27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Операция "Жри" и другие приключения ва*ника
Фашик Донецкий
Аднака здрасьте. Хунта вещает. Хроники асвабажденного от прав человека-мобильной связи-банковской системы-мира русскими оккупантами города Донецка. Не путать со всякими жопоросиями и прочими глюками роспропаганды.
В Донецке который день нету мобильной связи мтс. Если кто не в курсе, то это нормально и духовно - ходить по городу в поисках места, где ловит мобильная связь. 2018 год на дворе?не, не слышал. По крайней мере в Донецке точно не 2018-й. У нас эдак годик 36-37-й.
Но это все лирика и американская пропаганда свободы. Холопам свобода не нужна, их устраивает быть быдлом и питаться крошками с барского стола. Ну или штурмовать картонную ху*ню 9 мая и кричать шось там о вяличии, доносить за банку сгущенки на соседа и т. п. духовные вещи. Все это принесла в мой, Украинский город россия. Не американцы, а немытые соседи.
Ни*уя не смеркалось. Ко мне пришел сосэд. Сосэд мой - вата ватная. Точнее стекловата. Точнее поклонник президента писькина. Точнее дынырийнутый на всю голову. Точнее коллаборант и свидетель пабьеды макеевского отряда дынырийцев, вооруженных балалайками, над двухстами танками американскими и тернопольскими ниндзя.
Сосэд пришел ко мне менять недуховную валюту на духовную. Ну то есть гривни на фубля. Ну то есть на ржубли. Или на фубли. Сосэд зашел и предварительно оговорил сумму сделки. И ушел.
Ни*уя не смеркалось, патаму шо был день. Я ждал сосэда. Сосэд собирался поехать в Нью-Йорк. Точнее в ростов. Точнее за жратвой. Точнее за едой со вкусом еды производства рф. Туры за жратвой в Донецке популярны, если кто не в курсе. Причина тому проста: из того, что
продается из провианта в оккупированом рф Донецке, есть лучше всего продукцию или местных производителей, или продукцию Хунты, ведь ты никогда не знаешь, какую херь производства рф, ты купишь и чи ты не отравишься.
Сосэд собирался поехать у ростов обетованный и накупить себе жратвы духовной, дешевой и съедобной. Как ему в лопатоприемник лезет жратва ,которую он покупает за пенсию от Хунты, мне неведомо. Черный пояс по лицемерию есть у каждого скрепного мудака, так что, в принципе, ничего удивительного нет. Но это я отвлекся от темы.
Дано: цель - купить пожрать еды со вкусом еды, но дешевле, чем в Донецке.
Задача 1: поменять гривни на фубли.
Задача 2: поехать в ростов и почувствовать себя олигархом .
Ты у меня нажрешься, блд, подумал Внутренний Биндер. Мысли о пакости не покидали его, Биндера. Он люто хотел сделать пакость *****у. Толерантнутым читателям предлагаю сходить в госпиталь и потом шось базикать. Ну а я пока продолжу.
На специальном заседании Гистапа было принято коварррное решение: напечатать на купюрах-фублях Тризуб и отдать *****у. Не на всех банкнотах, а через одну. Послать *****а в ростов с этими бумажками. Операция "Жри" - была проведена мгновенно и быстро, купюры были пропечатаны через одну.
Пришел сосэд. Подвоха не почувствовал. Процесс обмена фублей на гривны прошел быстро. Сосэд забрал фубли, я гривни. Сосэд потопал домой, Внутренний Биндер танцевал ламбаду от радости.
На следущий день человек-сосэд поехал у ростов обетованный тратить фубли. Зашел сосэд в дискаунтер русский, в "пятерочку", ****ог нашего атб. Нагреб полное корыто жратвы и потопал на кассу рассчитываться.
И был сосэд послан на*уй на общедоступном на кассе в супермаркете, ибо купюры с Тризубом отказались принимать. И взвыл сосед от горя горестного. И обвинил в бедах своих кого? Прааавильно, дрг Хунты.
Мораль: Внутренний Биндер доволен, операция "Жри" - прошла нормально. Сосэд в шоке. Ну а я в Гистапа получу медаль. Большую и блестящую.
Конец.
Фашик Донецкий
Аднака здрасьте. Хунта вещает. Хроники асвабажденного от прав человека-мобильной связи-банковской системы-мира русскими оккупантами города Донецка. Не путать со всякими жопоросиями и прочими глюками роспропаганды.
В Донецке который день нету мобильной связи мтс. Если кто не в курсе, то это нормально и духовно - ходить по городу в поисках места, где ловит мобильная связь. 2018 год на дворе?не, не слышал. По крайней мере в Донецке точно не 2018-й. У нас эдак годик 36-37-й.
Но это все лирика и американская пропаганда свободы. Холопам свобода не нужна, их устраивает быть быдлом и питаться крошками с барского стола. Ну или штурмовать картонную ху*ню 9 мая и кричать шось там о вяличии, доносить за банку сгущенки на соседа и т. п. духовные вещи. Все это принесла в мой, Украинский город россия. Не американцы, а немытые соседи.
Ни*уя не смеркалось. Ко мне пришел сосэд. Сосэд мой - вата ватная. Точнее стекловата. Точнее поклонник президента писькина. Точнее дынырийнутый на всю голову. Точнее коллаборант и свидетель пабьеды макеевского отряда дынырийцев, вооруженных балалайками, над двухстами танками американскими и тернопольскими ниндзя.
Сосэд пришел ко мне менять недуховную валюту на духовную. Ну то есть гривни на фубля. Ну то есть на ржубли. Или на фубли. Сосэд зашел и предварительно оговорил сумму сделки. И ушел.
Ни*уя не смеркалось, патаму шо был день. Я ждал сосэда. Сосэд собирался поехать в Нью-Йорк. Точнее в ростов. Точнее за жратвой. Точнее за едой со вкусом еды производства рф. Туры за жратвой в Донецке популярны, если кто не в курсе. Причина тому проста: из того, что
продается из провианта в оккупированом рф Донецке, есть лучше всего продукцию или местных производителей, или продукцию Хунты, ведь ты никогда не знаешь, какую херь производства рф, ты купишь и чи ты не отравишься.
Сосэд собирался поехать у ростов обетованный и накупить себе жратвы духовной, дешевой и съедобной. Как ему в лопатоприемник лезет жратва ,которую он покупает за пенсию от Хунты, мне неведомо. Черный пояс по лицемерию есть у каждого скрепного мудака, так что, в принципе, ничего удивительного нет. Но это я отвлекся от темы.
Дано: цель - купить пожрать еды со вкусом еды, но дешевле, чем в Донецке.
Задача 1: поменять гривни на фубли.
Задача 2: поехать в ростов и почувствовать себя олигархом .
Ты у меня нажрешься, блд, подумал Внутренний Биндер. Мысли о пакости не покидали его, Биндера. Он люто хотел сделать пакость *****у. Толерантнутым читателям предлагаю сходить в госпиталь и потом шось базикать. Ну а я пока продолжу.
На специальном заседании Гистапа было принято коварррное решение: напечатать на купюрах-фублях Тризуб и отдать *****у. Не на всех банкнотах, а через одну. Послать *****а в ростов с этими бумажками. Операция "Жри" - была проведена мгновенно и быстро, купюры были пропечатаны через одну.
Пришел сосэд. Подвоха не почувствовал. Процесс обмена фублей на гривны прошел быстро. Сосэд забрал фубли, я гривни. Сосэд потопал домой, Внутренний Биндер танцевал ламбаду от радости.
На следущий день человек-сосэд поехал у ростов обетованный тратить фубли. Зашел сосэд в дискаунтер русский, в "пятерочку", ****ог нашего атб. Нагреб полное корыто жратвы и потопал на кассу рассчитываться.
И был сосэд послан на*уй на общедоступном на кассе в супермаркете, ибо купюры с Тризубом отказались принимать. И взвыл сосед от горя горестного. И обвинил в бедах своих кого? Прааавильно, дрг Хунты.
Мораль: Внутренний Биндер доволен, операция "Жри" - прошла нормально. Сосэд в шоке. Ну а я в Гистапа получу медаль. Большую и блестящую.
Конец.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Форум у Давосі: сьогодні мають виступити Порошенко й Трамп
Сьогодні - останній день роботи цьогорічного Всесвітнього економічного форму в Давосі. День перед закриттям буде наповнений не лише актуальними дискусіями, а й двосторонніми зустрічами на високому та найвищому рівні.
Про це повідомляється на офіційному сайті форуму.
Серед основних подій - панель для обговорення: «Центральна та Східна Європа: новий порядок денний для континенту?», в якій візьме участь Президент України Петро Порошенко. Про актуальні проблеми регіону він говоритиме з президентом Литви Далею Грибаускайте, президентом Польщі Анджеєм Дудою та єврокомісаром з питань політики сусідства і переговорів про розширення Йоганнесом Ганом.
