Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
Екобомба від сепаратистів

Чим може обернутися варварська деіндустріалізація Донбасу на окупованих територіях

«Влада» так званої «ДНР» оголосила про свій намір затопити закриту шахту «Юний комунар» («Юнком»), що в Єнакієвому, вже до кінця цього місяця. Здавалося б, новина буденна, не повинна нікого дивувати. Останні чотири роки шахти в ОРДіЛО безжально знищуються й затоплюються. За даними ОБСЄ, від початку конфлікту на Сході України було знищено 36 шахт, які не підлягають подальшій експлуатації через підтоплення або повне затоплення. Але «Юнком» особливий. У 1979-му в його виробках проводилися ядерні випробування, тому затоплення може мати для екології регіону непередбачувані наслідки. Проте в угрупованні «ДНР» вважають, що жодної небезпеки для населення затоплення атомної шахти не становитиме. А щось заперечити на це жителі підконтрольної незаконним збройним формуванням території зі зрозумілих причин не можуть.

Про різке погіршення екологічної ситуації в ОРДіЛО, що пов’язане з безконтрольним і бездумним затопленням шахт, писали вже чимало. За даними тієї самої ОБСЄ, на сьогодні зовсім не працює водовідведення на непідконт*рольних Києву територіях — від Єнакієвого до Горлівки, у районі Первомайська, а також частково в Донецьку, Макіївці та Шахтарську. Концентрація забруднюючих речовин у ґрунтах, зокрема ртуті, ванадію, кадмію, стронцію, у районі ведення бойових дій подекуди перевищена в 17 разів. За словами заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака, дослідження, опубліковані російськими ЗМІ у 2017 році, свідчать про підвищення рівня солі у воді на території ОРДіЛО увосьмеро. 80 джерел питної води на неконтрольованій території стали непридатними для використання.

Але все це легке нездужання порівняно з тим, що може статися внаслідок затоплення «Юнкому». Адже в його надрах покояться радіоактивні речовини, які утворилися в результаті атомного вибуху. І хоча ядерні випробування в шахті проводилися 40 років тому, на сьогодні ніхто не знає точно, якими будуть наслідки, якщо ґрунтові води розмиють радіо*активну породу.

Моторошнуваті експерименти радянського уряду над своїми громадянами ще довго нагадуватимуть про «славні союзні часи». Ідея влаштувати ядерні випробування в одному з найбільш густонаселених регіонів СРСР спала на думку посадовцям у 1970-х. За офіційною версією, вибух ядерного заряду було проведено для дегазації вугільних пластів. Шахта «Юнком» мала на Донбасі погану славу, вважалася «газовою» і вирізнялася великою частотою раптових викидів метану та вугільного пилу під час гірничих робіт. Із 1959-го по 1979-й тут сталося 235 викидів газу, 28 із яких закінчилися загибеллю гірників. Тому вчені й вирішили провести у виробках експеримент, як слід струсити вугільні пласти, щоб увесь метан із них разом вийшов і більше не становив загрози для життя.

Вибух справді дещо зменшив газоносність шахти. Та, попри це, офіційне обґрунтування експерименту видається непереконливим. Від самого початку було зрозуміло, що боротися таким способом із шахтним метаном у масштабах усієї країни нереально. Влаштовувати атомні вибухи на кожній потенційно небезпечній шахті колосально дорого й небезпечно, без того малорентабельний вуглепром ніколи не окупив би таких витрат. Будь-який економіст-початківець скаже, що дешевше просто ліквідувати небезпечну шахту, ніж підривати її ядерним зарядом. Тому логічнішою бачиться інша версія, яка полягає в тому, що ядерні випробування насправді велися у військових цілях. Уся документація, пов’язана з експериментом, свого часу була вивезена до Москви й досі є секретною, тому однозначно сказати, навіщо все це було потрібно, сьогодні можуть тільки російські спецслужби. Через відсутність документів на сьогодні немає й чіткої відповіді на запитання, що зараз відбувається в надрах шахти та як надалі можуть проявитися наслідки вибуху.

Про деталі експерименту відомо небагато. Ядерний заряд для «Юнкому» був виготовлений у закритому місті атомників Арзамас-16. Камера для нього була обладнана в похилій виробці шахти на глибині 903 м між вугільними пластами. З метою недопущення викиду газоподібних продуктів вибуху її перекрили залізобетонними перемичками завтовшки 6–10 м. У день експерименту 16 вересня 1979 року мешканців будинків, що містилися над епіцентром вибуху, вивезли за межі селища Юнокомунарівськ, у якому розташована шахта. Решта жителів розповідали, що відчули сильний підземний поштовх, як під час землетрусу.

Уже наступного дня «Юнком» запрацював у звичному режимі й під землю спустилася шахтарська зміна. Жителів селища і гірників у деталі експерименту не втаємничували, їм нічого не казали про те, що в шахті проводився атомний вибух. Але з неофіційних каналів інформація все одно розійшлася. Подробиці ядерних випробувань люди змогли дізнатися тільки з настанням гласності. Тоді стало відомо, що в результаті вибуху в шарі піщанику утворилася овальна камера, у якій, за підрахунками вчених, нині міститься 95% радіоактивних продуктів. Ця камера дістала назву «об’єкт «Кліваж».

Понад 20 років після вибуху підприємство працювало у звичайному режимі, але в період реструктуризації шахт було визнане безперспективним. У 2002-му «Юнком» офіційно закрили й поставили на суху консервацію. Після чого в Мінвуглепромі ухвалили рішення про вічне відкачування води, яке до 2018-го ніхто не посмів переглянути. Але до кінця квітня «вічна відкачка» припиниться за рішенням бойовиків «ДНР». Після цього ґрунтові води затоплять об’єкт «Кліваж».

Жоден український уряд не наважився затопити атомну шахту. Не зробила це, зокрема, і помаранчева влада, яку звинувачували в нібито поганому ставленні до Донбасу. За іронією долі справжні знущання над його жителями чинили якраз «народні уряди». Спочатку радянський, який поставив атомний експеримент у п’ятимільйонному регіоні, а потім «деенерівський», який збирається затопити результати цього експерименту ґрунтовими водами. Те, що ніколи не додумалися б зробити умовні «западенці», тепер холоднокровно роблять «визволителі».

Наслідки цього кроку важко передбачити. Ще у 2011 році, коли автор цієї статті досліджував проблему «Юнкому» й спілкувався з жителями шахтарського селища, люди висловлювали побоювання, що шахту можуть затопити, і скаржилися, що наслідки ядерних випробувань негативно позначилися на їхньому здоров’ї. Підрахувати точно, у кого скільки років життя забрала радіація в Єнакієвому, неможливо. Тут як із чорнобильцями: хтось помер незабаром після участі в ліквідації аварії, а хтось живе й досі. Зрозуміло одне: у реаліях невизнаної республіки, що керується озброєним угрупованням учорашніх торгівців курятиною та функціонерів «МММ», повноцінні дослідження провести неможливо. Вірити висновкам «учених ДНР» про те, що затоплення «Юнкому» не позначиться на екології, не можна.

«Ґрунтові води підуть у Гапурівку (ставок біля відвалу шлаку з метзаводу й шахти 1-2), потім у третій ставок, а це вже дуже серйозно. Він питний, із нього зараз фактично відбувається водопостачання Єнакієвого. Поруч там гідрошахта, вона вже давно затоплена. А з усього Донбасу ґрунтові отруєні води підуть у Росію», — пишуть у соціальних мережах місцеві мешканці, які шоковані рішенням бойовиків затопити «Юнком».

Ще влітку 2017 року жителі Юнокомунарівська зважилися на стихійний «народний сход» проти затоплення шахти. На цей відчайдушний і ризикований в умовах окупації крок людей підштовхнула реальна небезпека радіоактивного зараження ґрунтових вод. Вони сподівалися, що так званий «уряд ДНР» почує їх і не стане відключати насоси на «Юнкомі». Але до думки жителів Донбасу в «ДНР» не прислухалися. І це не дивно. Не для того ж зазвичай захоплюють територію, щоб облагодіяти її жителів. Безправних людей ніхто не слухатиме. А населення ОРДіЛО позбавили всіх прав ще у 2014 році, коли владу захопили озброєні банди, підконтрольні РФ.

На жаль, остання надія в жителів Єнакієвого на Росію. Поки шахту не затопили, ще залишається невеликий шанс, що куратори з Москви все ж таки зупинять варварство своїх підопічних. Адже від радіоактивних вод можуть постраждати й суміжні з Донбасом регіони РФ. У ситуації, коли населення Донбасу не має можливості що-небудь вирішувати, залишається сподіватися на російського царя в Москві. Але чи є йому діло до страждань якихось маленьких людей у сірій зоні, яку в Кремлі офіційно називають Україною? Судячи з останніх подій у самій Росії, навряд чи.

Денис Казанський

Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Економічний націоналізм. Гра на випередження

Чого вчить і чим загрожує новий виток економічного націоналізму в Китаї та США

«Ми більше не дозволимо, аби Сполучені Штати Америки використовували. Я завжди прагну ставити Америку на перше місце, як і сподіваюся, що інтереси ваших країн є для вас першочерговими» — це репліка з торішнього виступу Дональда Трампа у в’єтнамському Данангу перед представниками бізнесу з 21 азійської країни. «США систематично відкривали свою економіку… Ми зменшували та скасовували тарифи й дозволяли іноземним товарам вільно заходити на наш ринок, але в той час, як ми знижували наші ринкові торговельні бар’єри, інші країни не відкривали нам свої ринки», — наголосив американський президент. Ще під час передвиборчої кампанії Трамп разом зі своїм тодішнім радником Стівом Бенноном говорив про рішучі заходи, спрямовані на підтримку американських підприємств і, зокрема, проти Китаю. Довгий час вони видавалися просто популістичною полемікою, однак від уже згаданого виступу в Данангу до початку березня нинішнього року викристалізувалися в конкретні кроки, на які вже навіть відповів противник, і все це загрожує розгортанням масштабної торговельної війни.


