27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Луценко повідомив нові подробиці розслідування вбивства Ноздровської
Вбивство правозахисниці Ірини Ноздровської генеральний прокурор Юрій Луценко вважає великою трагедією. Але в розслідуванні є певні просування та неспростовні докази.
Про це Юрій Луценко розповів у інтерв'ю «Сегодня», передає «Слово і Діло».
Відповідаючи на запитання, чи вірить він сам у нинішню версію, що вбив Ірину батько засудженого вбивці її сестри, Луценко зазначив, що є багато доказів цього. «...під нігтями вбитої на правій руці були сліди ДНК іншої особи. І ці сліди збігаються з ДНК нинішнього підозрюваного. А в нього на лобі сліди, ідентичні тим, які залишені нігтями людської руки. Факт другий – знайшли ніж, по суті, садову заточку, на якій є сліди ДНК жертви. Крім того, єнизка свідчень, і сам підозрюваний розповів і показав усе, що сталося, коли й де. Зараз ми чекаємо відповіді експертизи на питання, чи можна вважати знайдений попіл залишками спаленого одягу жертви. Також розшукуємо сліди крові на шляху проходження підозрюваного з жертвою, вказаному ним, хоча експертиза говорить, що кров в основному пішла всередину її тіла. Але ми все ще шукаємо», – заявив він.
За словами Луценка, в справі є деякі незрозумілі моменти. І зокрема, для нього особисто залишається питанням, чи був убивця один. Зараз слідство розробляє й цю другу версію, на яку раніше вже натякав Антон Геращенко.
«Неправда, що фізичний стан підозрюваного не давав йому можливості перенести труп одному. Але все ж ми розробляємо версію, що там був хтось іще. Тим більше, що під іншими нігтями загиблої є сліди ще ДНК, чию приналежність встановлюємо», – розповів генпрокурор.
Але, за його словами, навколо справи так звані активісти просто піаряться, що зовсім не йде на користь розслідуванню. «Ці так звані активісти пішли далі й пробували побити керівника обласної поліції, від якого й був потрібний результат із розкриття вбивства! Так не можна! І я вважаю, що ГПУ та МВС розкрили справу не завдяки допомозі, а всупереч істерії, яку розгорнули навколо цієї справи. Я особисто тримав справу на контролі», – наголосив Луценко.
Вбивство правозахисниці Ірини Ноздровської генеральний прокурор Юрій Луценко вважає великою трагедією. Але в розслідуванні є певні просування та неспростовні докази.
Про це Юрій Луценко розповів у інтерв'ю «Сегодня», передає «Слово і Діло».
Відповідаючи на запитання, чи вірить він сам у нинішню версію, що вбив Ірину батько засудженого вбивці її сестри, Луценко зазначив, що є багато доказів цього. «...під нігтями вбитої на правій руці були сліди ДНК іншої особи. І ці сліди збігаються з ДНК нинішнього підозрюваного. А в нього на лобі сліди, ідентичні тим, які залишені нігтями людської руки. Факт другий – знайшли ніж, по суті, садову заточку, на якій є сліди ДНК жертви. Крім того, єнизка свідчень, і сам підозрюваний розповів і показав усе, що сталося, коли й де. Зараз ми чекаємо відповіді експертизи на питання, чи можна вважати знайдений попіл залишками спаленого одягу жертви. Також розшукуємо сліди крові на шляху проходження підозрюваного з жертвою, вказаному ним, хоча експертиза говорить, що кров в основному пішла всередину її тіла. Але ми все ще шукаємо», – заявив він.
За словами Луценка, в справі є деякі незрозумілі моменти. І зокрема, для нього особисто залишається питанням, чи був убивця один. Зараз слідство розробляє й цю другу версію, на яку раніше вже натякав Антон Геращенко.