До учасників Всесвітнього економічного форуму звернеться президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп. Запланована його зустріч з президентом Швейцарії Аленом Берсе, після чого швейцарський лідер дасть прес-конференцію.
Під час дискусії на панелі «Мости проти кордонів: міграційна дилема порушуватимуться болючі питання, пов'язані з масовим переселенням людей, незаконною міграцією та змінами у підходах до цієї проблеми.
Серед тематичних обговорень будуть також «Майбутні потрясіння: кібервійна без правил»; «Азія: четверта індустріальна революція», «Чи зможуть повернутися вільні ринки?»; «Кінець легким грошам» та багато інших. Йтиметься також про проблеми медицини, освіти, захист прав людини та подолання колосальної соціальної нерівності в окремих країнах.
Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард візьме участь у дискусії: «Глобальний економічний прогноз», де йтиметься про основні ризики та перспективи розвитку світової економіки у 2018 році.
Останній день роботи форуму буде насичений двосторонніми переговорами та консультаціями. Зокрема очікується, що глава української делегації зустрінеться зі своїм американським колегою.
Сьогодні - останній день роботи цьогорічного Всесвітнього економічного форму в Давосі. День перед закриттям буде наповнений не лише актуальними дискусіями, а й двосторонніми зустрічами на високому та найвищому рівні.
Про це повідомляється на офіційному сайті форуму.
Серед основних подій - панель для обговорення: «Центральна та Східна Європа: новий порядок денний для континенту?», в якій візьме участь Президент України Петро Порошенко. Про актуальні проблеми регіону він говоритиме з президентом Литви Далею Грибаускайте, президентом Польщі Анджеєм Дудою та єврокомісаром з питань політики сусідства і переговорів про розширення Йоганнесом Ганом.
До учасників Всесвітнього економічного форуму звернеться президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп. Запланована його зустріч з президентом Швейцарії Аленом Берсе, після чого швейцарський лідер дасть прес-конференцію.
Під час дискусії на панелі «Мости проти кордонів: міграційна дилема порушуватимуться болючі питання, пов'язані з масовим переселенням людей, незаконною міграцією та змінами у підходах до цієї проблеми.
Серед тематичних обговорень будуть також «Майбутні потрясіння: кібервійна без правил»; «Азія: четверта індустріальна революція», «Чи зможуть повернутися вільні ринки?»; «Кінець легким грошам» та багато інших. Йтиметься також про проблеми медицини, освіти, захист прав людини та подолання колосальної соціальної нерівності в окремих країнах.
Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард візьме участь у дискусії: «Глобальний економічний прогноз», де йтиметься про основні ризики та перспективи розвитку світової економіки у 2018 році.
Останній день роботи форуму буде насичений двосторонніми переговорами та консультаціями. Зокрема очікується, що глава української делегації зустрінеться зі своїм американським колегою.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
росія планує диверсію, яка може спричинити тисячі смертей – глава міноборони Британії
Міністр оборони Великої Британії Гевін Вільямсон попередив про плани Росії з руйнування британської інфраструктури, що може призвести до тисяч жертв.
Про це він заявив в інтерв'ю Daily Telegraph, повідомляє ВВС.
"Завдання збитків британській економіці, пошкодження інфраструктури країни спричинить тисячі й тисячі смертей, і фактично є елементом створення повного хаосу всередині країни", - підкреслив глава британського МЗС.
За словами Вільямсона, росія тривалий час стежить за системою енергопостачання Великої Британії, блокування якої може викликати абсолютний хаос у країні, призвівши до тисяч жертв.
Глава Міноборони зазначив, що Британія має чотири підводні канали для постачання електроенергії з континенту і ще чотири для транспортування газу до країни.
росія ж, за словами міністра, вивчає ці типи зв'язків і буде готова вжити заходів, які "будь-яка інша нація визнала б абсолютно неприйнятними".
Міністр оборони Великої Британії Гевін Вільямсон попередив про плани Росії з руйнування британської інфраструктури, що може призвести до тисяч жертв.
Про це він заявив в інтерв'ю Daily Telegraph, повідомляє ВВС.
"Завдання збитків британській економіці, пошкодження інфраструктури країни спричинить тисячі й тисячі смертей, і фактично є елементом створення повного хаосу всередині країни", - підкреслив глава британського МЗС.
За словами Вільямсона, росія тривалий час стежить за системою енергопостачання Великої Британії, блокування якої може викликати абсолютний хаос у країні, призвівши до тисяч жертв.
Глава Міноборони зазначив, що Британія має чотири підводні канали для постачання електроенергії з континенту і ще чотири для транспортування газу до країни.
росія ж, за словами міністра, вивчає ці типи зв'язків і буде готова вжити заходів, які "будь-яка інша нація визнала б абсолютно неприйнятними".
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Білорус Михайло Жизневський за духом був спражнім українцем - Порошенко
Білоруський активіст Євромайдану Михайло Жизневський, якому сьогодні виповнилося б 30 років, за духом був справжнім українцем.
Про це написав у Facebook Президент України Петро Порошенко.
"Міхаіл Жызьнеускі народився у Білорусі, однак був справжнім українцем за духом – сміливим, гордим та незламним. За словами побратимів, мав загострене почуття справедливості, тому й став пліч-о-пліч з українцями захищати свої ідеали на Майдані. У січні 2014-го життя Михайла обірвала куля, яка потрапила йому в серце... Сьогодні він святкував би своє 30-річчя. Герої не вмирають...", - написав Порошенко.
Михайло Жизневський народився 26 січня 1988 року в Гомелі, загинув 22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського в Києві. Герой України (посмертно).
Білоруський активіст Євромайдану Михайло Жизневський, якому сьогодні виповнилося б 30 років, за духом був справжнім українцем.
Про це написав у Facebook Президент України Петро Порошенко.
"Міхаіл Жызьнеускі народився у Білорусі, однак був справжнім українцем за духом – сміливим, гордим та незламним. За словами побратимів, мав загострене почуття справедливості, тому й став пліч-о-пліч з українцями захищати свої ідеали на Майдані. У січні 2014-го життя Михайла обірвала куля, яка потрапила йому в серце... Сьогодні він святкував би своє 30-річчя. Герої не вмирають...", - написав Порошенко.
Михайло Жизневський народився 26 січня 1988 року в Гомелі, загинув 22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського в Києві. Герой України (посмертно).
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 62160
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 62160
Шо ЦЕ було?
Будущее РФ
Двойное торжество (Часть 1)
Anti-colorados
Из серии «А наш Газпромчик, гонит»
На РФ надвигаются сразу два всенародных праздника: первый – 25-тилетие Газпрома, и второй – торжественные выборы Владимира путина на должность Владимира путина – сцаря всероссийского. В связи с этим, редакция имеет поздравление для населения территории, временно имеющей название «россия». Правда, для понимания этого поздравления, следует знать несколько важных моментов. Для лиц более старшего возраста, следует вспомнить не то лозунг, не то диагноз, примерно такого содержания: «Мы говорим «партия», подразумеваем – Ленин. Мы говорим «Ленин», подразумеваем – партия». Посему, сейчас корпус лозунга остался неизменным, только на нем висят другие названия: «Мы говорим «россия», подразумеваем Газпром» и наоборот.
В начале февраля состоится празднование личного кармана российского нацфюрера, в который давно превратился Газпром. Действо будет происходить в Кремле, куда обязательно приедут оперные дивы первой величины, как это было и на прошедших юбилеях. Публика стоя поаплодирует обладателю всероссийского кармана, который толкнет бодрую речь, а потом будут слушать знаменитых теноров и всячески изображать экстаз от прослушивания ярких музыкальных произведений. Это надо будет демонстрировать, чтобы на фоне окружающих не выглядеть провинциалом и нищебродом. На самом же деле, они будут с грустью вспоминать уже ушедшего из жизни мастера сцены, с потрясающим голосом и феноменальным репертуаром. Нет, это не Лучано Паваротти, речь идет о Мише Круге, его «Владимирском централе» и «Ушанке». Впрочем, речь не об этом.
Известно, что политика и экономика РФ сейчас максимально оптимизирована для того, чтобы очень узкий круг лиц могли беспрепятственно и вовремя выгребать из корыта бюджета большую часть его содержимого. Благо дело, в корыто льются доллары и евро из труб Газпрома, Роснефти и подобных компаний. Пока этот поток не оскудел, руководство РФ делает все, чтобы такое состояние продлилось как можно дольше. Поэтому – предпринимаются титаничекие усилия для сохранения статус-кво.