Виступаючи у В’єтнамі, Трамп послався на поїздку до Китаю, що передувала цьому виступу, де він розмовляв із президентом Сі Цзіньпіном про нечесні механізми торгівлі та «величезний дефіцит торговельного балансу», до якого вдається Піднебесна. 5 березня нинішнього року, напередодні підписання одного з найбільш контроверсійних указів про накладання мита на імпорт до США сталі (25%) та алюмінію (10%) з усіх країн, окрім Мексики й Канади (пізніше до цього списку винятків додалися Австралія, країни ЄС, Південна Корея, Бразилія та Аргентина), американський президент знову наголосив, що США втрачають через дефіцит торговельного балансу з Китаєм $500 млрд. Хоча найбільший дефіцит торговельного балансу з Піднебесною у 2017 році, як виправляють Трампа економісти, був дещо меншим — $375 млрд. Китай, що виробляє половину світової сталі, одразу відреагував (як і інші країни Азії) на цей крок і заявив, що «захищатиме свої легітимні права». Саме рішення накласти обмеження на імпорт сталі та алюмінію негативно сприйняли республіканці, а от представники демократичної партії, навпаки, схвалили.

Дональд Трамп не зупинився на митах лише на імпорт сталі та алюмінію і 22 березня розпорядився обкласти ними китайський імпорт вартістю понад $50 млрд. Піднебесна, своєю чергою, заявила, що готує відповідь на такий крок та обкладе митом (до 25%) американський імпорт на суму $3 млрд. Серед товарів у китайському списку опинилися фрукти, горіхи, вино та свинина. Ці регулювання було введено в дію 2 квітня. Наступного дня світові ринки відреагували обвалом, а США обіцяють ще цього тижня озвучити новий список товарів, які потраплять під наступний виток тарифних обмежень, оголошених 22 березня. За торговельну війну платитимуть передусім споживачі: «Чому одразу не соя і літаки?» — цитує Reuters одного з блогерів китайської платформи Weibo. Літаки та соєві боби були найбільшим за собівартістю американським імпортом до Піднебесної торік. 4 квітня Китай оприлюднив список американських товарів на суму $50 млрд, імпорт яких зі США тепер обкладатиметься додатковими митами (25%). Серед цих товарів, зокрема, і соєві боби, і автомобілі. Поки що Міністерство фінансів Китаю не оголошувало дати запровадження нових тарифів. Так само може змінитися ціна iPhone чи інших товарів Apple, якщо американсько-китайська торговельна війна розгорнеться у великих масштабах.

Попри те що Китай систематично відкривав свій ринок ще від часів реформ Ден Сяопіна, іноземні компанії досі жалілися на нечесне ставлення з боку цієї країни. Зокрема, про новий виток економічного націоналізму заговорили з приходом нинішнього китайського лідера Сі Цзіньпіна. Останнього багато науковців, як-от старший дослідник Jamestown Foundation Віллі Во-Леп Лем, вважають «надзвичайно націоналістичним лідером», що ретранслюється на економічну та фінансову політику.


На початку березня, наприклад, Піднебесна оголосила, що розширить цього року доступ до своїх ринків для іноземних інвесторів. Однак аналітики, зокрема й Віл*лі Во-Леп Лем, заявляють, що, швидше за все, це лише розмови, зважаючи на підходи та бачення нинішнього китайського очільника. Його називають найсильнішим лідером КНР від часів Ден Сяопіна. Дослідники аналітичного центру «Рада міжнародних відносин» Роберт Блеквілл та Курт Кемпбелл у своєму дослідженні наголошують, зокрема, що «економічне зростання та націоналізм протягом десятиліть були двома опорами для легітимності Комуністичної партії», тому Сі Цзіньпіну його нелегко позбутися.


Інші китайські дослідники Чжен Йоннян і Ронфан Пхан в одному з розділів книжки «Глобалізація та економічний націоналізм в Азії» пишуть, що з часу, коли завдяки реформам Ден Сяопіна економіка Піднебесної відкрилася світові, китайський економічний націоналізм пережив три основні фази. У кожен із цих періодів економічний націоналізм переосмислювався по-різному: як ідеологія держави, як урядова промислова політика і як промислові практики окремих компаній.

Напередодні вступу Китаю до Світової організації торгівлі (грудень 2001 року) уряд імплементував низку ліберальних реформ, аби країна змогла бути нарівні з іншими гравцями в міжнародній торгівлі. Однак, як кажуть науковці, це зовсім не означало, що лібералізм переміг економічний націоналізм.

«Навпаки, він вижив радше як варіант із «принципом невтручання» в більш лібералізованому економічному середовищі», — пишуть Йоннян і Пхан. У той час уряд прагнув використовувати міжнародні ресурси для посилення національної конкурентоспроможності, водночас обмежуючи ці ресурси. Напередодні вступу до СОТ Цзян Цземінь ініціював так звану стратегію виходу у світ, коли китайські підприємства заохочували інвестувати за кордон. Однак із часом, коли стратегія набрала обертів, на Заході її стали сприймати як китайський «неоколоніалізм». Яскравим прикладом останнього є значні інвестиції КНР у країни Африки, за якими з обережністю спостерігають на Заході. Піднебесна, щоправда, відкидає ті звинувачення, наполягаючи на тому, що таким чином допомагає менш розвиненим країнам і має на меті створити «гармонійний світ».

На сьогодні Китай також накладає обмеження на деякі прямі іноземні інвестиції, розбиваючи їх на «хороші» та «погані». Зокрема, на інвестиції в промисловість із високим рівнем забруднення та споживання енергоресурсів. Проте паралельно також знімає певні обмеження на іноземні інвестиції. Приміром, торік було оголошено про зняття 27 обмежень на інвестиції у вільні економічні зони. Зокрема, виробникам обладнання для залізниці більше не потрібно створювати спільних із китайськими партнерами підприємств, у яких китайці мали б основну частку. Наприклад, до 2017-го закритими для інвестицій у межах вільних економічних зон були такі галузі, як видобуток дорогоцінних металів та послуги доступу до інтернету.

Після того як у 2008-му в Китаї було ухвалено антимонопольне законодавство, уряд посилив регулювання злиття китайських компаній з іноземними. Це рішення вкотре порушило питання про новий виток економічного націоналізму в країні. Першим і чи не найвідомішим провалом угоди була спроба злиття корпорації Coca-Cola з найбільшим китайським виробником напоїв Huiyuan у 2009-му. Хоча якщо проаналізувати дані за останні чотири роки, як це зробила Financial Times, то порівняно з іншими структурами, наприклад у ЄС, які перевіряють право на злиття компаній, китайський регулятор значно рідше втручається у справи компаній. Так, Міністерство фінансів КНР втрутилося або заблокувало лише 1,2% угод, у той час як Європейська комісія — 6,2%.


Китай, як і деякі інші країни Азії, зокрема Індія чи Сінгапур, як пише дослідник Ентоні Д’Коста, зуміли «стратегічно інтегруватися» у світову економіку під час лібералізаційних процесів. Так, вони були відкриті в одних сферах, але закриті в інших відповідно до своїх інтересів. Звісно, СОТ звузила рамки, однак невеликий простір для маневру все ще залишився. Така «інтеграція» в дечому нагадувала «інтеграцію» повоєнної Німеччини, коли, наприклад, контроль над цінами й тарифами цілком відпустили майже через 20 років після початку реформи Людвіґа Ергарда.
Нинішня поки що не надто масштабна торговельна війна між США та Китаєм є, утім, свідченням повернення до економічного націоналізму серед глобальних гравців. Аналітики не вбачають у ній особливої загрози, адже обсяги торгівлі між двома країнами надто великі порівняно з оголошеними митами. Однак вона може свідчити про збільшення державної опіки в стратегічно важливих галузях.

Ольга Ворожбит

Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
The Economist: Корпоративні громадяни, але якої країни?

Коли доходить до компаній і їхнього «громадянства», у повітрі відчувається якийсь рух і трішки тхне лицемірством.

Минулого місяця технологічний гігант Qualcomm із юридичною адресою в США (65% бізнесу якого ведеться в Китаї, більшість прибутків за минулий рік зареєстровано в Сінгапурі, а на батьківщині сплачуються досить незначні податки) успішно пролобіював перед Адміністрацією Трампа можливість не допустити свого поглинання іншою компанією на тій підставі, що його незалежність має критичне значення для забезпечення стратегічної переваги США над Китаєм. Претендентом була корпорація Broadcom. Вона зареєстрована на американській біржі, але юридичну адресу має в Сінгапурі, де отримує податкові пільги. 2 листопада, за чотири дні до спроби купити Qualcomm, Broadcom повідомила про палке бажання перенести свою юридичну адресу туди, «де свободи земля» (слова з гімну США. — Ред.).