«Неправда, що фізичний стан підозрюваного не давав йому можливості перенести труп одному. Але все ж ми розробляємо версію, що там був хтось іще. Тим більше, що під іншими нігтями загиблої є сліди ще ДНК, чию приналежність встановлюємо», – розповів генпрокурор.
Але, за його словами, навколо справи так звані активісти просто піаряться, що зовсім не йде на користь розслідуванню. «Ці так звані активісти пішли далі й пробували побити керівника обласної поліції, від якого й був потрібний результат із розкриття вбивства! Так не можна! І я вважаю, що ГПУ та МВС розкрили справу не завдяки допомозі, а всупереч істерії, яку розгорнули навколо цієї справи. Я особисто тримав справу на контролі», – наголосив Луценко.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
росія не має наміру ні виходити з Донбасу, ні повертати Крим – Atlantic Council
Значення брехні міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова для України розглядає експерт з українсько-російських питань Стівен Бланк у статті для видання Atlantic Council.
Як писав Вольтер, ті, хто можуть переконати когось вірити в нісенітниці, можуть переконати його чинити звірства. В сучасній політиці позиція Росії стосовно України є кардинальним прикладом того, що ці слова Вольтера актуальні і сьогодні.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров нещодавно вкотре повторив три брехні: на Донбасі немає російських військ, конфлікт на сході України – це громадянська війна, а не російське вторгнення, і збиття літака «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року не мало нічого спільного з російськими силами. Все це відверта брехня. Повторення таких тверджень не може приховати факти, хоча Кремль наполегливо намагається це зробити.
Про брехні Лаврова і їхнє значення для України пише у статті, опублікованій на сайті ****ітичного центру Atlantic Council, експерт із закордонної політики Стівен Бланк.
Постійна брехливість Лаврова та його уряду настільки невблаганна, що чимало людей вважають за само собою зрозуміле, що росія як держава визначається своєю закоренілою брехнею. І разом з цим йде нескінченний рефрен, що росія завжди є жертвою зловмисних дій інших, ніколи не є автором своєї власної біди.
«Але моя мета полягає не просто в тому, щоб вказати на те, що російський уряд і засоби масової інформації брешуть, але щоб показати, що ця схильність до неправди і егоцентризму зраджує той факт, що, незважаючи на переговори з спецпредставником США щодо України Куртом Волкером та переговори у «нормандському форматі» (Україна, Франція, Німеччина і росія), Москва не має наміру виходити з Донбасу або повертати Крим», – пише Бланк. У будь-якому разі, продовжує він, вона зміцнює свої сили у Криму, відправляючи туди додаткову кількість зенітних ракет С-400 і прагнучи інвестувати у Криму ще більше ресурсів, необхідних самій Росії. Вона також постійно пригнічує будь-які особи чи явища, що викликають згадку про незалежну Україну.
росія відмовляється прийняти результат переговорів, що передбачає відступ від Донбасу чи Криму. Москва наполягає на тому, щоб Україна дотримувалася умов «самогубної» угоди «Мінськ-2», яка б фактично перетворила Україну на конфедерацію, суверенітет якої може бути порушений в будь-який момент Донбасом, як це було за часів Громадянської війни в США 150 років тому, коли Конфедерація намагалася знищити Союз.
Проте дійсна проблема з мінськими угодами полягає в тому, що росія ніколи навіть не старалася приховувати свою відмову виконувати їх у будь-якій формі. Таким чином, її вимоги навіть не заслуговують уваги і є тільки спробою уникати виконання умов угоди.
За словами Стівена Бланка, в основі цієї кризи лежить той факт, що росія все ще не може примиритися із незалежністю України у статусі суверенної та окремої держави. У Москві влада спирається на поняття імперської держави, якій всі інші члени колишнього Варшавського договору повинні здавати частину свого суверенітету.