В этом смысле имеется две основные стратегии, которые исходят из технологии продажи нефти и газа. Нефть – ***кий продукт и его можно доставлять потребителям хоть трубами, хоть железнодорожными цистернами, но в основном – танкерами. То есть, остановить именно доставку нефти конкурентов дело хлопотное, не топить же танкеры, в конце концов. Куда проще устроить войну в том месте, где идет добыча нефти. Тогда там уже становится не до нефти, а РФ лишается конкурентов, а то и вовсе – возникает дефицит нефти, в следствии чего – растет цена. Ирак, Ливия, Иран и Сирия – в курсе, как это бывает. Что характерно, каждую из этих стран Кремль усиленно вталкивал и вталкивает сейчас в какую-нибудь драку.
С газом – немного проще. Там не обязательно стирать в песок страну, которая добывает газ. Поскольку большая его часть транспортируется трубами, то надо тянуть свои трубы и не давать конкурентам, прокладывать свои. Поэтому войны надо устраивать там, где конкурент может заняться прокладкой трубопровода или наоборот, угрозами войны, заставить кого-то дать согласие на прокладку собственной трубы.
Формально, война в Украине и Сирии ведется *******ей в интересах Газпрома. Это, хоть и с трудом, но уже понимают многие жители РФ, но эта ситуация имеет второе и третье дно, а признание *******и в качестве самой агрессивной страны – очень условно, ибо есть смысл копать глубже. И мы – копнули.
В бытность руководителем Газпромом Рэма Вяхирева, профессионального и кадрового газовика, компания давала довольно подробные отчеты о своих акционерах. Пусть дело не доходило до конечных бенефициаров, но можно было получить представление о том, каким пакетом акций владеет государство, а каким – частные лица, при этом – существовала разбивка о том, сколько – у правления, сколько – у наблюдательного совета и так далее. Если кто-то решил бы суммировать все эти проценты, то вышел бы на ожидаемые 100%.
С приходом в руководство компанией личного кореша и подельника путина по питерским художествам, Леши Миллера, ситуация стала постепенно меняться и теперь никто толком не знает, как выглядит дело с собственностью Газпрома. Кстати, в Роснефти – та же самая история. Достаточно вспомнить то, как там продавали пакет акций Катару. Веселились так, что порвали два баяна.
(окончание следует)
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Двойное торжество (Часть 2)
Anti-colorados
По логике вещей, имело бы смысл выяснить, кто же является фактическим собственником Газпрома, чтобы понимать, кто стал выгодополучателем от войны в Украине или Сирии. Однако, именно этот путь ведет в тупик. Дело в том, что акционеры имеют право получать дивиденды с прибыли предприятия, если же предприятие приносит убытки, то будь у тебя килограмм или два акций этой чудесной компании, денег это тебе не принесет, разве что можно продать акции. Но и тут не все так просто. Лет пять-шесть назад Газпром неизменно входил в топ-десять самых дорогих компаний мира. Его капитализация была выше двухсот миллиардов долларов и имела тенденции к росту. Именно тогда акции были в цене и могли бы принести их обладателю хорошие деньги. Но с тех пор компания успешно выбыла из верхней десятки и погружаясь в нижние слои списков, могла наблюдать, как мимо нее вверх проносятся сети такси Юбер и производители презервативов и смазки к ним – Дюрекс. Теперь Газпром уверенно приближается по стоимости к фабрике губных гармошек «Губа не ****», г. Засранск в Мордовии, хотя перед этим, он должен будет опуститься ниже знаменитого производителя сливочного масла и маргаринов — Комбинат молочно-мазутной продукции «Нетьле».
То есть. Именно с прибылью у Газпрома давно и хронически не ладится, а на горизонте маячат суды о монопольном завышении цен на уже поставленный газ. Уже несколько исков, на сей счет, Москва проиграла, но еще не все подавали эти иски. Некоторые страны, правительства которых в доле с российскими газовиками, даже не дали команды взять пример с Украины или Литвы и выкатить Газпрому иск за компенсацию материального ущерба и за монопольное давление на потребителей их газа. Но это –внутреннее дело каждой отдельной страны. В этом смысле, в Украине оказалось коррупции меньше, чем в большинстве стран ЕС. Там до сих пор никто даже не пикнул, по этому поводу, хотя прецеденты Стокгольмский арбитраж выдал на гора.
В общем, при нарастающих убытках, выплачивать дивиденды по акциям – не комильфо, а потому, конечного бенефициара надо искать в другом месте.
Как это не странно, его легко найти, если ****изировать структуру убытков Газпрома. Откат и распил – два краеугольных камня самой *******и, а уж тем более – Газпрома или Роснефти. Гигантские контракты на строительство «чего-нибудь» утилизируют большую часть прибыли компании. Она исчезает в том же Газпроме, а потом, в наспех отмытом виде, всплывает в Европе, Штатах или Китае. Американские эксперты посчитали, что именно таких телепортированных денег из РФ только в Штатах оказалось более триллиона долларов.
Это и есть деньги заказчика, в интересах которого и ведутся все нынешние войны. И тут выясняется, что большая часть средств, выкачанная из Газпрома на различные проекты, ушла одним и тем же строительным концернам, возглавляемым (о чудо!) такими же питерскими кентами путина, как и сам Миллер. Многие наблюдатели заметили, что чем шире финансовый поток, устремляющийся из РФ в направлении западных банков, тем толще скрипка у Ролдугина и тем бодрее танцует дочка путина Катя, на которую сваливаются внезапные миллиарды и акции нефтегазовых компаний.
Но во всей этой истории есть некий формальный предел, который пока не разрешен окончательно. Речь идет о том, что все эти строительные и прочие компании личных друзей путина, усиленно работают как стиральные машинки в режиме «отжим». Ближайшее же рассмотрение этих компаний и их партнеров быстро выводит на офшорные счета компаний в соответствующих юрисдикциях, наподобие Каймановых островов. Там и теряются прямые следы денег, выдавленные из Газпрома, Роснефти и других кормушек.
Именно туда уходит основная часть прибылей и оттуда транслируется на закупку яхт, самолетов, дворцов, замков и прочих, нужных в быту вещей. В самом деле, как вменяемый, здравомыслящий человек, может спокойно жить без собственного замка, хотя бы в Германии? Поскольку раскрытие истинных владельцев офшорных компаний дело скользкое, то можно на этом установить предел копания. Глубже копнули органы финансового контроля США и результаты этих раскопок станут известны в течение недели.
Тем не менее, именно туда перемещается центр интересов тех, кто ведет войны в Украине и Сирии. Таким образом, самыми агрессивными странами мира становятся Кипр, Каймановы острова и что-то им подобное.
При таком раскладе довольно интересно оценить ситуацию, когда все интересы от войны уходят на Кайманы, а танки горят российские и российские же военные лежат, удивленные тяжелой пулей, выпущенной из новенькой снайперской винтовки Баррет. То есть, мясо для войны поставляет *******я, она же его потом и закапывает как биологические отходы или «солдат №***», а деньги от ее результатов уплывают в привычном направлении. Этот механизм имеет своего лысого, мелкокалиберного автора, которого россияне изберут в марте месяце на должность то ли фараона, то ли фюрера, с чем их можно от души поздравить. В таком случае, другой фюрер сказал: «Верной дорогой идете товарищи!»
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Не можна говорити, що мешканці Донбасу винні, є інше слово - Ігор Козловський
Наприкінці минулого року між Україною і бойовиками, яких підтримує росія, стався масштабний обмін полоненими. Серед звільнених з підвалів був і відомий донецький вчений-релігієзнавець ІГОР КОЗЛОВСЬКИЙ, за долю якого переживала вся країна і заради якого в Україні влаштували флешмоб FreeKozlovskyy. У інтерв'ю "Апострофу" колишній бранець розповів, які настрої переважають серед жителів окупованих територій Донбасу і чи можна вважати жителів Сходу України винними у початку конфлікту.
Наприкінці минулого року між Україною і бойовиками, яких підтримує росія, стався масштабний обмін полоненими. Серед звільнених з підвалів був і відомий донецький вчений-релігієзнавець ІГОР КОЗЛОВСЬКИЙ, за долю якого переживала вся країна і заради якого в Україні влаштували флешмоб FreeKozlovskyy. У інтерв'ю "Апострофу" колишній бранець розповів, які настрої переважають серед жителів окупованих територій Донбасу і чи можна вважати жителів Сходу України винними у початку конфлікту.
- Ігоре Анатолійовичу, в одному з інтерв'ю ви говорили, що жителі окупованих територій, зокрема Донецька, ностальгують за Україною. Але який у цьому сенс? Наприклад, в 2013-2014 роках на мітинги за єдину Україну в Донецьку виходило значно більше людей, ніж на проросійські мітинги, але в підсумку українські патріоти в Донецьку нічого не добилися.