У Європі підприємство Unilever (один зі світових лідерів виробництва споживчих товарів), яке рік тому називало себе національним надбанням і вимагало від британського уряду допомоги, щоб не допустити небажаного поглинання компанією Kraft Heinz, переносить свій офіс повністю до Нідерландів (наразі в неї їх два: у Лондоні та Роттердамі). У Unilever заявляють, що просто хочуть спростити структуру. Але водночас активно критикують Лондон за відкритий режим поглинань і тому, можливо, раді будуть сховатися за протекціоністськими голландськими правилами. В Азії китайський інтернет-гігант Alibaba (юридична адреса на Кайманових Островах, головний офіс у Гонконзі, лістинг на Нью-Йоркській біржі) дістав запрошення від уряду Китаю випустити свої цінні папери «вдома», на фондовій біржі Шанхая — пропозиція, від якої неможливо відмовитися.

Можна просто дивитися на ці всі події як на ще один прояв опортунізму, цинізму чи одночасно того й іншого з боку бізнесу. Але фактично спостерігається ширша тенденція до корпоративного ура-патріотизму. Після багаторічної можливості мати кілька «громадянств» (як шпигун із кінофільму, у якого є напханий різними паспортами сейф) компанії обирають — добровільно чи вимушено — якусь одну країну.

Три десятки років, у золоту добу глобалізації, спостерігалася протилежна тенденція. Фірми не прив’язували свої операції до національної належності, намагаючись забезпечити ефективнішу діяльність або стратегічну перевагу. Таке дроблення корпоративного «громадянства» мало щонайменше з півдюжини різних проявів.

Наприклад, як часто не збігаються юридичні адреси компаній, адреси їхніх фактичних офісів та адреси проживання керівників. Коли Аншу Джайн був співголовою Deutsche Bank із 2012-го по 2015-й, часто казали, що цим німецьким банком керують із Лондона. Металургійний гігант ArcelorMittal зі штаб-квартирою в Люксембурзі має французько-бельгійсько-індійсько-індонезійське походження, а керує нею сім’я Міттал, яка мешкає в Британії. Жан-Паскаль Трікуар, президент Schneider Electric, французької електромашинобудівної фірми з глобальними інтересами, офіційно мешкає в Гонконзі.


Як платники податків корпорації також можуть реєструватися будь-де. Компанією Apple керують із Каліфорнії, але отримані за кордоном прибутки вона спрямовує через Ірландію — місце юридичної реєстрації головних філій. Регулятивним органам також немає потреби перебувати фізично близько до своїх підопічних. HSBC, світовий банк зі штаб-квартирою в Лондоні, прибутки отримує з філій, які підпорядковані наглядовим органам у Гонконзі. Корпорації створюють інтелектуальну власність за кордоном; іноземні фармакологічні компанії більшість своєї науково-дослідної діяльності провадять в Америці. Нарешті, є ще останній вимір «громадянства»: це місце лістингу цінних паперів на біржі. Акції десятків китайських інтернет-компаній котируються в Нью-Йорку. У 2011 році італійський дім моди Prada замість міланської біржі обрав гонконгівську.


Таке відмежування від «громадянства» мало потужну логіку. Фірма могла отримати вищу оцінку, розмістивши свої акції на біржі в одній країні, сплачувати менше податків, зареєструвавши юридичну адресу своїх філій у другій, і забезпечити кращу якість життя менеджерам найвищої ланки в третій. У деяких випадках набір паспортів також давав компаніям змогу заручитися підтримкою кількох держав або проводити такі злиття, які в інакшому разі викликали б обурення націоналістично налаш*тованих сил. У Renault-Nissan-Mitsubishi цю ідею довели до крайньої форми, перетворившись на альянс компаній із власним корпоративним управлінням, об’єднаних перехресним акціонуванням і частково спільним адмініструванням.

Нині все ще можна знайти фірми, що прагнуть переступити через обмеження «громадянства». 14 березня страхова компанія Prudential, яка працює в Азії та Америці, заявила про намір відокремити свій європейський підрозділ, залишити собі юридичну адресу в Лондоні, однак більше не працювати під наглядом британських регуляторних органів. Японська телекомунікаційно-технологічна фірма SoftBank заснувала інвестиційний фонд обсягом $100 млрд, який має юридичну адресу в Лондоні, але інвестує головним чином у країни Азії й США. Але загалом спостерігається тенденція, коли компанії відмовляються від множинного «громадянства» з трьох причин.


По-перше, деякі акціонери стверджують, що вони надто дорогі в утриманні. Гірнича корпорація BHP Billiton із лістингами в Сіднеї та Лондоні була змушена спростити свою структуру під тиском акціонерів-активістів. Аналітики нарікають, що альянс, ****** якого є Renault, надто важко піддається оцінці. По-друге, деякі фірми шукають протекції однієї держави, що ми бачимо у випадку з Qualcomm і, мабуть, також із Unilever. По-третє, зі встановленням більш протекціоністського клімату кожна держава хоче, щоби підприємства більше діяльності переносили на батьківщину. Недавній приклад — нафтова компанія Saudi Aramco, яка мала розмістити свої цінні папери на біржах Лондона чи Нью-Йорка, але зараз, найімовірніше, виходитиме з ними лише на вітчизняний фондовий ринок. Одна з причин — пришвидшити перетворення Ер-Ріяда на фінансовий центр.

Паспортний контроль

Можливо, закінчення золотої ери корпоративного космополітизму принесе деяким урядам відчуття безпеки. Але це може стати грою з нульовою сумою, у якій кожна країна воюватиме за найбільш ласий шматок одного пирога. Для світових «перевалочних баз» це погана новина. Коли «громадянство» прив’язується до операцій, менше фірм хочуть розміщувати певні функції окремо від своїх головних офісів.

The Economist

Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Ніколя Тензер: «Ані президент, ані французькі міністри не мусять їхати до Санкт-Петербурга»

Тиждень обговорив із французьким політологом дипломатичну кризу між Росією та Заходом, стан французько-російських відносин і перспективи відновлення переговорів у «нормандському форматі».

h6geba.webp


Російські вибори завершилися передбачувано. Тим часом справа Скріпаля, а також, меншою мірою, випадки з «ЧВК Вагнера» і воєнні дії в Сирії та Україні підштовхнули західні уряди до встановлення з Москвою певної дистанції. На вашу думку, як довго це триватиме та як швидко рутина дипломатичної ввічливості візьме гору?

— Власне, я побоююся, що економічні інтереси в короткотерміновій перспективі виявляться важливішими за наші очевидні стратегічні пріоритети. Поза всім тим, що стосується морального аспекту справи. У багатьох європейських країнах групи та особи, які діють в інтересах Кремля, чинять тиск, аби повернутися до переговорів із Росією та відновити звичні відносини так, ніби нічого не сталося, ніби не було скоєно всіх тих жахливих злочинів і ніби наші стратегічні інтереси не перебувають під серйозною загрозою. Деякі з них мають доступ до високих міністерських кабінетів. Отже, президент Макрон і канцлер Меркель повинні якнайшвидше дати зрозуміти, що ні про які поступки не може бути й мови.

Ми маємо право висловити подив, чому така жорстка позиція з’явилася лише після отруєння Скріпаля, що є, безперечно, надзвичайно серйозним злочином, бо скоєно його на території західної країни з використанням забороненої зброї. Але воєнні злочини в Сирії та Україні вже мали б дати привід для значно жорсткішої та чіткішої позиції стосовно Росії, ніж була досі. Отже, потрібно стежити, щоб цей суворий тон зберігся надовго й щоб був максимально ефективним. І стосуватися він повинен насамперед економічної галузі. Також необхідно відмовитися від стратегічно недоладної аргументації на кшталт «нам потрібна росія, щоб боротися проти тероризму». Країнам ЄС час призупинити свої економічні проекти з РФ. Коли бачу, як Угорщина, Італія, Греція, Кіпр вправляються в лобіюванні відновлення активної співпраці з Росією та скасування санкцій, побоююся, аби Євросоюз не розділився з цього питання, а саме того домагається Кремль. На щастя, на сьогодні Москві не вдалося досягти поставленої мети. Але будьмо пильними: цей позірний прагматизм має шанси перемогти.

Говорячи про французько-російські відносини, є сенс згадати, що, з одного боку, у зв’язку зі справою Скріпаля Емманюель Макрон відмовився підійти до російського стенда на Книжковому салоні, який відбувся нещодавно в Парижі, а з другого — у цьому культурному заході взяв участь письменник Захар Прілєпін, російський офіцер, який воює на Донбасі проти української армії в складі батальйону так званої «ДНР». Як пояснити такі невідповідності?

— Не думаю, що Єлисейський палац був поінформований про це запрошення. Можливо, і міністр культури не був у курсі справи. Дуже часто такі речі залагоджуються на рівні чиновників не надто високого рівня, які не володіють достатньою інформацією. Згадайте нещодавній прецедент у Франції, коли деякі кола побажали увічнити пам’ять крайнього правого письменника Шарля Морра. Біографічна довідка в поданні не містила жодної згадки про його антисемітські марення. Справді, приїзд Прілєпіна — недобрий символ для культурної події такого рівня, і його зуміла використати кремлівська пропаганда у Франції. Сподіваюся, буде проведено внутрішнє розслідування. Водночас цей прецедент порушує значно ширший спектр питань, які виходять за межі французько-російських відносин. Частина французьких інтелектуалів вважає, що треба розмежовувати мистецьку діяльність і політичні погляди. Ви, напевне, зауважили дебати навколо перевидання антисемітських текстів Селіна. Проект не було реалізовано через численні протести. Згадаймо, яку позицію зайняв президент де Ґолль, коли відмовився помилувати в 1945 році Роберта Бразіяка — французького письменника, засудженого за колабораціонізм і за те, що носив ******ські однострої. Вважаю, що на принциповому рівні рішення де Ґолля було справедливим.