Низка західних авторів, які стверджують, що росія якимсь чином має право на свою бажану сферу впливу або що основною причиною цієї кризи є західні просування в Центральну та Східну Європу, забувають два критичні факти. По-перше, з 1991 року росія ніколи не мала здатності домінувати над Євразією мирними або демократичними способами. Навіть зараз у Центральній Азії місцеві органи влади поступово заявляють про більшу незалежність, тоді як Китай неухильно витісняє там Росію. У Білорусі президент Лукашенко помітно стурбований зусиллями Росії щодо узурпації влади. І в Україні, принаймні від 2004 року, зрозуміло, що населення не погодиться на послаблення незалежності України, незважаючи на урядову корупцію, вважає Бланк.
Таким чином, наголошує експерт, сфера впливу може бути збережена лише силою, шахрайством та підривною діяльністю, і вона нежиттєздатна з урахуванням реальної сили та можливостей, якими володіє росія. По-друге, не існувало одностороннього просування Заходу на якусь територію, яка, як вважає росія, належить до російської сфери. Натомість кожен її уряд вітав зусилля Заходу, як НАТО, так і ЄС, і таким чином діяв як суверенна держава. Якщо це – імперія, це «імперія за запрошенням», використовуючи вираз норвезького вченого Ґейра Лундестада. Тому не дивно, що режим, явно усвідомлюючи можливість того, що без імперії його автократія перебуває під загрозою, вдався до насильства, коли на протидію йому став вияв демократії в Україні.
Не слід також дивуватися, що тут перетинаються офіційний нахил путінської держави (до брехні) і її схильність до насильства. Як зазначив Солженіцин, той, чия зброя є брехня, неминуче вдається до насильства. Тепер внаслідок агресії Москви українська доля знов пов’язана з долею Росії. Україна може вижити протягом дуже довгого часу, навіть у її нинішніх зменшених межах. Але росія не може мати миру і України, і вона може лише мріяти про імперію, анексувавши Крим та Донбас.
«Навряд чи ми побачимо в близькому майбутньому війну в повному сенсі чи мир. Бо брехня Лаврова і Путіна показує, що вони відмовляються прийняти факт, що імперія є за межами їхньої доступності, і вони лише прискорюють те, що врешті-решт стане крахом всього їхнього проекту, і, найімовірніше, це буде нищівним крахом», – заявляє старший науковий співробітник Американської ради закордонної політики Стівен Бланк у статті у виданні ****ітичного центру Atlantic Council.
Значення брехні міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова для України розглядає експерт з українсько-російських питань Стівен Бланк у статті для видання Atlantic Council.
Як писав Вольтер, ті, хто можуть переконати когось вірити в нісенітниці, можуть переконати його чинити звірства. В сучасній політиці позиція Росії стосовно України є кардинальним прикладом того, що ці слова Вольтера актуальні і сьогодні.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров нещодавно вкотре повторив три брехні: на Донбасі немає російських військ, конфлікт на сході України – це громадянська війна, а не російське вторгнення, і збиття літака «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року не мало нічого спільного з російськими силами. Все це відверта брехня. Повторення таких тверджень не може приховати факти, хоча Кремль наполегливо намагається це зробити.
Про брехні Лаврова і їхнє значення для України пише у статті, опублікованій на сайті ****ітичного центру Atlantic Council, експерт із закордонної політики Стівен Бланк.
Постійна брехливість Лаврова та його уряду настільки невблаганна, що чимало людей вважають за само собою зрозуміле, що росія як держава визначається своєю закоренілою брехнею. І разом з цим йде нескінченний рефрен, що росія завжди є жертвою зловмисних дій інших, ніколи не є автором своєї власної біди.
