ще під час першого матчу збірної проти ****рійців.


Україна з реакцією на подію теж не забарилася. Попіаритися встигли політики різного штибу. А надто президент ФФУ і нардеп від президентської політсили Андрій Павелко, який з’явився в стінах парламенту у футболці збірної Хорватії та з подарованим його хорватським колегою Давором Шукером шаликом Croatia. Голова бюджетного комітету вперше за тривалий час виступав із трибуни парламенту державною мовою й пообіцяв, що ФФУ відшкодує Вукоєвичу витрати та запропонує йому роботу.


Не полінувався попіаритися на гарячій темі й відомий знавець футболу Олег Ляшко, який завдяки ставкам на матчі збагатився на 500 тис. грн. Традиційно підійшовши до трибуни разом зі своєю радикальною ватагою, Олег Валерійович став люто обурюватися діяннями ФІФА, а в підсумку оконфузився, перекрутивши ім’я одного й прізвище іншого футболіста, назвавши Відо Домаґаєм, а Оґнєна — Вуковичем.


Утім, на те він і Ляшко. Значно більшого міжнародного резонансу набув український флешмоб у Facebook на підтримку хорватських футболістів. Лише за добу 160 тис. українських оцінок-одиниць із підписом «Слава Україні!/Glory to Ukraine!» збили рейтинг офіційного пабліку ФІФА до 1,1. Закінчилося все тим, що оцінювання спершу призупинили, потім обнулили, а багатьом українським користувачам, які брали участь у флешмобі, стали надходити повідомлення з вимогою змінити пароль, мовляв, їхні сторінки намагалися зламати.

Щось схоже вже було на початку чемпіонату, коли таким самим чином українці вкупі з литовцями та грузинами за мінімальної підтримки представників інших держав почали ставити одиниці, підсилюючи їх малюнками Андрія Єрмоленка, офіційному пабліку чемпіонату світу з футболу-2018, який у народі дістав назву Bloody cup (кривавий кубок). Врешті, оцінки на цій сторінці теж приховали. Після флешмобу на підтримку хорватів українці взялися за паблік Газпрому. Вочевидь, нас знову підтримають литовці та грузини. Однак решті світу байдуже до нашої війни, зважаючи на щеняче захоплення путінським шиком.


Показово, що в західній пресі про «футбол на крові» в контексті останніх подій мало хто згадав. Тим помітнішим є коментар Юліана Репке з німецького Bild. «Просто нагадую: росія вбила 12 українців від початку чемпіонату світу. Не проблема для ФІФА, звичайно. Автократичний режим, який вкрав 2 млн українців у 2014 році й донині вбиває та калічить щодня, може приймати чемпіонат світу з футболу. Але гравець, який каже «Слава Україні!», може бути забанений за це. ФІФА, ви огидні», — написав він у своєму Twitter.

P. S. Санкції ФІФА та російська пропаганда не вплинули на бойовий дух збірної Хорватії, яка вийшла до фіналу чемпіонату й змагатиметься з командою Франції

Український тиждень № 27 (556) від 12 липня

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Інтегральний Лук’яненко

Автор: Юрій Макаров

Усі ідеологічні суперечки припиняються на порозі раю. Там немає місця сваркам, з’ясовуванню стосунків, уточненню позицій. Так кажуть, сам не бачив і навряд чи побачу.

Хоча це й не справа моєї компетенції, Левкові Лук’яненку, безперечно, місце в раю. У дитинстві він дивом не помер від голоду. Його двічі засудили до розстрілу: один раз німці, другий совіти. Він провів 26 років у таборах і тюрмах, де шанс загинути зберігався щодня. Його зраджували без кінця. Він мав нагоду зневіритися безліч разів. І вже після здійснення мрії всього попереднього життя його використовували державний апарат і політичний клас. Але були й хвилини тріумфу — тотального, беззаперечного. Перший — незалежність. Той точковий момент, заради якого були всі попередні жертви, випробування й бідування. Не всім пощастило дожити. Він дожив і навіть безпосередньо своїми руками цю омріяну незалежність сформулював. Ми пам’ятаємо, що засадничий документ свободи, Акт проголошення незалежності України — його особисте творіння.


Він був націоналістом у незатьмареному вигляді, ідеологічний нащадок Донцова. Але Акт, як і Декларація про державний суверенітет, — взірець мудрості й толерантності. Тут конфлікт догми та особистості. Лук’яненко був переконаний, що більшість бід нашої країни від того, що влада в ній належить не українцям. Буквально: не етнічним українцям. Що ж, він своїм життям заслужив право так вважати, це не бздури колишніх комсомольських солов’їв чи малоосвічених шмаркачів. Але його особисті практики були ширші за догму, і тому він подавав руку солідарності євреям, кримським татарам, власне, всім, хто хотів незалежної квітучої України, тим більше що з багатьма лідерами національних рухів він ділив скупу пайку в таборах. Його приклад доводить: що глибша, масштабніша людина, то більше вона керується любов’ю, а не ненавистю. А його безкомпромісність і принциповість — то вияви якраз любові, у цьому випадку любові до свого народу й свого краю.

Політичний шлях Лук’яненка досить уразливий, як уразлива будь-яка практична політика. І його пуб*ліцистична спадщина, дарма що відзначена Шевченківською премією, теж досить уразлива. Але за чим не можна йому дорікати, то це за кон’юнктурою. Писав і казав те, що думав.