Макрон відмовився підійти до російського стенда, але збирається відвідати економічний форум у Санкт-Петербурзі... Що ви про це думаєте?


— Думаю, що остаточного рішення ще немає. Але такий візит був би зовсім недоречним. Ані президент, ані французькі міністри не мусять їхати до Санкт-Петербурга в травні. Взяти участь у форумі, тим більше в статусі почесного гостя (саме таку грубу пастку замислив Путін), — це легітимізувати режим і посилити його. Тут навіть не торкатимемося морального аспекту, зосередимося на стратегії: згодившись на участь у форумі, ми послаблюємо наші позиції, відбілюємо Кремль та його агресію й ще більше долучаємося до поглиблення розбрату в Євросоюзі. Якщо Франція візьме участь у цьому заході, якою буде наша легітимність у протистоянні з італійцями, греками або німцями, що пропонують політику замирення з Росією?


Німеччина нарешті має новий уряд. І Анґела Меркель може повернутися до участі в міжнародній політиці. Що ви думаєте про «нормандський формат» перемовин, у яких беруть участь Україна, росія, Франція та Німеччина? Чи можуть ці переговори відновитися найближчим часом і чи мають вони шанс бути ефективними?

— Насамперед не все так просто в Німеччині. Пані Меркель не може робити все, що схоче, ані в зовнішній, ані у внутрішній політиці. Згідно з Конституцією країни її влада не рівнозначна тій, яку мають президенти Франції чи Сполучених Штатів або навіть прем’єр-міністри Великої Британії та Канади. До того ж вона політично послаблена. Коаліція із соціал-демократами вельми проблематична через досить поблажливі, якщо не поступливі позиції цієї партії в ставленні до Росії. Відомо, що вони просувають газопровід «Північний потік-2», попри те що його реалізація була б для Євросоюзу геополітичною катастрофою в контексті енергетичної безпеки та неймовірною перемогою пропаганди Кремля.

Що стосується мінських угод, то в мене тут подвійний підхід. З одного боку, я радше песиміст і не вірю, що в нинішніх умовах, з тією Росією, яку ми маємо, ці угоди можуть бути реалізовані. З другого — скасувати їх було б дуже проблематично та ризиковано, бо санкції проти Росії є наслідком окупації частини Донбасу та юридично прив’язані до угод. Отже, краще їх зберегти, принаймні поки що, навіть якщо вони видаються нездійсненними. Я дуже сумніваюся, що сьогодні є можливість замінити мінські угоди якимось іншим документом, який дістав би одностайну підтримку держав ЄС. Водночас бачу, що співпраця зі США, з одного боку, та Францією й Німеччиною, з другого боку, у цьому питанні активізується. Можна сподіватися, що на Росію чинитиметься трохи більший військовий тиск і що ситуація покращуватиметься. Звичайно ж, без реальної загрози Москва не зрушить із місця.



Час від часу в політичних колах виринає концепт суто європейської системи безпеки. Зокрема, цієї теми торкався під час виборчої кампанії, хоч і досить побіжно, президент Макрон. Як ви вважаєте, чи має згаданий проект шанси на реалізацію, зважаючи на те що Сполучені Штати дедалі менше цікавляться європейськими справами?

— Тиснути в питанні європейської безпеки — добра справа, і від листопада ЄС зробив кілька кроків уперед у цьому напрямку. Можна сказати, що європейці усвідомили: вони вже не можуть сподіватися лише на американські гарантії. Безперечно, прислужилися цьому перші дуже прикрі заяви Дональда Трампа про НАТО, яке він назвав «застарілою організацією». Пізніше американці зуміли загладити ті недоладні слова. Проте в Штатах справді посилюються ізоляціоністські настрої та чути заклики до невтручання в справи інших країн. Вони не нові. Обама теж їх виявляв, нехай і дещо у вишуканіший спосіб. НАТО переживає важкі часи й не перший рік шукає нову доктрину, це правда. Але найближчим часом реальної європейської безпеки ми не побачимо. На перших етапах вона не матиме своїм завданням гарантувати колективну безпеку, як НАТО. Ми не можемо уявити собі, щоб у короткій або середній часовій перспективі з’явилася повноцінна суто європейська армія, здатна захистити нас у разі серйозної небезпеки для однієї з держав ЄС або ж ******* зовні по ворогу, що загрожує нам або нашим союзникам.

Наскільки реалістичнішим бачиться проект спільної європейської кібербезпеки? Враховуючи російське втручання у французькі та німецькі вибори, безперервне продукування фейкових новин та інші вияви ворожості Москви до європейських країн, чи доречними були б координація та спільні захисні дії на рівні ЄС?

— Консультації між розвідувальними, військовими, поліцейськими й правничими структурами, а також фінансовими та митними службами необхідні. Треба поширювати максимальну кількість інформації про мережі, які продукують фейки, досліджувати їхнє фінансування та способи дії. Тут бачимо своєрідне технологічне змагання між кримінальними структурами, що часом контролюються державами, і тими, хто намагається з ними боротися. Отже, необхідні спільний доступ до знань і спільний аналіз тенденцій. Водночас я не сказав би, що між відповідними службами панує цілковита довіра. Потужності держав також не тотожні. У будь-якому разі не можна допустити створення нової неминуче бюрократичної наддержавної структури. Вона ніколи не стала б дієвішою за національні інституції. Виникає ризик породити неефективного, неповороткого монстра, позаяк інформацію найкраще збирати та перевіряти на національному рівні. Отже, варто насамперед посилити національні потужності. Особливо наголошую на тому, що ми маємо бути набагато уважнішими до ресурсів, що продукують дезінформацію. Потрібно поставити до дії правничі та операційні механізми, які дають змогу вираховувати їх та виводити на чисту воду за принципом name and shame (називати і присоромлювати).



----------------------------

Ніколя Тензер очолює Центр досліджень та аналізу політичної діяльності (CERAP). Фахівець із питань геостратегій та аналізу політичних ризиків, автор трьох офіційних звітів для французького уряду про стратегію міжнародної політики, а також численних публікацій, зокрема «Коли зникне Франція» («Quand la France disparaît du monde», Paris, Grasset, 2008), «Світ у перспективі 2030 року. Порядок та безлад» («Le monde à l’horizon 2030. La règle et le désordre», Perrin, 2011) та «Франція потребує інших» («La France a besoin des autres», Plon, 2012).

Алла Лазарева

Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Зі школи у військо

Українське військо помітно молодшає: традиційно хтось у цьому вбачає перемогу, хтось волає про зраду.

Але факт залишається фактом: дедалі більше молодих хлопців обирає професійну службу в армії. На те є багато причин. Наразі військо може запропонувати конкурентну плату, забезпечення, яке хоч ще не ідеальне, але покращується щодня, соціальні гарантії, кар’єрне зростання. Проте головна причина все ж таки війна, що триває на Донбасі та потребує повної готовності наших Збройних Сил до будь-яких сценаріїв розвитку. А це без молодих, патріотичних та відданих справі кадрів неможливо. Олександр Кудряшов, Саня, як звуть його друзі та колеги, — дуже молоде, навіть юне, 18-річне всміхнене обличчя нової української армії, хлопець із Донбасу, який у шкільному віці пірнув у вир воєнних подій, бо жив у прифронтовому місті. А як тільки став повнолітнім, у день свого народження, пішов до військкомату, щоб потрапити на службу.


15-річний Олександр навесні 2014-го одразу зрозумів, що поява в рідному Бахмуті незрозумілих озброєних людей із символікою сусідньої держави нічого доброго не віщує. Відчуття несправедливості, образи за Батьківщину, малу та велику (бо як можуть не ображати триколори на рідних вулицях і панування хаосу), переповнювали. Але що він, звичайний школяр, міг тоді зробити проти такої відвертої агресії? Лише згодом хлопець таки знайде способи своєї боротьби з нею, такі, що дорослі дивуватимуться й пишатимуться. Але поки що школяр намагався не виходити з дому без потреби, чекав звільнення міста й навіть, приховуючи свої плани від батьків, шукав можливості приєднатися до добровольчого батальйону. На випадок, якщо місто все ж таки залишиться в окупації. Хоча, звісно, через свій вік всюди діставав відмови. «Коли наші війська увійшли в місто, у мене як камінь із душі впав. Я деякий час так радів тому, не знав, як це висловити, що робити», — зізнається Олександр, який уже тоді, сам про те не здогадуючись, розпочав свій шлях до служіння у війську.