- Сенс завжди є. Коли ми виходили за Україну, ми виходили з точки зору свого власного внутрішнього світу. Будь-яке позиціонування – це вибір особистості, коли особистість має право висловлювати свою думку. У будь-якому нормальному розвиненому демократичному суспільстві важливий плюралізм думок. Але інша справа, що у нас не було в руках зброї і ми нею не користувалися. А коли перед нами з'явилися автомати і люди, готові нас ******* за нашу позицію, ситуація змінилася.
Люди ностальгують здебільшого як обивателі. Ностальгують за спокоєм, миром, за свободою пересування, за свободою доступу до благ цивілізації, за вечірнім і нічним життям, а оскільки там комендантська година, це обмежує ту саму свободу вибору, коли людина може просто виразити себе, адже нам потрібні не тільки відпочинок, робота, навчання, але і те, що ми називаємо розвагами. Психологічно для нас це важливо, адже ми – істоти, що грають. А коли цих розваг немає, а те, що пропонується, не витримує ніякої критики, то людина, природно, буде сумувати за тими часами, коли у неї це все було, тільки руку простягни. Тому я не кажу, що вони ностальгують за Україною як за явищем, вони ностальгують часто за Україною як тим простором, де у них були можливості.
- Але навіть якщо 99% населення окупованих територій буде за Україну, в 1% є зброя. Відповідно, така ностальгія в перспективі не може нічого змінити?
- Звичайно, ні. Змінює ситуацію в цілому громадянське суспільство. Але громадянське суспільство може змінити ситуацію, коли у нього є права і свободи. Там цієї свободи немає. Той ерзац громадянського суспільства, який створюється згори, - це просто потьомкінське село, коли людей заганяють у так звану "ДНР" або "Свободный Донбасс". Реального громадянського суспільства немає, як немає лідерів, які б могли представити альтернативну думку, тому що будь-яка подібна людина, звичайно, опиняється в зоні уваги відповідних структур, і це небезпечно для життя. Людина може тихо ностальгувати, зітхати, згадувати, обмінюватися думками з тими, кому вона довіряє, і все. Ну, ще їздити за продуктами харчування в Україну або виїжджати в Росію.
- Так звана донецька еліта в 2013 році просто "злила" Донбас або загралася в "ДНР", а коли прийшли росіяни, задній хід було пізно включати?
- Я не дуже б хотів застосовувати слово "еліта" до цих людей...
- Так звана.
- Добре, візьмемо слово "еліта" в лапки. Вони як державні чиновники, які несли відповідальність, серйозну державну відповідальність, виявилися зрадниками. Вони не просто загралися, це занадто м'які слова. Так, це була гра, коли ослабла центральна влада і Україна перебувала в дуже складному становищі, а місцеві чиновники хотіли скористатися цією ситуацією і вибити щось для себе за допомогою таких механізмів. Але насправді вони стали на шлях зради, і це привело їх до особистого краху. Ні, свої капітали вони вивезли і значно краще нас з вами влаштувалися, але це не робить їм честі.
- До речі, секретар Донецької міськради Сергій Богачов спочатку на проросійських мітингах говорив, що в Києві засіла "хунта", а минуло небагато часу – і він став говорити, що потрібно домовлятися...
- Ну це клоунада. Навіть використання місцевим чиновником таких слів, як "хунта", некоректне. Нехай відкриє словник і подивиться, що таке "хунта". Це коли військові прийшли до влади. Які військові прийшли до влади в Україні, якщо навіть армії не було? Це просто дурна фраза, за якою вони намагалися приховати свої власні інтереси.
- Коли, на вашу думку, настав переломний момент, коли стало зрозуміло, що Україна втратила Донецьк? Коли побили учасників проукраїнського мітингу?
- Так. Коли це допустили. Коли ми побачили, що так звані правоохоронні органи теж зрадили. Коли через кордон хлинув потік росіян на автомобілях і автобусах, а потім ми їх бачили в Донецьку. Ми бачили, що нас просто зливають. І стало зрозуміло, що відбувається щось непідконтрольне центральній владі, і ми можемо протестувати спочатку тільки у формі мітингів, а потім був молитовний марафон, який стояв під українськими прапорами, навіть коли "стрілковці" увійшли в місто. Але зрозуміло, що це був громадянський протест, мирний протест, який, можливо, спрацьовував в якихось країнах, але тут не спрацював. Просто прийшли люди зі зброєю, які не розуміють, що таке громадянський протест. Їм все одно. У них стояло завдання, і вони це завдання виконали.
- Як вважаєте, чому та частина жителів Донбасу, яка все ж виходила на проросійські мітинги, різко відкинула європейський вектор розвитку? Верховенство права, свободи, громадянське суспільство, як наслідок – добробут... Як людина при свідомості та у тверезому розумі може проти цього виступати?
- Обиватель просто не розумів, що таке європейський вибір. Хто йому це пояснював? Хто міг йому виразно донести посил, що цінності, які ми розуміємо під європейським вибором, - це цінності вільного, відкритого суспільства, зрілого громадянського суспільства, правової держави, де правова свобода не просто декларативно шанується, але і виконується. Ми говоримо "європейські цінності", але ж насправді це загальнолюдські надбання. Ніхто обивателю це не доносив.
Але, з іншого боку, людина, яка живе нижчими потребами, виходячи з піраміди Маслоу, реагує не стільки на свою свідомість, скільки на потреби безпеки, щось поїсти і якісь побутові речі. А тут їй ще розкриває свої обійми росія і каже, що це все у вас буде, тільки біжіть до нас. Тим більше, що багато хто підтримував зв'язки з Росією: у когось там живуть родичі, хтось на заробітки їде. На тлі того, що відбувалося тоді в Україні: шахти, заводи поступово відмирали, виникали депресивні райони, регіони цілі, усе це в комплексі зіграло роль.
А ми ж пам'ятаємо, що формування регіону йшло за рахунок населення, яке приїжджало на Донбас, щоб заробляти гроші, жити краще. І так формувалися цілі покоління. Люди жили на одному і тому ж місці, працювали на одному і тому ж підприємстві, ніколи не бачили світу, навіщо їм ця Європа? Він ніколи там не був і не буде. Йому зараз дайте поїсти. Коли ми говоримо про світоглядний, смисловий вибір, то стикаємося з тим, що більшість людей такий вибір не робили. Це не був світоглядний вибір. Це був вибір первинних потреб. Це і призвело до проблеми.
- Тоді чи вважаєте ви, що винні жителі Донбасу?
- Слово "провина" неправильне. Я віддаю перевагу заміні слова "провина" словом "відповідальність". Я можу сказати, що так, вони несуть відповідальність. Ми з вами зокрема відповідаємо за те, що там сталося. Я не скидаю і з себе відповідальності. Недостатньо ми робили зусиль для того, щоб змінити свідомість людей, щоб люди чітко розуміли, що йде слідом за тим або іншим вибором. Кожен вибір – це наша відповідальність.
- Добре, люди не розуміли, що таке європейський вибір, а що таке "русский мир" вони зрозуміли?
- Вони цього не розуміють. Вони чують словосполучення, беруть це як якусь міфологему, розгорнуте гасло, а змістовного наповнення вони не знають. У поняття "русский мир" є багато одягу. Є церковний одяг, де йде меседж від патріарха Кирила, коли все спокійно, миролюбно. Є "русский мир" Дугіна, Проханова, це інший "русский мир" з іншим змістом.
Але насправді неважливо, який одяг, зрозуміло наступне: це імперіалістична ідеологія, спроба відновити, а, можливо, навіть і розширити ту імперію, яка була починаючи з царської Росії та СРСР. По-друге, це ідеологія реваншистська, без сумніву, тому що там відчувається те, що було в ідеях, які породили в Німеччині націонал-соціалізм, – реваншизм. Поразка у війні й призвела до реваншистських ідей в Німеччині, а потім на цьому виріс "німецький світ". Третій рейх – це, власне, варіант "німецького світу". Те ж саме ми бачимо і тут. Ми постійно чуємо це. Послухайте російські ЗМІ. Це реваншистські ідеї. Чи мають вони право на існування в Росії? Напевно, мають. Так формувалася росія, яка об'єднує різні регіони з різним побутом і традиціями. Візьміть ту ж Чечню і Чукотку. Для того, щоб тримати все це разом, необхідно щось, що може їх об'єднати.
І з точки зору російської свідомості це зрозуміло, але коли наші громадяни починають в цьому брати участь, це вже не смішно, а небезпечно. Багато з тих, кого я питав, що таке "русский мир", виразної, змістовної, смислової відповіді не давали. Усі говорили про якісь родинні зв'язки, історичну спільність... Але розгорнутої відповіді вони не могли дати, бо їм не подобалося, коли я говорив, що це імперіалістична ідеологія. "Та ні ж, - запевняли мене. – Це братерство народів". Звучить, можливо, добре, як і ідеї, які звучали в різних тоталітарних системах, але на ділі все проявляється у вигляді кривавих подій, що сталося і в нас.