«Але моя мета полягає не просто в тому, щоб вказати на те, що російський уряд і засоби масової інформації брешуть, але щоб показати, що ця схильність до неправди і егоцентризму зраджує той факт, що, незважаючи на переговори з спецпредставником США щодо України Куртом Волкером та переговори у «нормандському форматі» (Україна, Франція, Німеччина і росія), Москва не має наміру виходити з Донбасу або повертати Крим», – пише Бланк. У будь-якому разі, продовжує він, вона зміцнює свої сили у Криму, відправляючи туди додаткову кількість зенітних ракет С-400 і прагнучи інвестувати у Криму ще більше ресурсів, необхідних самій Росії. Вона також постійно пригнічує будь-які особи чи явища, що викликають згадку про незалежну Україну.
росія відмовляється прийняти результат переговорів, що передбачає відступ від Донбасу чи Криму. Москва наполягає на тому, щоб Україна дотримувалася умов «самогубної» угоди «Мінськ-2», яка б фактично перетворила Україну на конфедерацію, суверенітет якої може бути порушений в будь-який момент Донбасом, як це було за часів Громадянської війни в США 150 років тому, коли Конфедерація намагалася знищити Союз.
Проте дійсна проблема з мінськими угодами полягає в тому, що росія ніколи навіть не старалася приховувати свою відмову виконувати їх у будь-якій формі. Таким чином, її вимоги навіть не заслуговують уваги і є тільки спробою уникати виконання умов угоди.
За словами Стівена Бланка, в основі цієї кризи лежить той факт, що росія все ще не може примиритися із незалежністю України у статусі суверенної та окремої держави. У Москві влада спирається на поняття імперської держави, якій всі інші члени колишнього Варшавського договору повинні здавати частину свого суверенітету.
Низка західних авторів, які стверджують, що росія якимсь чином має право на свою бажану сферу впливу або що основною причиною цієї кризи є західні просування в Центральну та Східну Європу, забувають два критичні факти. По-перше, з 1991 року росія ніколи не мала здатності домінувати над Євразією мирними або демократичними способами. Навіть зараз у Центральній Азії місцеві органи влади поступово заявляють про більшу незалежність, тоді як Китай неухильно витісняє там Росію. У Білорусі президент Лукашенко помітно стурбований зусиллями Росії щодо узурпації влади. І в Україні, принаймні від 2004 року, зрозуміло, що населення не погодиться на послаблення незалежності України, незважаючи на урядову корупцію, вважає Бланк.
Таким чином, наголошує експерт, сфера впливу може бути збережена лише силою, шахрайством та підривною діяльністю, і вона нежиттєздатна з урахуванням реальної сили та можливостей, якими володіє росія. По-друге, не існувало одностороннього просування Заходу на якусь територію, яка, як вважає росія, належить до російської сфери. Натомість кожен її уряд вітав зусилля Заходу, як НАТО, так і ЄС, і таким чином діяв як суверенна держава. Якщо це – імперія, це «імперія за запрошенням», використовуючи вираз норвезького вченого Ґейра Лундестада. Тому не дивно, що режим, явно усвідомлюючи можливість того, що без імперії його автократія перебуває під загрозою, вдався до насильства, коли на протидію йому став вияв демократії в Україні.
Не слід також дивуватися, що тут перетинаються офіційний нахил путінської держави (до брехні) і її схильність до насильства. Як зазначив Солженіцин, той, чия зброя є брехня, неминуче вдається до насильства. Тепер внаслідок агресії Москви українська доля знов пов’язана з долею Росії. Україна може вижити протягом дуже довгого часу, навіть у її нинішніх зменшених межах. Але росія не може мати миру і України, і вона може лише мріяти про імперію, анексувавши Крим та Донбас.
«Навряд чи ми побачимо в близькому майбутньому війну в повному сенсі чи мир. Бо брехня Лаврова і Путіна показує, що вони відмовляються прийняти факт, що імперія є за межами їхньої доступності, і вони лише прискорюють те, що врешті-решт стане крахом всього їхнього проекту, і, найімовірніше, це буде нищівним крахом», – заявляє старший науковий співробітник Американської ради закордонної політики Стівен Бланк у статті у виданні ****ітичного центру Atlantic Council.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Если на Олимпийских играх запрещен триколор, то у нас с ним пребывать должно быть просто позорно
На предстоящих зимних Олимпийских играх российский государственный флаг запретили использовать не только в соревнованиях, но и болельщикам на трибунах.