Звільнення рідного Бахмута було дуже важливим для хлопця, але війна тривала, і це було відчутно всюди. Інтуїтивно Сашко шукав можливості хоч якось допомогти військовим, яким навіть трохи заздрив, бо їм вік уже не заважав боронити свою країну на фронті. Тому абсолютно не дивно, що якось, проходячи повз міську лікарню, яка була біля роботи його мами, і побачивши військові машини, вирішив підійти познайомитися з бійцями. У лікарню тоді привозили поранених із передової, згодом там розгорнули військовий шпиталь. Місце, де було багато болю, крові, зброї та всього, що є на війні, але посеред звичайного міського життя. Волонтери гуртувалися саме там. Багато мешканців тоді намагалось оминати його, ніби ховаючись від воєнної реальності. А ось учень дев’ятого класу Саша ховатися не хотів, сам підійшов до військових і став атакувати запитаннями. Як допомогти? Куди його можуть взяти? Звичайно, це дивувало військових, але допитливість привела його спочатку на кухню шпиталю Нацгвардії, де він сумлінно чистив картоплю, а потім уже й до виконання серйозніших завдань. Звичайно, в уяві підлітка його допомога вимальовувала щось на кшталт розвідки чи сміливого захоплення ворожих окопів. Але, якщо для перемоги треба перечистити тонни картоплі, Санька був згодний. Тож уже у 2015 році життя хлопця мало досить чіткий графік: зранку школа, після неї одразу шпиталь, а о дев’ятій домашні завдання. І так тривалий час, бо щодня привозили нових поранених, яким була потрібна допомога не тільки лікарів, а й таких волонтерів, як Саша. Їм треба було комусь розказувати все те, що довелося побачити: Олександр почув тисячі фронтових історій, які були для нього важливішими, ніж штучне, начебто патріотичне виховання, котре традиційно пропонують у школі. Тепер у нього є дуже багато контактів по всій Україні — це друзі, яких він знайшов завдяки війні. Друзі були дуже важливими для нього тоді, бо через свою позицію хлопець втратив усіх своїх товаришів, які виявилися прихильниками «русского мира» та міфічних республік. Складно про це говорити, але окрім просто емоційних суперечок деякі з них вдавалися й до дуже низьких вчинків. Хлопець досі не може забути слова колишніх друзів, які погрожували: як тільки в місто прийдуть «захисники Донбасу», здадуть Сашка першим, аби ті покарали його за «ворожі» погляди.

Як саме бойовики карають місцевих хлопців за любов до рідної країни, Олександр уже знав: на жаль, трагічних прикладів тоді було дуже багато. Але він не припиняв допомагати армії. Побачивши оголошення в інтернеті про збір громадськості міста на вихідних для виїзду на будівництво третьої лінії оборони, школяр не вагався: це і його справа! Він був першим, хто прийшов туди. Так кортіло якнайшвидше потрапити на справжню військову роботу! Щосуботи та щонеділі Олександр нарівні з дорослими наповнював мішки піском, аби збудувати фортифікаційні споруди на підступах до міста, щоб у разі потужного наступу бойовиків наші воїни мали куди відступити та могли дати відсіч на підході до Бахмута. На щастя, споруди так і не стали в пригоді, а терористи не наблизилися до міста й на метр, що остаточно зруйнувало сподівання колишніх друзів Олександра на швидку розправу. Ба більше, зусилля Саші не лишилися непоміченими. «Пізно вночі телефонує мені директорка. Я вже напружився. Каже, щоб зранку в парадній формі стояв біля виконкому. Дивуюся, нічого ж наче не накоїв», — згадує Олександр день, коли, як виявилося, на сесії міськвиконкому йому та ще одній школярці, яка брала участь у будівництві лінії оборони, міський голова за поданням військових вручив подяки та цінні подарунки. Зізнається, що було приємно, але одразу додає, що робив це зовсім не для цього, у чому не може бути сумнівів. Захист свого міста та країни для нього навіть у такому віці вже був справою честі.


Коли в Бахмуті стали розгортатися події, пов’язані з блокадою торгівлі з окупованими територіями, Олександр, звісно, також був в епіцентрі. І вже там, спілкуючись із колишніми учасниками АТО та активістами, вирішив остаточно: після школи піде до армії, бо вже не може собі уявити звичайного життя, коли навколо війна. Збираючи необхідні документи та рахуючи дні до свого повноліття, яке якраз було після випускних екзаменів, ні слова не казав батькам. Вони дізналися про це того дня, коли йому треба було від’їжджати на полігон на навчання. Хлопець вирішив якомога швидше підписати контракт, аби, як пояснює, не сидіти рік десь у глибокому тилу. Каже, що до суворого розпорядку та армійського життя звик уже приблизно за тиждень на полігоні. Це й не дивно, бо аж занадто довго чекав на те. Що також важливо, нині 18-річний солдат не розчарувався, майже всі його дитячі очікування від служби у війську справдилися. Можливо, інколи хіба що обурюють нездійсненні обіцянки керівництва, але то питання побутові.

Після проходження навчання на полігоні Олександра направили в 54-ту окрему механізовану бригаду. І тепер він, як і мріяв, має можливість захищати країну зі зброєю в руках біля свого рідного міста. Інколи випадає нагода навідатися додому, де чекають тато й мама, які вже не ображаються за те, що він нічого не сказав про своє рішення. Але на цьому етапі Олександр зупинятися не збирається й уже поставив собі нову мету — навчання в академії на офіцера-артилериста, щоб продовжити свою службу в Збройних Силах. Немає сумнівів, що хлопець, який у підлітковому віці виявив такі послідовність та впертість у досягнення своєї цілі, самотужки пройшов від дитячих мрій і відчуття несправедливості до усвідомленого служіння в армії, попри всі обставини, пройде й цей шлях.

Арсеній Сітніков

Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
The Economist: Коаліція сердитих

Італійські популісти обережно наближаються до формування уряду

Перший обов’язок новообраного спікера Палати депутатів (нижньої палати італійського парламенту) — відвідати президента в його офіційній резиденції, палаці на Квіринальському пагорбі. 24 березня на цю посаду обрали Роберто Фіко з протестного «Руху 5 зірок» (Р5З). Але замість того, щоб, як заведено, про*їхати той кілометр до Квіриналу в державному лімузині, він пройшовся пішки.


Його обрання стало сигналом трансформації не лише стилю, а й усього політичного ландшафту. Зміни збільшать шанси на формування уряду із самих популістів після консультацій, які президент Серджо Маттарелла повинен ініціювати після Великодня. Фіко, що почав свою політичну діяльність екологічним активістом, переміг за допомогою правої популістської «Північної ліги» та консервативної партії Сільвіо Берлусконі «Вперед, Італіє». Та ще більше вражає те, що його колеги в Сенаті проголосували за Елізабетту Казеллаті на місце нового президента щойно згаданого органу. Її кандидатуру висунув виборчий альянс, до якого входить «Північна ліга» і «Вперед, Італіє». Ця постать відома своєю лояльністю до Берлусконі, чиє скандальне минуле уособлює все, проти чого бореться Р5З від самого початку.

Проте обрання Казеллаті аж ніяк не можна назвати перемогою колишнього прем’єр-міністра. Берлусконі, партія якого на виборах поступилася за кількістю голосів «Північній лізі», підтримував кандидатуру іншого сенатора. Просто щоб показати, хто господар у таборі правих, лідер «Північної ліги» Маттео Сальвіні відмовився підтримати того самого кандидата, звівши його шанси нанівець. Колишній прем’єр-міністр обурено назвав це «актом холодної ворожості». Проблеми Берлусконі наростають далі: 26 березня його викликали до суду за звинуваченням у підкупі свідків у попередніх процесах, на яких із нього було знято обвинувачення в ****уальних контактах із неповнолітньою за гроші.

Коаліція «Північної ліги» і Р5З, яка набрала більше голосів за будь-яку іншу партію на парламентських виборах 4 березня, може обіцяти країні стабільність. Вона гарантовано матиме більшість в обох палатах парламенту. Але й нажене страху на ринки та міністерства фінансів європейських країн, тому що приведе до влади дві сили, які поклялися не дотримуватися визначених для єврозони лімітів дефіциту бюджету. А їхні передвиборчі обіцянки, якщо вони будуть виконані, збільшать і без того небезпечно великий державний борг Італії (понад 130% ВВП) на ще десятки мільярдів євро.


«Ліга» і Р5З мають надто відмінну політику та різний електорат. Друга на виборах упевнено перемогла на півдні. Перша ж, незважаючи на зусилля Сальвіні зробити з неї загальнонаціональну партію, усе ще має багато прибічників, які зверхньо поглядають на мешканців Південної Італії. І Сальвіні, і лідер Р5З Луїджі Ді Майо знають, що в разі об’єднання їм загрожує бунт. Але вони вже змогли порозумітися між собою. 26 березня Сальвіні висловив часткову підтримку вимозі гарантованого мінімального доходу, висунутій «Рухом 5 зірок».

Утім, перемовини про формування уряду в Італії просто неможливо передбачити. Інші ймовірні комбінації включають коаліцію з партією «Вперед, Італіє», союз Р5З та лівоцентристської Демократичної партії (ДП) і навіть широкий уряд національної єдності. У будь-якому разі суто популістська коаліція могла б узяти на себе обмежені повноваження внести зміни до строкатого виборчого законодавства в Італії, запровадити кілька популярних реформ, а затим повернутися туди, звідки прийшла. Тоді вона поставила б собі за мету прибрати «Вперед, Італіє» і ДП із політичної шахівниці й встановити нову, популістську двопартійну систему.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Матеріал друкованого видання Український тиждень № 14 (542) від 5 квітня.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Юрий Голик

В пылу борьбы морализаторов со здравым смыслом и собственным отражением в зеркале, мало кто заметил два уже рабочих обыденных момента в жизни Днепропетровской области.

Обыденность Раз.

Пока все раздумывают когда выключать отопление, а если его не выключать то как выбить лимиты на газ на апрель и чем рассчитываться за газ, чтобы не было долгов и его дали и в следующий отопительный сезон, огромное количество объектов у нас в области уже на альтернативных котельных, подача тепла (а не его имитации как в случае с обычными котельными) осуществляется по звонку в течении 30 минут, как и регулирование его количества.