- На Донбасі завжди культивувався образ шахтаря: людини грубої, брутальної, але справедливої. Чому шахтарі як якась "особлива сила" Донбасу ніяк не проявили себе в цьому конфлікті? Не показали силу.
- Це героїчна праця, безсумнівно. Це проявилося і під час Другої світової: шахтарські дивізії воювали. Ця праця справді загартовує характер. Цілі шахтарські династії виростали на Донбасі, бо іншої форми заробити хороші гроші не було. Ми знаємо, що наприкінці 80-х – на початку 90-х років шахтарі були тим чинником, який розвалив СРСР. А далі починається сумна історія шахтарського руху. Поступово відпадає необхідність у такій кількості шахт. Це стосується не тільки України, але і Росії. Йшов процес витіснення шахтарів на маргінальний рівень. Став цікавішим бізнесмен, людина, яка працює на себе. Потім з'явилися копанки, де досить небезпечна праця шахтаря, але де людина може швидше заробити гроші. Усе це призвело до того, що впав престиж шахтарської праці, а звідси – роз'єднаність шахтарських колективів. Не було вже таких потужних шахтарських колективів, які були на переломному етапі наприкінці 80-х. Та й молоді менше йде в шахту, шахт ставало все менше. Тому шахтарі – вже не та критична маса, здатна щось міняти. Вони там не виступають.
- Про що більше шкодують мешканці окупованих територій Донбасу: що жити стало гірше або що росія не забрала до себе?
- Ми не можемо говорити про населення як одну особистість. Коли намагаються розділити "ми" і "вони", то ми наступаємо на ті ж граблі: Захід-Схід, Північ-Південь, ця частина – інша частина. Ми вже з цим грали і догралися. Там є різні люди з різними позиціями. Одні ностальгують за тим станом в Україні, в якому вони жили. Згадайте, як розквітав Донецьк перед Євро-2012 і після. Місто ставало кращим, люди стали відчувати себе більш-менш нормально. Донецьк був більш європейським містом, ніж багато міст України. Інші шкодують про те, що їх не взяла росія. І не візьме, звичайно, ніколи. Є люди, які просто хочуть мирного існування, щоб все це припинилося, і вони могли б вільно їздити до своїх родичів, отримувати пенсії. Вони хочуть спокійного життя. Тому говорити про всю територію в якомусь одному світлі не можна.
- Але тим не менш є такі люди, які щиро вірять, що росія візьме Донбас до себе?
- Звичайно. Людина ж – істота, якій за її природою притаманне на щось сподіватися. Що найбільше нас виснажує? Тривога. Тривога виснажує навіть більше, ніж страх. Страх – це коли ми боїмося чогось конкретного, а тривога провокує стан, який говорить про те, що ти майбутнім не керуєш. Невідомість. І це найбільше виснажує. Тому більшість людей хочуть якоїсь стабільності, ясності, зрозумілого розвитку подій. Це і приводить їх до мрій і надій: як у бік Росії, так і в бік України.
- А що стосується молодих людей. Ви викладали в університеті та мали можливість з ними спілкуватися. Молодь пов'язує своє майбутнє з так званою "ДНР" або більшість мріє скоріше виїхати?
Більшість мріє виїхати. Це правда.
- Але є проросійськи налаштована молодь? Або "русский мир" не діє на молодих?
- Звичайно, є. Наприклад, зараз молодій людині виповнилося 18 років. А коли починалися всі ці події в 2014 році, це був підліток. А підліток, як губка, вбирає все – і хороше, і погане. Така психологічна особливість. У цей період формується багато позицій, які в подальшому будуть світоглядними. Поки це ще несформована особистість, яка недостатньо розуміє, що таке нести відповідальність за свої вчинки, але багато хто вже думає, як вони підуть служити, як вони візьмуть в руки зброю, будуть стріляти. Так. У будь-якого підлітка його значимість зростає тоді, коли у нього в руках з'являється автомат. Я бачив таких молодих людей. До цього він – субтильна істота, а тут він взяв автомат, плечі розправляються, він відчуває себе майже чоловіком. І це теж працює. Тим більше силові структури пропонують значно вищу зарплату, пайок, забезпечення... і автомат!
- Ну невже в XXI столітті, коли шаленими темпами розвиваються наука, технології, медицина, є стільки можливостей для самореалізації, молода людина може із захопленням пов'язувати своє майбутнє з війною?
- Ви розумієте, конфлікту скоро буде чотири роки. Люди сформовані під впливом ЗМІ, подій, що відбуваються, а тут ще сусід був в "ополченні", хтось загинув... Усе це впливає. Плюс всі передачі, які транслюються на тій території, виконують одну задачу: відбувається тотальна мілітаризація свідомості. Це дуже небезпечний момент. Мілітаризація свідомості спотворює сприйняття світу, і люди дивляться на світ вже через оптичний приціл.
- Багато експертів і політиків говорять про те, що потрібно вести діалог...
- І я кажу про це.
- З ким його вести?
- Діалог – це поняття широке. Він і зараз йде в межах того ж мінського формату. Ми повинні розмовляти, як би це не було важко, як би це не суперечило внутрішнім психологічним установкам, позиції, світогляду. Діалог – знаходження смислотворчих базових моментів, що допоможуть нам якось рухатися в рамках реалізації тих законів, які ухвалює зараз, припустимо, Верховна Рада. Це діалоги громадянського суспільства, нас з вами, з тими, хто там залишився, простими, звичайними людьми. Ці містки не можна руйнувати й розривати. Це довготривалий процес. Діалог – це завжди довше, ніж інші способи взаємодії з людьми.
- Наприклад, нардеп Надія Савченко говорить про те, що потрібно домовлятися навіть з ватажком так званої "ДНР" Олександром Захарченком.
- Я не можу судити про вибір Надії Савченко. Вона говорить про діалог з точки зору обміну полоненими, це важлива форма діалогу. З моєї точки зору, це буде контрпродуктивний діалог, тому що Захарченко – не самостійна фігура. Так, на ті процеси, які там відбуваються, так чи інакше він впливає, але остаточні рішення ухвалюються в Москві.
Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом
- Сенс завжди є. Коли ми виходили за Україну, ми виходили з точки зору свого власного внутрішнього світу. Будь-яке позиціонування – це вибір особистості, коли особистість має право висловлювати свою думку. У будь-якому нормальному розвиненому демократичному суспільстві важливий плюралізм думок. Але інша справа, що у нас не було в руках зброї і ми нею не користувалися. А коли перед нами з'явилися автомати і люди, готові нас ******* за нашу позицію, ситуація змінилася.
Люди ностальгують здебільшого як обивателі. Ностальгують за спокоєм, миром, за свободою пересування, за свободою доступу до благ цивілізації, за вечірнім і нічним життям, а оскільки там комендантська година, це обмежує ту саму свободу вибору, коли людина може просто виразити себе, адже нам потрібні не тільки відпочинок, робота, навчання, але і те, що ми називаємо розвагами. Психологічно для нас це важливо, адже ми – істоти, що грають. А коли цих розваг немає, а те, що пропонується, не витримує ніякої критики, то людина, природно, буде сумувати за тими часами, коли у неї це все було, тільки руку простягни. Тому я не кажу, що вони ностальгують за Україною як за явищем, вони ностальгують часто за Україною як тим простором, де у них були можливості.
- Але навіть якщо 99% населення окупованих територій буде за Україну, в 1% є зброя. Відповідно, така ностальгія в перспективі не може нічого змінити?
- Звичайно, ні. Змінює ситуацію в цілому громадянське суспільство. Але громадянське суспільство може змінити ситуацію, коли у нього є права і свободи. Там цієї свободи немає. Той ерзац громадянського суспільства, який створюється згори, - це просто потьомкінське село, коли людей заганяють у так звану "ДНР" або "Свободный Донбасс". Реального громадянського суспільства немає, як немає лідерів, які б могли представити альтернативну думку, тому що будь-яка подібна людина, звичайно, опиняється в зоні уваги відповідних структур, і це небезпечно для життя. Людина може тихо ностальгувати, зітхати, згадувати, обмінюватися думками з тими, кому вона довіряє, і все. Ну, ще їздити за продуктами харчування в Україну або виїжджати в Росію.
- Так звана донецька еліта в 2013 році просто "злила" Донбас або загралася в "ДНР", а коли прийшли росіяни, задній хід було пізно включати?
- Я не дуже б хотів застосовувати слово "еліта" до цих людей...