При этом цвета одежды, или символики спортсменов и болельщиков даже произвольно не должны сочетаться в российский триколор.
Такие запреты международное спортивное сообщество задействовало против России в наказание за использование допинга. За нарушение спортивных правил взаимно честной игры.
Российские спортсмены нарушили спортивные допинговые законы и за это полностью лишены возможности использовать на соревнованиях свои государственные знамена и национальные цвета. Эти знамена и цвета запрещены, как символы нарушителей.
А какие внутренние санкции мы, украинцы, должны и имеем полное право накладывать в своей стране на российские цвета и знамена, как на символы не нарушителей, а символы захватчиков и оккупантов? Символы тех, кто нарушил не спортивные правила, а наше спокойствие, наши границы и наше мирное существование.
Российские триколоры и сочетания цветов, сознательно складывающиеся в них, должны быть не просто запрещены в нашей стране как минимум до полной деокупации всех украинских территорий.
Российские флаги, цвета и символы вслед за советскими и коммунистическими должны в буквальном смысле стать для нас синонимами и символами агрессора. Того, кто угрожает нашей жизни и нашему существованию. Цветами, с которыми опасно, стыдно и очень неудобно находиться рядом в одном заведении, на одном стадионе, в одном городе и в одном физическом пространстве.
Автор: Володимир Шередега
На предстоящих зимних Олимпийских играх российский государственный флаг запретили использовать не только в соревнованиях, но и болельщикам на трибунах.
При этом цвета одежды, или символики спортсменов и болельщиков даже произвольно не должны сочетаться в российский триколор.
Такие запреты международное спортивное сообщество задействовало против России в наказание за использование допинга. За нарушение спортивных правил взаимно честной игры.
Российские спортсмены нарушили спортивные допинговые законы и за это полностью лишены возможности использовать на соревнованиях свои государственные знамена и национальные цвета. Эти знамена и цвета запрещены, как символы нарушителей.
А какие внутренние санкции мы, украинцы, должны и имеем полное право накладывать в своей стране на российские цвета и знамена, как на символы не нарушителей, а символы захватчиков и оккупантов? Символы тех, кто нарушил не спортивные правила, а наше спокойствие, наши границы и наше мирное существование.
Российские триколоры и сочетания цветов, сознательно складывающиеся в них, должны быть не просто запрещены в нашей стране как минимум до полной деокупации всех украинских территорий.
Российские флаги, цвета и символы вслед за советскими и коммунистическими должны в буквальном смысле стать для нас синонимами и символами агрессора. Того, кто угрожает нашей жизни и нашему существованию. Цветами, с которыми опасно, стыдно и очень неудобно находиться рядом в одном заведении, на одном стадионе, в одном городе и в одном физическом пространстве.
Автор: Володимир Шередега
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Правозахисна Група "СIЧ"
17 год ·
30 років підготовки, сотні годин наукових досліджень та історичних «розкопок», консультацій і обговорень - і от у 2018-му, на виконання Закону про декомунізацію, нарешті зроблено крок. Петиція про перейменування Дніпропетровської області вже на сайті Президента і набирає голоси.
Кандидат історичних наук, директор інституту історії Дніпра Олег Репан вважає, що назва «Січеслав» не тільки підкреслить історичну вагу, а й дасть поштовх розвитку нових стартапів. «Таке позиціонування – Січеславська область – дозволить нашу область дуже цікаво поставити, показати з точки зору туризму» - зазначив історик. Туризм – один з перспективних напрямків розвитку бізнесу на Січеславщині, адже навіть на території міста є фортеця Стара Самарь, Старий Кодак, Новий Кодак, в області безліч історичних місць, які за умови правильного позиціонування принесуть не тільки світоглядні речі, а й цілком конкретні матеріальні переваги.