Более того, переведя на альтернативку Покров и Марганец, по предложенному нами пути идет Каменское, а мы изобрели элегантное решение, как перевести на альтернативку Новомосковск и Павлоград. Еще бы банки в нашей стране кредитовали бы, а не имитировали, банковскую деятельность…. Но, победим и это.

Обыденность Два.

Капитальный ремонт дорог.

Во-первых, 1 млрд грн из областного бюджета на капитальный ремонт коммунальных дорог - дорог внутри населенных пунктов. Это без учета бюджетов городов, сел, пгт и ОТГ.

Во-вторых, весна наступила несколько дней назад, несколько дней назад же техника вышла на дороги и уже капитально ремонтируются первые 30 дорог.

Согласитесь, обычно ранее ремонт дорог начинался в октябре и ноябре, а не в конце марта, и никого это особо не парило. В смысле истерики у наблюдателей были, но реально никто заведенный *****ский порядок вещей поменять не пытался.

А мы поменяли.

Техника вышла - это значит проект дороги был сделан заранее, экспертиза пройдена, торги проведены, авансы подрядчику заплачены, все дозвола на начали работ получены.

Другими словами, чтобы в конце марта начать ремонтировать дороги, планировать какие из них будут сделаны в 2018 году мы начали еще в августе 2017 года.

Т.е. бюджет от 1 января до 31 декабря и, как следствие, копать от забора до обеда - это все прекрасно, но даже в гос. управлении можно и нужно заниматься планированием и заставлять систему работать на здравый смысл, а не годами заниматься полной херней.

Довольны ли мы сменой парадигмы в отдельно взятом гос. органе? Промежуточно да, но мы точно знаем что и как можно и нужно делать лучше и правильно, а не так, как это делалось, а точнее имитировалось, годами.

#Команда_Порошенко

#Днепропетровская_Область

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Екатерина Золотарева

Напишу несколько впечатлений от массово распространяемого видео «Я русский. Давай обнимемся».

Всё это не более чем очередное продолжение уже не однократно опробованной замирской темы, о которой я уже миллион раз писала. Ну вы и сами помните наверняка: завтрак на границе, прямые эфиры и мосты дружбы с той стороной, Дом свободной России и прочее.

Что на самом деле происходит. А происходит следующее. Они пробуют пальцем воду. Уже можно или ещё нельзя. Ведь время идёт, россияпотихоньку прибивается санкциями (как бы не гнули распальцовки запоребрики, а они замечательно работают), так что иплом щёлкать никогда, пора что-то решать.

Что посмешило. Я эту тему заметила ещё позавчера и активно наблюдала как за комментариями и реакциями, так и за тем, что за люди (и реальные ли это люди) и откуда участвуют в процессе. Констатирую факт: это был клинический чистейший провал) Причём, в первую очередь со стороны их тупой зомбированной ваты.

Ведь украинцы по очевидным причинам обниматься с русскими не собираются совсем) И в наших комментах всё логично и разложено по полочкам. Чего не скажешь о бешеных русскомирцах, в очередной раз доказавших, что «тамбовский волк им товарищ» – они даже к миру призывают через оскорбления, лозунги и самый примитивный мат)

В общем, ситуация стоит разве что громкого смеха – так жёстко опустить самих себя могли только русские)

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Віталій Портников

Лидер австрийских социалистов и бывший федеральный канцлер Кристиан Керн по время визита в Словению жестко отозвался о позиции своего преемника Себастьяна Курца в истории с отравлением в Солсбери. Керн подчеркнул, что Австрия должна оставаться частью западного мира, разделять его систему ценностей и проявлять солидарность, а действия Курца стоят ей доверия партнёров. Керн также отметил очевидную непоследовательность в действиях канцлера Курца, который жестко критикует Турцию, когда речь идёт о нарушении прав человека и шагах, направленных против Запада, но сразу же вспоминает о «нейтралитете» и «мостах», когда дело касается России.
Однопартийцы Курца из Австрийской народной партии, разумеется, дали оппоненту прогнозируемый отпор, обвинив Керна...в желании привести Австрию в НАТО. Но на самом деле важно, что даже в сервильном по отношению к Кремлю австрийском политическом истеблишменте начали называть вещи своими именами и понимать, какими репутационными потерями грозит стране «понимание важности диалога» с Путиным и цинизм «молодого дарования» канцлера Курца и его соратника по коалиции, другого поклонника путинских талантов Ханца-Кристиана Штрахе из Австрийской партии свободы. При этом Керн совершенно прав, когда говорит, что популизму в Европе все еще можно и нужно сопротивляться. Недавний успех его партии в Каринтии, традиционном оплоте крайне правых Австрии - наглядное тому подтверждение.

 
Интервью посла России в Германии Сергея Нечаева на канале ZDF

Дело Скрипаля: "Новичок - это целая линейка ядов. Я хочу уточнить, что россия их никогда не производила, не хранила и не применяла». От ответа на вопрос "Готова ли россия пустить независимых экспертов в свои лаборатории?" долго уходит, потом говорит "Мы готовы сотрудничать, если будут выполнены наши условия".

Крым: "путин никому никогда лично не угрожал", "Про зелёных человечков в Крыму мы не врали, а сначала не сообщали, что это российские солдаты, из соображений безопасности".

Кибератаки: "Не понимаю о чём вы говорите. Где доказательства, что россия замешана в этих кибер-атаках? Более того, всем заинтересованным странам мы предлагали консультации в этой теме, т.к. в России кибер-преступность также запрещена."

О жесткой позиции министра Мааса: "мы приняли к сведению высказывания Мааса" Как именно? "Отношения с Германией будут продолжаться".

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Jeanna Krömer

414f4523596eed5223e553a05bc3382e.webp
 
Постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі заявила, що на руках російського режиму є кров сирійських дітей.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


У день отруєння екс-розвідника РФ Сергія Скрипаля одному з чиновників в Москві відправили електронне повідомлення з текстом «посилка була доставлена».
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


росія в ООН звинуватила Захід у змові проти себе
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Білий дім не став коментувати повідомлення про те, що Ізраїль завдав удару по сирійській авіабазі
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Франція в ООН звинуватила Асада та союзників у застосуванні хімзброї
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Гейлі про хіматаку в Сирії: США відреагують в будь-якому випадку
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


ФБР навідалося з обшуком до особистого адвоката Трампа
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


"Полювання на відьом": Трамп прокоментував обшук ФБР в офісі його адвоката
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


В Луганську і в Сирії стоять пам'ятники найманцям "Групи Вагнера"
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Порошенко хоче, щоб Україна найближчим часом опинилася у топ-50 рейтингу Doing Business
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Держдеп схвалив поставку Катару п'яти тисяч високоточних ракет
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Глава Пентагону обговорив з еміром Катару питання безпеки
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Прем'єр Молдови візьме участь у Форумі з безпеки в Києві
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Цукерберг дав свідчення Конгресу США щодо витоку даних з Facebook
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Співзасновник Apple Стів Возняк видалив свій аккаунт в Facebook через скандал з витоком інформації
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Цукерберг визнав помилки, які стали причиною зловживання особистими даними
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Власти Донетчины увеличат количество школ для дистанционного обучения детей с неподконтрольных районов
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


«россия будет воевать». Кремлевский «куратор» «Л-ДНР» Сурков опубликовал статью
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.



путин подписал указ о выплатах украинским военным, оставшимся в Крыму после аннексии
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


На РосТВ призывают потопить украинский флот в Азовском море
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Новости Крымнаша. Выпуск #1240 за 09.04.2018 «путин: 30 сребреников колом встанут в их горле»
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Китай хоче відкрити військову базу в Океанії – ЗМІ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Спецпрокурор Мюллер зацікавився великою пожертвою Пінчука у Фонд Трампа
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Комісар ООН: Радбез паралізований правом вето
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Есмінець США з "томагавками" наблизився до сирійського порту Тартус - ЗМІ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Керівники Генштабів НАТО і Росії зустрінуться вперше з 2013 року - ЗМІ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


В США планують за три роки запустити на орбіту космічний готель
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Трамп назвав можливі терміни зустрічі з Кім Чен Ином
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Количество, перешедшее в качество
anti-colorados

Похоже на то, что сегодня количество санкций, в отношение физических и юридических лиц РФ, наконец, перешло в их качество. Крупные инвесторы и рейтинговые кампании, зарабатывающие на отражении динамики рынка ценных бумаг и дающие по ним прогнозы, всегда имеют инсайдеров в самых различных кругах, которые формируют настроения рынка. Очевидно, что в этом плане произошли существенные изменения и финансовые рынки, через четыре года войны – изменили свое общее отношение к РФ, ее будущему, будущему ее предприятий и крупных бизнесменов. Не важно, что именно они себе решили конкретно. Главное, они теперь не видят перспектив у этого странного образования. Удивительно, что это произошло только сейчас. Ведь самая простая конструкция, когда РФ угрожает стереть своих инвесторов, покупателей своей продукции и даже те места, где находится их недвижимость, деньги и семьи – явный признак того, что со страной все плохо настолько, что там уже ничего не поделаешь.

Скорее всего, там эти заявления не склонны были рассматривать всерьез, но все изменилось после того, как прошел некий общий сигнал, что санкции и прочие средства экономического давления – очень надолго. Скорее всего, последней каплей, переполнившей чашу долготерпения, стало заявление официальных лиц США о том, что они будут жестко пресекать контакты с фигурантами американских санкционных списков по РФ.