- Так звана.
- Добре, візьмемо слово "еліта" в лапки. Вони як державні чиновники, які несли відповідальність, серйозну державну відповідальність, виявилися зрадниками. Вони не просто загралися, це занадто м'які слова. Так, це була гра, коли ослабла центральна влада і Україна перебувала в дуже складному становищі, а місцеві чиновники хотіли скористатися цією ситуацією і вибити щось для себе за допомогою таких механізмів. Але насправді вони стали на шлях зради, і це привело їх до особистого краху. Ні, свої капітали вони вивезли і значно краще нас з вами влаштувалися, але це не робить їм честі.
- До речі, секретар Донецької міськради Сергій Богачов спочатку на проросійських мітингах говорив, що в Києві засіла "хунта", а минуло небагато часу – і він став говорити, що потрібно домовлятися...
- Ну це клоунада. Навіть використання місцевим чиновником таких слів, як "хунта", некоректне. Нехай відкриє словник і подивиться, що таке "хунта". Це коли військові прийшли до влади. Які військові прийшли до влади в Україні, якщо навіть армії не було? Це просто дурна фраза, за якою вони намагалися приховати свої власні інтереси.
- Коли, на вашу думку, настав переломний момент, коли стало зрозуміло, що Україна втратила Донецьк? Коли побили учасників проукраїнського мітингу?
- Так. Коли це допустили. Коли ми побачили, що так звані правоохоронні органи теж зрадили. Коли через кордон хлинув потік росіян на автомобілях і автобусах, а потім ми їх бачили в Донецьку. Ми бачили, що нас просто зливають. І стало зрозуміло, що відбувається щось непідконтрольне центральній владі, і ми можемо протестувати спочатку тільки у формі мітингів, а потім був молитовний марафон, який стояв під українськими прапорами, навіть коли "стрілковці" увійшли в місто. Але зрозуміло, що це був громадянський протест, мирний протест, який, можливо, спрацьовував в якихось країнах, але тут не спрацював. Просто прийшли люди зі зброєю, які не розуміють, що таке громадянський протест. Їм все одно. У них стояло завдання, і вони це завдання виконали.
- Як вважаєте, чому та частина жителів Донбасу, яка все ж виходила на проросійські мітинги, різко відкинула європейський вектор розвитку? Верховенство права, свободи, громадянське суспільство, як наслідок – добробут... Як людина при свідомості та у тверезому розумі може проти цього виступати?
- Обиватель просто не розумів, що таке європейський вибір. Хто йому це пояснював? Хто міг йому виразно донести посил, що цінності, які ми розуміємо під європейським вибором, - це цінності вільного, відкритого суспільства, зрілого громадянського суспільства, правової держави, де правова свобода не просто декларативно шанується, але і виконується. Ми говоримо "європейські цінності", але ж насправді це загальнолюдські надбання. Ніхто обивателю це не доносив.
Але, з іншого боку, людина, яка живе нижчими потребами, виходячи з піраміди Маслоу, реагує не стільки на свою свідомість, скільки на потреби безпеки, щось поїсти і якісь побутові речі. А тут їй ще розкриває свої обійми росія і каже, що це все у вас буде, тільки біжіть до нас. Тим більше, що багато хто підтримував зв'язки з Росією: у когось там живуть родичі, хтось на заробітки їде. На тлі того, що відбувалося тоді в Україні: шахти, заводи поступово відмирали, виникали депресивні райони, регіони цілі, усе це в комплексі зіграло роль.
А ми ж пам'ятаємо, що формування регіону йшло за рахунок населення, яке приїжджало на Донбас, щоб заробляти гроші, жити краще. І так формувалися цілі покоління. Люди жили на одному і тому ж місці, працювали на одному і тому ж підприємстві, ніколи не бачили світу, навіщо їм ця Європа? Він ніколи там не був і не буде. Йому зараз дайте поїсти. Коли ми говоримо про світоглядний, смисловий вибір, то стикаємося з тим, що більшість людей такий вибір не робили. Це не був світоглядний вибір. Це був вибір первинних потреб. Це і призвело до проблеми.
- Тоді чи вважаєте ви, що винні жителі Донбасу?
- Слово "провина" неправильне. Я віддаю перевагу заміні слова "провина" словом "відповідальність". Я можу сказати, що так, вони несуть відповідальність. Ми з вами зокрема відповідаємо за те, що там сталося. Я не скидаю і з себе відповідальності. Недостатньо ми робили зусиль для того, щоб змінити свідомість людей, щоб люди чітко розуміли, що йде слідом за тим або іншим вибором. Кожен вибір – це наша відповідальність.
- Добре, люди не розуміли, що таке європейський вибір, а що таке "русский мир" вони зрозуміли?
- Вони цього не розуміють. Вони чують словосполучення, беруть це як якусь міфологему, розгорнуте гасло, а змістовного наповнення вони не знають. У поняття "русский мир" є багато одягу. Є церковний одяг, де йде меседж від патріарха Кирила, коли все спокійно, миролюбно. Є "русский мир" Дугіна, Проханова, це інший "русский мир" з іншим змістом.
Але насправді неважливо, який одяг, зрозуміло наступне: це імперіалістична ідеологія, спроба відновити, а, можливо, навіть і розширити ту імперію, яка була починаючи з царської Росії та СРСР. По-друге, це ідеологія реваншистська, без сумніву, тому що там відчувається те, що було в ідеях, які породили в Німеччині націонал-соціалізм, – реваншизм. Поразка у війні й призвела до реваншистських ідей в Німеччині, а потім на цьому виріс "німецький світ". Третій рейх – це, власне, варіант "німецького світу". Те ж саме ми бачимо і тут. Ми постійно чуємо це. Послухайте російські ЗМІ. Це реваншистські ідеї. Чи мають вони право на існування в Росії? Напевно, мають. Так формувалася росія, яка об'єднує різні регіони з різним побутом і традиціями. Візьміть ту ж Чечню і Чукотку. Для того, щоб тримати все це разом, необхідно щось, що може їх об'єднати.
І з точки зору російської свідомості це зрозуміло, але коли наші громадяни починають в цьому брати участь, це вже не смішно, а небезпечно. Багато з тих, кого я питав, що таке "русский мир", виразної, змістовної, смислової відповіді не давали. Усі говорили про якісь родинні зв'язки, історичну спільність... Але розгорнутої відповіді вони не могли дати, бо їм не подобалося, коли я говорив, що це імперіалістична ідеологія. "Та ні ж, - запевняли мене. – Це братерство народів". Звучить, можливо, добре, як і ідеї, які звучали в різних тоталітарних системах, але на ділі все проявляється у вигляді кривавих подій, що сталося і в нас.
- На Донбасі завжди культивувався образ шахтаря: людини грубої, брутальної, але справедливої. Чому шахтарі як якась "особлива сила" Донбасу ніяк не проявили себе в цьому конфлікті? Не показали силу.
- Це героїчна праця, безсумнівно. Це проявилося і під час Другої світової: шахтарські дивізії воювали. Ця праця справді загартовує характер. Цілі шахтарські династії виростали на Донбасі, бо іншої форми заробити хороші гроші не було. Ми знаємо, що наприкінці 80-х – на початку 90-х років шахтарі були тим чинником, який розвалив СРСР. А далі починається сумна історія шахтарського руху. Поступово відпадає необхідність у такій кількості шахт. Це стосується не тільки України, але і Росії. Йшов процес витіснення шахтарів на маргінальний рівень. Став цікавішим бізнесмен, людина, яка працює на себе. Потім з'явилися копанки, де досить небезпечна праця шахтаря, але де людина може швидше заробити гроші. Усе це призвело до того, що впав престиж шахтарської праці, а звідси – роз'єднаність шахтарських колективів. Не було вже таких потужних шахтарських колективів, які були на переломному етапі наприкінці 80-х. Та й молоді менше йде в шахту, шахт ставало все менше. Тому шахтарі – вже не та критична маса, здатна щось міняти. Вони там не виступають.
- Про що більше шкодують мешканці окупованих територій Донбасу: що жити стало гірше або що росія не забрала до себе?
- Ми не можемо говорити про населення як одну особистість. Коли намагаються розділити "ми" і "вони", то ми наступаємо на ті ж граблі: Захід-Схід, Північ-Південь, ця частина – інша частина. Ми вже з цим грали і догралися. Там є різні люди з різними позиціями. Одні ностальгують за тим станом в Україні, в якому вони жили. Згадайте, як розквітав Донецьк перед Євро-2012 і після. Місто ставало кращим, люди стали відчувати себе більш-менш нормально. Донецьк був більш європейським містом, ніж багато міст України. Інші шкодують про те, що їх не взяла росія. І не візьме, звичайно, ніколи. Є люди, які просто хочуть мирного існування, щоб все це припинилося, і вони могли б вільно їздити до своїх родичів, отримувати пенсії. Вони хочуть спокійного життя. Тому говорити про всю територію в якомусь одному світлі не можна.