Іван Дремлюга, голова Дніпровського товариства політв’язнів та репресованих наголосив, що питання перейменування області на Січеславську піднімалося ще з 1988 року, коли було засновано «Товариство української мови», яке потім переросло в «Просвіту» і з перших засідань поставало питання повернення до першоджерел: мови, культури і історії. Минулоріч 29 громадських організацій звернулися зі спільним листом до Верховної Ради України, а от тепер зроблено наступний крок – подано петицію Президенту.
Дмитро Рева, директор ГО «ПГ «СІЧ»» впевнений, що 25 тисяч голосів для того, щоб закон про декомунізацію остаточно запрацював в нашій області – то не є велика проблема і закликав патріотично налаштованих громадян максимально долучитися і розповсюдити інформацію. Також він повідомив, що досягнуто домовленостей про підтримку від комітету з питань правосуддя і проводиться інтенсивна робота з депутатським корпусом, тож голоси 2/3 народних обранців не за горами. А Владислав Мельничук, голова спілки активної молоді, запевнив присутніх в підтримці цієї ініціативи з боку студентства.
Підтримати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/42490, до кінця голосування залишилося близько трьох місяців.
17 год ·
30 років підготовки, сотні годин наукових досліджень та історичних «розкопок», консультацій і обговорень - і от у 2018-му, на виконання Закону про декомунізацію, нарешті зроблено крок. Петиція про перейменування Дніпропетровської області вже на сайті Президента і набирає голоси.
Кандидат історичних наук, директор інституту історії Дніпра Олег Репан вважає, що назва «Січеслав» не тільки підкреслить історичну вагу, а й дасть поштовх розвитку нових стартапів. «Таке позиціонування – Січеславська область – дозволить нашу область дуже цікаво поставити, показати з точки зору туризму» - зазначив історик. Туризм – один з перспективних напрямків розвитку бізнесу на Січеславщині, адже навіть на території міста є фортеця Стара Самарь, Старий Кодак, Новий Кодак, в області безліч історичних місць, які за умови правильного позиціонування принесуть не тільки світоглядні речі, а й цілком конкретні матеріальні переваги.
Іван Дремлюга, голова Дніпровського товариства політв’язнів та репресованих наголосив, що питання перейменування області на Січеславську піднімалося ще з 1988 року, коли було засновано «Товариство української мови», яке потім переросло в «Просвіту» і з перших засідань поставало питання повернення до першоджерел: мови, культури і історії. Минулоріч 29 громадських організацій звернулися зі спільним листом до Верховної Ради України, а от тепер зроблено наступний крок – подано петицію Президенту.
Дмитро Рева, директор ГО «ПГ «СІЧ»» впевнений, що 25 тисяч голосів для того, щоб закон про декомунізацію остаточно запрацював в нашій області – то не є велика проблема і закликав патріотично налаштованих громадян максимально долучитися і розповсюдити інформацію. Також він повідомив, що досягнуто домовленостей про підтримку від комітету з питань правосуддя і проводиться інтенсивна робота з депутатським корпусом, тож голоси 2/3 народних обранців не за горами. А Владислав Мельничук, голова спілки активної молоді, запевнив присутніх в підтримці цієї ініціативи з боку студентства.
Підтримати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/42490, до кінця голосування залишилося близько трьох місяців.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
СБУ открыла в Киеве Ситуационный центр обеспечения кибербезопасности с системой реагирования на киберинциденты и лабораторией компьютерной криминалистики
В Киеве Глава СБУ Василий Грицак открыл Ситуационный центр обеспечения кибернетической безопасности, созданный на базе Департамента контрразведывательной защиты интересов государства в сфере информационной безопасности СБУ.