В самом деле, Штаты – крупнейший и богатейший потребительский рынок мира. За право найти себе место на нем, сражаются ведущие мировые экономические гиганты, разменять копеечные и непонятно сколько продлящиеся отношения с РФ на доступ к американскому рынку может только *****. Поэтому предельные сроки, поставленные Минфином США для того, чтобы избавиться от ценных бумаг РФ, датируемые серединой мая и июня текущего года, стали тем самым спусковым механизмом, который резко перевел российские акции ниже уровня помойки и сразу – на уровень токсичных отходов. Сегодняшний обвал акций российских компаний на Гонконгской, а затем и Лондонской биржах, — только начало процесса. Наверное, таких мощных проседаний индексов уже не будет, но будет плавное понижение их значений.

Что характерно, сам путин и его холуи десятки раз говорили о том, что санкции для РФ – благо, ибо стимулирует импортозамещение, после которого они все – замечательно заживут. Но вот сегодня ведущие российские компании потеряли от четверти до половины своей стоимости. То есть, потери в течение дня составили миллиарды долларов. Точные значения этих потерь будут известны после закрытия основных бирж в Западном полушарии. Но из Москвы уже послышались разнообразные заявления на сей счет. Товарищ Песков, например, «нес пургу» о том, что нынешние санкции – «вопиющее попрание всех и вся». Он это заявил в каком-то плохом смысле, забыв о пользе санкций и прочих вещах, о которых вещал его шеф. Но и у шефа не отмолчались, а пообещали компенсировать ущерб, нанесенный санкциями, физическим и юридическим лицам. Тут тоже как-то не по фен-шую получилось, потому что ущерба не должно было произойти, как завещал великий путин. А тут – вот он, ущерб и его надо возместить. Напомним, получателями возмещения будут лица, освобожденные от налогов и с засекреченными налоговыми декларациями. Грубо говоря, администрация царя говорит о том, что планирует осуществить выплаты из бюджета тем, кто уже перестал платить налоги в него. В общем, россияне могут радоваться твердости своего фюрера, который «своих не бросает» но при этом им надо понимать, что такие выплаты закладывают в бюджет внушительную дыру, которая будет лататься из их карманов. Уже идет речь о том что население имеет непозволительно много наличности на карманах и потому надо его потихоньку «обезжиривать».

Косвенным подтверждением именно таких мероприятий может служить заявление российского генпрокурора о том, что Великобритания может оставить себе российских олигархов, и даже судить их по британскому законодательству, а вот их состояния просит вернуть в РФ. Мол, вершки отдайте нам, а корешков оставьте себе.

Это – довольно забавное заявление, звучащее сигналом предупреждения для очень многих российских толстосумов. Они теперь должны понимать, что принцип «вассал-сюзерен» разрушен, ибо сюзерен перестал выполнять свою функцию «крыши», за которую требует вассального подчинения.

Кроме того, такое заявление выглядит довольно интересно для европейских коллег-правоохранителей. Применительно к Великобритании, мероприятия по аресту (и грядущей конфискации) грязных активов россиян, ведутся в рамках принятого закона и они имеют все основания поступать именно таким образом.

Глава российской прокуратуры не решился огласить норму права, по которой Британия должна возвращать конфискованные деньги в РФ. Пикантность ситуации заключается в том, что на территории самой РФ, к обладателям этих миллиардов – нет вопросов. В отношении их не возбуждались уголовные дела, их не подавали в розыск, не требовали выдачи, а это значит, что российские власти не считают эти средства награбленными. Раз так, то и возвращать их нет никакого резона или законного основания.

В любом случае, в Кремле мечутся как крысы на сковородке и делают заявления, которые развевают остатки впечатления вменяемости этой бандитской шоблы у руля власти. То ли еще будет!

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Ассорти
anti-colorados

Пока крепнет ощущение того, что яркое, праздничное шоу, которое может состоятся по поводу химической атаки в Думе все ближе, возникают некие мысли, только косвенно связанные с предполагаемым событием. Тем не менее, они присутствуют и хоть прямо и не связаны даже между собою, но тем не менее, замыкаются на одном и том же.

В Белом Доме состоялось расширенное заседание руководителей ведомств, отвечающих за контроль над обстановкой на Ближнем Востоке, а также – специальных организаций, контролирующих вопросы производства, хранения и применения химического оружия. Насколько можно понять, все докладчики сошлись на том, кто несет ответственность не просто за применение ХО, но за игнорирование прямого предупреждения Вашингтона (да и Парижа – тоже) о последствиях, неизбежных в случае следующего применения этого оружия. Тут все понятно. Тем не менее, имеются некоторые детали, которые интересны сами по себе. Известно, что информацию об инциденте Вашингтон получил из Израиля.

Оно и понятно, игрища с ХО у своих границ Израиль не может оставить без внимания, а потому сбор подобной информации происходит в постоянном режиме и различными средствами, от технических до агентурных, коих у Израиля более, чем достаточно. В общем, картина уже примерно сложилась, но в прессу ушла еще одна деталь, которая осталась почти без внимания. Трамп очень долго общался по телефону с Ангелой Меркель, выслушивая ее мнение, по данному вопросу. А из Германии сообщают, что она, в свою очередь, общалась по телефону с Путиным и выслушала его очередной невменяемый бред типа: «это не мы, нам подкинули и притрусили пылью, Асад – хороший парень, хоть и с длинной шеей, мы за мир и почему-то еще добавил – зиг хайль». Говорят, что Трамп, выслушав Меркель, дал команду военным быть готовыми в течение 72 часов к праздничному фейерверку.

Это – интересный аспект, указывающий на место РФ и путина в современном мире. Речь идет уже о такой степени токсичности, что для общения с Путиным, по разным вопросам, назначаются специальные делегаты, а прямого общения уже нет и вряд ли будет. Просто тупую дрянь, которую несет этот старик, могут воспринимать всего несколько человек. Меркель, например, общается с Путиным по поводу Сирии, Украины и других вопросов, с европейской стороны глобуса. По Северной Корее, от имени РФ, выступает Си Цзиньпин. Это говорит о том, что мы наблюдаем констатацию утери субъектности как самого путина, так и РФ. Общение, по направлениям, сводится к посредникам, которые могут понимать путина в главном – адекватен он сейчас или как всегда. Отсюда выстраиваются и дальнейшие мероприятия. Если царь не в духе, то и говорить не с кем, надо слушать своих военных, финансистов и спецслужбистов. А вот адекватного состояния у путина уже давно не было. Говорят, это происходит потому, что его общее психическое состояние дало глубокую трещину. Вернее, потрескалось уже совсем. Это – отнюдь не фатальное состояние и все еще можно поправить, ибо именно такое хорошо лечат в известном городке, с не очень привычным названием Гаага. Что характерно, чем быстрее пациент будет доставлен к месту лечения, тем лучше для него, да и для всех остальных. Кстати, об остальных.

Сегодняшние события на международных биржах имеют некоторый лаг во времени, когда их последствия доберутся до кармана, желудка и даже – прямой кишки россиян. Сегодня они еще могли надеть футболки с надписью «Санкции, я вам смеюсь», но пройдет немного времени, и грусть печальная настигнет каждого россиянина. Даже те, кто внял призывам путина о необходимости прорыва и прорвал себе канализацию, исполнив в подъезде фекальный сталагмит, почувствуют изменения на собственной шкуре. А когда придет ощущение того, что завтра будет хуже, чем сегодня и так – до самого упора, они двинут на новые места жительства, чтобы там устроить свою помойку. В частности, они двинут к нам, пока у нас не перекрыта граница.

В связи с этим, возникают вопросы о целесообразности принятия этой публики в украинское гражданство. Уже прямо сейчас можно наблюдать, как ублюдки, которых Украина приютила как беженцев, поливают ее помоями с таким напором, что Ольгино нервно курит в стороне. Наверное, полностью запретить прием в гражданство – нельзя, ибо это не по-европейски, но в таком случае, должна быть четкая процедура для кандидатов из РФ. Мы не претендуем на эксклюзив, в этой области, но имеем некоторые соображения, которые можно взять за основу.

Процедура подачи заявления должна предваряться некоторыми стартовыми действиями. Кандидат должен правильно исполнить гимн харьковских болельщиков. Если это выполнено без фальши, то можно переходить к декламированию «Гей бики». Если и этот тест был пройден правильно, то соискателей привозят к пруду, шириной около 100 метров и предупреждают, что соискатель должен быть способен трудиться на благо Украины, а потому – должен переплыть пруд от берега до берега. Тут есть разные мнения по поводу того, сколько бразильских пираний должно быть в этом пруду, нам трудно дать оценку именно этому моменту, а потому – переходим к заключительной фазе испытания.

Если кандидат доплыл до противоположного берега, то он уже почти у цели. Перед ним остается километр слегка заболоченного водоема, глубиной не более, чем по пояс. Он допускается к этому простому испытанию и надо просто перейти километр водоема, где на другом берегу виднеется мобильный пункт миграционной службы, где и оформляются документы на гражданство. Маленькая деталь. Как уже сообщалось в соцсетях, госпогранслужба заказала первую сотню нильских крокодилов, которые будут размещены в пограничных рвах, на границе с РФ. Так вот, вторая сотня должна быть предназначена именно для этого болотистого водоема.