- Але тим не менш є такі люди, які щиро вірять, що росія візьме Донбас до себе?
- Звичайно. Людина ж – істота, якій за її природою притаманне на щось сподіватися. Що найбільше нас виснажує? Тривога. Тривога виснажує навіть більше, ніж страх. Страх – це коли ми боїмося чогось конкретного, а тривога провокує стан, який говорить про те, що ти майбутнім не керуєш. Невідомість. І це найбільше виснажує. Тому більшість людей хочуть якоїсь стабільності, ясності, зрозумілого розвитку подій. Це і приводить їх до мрій і надій: як у бік Росії, так і в бік України.
- А що стосується молодих людей. Ви викладали в університеті та мали можливість з ними спілкуватися. Молодь пов'язує своє майбутнє з так званою "ДНР" або більшість мріє скоріше виїхати?
Більшість мріє виїхати. Це правда.
- Але є проросійськи налаштована молодь? Або "русский мир" не діє на молодих?
- Звичайно, є. Наприклад, зараз молодій людині виповнилося 18 років. А коли починалися всі ці події в 2014 році, це був підліток. А підліток, як губка, вбирає все – і хороше, і погане. Така психологічна особливість. У цей період формується багато позицій, які в подальшому будуть світоглядними. Поки це ще несформована особистість, яка недостатньо розуміє, що таке нести відповідальність за свої вчинки, але багато хто вже думає, як вони підуть служити, як вони візьмуть в руки зброю, будуть стріляти. Так. У будь-якого підлітка його значимість зростає тоді, коли у нього в руках з'являється автомат. Я бачив таких молодих людей. До цього він – субтильна істота, а тут він взяв автомат, плечі розправляються, він відчуває себе майже чоловіком. І це теж працює. Тим більше силові структури пропонують значно вищу зарплату, пайок, забезпечення... і автомат!
- Ну невже в XXI столітті, коли шаленими темпами розвиваються наука, технології, медицина, є стільки можливостей для самореалізації, молода людина може із захопленням пов'язувати своє майбутнє з війною?
- Ви розумієте, конфлікту скоро буде чотири роки. Люди сформовані під впливом ЗМІ, подій, що відбуваються, а тут ще сусід був в "ополченні", хтось загинув... Усе це впливає. Плюс всі передачі, які транслюються на тій території, виконують одну задачу: відбувається тотальна мілітаризація свідомості. Це дуже небезпечний момент. Мілітаризація свідомості спотворює сприйняття світу, і люди дивляться на світ вже через оптичний приціл.
- Багато експертів і політиків говорять про те, що потрібно вести діалог...
- І я кажу про це.
- З ким його вести?
- Діалог – це поняття широке. Він і зараз йде в межах того ж мінського формату. Ми повинні розмовляти, як би це не було важко, як би це не суперечило внутрішнім психологічним установкам, позиції, світогляду. Діалог – знаходження смислотворчих базових моментів, що допоможуть нам якось рухатися в рамках реалізації тих законів, які ухвалює зараз, припустимо, Верховна Рада. Це діалоги громадянського суспільства, нас з вами, з тими, хто там залишився, простими, звичайними людьми. Ці містки не можна руйнувати й розривати. Це довготривалий процес. Діалог – це завжди довше, ніж інші способи взаємодії з людьми.
- Наприклад, нардеп Надія Савченко говорить про те, що потрібно домовлятися навіть з ватажком так званої "ДНР" Олександром Захарченком.
- Я не можу судити про вибір Надії Савченко. Вона говорить про діалог з точки зору обміну полоненими, це важлива форма діалогу. З моєї точки зору, це буде контрпродуктивний діалог, тому що Захарченко – не самостійна фігура. Так, на ті процеси, які там відбуваються, так чи інакше він впливає, але остаточні рішення ухвалюються в Москві.
Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Лауреатами журналистской антипремии «Унитаз года 2017» стали Вячеслав Пиховшек и Ирина Федорив
НОВОСТИОБЩЕСТВОЖУРНАЛИСТЫАНТИПРЕМИЯПИХОВШЕКФЕДОРИВ
base article image
В Украине появилась журналистская антипремия «Унитаз года», которая будет ежегодно вручаться журналистам, опозорили честь профессии и используют статус журналиста для манипуляции общественным мнением и достижения сомнительных политических, иногда и финансовых целей. Его лауреатами 2017 года, стали тележурналист Вячеслав Пиховшек и координатор движения "ЧЕСТНО" Ирина Федорив.
Об этом на пресс-конференции в информационном агентстве «УНИАН» сообщил **** правления ОО "Центр общественного развития "ИНТЕР-АКЦИЯ" Валерий Фисун.
К ****изу деятельности номинантов были привлечены около полусотни экспертов Центра из разных регионов Украины. В результате определены два победителя журналистского антирейтинге «Унитаз». Это - Вячеслав Пиховшек и Ирина Федорив.
«Первое место несомненно было отдано Вячеслав Пиховшек. Я знал этого человека лично. Он сделал прекрасную карьеру в тележурналистике. Он умен, он интересно пишет и это хуже всего. Наибольшие его манипуляции происходят тогда, когда он говорит полуправду, входя в доверие, а потом как при действии 25-го кадра происходит зомбирование. Я бы назвал его журналистом-киллером. У него всегда есть цели и он конкретно работает на ее уничтожение », - комментирует Валерий Фисун.
«В конце прошлого года Ассоциация профессиональных политических консультантов обнародовала результаты« Рейтинга специалистов политических профессий. Мы были очень впечатлены тем, что лучшим политическим экспертом 2017 было признано Вячеслава Пиховшека. Откровенно говоря, это настоящая пощечина Украине. Этот человек очень давно ли журналистом в политике, то политиком в журналистике и даже никогда не скрывала, что в свое время был агентом КГБ. Именно это подтолкнуло нас создать собственный антирейтинг », - сообщил Валерий Фисун.
Второе место в антирейтинге заняла экс-журналистка телеканала «СТБ» Ирина Федорив. По словам Фисуна сегодня она больше известна по скандальной теме Беличанского леса. Ранее женщина засветилась как председатель журналистского профсоюза, не поддержала своих коллег в сложной ситуации и подыгрывала руководству канала.
«Сегодня журналистскими орудиями Ирины Федорив идет масштабная бизнес-война за Беличанский лес крупных столичных застройщиков, которым Киев уже стал тесным. Если зайти на сайт «Громада Приирпенья», где главным редактором является Федорив, то с первого взгляда кажется, что своими публикациями журналистка отстаивает права общины. На самом деле, именно прикрываясь голосом общественности, Ирина Федорив работает на интересы конкретных бизнесменов. Она, точно как Пиховшек, видит конкретную цель и мощно работает на ее достижение, применяя и прямые манипуляции, и черный пиар, и ложь », - рассказал Валерий Фисун.
По словам Валерия Фисуна, именно «унитаз» является лучшим символом того, чем сегодня занимаются многие СМИ и профессиональные журналисты. По мнению экспертов «Центра общественного развития «ИНТЕР-акция», номинанты этой антипремии занимаются не журналистикой, а обычным заработком, целенаправленно создают черный пиар и льют грязь.
«Мы считаем, что информация, которую распространяют лауреаты этой премии, должна была попадать именно в унитазы, а не к читателям или слушателям. Возможно, это довольно резко, но эти люди должны понять, что если не прекратят делать те черные информационные дела, которыми занимаются сейчас, то общественность может отправить в унитаз и их самих», - отметил Фисун.
Организаторы рейтинга собрались подарить победителям настоящие унитазы. Общественная организация "Центр общественного развития" ИНТЕР-АКЦИЯ "намерен ежегодно формировать журналистский антирейтинг «Унитаз года».
НОВОСТИОБЩЕСТВОЖУРНАЛИСТЫАНТИПРЕМИЯПИХОВШЕКФЕДОРИВ
base article image
В Украине появилась журналистская антипремия «Унитаз года», которая будет ежегодно вручаться журналистам, опозорили честь профессии и используют статус журналиста для манипуляции общественным мнением и достижения сомнительных политических, иногда и финансовых целей. Его лауреатами 2017 года, стали тележурналист Вячеслав Пиховшек и координатор движения "ЧЕСТНО" Ирина Федорив.
Об этом на пресс-конференции в информационном агентстве «УНИАН» сообщил **** правления ОО "Центр общественного развития "ИНТЕР-АКЦИЯ" Валерий Фисун.