Нам легко з висоти нашої обізнаності, включеності у світові контексти виправляти гігантів, ловити їх на слові. Кожне наступне покоління українців навіть приблизно не уявляє, наскільки його попередники є носіями іншої політичної культури. Ті, хто народився за Хрущова, вже не розуміють сучасників Сталіна, ровесники так званої перебудови — вихованців «застою», міленіали — тих, хто ріс у 1990-ті. Головним чином не можуть збагнути, які внутрішні обмеження, ментальні бар’єри в собі доводиться долати попередній генерації. Що таке «десять років без права листування», що таке «трійка», а згодом що таке виклик на «профілактику» до КГБ, як це озиратися в пошуках «стукачів», як ламається ціле життя через необережний вислів, як не мати доступу до найважливіших текстів світової культури, як стикатися з тупою апатією або, навпаки, бездумним фанатизмом неосвіченої маси, як протистояти репресивній машині, спеціально заточеній на пошук таких, як ти, як переживати ментальну самотність. Як залишатися собою у власній країні, наражаючись на вердикт «буржуазний націоналізм».


Ми такі розумні, та нам бракує одного: досвіду долання досвіду. Гузар, Гаврилишин, Попович, Сверстюк, Драч, Лук’яненко — ті, хто пішов останнім часом, мали зовсім різний життєвий шлях, зокрема й стаж конфронтації або, навпаки, конформізму. Ми такі розумні, бо гіганти, які відходять, пройшли шлях пошуку істини й передали нам свій досвід у кінцевому, «знятому» вигляді. Залишається молитися, щоб нинішній генерації не забракло стійкості, мудрості та вміння сумніватися. І в собі самих також.

Він був красивою людиною з неймовірно гарними українською мовою, голосом і поставою. Не пам’ятаю автора афоризму: «Після сорока років людина сама відповідає за своє обличчя». Левко Лук’яненко — класичний self-made man, який перетворив свій жахливий життєвий досвід на досвід любові. Я пам’ятаю його в різних декораціях: на трибуні Верховної Ради, у кабінеті посла України в Канаді, у Книгарні «Є», на ґанку київського телецентру. Ним неможливо було не милуватися. І скрізь він був сам собою. Інтегральний.

Іще один тріумф Левка Лук’яненка — це, власне, російсько-українська війна. Не пам’ятаю, де він сказав таке: «Я буду просити Бога, щоб він протримав моє життя до перемоги над Москвою». Насправді перемога в якомусь сенсі вже відбулася. Майже відбулася. Це перемога над Москвою в собі. За це він і віддав життя.

Український тиждень № 27 (556) від 12 липня

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Віда вибачився перед «російськими людьми» за «Слава Україні»

Хорватський футболіст Домаґой Віда, який після матчу з Росією вигукнув «Слава Україні!», вибачився за це перед «російськими людьми».

«Ні. Я знаю, що зробив помилку. Я хочу ще раз вибачитися перед російськими людьми…Вибачте, це життя. Треба вчитися на помилках», – відповів Віда на запитання, чи не збентежило його, що «хтось свистів на трибунах» під час вчорашнього футбольного матчу між Хорватією і Англією.

 
Роман Донік:

4 дня назад большинство не знало о существовании этого футболиста. Так что пофигу. А Слава Україні, то в віках. И 3 дня в всех мировых СМИ. И 3 дня истерики у ******

bfcej5.webp


 
всех бортпроводников и фотографов с праздником!
 
Вида: Я сделал ошибку, хочу извиниться перед русскими людьми
12 июля 2018 07:31

Вида: Я сделал ошибку, хочу извиниться перед русскими людьми. Неожиданное заявление сделал Домагой Вида
после полуфинального матча ЧМ-2018, в котором сборная Хорватии обыграла Англию (2:1).
В ходе флеш-интервью в эфире российского канала он принес извинения за опубликованный видеоролик, в
котором он выкрикнул "Слава Украине", из-за чего во вчерашнем полуфинале его постоянно освистывали
российские болельщики.
"Когда я говорил слова на камеру, делал это с горячей головой. Не хотел никаких провокаций, не хотел
никого обидеть. Меня неправильно поняли. Не смутило ли то, что кто-то свистел на трибунах? Нет, я сделал ошибку.
Хочу еще раз извиниться перед русскими людьми. Извините, это жизнь, надо учиться на ошибках", – сказал Вида.

Это просто дно :відстій::відстій::відстій:. Позор :відстій::відстій::відстій:.Да, ну ***...й :відстій::відстій::відстій:. Что его сломало :незнаю: ?
 
Порошенко встретится с Трампом до его саммита с Путиным

Президенты США и Украины Дональд Трамп и Петр Порошенко в четверг встретятся для проведения переговоров в Брюсселе. Информацию об этом подтвердил украинский президент, передает Европейская правда.

«Я ничего не боюсь. У нас есть очень сильные заявления и сильная позиция как от Госдепа, так и от Белого дома относительно поддержки Украины и ее независимости», — рассказал Порошенко в ответ на вопрос о том, если ли у него опасения из-за близких переговоров Трампа с Путиным.

Президент Украины намерен обсудить на встрече с Трампом ожидаемую поддержку со стороны США.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Назад
Зверху Знизу