Если кому-то покажется, что эти испытания не очень соответствуют европейскому духу, то пусть каждый себе ответит на простой вопрос: Дания – истинно европейское государство или к ней имеются вопросы? Наверное, вопросов к ней нет. Так вот, сразу после окончания Второй Мировой Войны, датчане вели разминирование своего побережья, напичканного разными типами мин, во время германской оккупации, примерно следующим образом. Оккупантов выстраивали цепочками и они тащили за собой бревна. По минному полю. Им разрешалось обезвреживать мины, если их удастся заметить, а нет, так – нет. Скажем так, побережье разминировали. По этому поводу к датчанам нет никаких вопросов.

В общем, испытания могут иметь и другую конфигурацию, но никаких хлеба и соли им не должно преподноситься. Те единицы, которых и можно впустить в Украину, должны показать свое на это право, прямо сейчас. А если сейчас на это не хватает смелости, то пусть ее хватит на то, чтобы жить в том, во что превращается РФ.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
А тем временем
anti-colorados

Как известно, недавно утвержденный новый бюджет США предполагает 600 млн. долларов на военную помощь Украине. Это при том, что наш военный бюджет равен примерно пяти миллиардов долларов, чуть превышая это значение. То есть, помощь только США, составляет более 10% оборонного бюджета. Наверное, Штаты – не единственная страна, предоставляющая военную помощь Украине, но кое-что поставляется вне этой суммы. Уже много было написано о передаче ПТРК «Джавелин» и ракет к ним, за которые Украина тоже ничего не платит. Ранее мы примерно также получали вездеходы «Хаммер» и некоторое оборудование связи. Если складывать помощь, заложенную в бюджет США и идущую по другим каналам, то она уже прямо сейчас – довольно внушительна.

Тем не менее, наибольший интерес представляет передача более крупного вооружения тли техники, в том числе, предназначенную для авиации и флота. Уже давно ходят смутные слухи о том, что наши военные уезжают в Штаты для того, чтобы осваивать новые образцы техники. С какой целью это делается – можно догадываться, но особой тайны в этом нет. Скорее всего проходит подготовка личного состава к приему боевой техники, если (скорее – когда) такое решение будет принято.

Поскольку именно с Украиной таких мероприятий еще не проводилось, то для обеих сторон следует обкатать процедуру такой передачи, на чем-то нейтральном, но не таком маленьком, как броневик «Хаммер», например. В этой связи, довольно интересно выглядят сообщения из военной прессы Польши, поскольку наша пресса занята другими, более актуальными вопросами и это е просто не интересно.

Тем временем, начаты мероприятия по передаче в состав ВМФ Украины двух катеров береговой охраны, выведенных из состава флота береговой охраны США. Как отмечают польские СМИ, передача самих катеров, осуществляется бесплатно. Украина оплачивает только доставку катеров в Европу и подготовку своего персонала, входящего в экипажи катеров и команды технического обслуживания. Поскольку эта техника не соответствует тому, что было в совке, то и Украине, и Штатам надо обкатать соответствующие процедуры, позволяющие быстро и легко ставить в строй передаваемую технику.

В данном случае, речь идет о катерах известных как USCGC «Кушинга» (WPB-1321) и USCGC «Нантакет», базировавшихся в Северной Каролине. Всего таких катеров было выпущено 49 и 37 из них еще находятся в составе Береговой Охраны США, остальные – переданы в состав ВМФ Грузии, Пакистана и Коста-Рики. Известно, что сейчас идет постепенное замещение катеров этой серии, на новейшие патрульные катера, но это будет происходить еще на протяжении ближайших десяти лет, а до этого времени, они будут актуальны и для США.

Катера имеют водоизмещение 168 тонн и оснащены двумя дизельными двигателями, способными сообщать скорость до 30 узлов. То есть это, довольно быстроходные машины. При длине 34 метра, имеют ширину 6,4 метра. Запас автономного хода – до 5 суток. Бортовое вооружение состоит из 25-мм пушки Mk38 и двух 12,7-мм пулемета.

По поводу вооружения пока трудно сказать, останется ли оно штатным или будет заменено на отечественное, например – на 30-мм автоматическую пушку. Кроме того, на подходе ввод в серию и принятие на вооружение универсального противокорабельного комплекса «Нептун» и вполне возможно, что и он окажется смонтированным на этом катере.

Но самое главное не это, а то, что прямо сейчас отрабатываются механизмы освоения, передачи и принятия на вооружение, довольно крупной техники, производства стран НАТО.

Именно создание стандартных процедур, для принятия такой техники, очень важно на будущее, ибо флоту надо быть готовым получить на вооружение уже более крупные корабли, а наши авиаторы, где-то в Штатах, облетывают самолеты, с буквой «Ф» в их маркировке. Все это надо уметь быстро принять, разместить и пустить в дело. А дел у нас – очень много.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
  • Це лайк!
Реакції: Pauk
Петро Порошенко зустрінеться у Берліні з Ангелою Меркель

Про мир на сході України та газогін "Північний потік" говоритиме президент Петро Порошенко в Німеччині. Сьогодні у нього робочий візит до Берліна.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Польща продовжить працювати над вирішенням російсько-українського конфлікту – МЗС
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Одесу посилено патрулюють 1,5 тис. правоохоронців
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Доньку колишнього російського подвійного агента Сергія Скрипаля Юлію, яка постраждала внаслідок отруєння в Солсбері, виписують з лікарні.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


США готовят удар по Сирии, USS Donald Cook уже прибыл к базе РФ в Таруте
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Сегодня, 9 апреля, на Таировском кладбище Одессы состоялось прощание с Виктором Погодиным, известным волонтером, который умер в ночь с 5 на 6 апреля в Одесской больнице №11 в результате тяжелой болезни. Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


"Понимаешь, ведь я офицер и я хочу быть полезным. После его слов у меня не оставалось никаких аргументов", - воспоминания семьи погибшего под Иловайском добровольца Виктора Ещенко
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Fashik Donetskiy

Фото из личного архива. Честно, я хз как парни это клочок земли держали . Чисто логически это невозможно.

Но.. Герои среди нас . Снимаю шляпу перед парнями, морские котики и т д- это тупо дети по сравнению с Нашими хлопцами
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


 
Serg Marco@Serg_Marco

Ничо так.
Это пишет бывшая управляющая фонда Семенченко.Фонда на который пожертвования собирались.
Интересно, ботоферму таки сделали или нет

cb7bcc.webp
 
«День санкций» как национальный праздник РФ

Когда 6 апреля США ввели санкции против всего-то 7 российских олигархов и 17 чиновников, входивших в опубликованное ранее «кремлевское досье», насчитывающее 210 фамилий, рынок отреагировал на это довольно спокойно. А что вы хотели, пятница, вторая половина дня, да еще и накануне Пасхи. Но, наступил понедельник…

Вчерашний день уже смело можно называть рекордным по финансовым потерям страны-агрессора за последние несколько лет! Посудите сами, таких обвалов на высокодуховном рынке не наблюдалось с 2014 года, когда Кремль развернул свою кровавую авантюру.

В частности, индекс РТС обвалился более чем на 10% и к 17:00 вчерашнего дня он был в минусах на 12% (потеря капитализации более $20 млрд), чего не было с декабря 2014 года. Московская биржа рухнула более чем на 8,75% (удешевление ценных бумаг на 830 млрд руб), показав дно от 3 марта 2014 года, после чего начались неполадки с трансляцией графиков, попросту не соответствующих реальной ситуации на рынке.

Среди же российских компаний лидерами по обвалу предсказуемо стали принадлежащие Дерипаске "Русал" и En+. Причем, говоря об обвале в понедельник "Русала" на 41%, стоит помнить и о том, что в прошлую пятницу на Мосбирже компания потеряла 17,6%. Таким образом, капитализация компании с 575 млрд рублей упала до 250 млрд руб!

Далее, рекордсменами обвалов стали ценные бумаги En+, рухнувшие на 22,8% после пятничного падения на 20%; Сбербанка, обвалившиеся на 20%, с потерей 1,1 трлн рублей; "Россети" упали в цене на 11,88%; ВТБ рухнул на 10,7%; "Русгидро" обвалился на 9,97%; акции "Новатэка" обвалились на 8,29%; ценные бумаги "Роснефти" показали падение на 8,2%, с падением капитализации еще на 380 млрд рублей; акции "Газпрома" спикировали на 6,65% и т.д.

Что интересно, такой массовый обвал и беспрецедентные финансовые потери россия ощутила не от введения санкций против 210 или 100 персон, которые были в «кремлевском досье», а лишь 24. И можно только себе представить, что было бы, если бы весь пул досье оказался под прицелом Минфина США. Хотя, они явно никуда не денутся. Но интересно и другое.

Госдеп США объявил, что на Россию будут наложены санкции за поддержку режима Асада в Сирии и проведение химактаки в Восточной Гуте в минувшую субботу. Так что, холодный душ еще никто не выключал – далі буде.

Что же до самого 6 апреля, то, на мой взгляд, этот день нужно объявить национальным праздником в РФ. Ведь, как известно от санкций россия становится только сильнее, а это значит, что в прошлую пятницу на россиян от Минфина США упала просто манна небесная. Кроме того, правительство РФ уже разрабатывает комплекс мер по спасению компаний Дерипаски, участие в котором примут непосредственно российские налогоплательщики.

Военно-политический обозреватель Александр Коваленко

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
ІнфоВійська України

Очень легко остановить химатаки в Сирии, ведь бочковые бомбы с ядом сбрасывают авиацией. Нужно просто уничтожить всю авиацию Асада, и этот ужас прекратится. Асад физически не сможет, а РФ просто не рискнет, поскольку будет очевидно, что никто кроме нее этого не мог сделать.

 
Назад
Зверху Знизу