К ****изу деятельности номинантов были привлечены около полусотни экспертов Центра из разных регионов Украины. В результате определены два победителя журналистского антирейтинге «Унитаз». Это - Вячеслав Пиховшек и Ирина Федорив.
«Первое место несомненно было отдано Вячеслав Пиховшек. Я знал этого человека лично. Он сделал прекрасную карьеру в тележурналистике. Он умен, он интересно пишет и это хуже всего. Наибольшие его манипуляции происходят тогда, когда он говорит полуправду, входя в доверие, а потом как при действии 25-го кадра происходит зомбирование. Я бы назвал его журналистом-киллером. У него всегда есть цели и он конкретно работает на ее уничтожение », - комментирует Валерий Фисун.
«В конце прошлого года Ассоциация профессиональных политических консультантов обнародовала результаты« Рейтинга специалистов политических профессий. Мы были очень впечатлены тем, что лучшим политическим экспертом 2017 было признано Вячеслава Пиховшека. Откровенно говоря, это настоящая пощечина Украине. Этот человек очень давно ли журналистом в политике, то политиком в журналистике и даже никогда не скрывала, что в свое время был агентом КГБ. Именно это подтолкнуло нас создать собственный антирейтинг », - сообщил Валерий Фисун.
Второе место в антирейтинге заняла экс-журналистка телеканала «СТБ» Ирина Федорив. По словам Фисуна сегодня она больше известна по скандальной теме Беличанского леса. Ранее женщина засветилась как председатель журналистского профсоюза, не поддержала своих коллег в сложной ситуации и подыгрывала руководству канала.
«Сегодня журналистскими орудиями Ирины Федорив идет масштабная бизнес-война за Беличанский лес крупных столичных застройщиков, которым Киев уже стал тесным. Если зайти на сайт «Громада Приирпенья», где главным редактором является Федорив, то с первого взгляда кажется, что своими публикациями журналистка отстаивает права общины. На самом деле, именно прикрываясь голосом общественности, Ирина Федорив работает на интересы конкретных бизнесменов. Она, точно как Пиховшек, видит конкретную цель и мощно работает на ее достижение, применяя и прямые манипуляции, и черный пиар, и ложь », - рассказал Валерий Фисун.
По словам Валерия Фисуна, именно «унитаз» является лучшим символом того, чем сегодня занимаются многие СМИ и профессиональные журналисты. По мнению экспертов «Центра общественного развития «ИНТЕР-акция», номинанты этой антипремии занимаются не журналистикой, а обычным заработком, целенаправленно создают черный пиар и льют грязь.
«Мы считаем, что информация, которую распространяют лауреаты этой премии, должна была попадать именно в унитазы, а не к читателям или слушателям. Возможно, это довольно резко, но эти люди должны понять, что если не прекратят делать те черные информационные дела, которыми занимаются сейчас, то общественность может отправить в унитаз и их самих», - отметил Фисун.
Организаторы рейтинга собрались подарить победителям настоящие унитазы. Общественная организация "Центр общественного развития" ИНТЕР-АКЦИЯ "намерен ежегодно формировать журналистский антирейтинг «Унитаз года».
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
История войны
2 год ·
История войны № 11 "Освобождение"
В ночь с 4 на 5 июля 2014 года террористы покинули Славянско-Краматорскую агломерацию. Уже в середине дня передовые отряды вооруженных сил и национальной гвардии Украины вошли в города, над горсоветами вновь были подняты украинские флаги. Города спутники Славянск и Краматорск были освобождены.
О том как это происхдило и почему так вышло, смотрите в 11й серии фильма "История войны".
Игорь Гиркин, также известный под псевдонимом "Стрелков" вывел войска из Славянска и Краматорска не по своей прихоти. Он был вынужден так поступить, находясь перед угрозой окружения и разгрома.
"Бескровное" освобождение этих городов есть ничто иное, как результат действий украинских войск.
Теперь 5 июля – государственный праздник.
Р.S. (От аФФтАра
тому, кто угадает, кто озвучивал Гелетея - подарю шоколадку...
видео
2 год ·
История войны № 11 "Освобождение"
В ночь с 4 на 5 июля 2014 года террористы покинули Славянско-Краматорскую агломерацию. Уже в середине дня передовые отряды вооруженных сил и национальной гвардии Украины вошли в города, над горсоветами вновь были подняты украинские флаги. Города спутники Славянск и Краматорск были освобождены.
О том как это происхдило и почему так вышло, смотрите в 11й серии фильма "История войны".
Игорь Гиркин, также известный под псевдонимом "Стрелков" вывел войска из Славянска и Краматорска не по своей прихоти. Он был вынужден так поступить, находясь перед угрозой окружения и разгрома.
"Бескровное" освобождение этих городов есть ничто иное, как результат действий украинских войск.
Теперь 5 июля – государственный праздник.
Р.S. (От аФФтАра
тому, кто угадает, кто озвучивал Гелетея - подарю шоколадку...видео
Зроблено в Україні
2 год ·
З початку року Миколаївська верф SMG передала замовникам п'ять відремонтованих суден
Тільки недавно завершилися новорічні свята, а суднобудівники Миколаївській верфі компанії Smart Maritime Group з початку січня 2018 року вже передали замовникам п'ять відремонтованих суден, основні судноремонтні роботи на яких були завершені в кінці минулого року.
Це суховантаж «VIKTOR TARATIN», нафтосміттєзбирач «НМНС-101», морські буксири «Бакай», «Львів» та великий водолазний катер «Туман».
В обсяги виконаних робіт в основному переважав ремонт корпусних конструкцій з заміною металу. Також проводились ремонт донно-забортної арматури, грунтовка, фарбування та інші види робіт.
2 год ·
З початку року Миколаївська верф SMG передала замовникам п'ять відремонтованих суден
Тільки недавно завершилися новорічні свята, а суднобудівники Миколаївській верфі компанії Smart Maritime Group з початку січня 2018 року вже передали замовникам п'ять відремонтованих суден, основні судноремонтні роботи на яких були завершені в кінці минулого року.
Це суховантаж «VIKTOR TARATIN», нафтосміттєзбирач «НМНС-101», морські буксири «Бакай», «Львів» та великий водолазний катер «Туман».
В обсяги виконаних робіт в основному переважав ремонт корпусних конструкцій з заміною металу. Також проводились ремонт донно-забортної арматури, грунтовка, фарбування та інші види робіт.
Volodymyr Ariev
2 год ·
ПАРЄ підтримала важливі поправки української делегації в резолюцію «Розвиток процедури моніторинга». Крім чергового нагадування про агресію на Донбасі і анексію Криму, Асамблея знову поставила вимогу від РФ виконувати резолюції ПАРЄ з цих питань. В контексті зусиль генсека Ради Європи та інших прихильників повернення РФ без передумов, це може бути важливим сигналом для тих хто хоче продати принципи за відновлення російського фінансування.
А загалом, зимова частина сесії закінчується. Я дякую майже всій українській делегації, постпредству України в РЄ та секретаріату ВР, який працював з нами в Страсбурзі, за згуртовану і ефективну роботу. Дякую Світовому Конгресу Українців і особисто панові Євгену Чолію за проведений спільно круглий стіл щодо війни на Донбасі, який вдалося організувати попри опір збоку певних чиновників РЄ і навіть відмови вносити подію в звичний список сайд-івентів. Але врешті решт все зробили як належить.
Нам вдалося зупинити бліц-кріг з повернення РФ і провести багато важливих переговорів, які додають оптимізму на майбутнє. Наша боротьба за правду, верховенство права і права людини триває. В сесії ПАРЄ‘2018 все тільки попереду.
2 год ·
ПАРЄ підтримала важливі поправки української делегації в резолюцію «Розвиток процедури моніторинга». Крім чергового нагадування про агресію на Донбасі і анексію Криму, Асамблея знову поставила вимогу від РФ виконувати резолюції ПАРЄ з цих питань. В контексті зусиль генсека Ради Європи та інших прихильників повернення РФ без передумов, це може бути важливим сигналом для тих хто хоче продати принципи за відновлення російського фінансування.
А загалом, зимова частина сесії закінчується. Я дякую майже всій українській делегації, постпредству України в РЄ та секретаріату ВР, який працював з нами в Страсбурзі, за згуртовану і ефективну роботу. Дякую Світовому Конгресу Українців і особисто панові Євгену Чолію за проведений спільно круглий стіл щодо війни на Донбасі, який вдалося організувати попри опір збоку певних чиновників РЄ і навіть відмови вносити подію в звичний список сайд-івентів. Але врешті решт все зробили як належить.
Нам вдалося зупинити бліц-кріг з повернення РФ і провести багато важливих переговорів, які додають оптимізму на майбутнє. Наша боротьба за правду, верховенство права і права людини триває. В сесії ПАРЄ‘2018 все тільки попереду.