В 2017 году СБУ получила техническое оборудование и программное обеспечение для работы Центра в рамках выполнения первого этапа Соглашения о реализации трастового фонда Украина-НАТО по вопросам кибербезопасности.
«В прошлом году специалисты Службы зафиксировали и отразили более пятидесяти кибератак различной степени мощности, некоторые из которых по разрушительными последствиями могли быть гораздо хуже, чем знаменитый« Petya-A», – сообщил Василий Грицак.
Основное направление хакерских кибератак направлено на системы и объекты критической инфраструктуры нашей страны, правительственные и банковские учреждения.
Сотрудники Службы установили российское происхождение последних масштабных кибератак, так как спецслужбы РФ сделали Украину своеобразным полигоном для отработки хакерских атак на другие страны.
«Мы с иностранными партнерами четко осознаем, что без сотрудничества и обмена опытом, невозможно эффективно противодействовать российской агрессии в киберпространстве», – отметил Глава СБУ.
Ключевыми отделами Центра станут система обнаружения и реагирования на киберинциденты и лаборатория компьютерной криминалистики. Они позволят предупреждать кибератаки, устанавливать их происхождение и ****изировать для совершенствования противодействия. При поддержке международного сообщества в Украине будет создана сеть ситуационных центров кибербезопасности, базовым из которых станет киевский.
Принципиальным аспектом работы ситуационного центра будет его открытость для сотрудничества со всеми субъектами обеспечения кибербезопасности: учреждениями, организациями, предприятиями и профильными специалистами. При этом ситуационный центр готов оказывать необходимую защиту не только объектам критической инфраструктуры, государственным учреждениям и предприятиям – любой представитель крупного, среднего и даже малого бизнеса может обратиться в центр за консультациями и помощью, заверили в СБУ.
Источник: СБУ
В 2017 году Донецкая область вышла в лидеры по количеству контрактников в ВСУ
Донецкая область по итогам 2017 года впервые заняла первое место по количеству заключенных контрактов на воинскую службу. Об этом сообщил военный комиссар военкомата Донецкой области Александр Сергеев в эфире «Общественного ТВ Донбасса».
Всего по контракту в ряды ВСУ было принято более 1,5 тысячи человек - 75 офицеров и 1554 рядовых. На срочную службу призваны 600 человек.
При этом Сергеев отметил, что, в отличие от некоторых городов, таких как Львов и Киев, в Донецкой области не было облав на призывников в ночных клубах. Работа проходила в плановом режиме, и в настоящее время на воинском учете обновлено 36 609 человек.
Военком также сообщил, что у Донецкого областного комиссариата сегодня нет собственной базы и областного пункта сбора. Прежние были расположены в неподконтрольном Донецке. Поэтому сейчас ведутся переговоры о том, чтобы новая база у комиссариата появилась в Мариуполе – на базе училища.
Донецкая область по итогам 2017 года впервые заняла первое место по количеству заключенных контрактов на воинскую службу. Об этом сообщил военный комиссар военкомата Донецкой области Александр Сергеев в эфире «Общественного ТВ Донбасса».
Всего по контракту в ряды ВСУ было принято более 1,5 тысячи человек - 75 офицеров и 1554 рядовых. На срочную службу призваны 600 человек.
При этом Сергеев отметил, что, в отличие от некоторых городов, таких как Львов и Киев, в Донецкой области не было облав на призывников в ночных клубах. Работа проходила в плановом режиме, и в настоящее время на воинском учете обновлено 36 609 человек.
Военком также сообщил, что у Донецкого областного комиссариата сегодня нет собственной базы и областного пункта сбора. Прежние были расположены в неподконтрольном Донецке. Поэтому сейчас ведутся переговоры о том, чтобы новая база у комиссариата появилась в Мариуполе – на базе училища.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В Луганске боевики "МВД" и "генпрокуратуры" хотят сдать на цветмет кабель из троллейбусного депо на 21 миллион - соцсети
Сотрудники "управления экономической безопасности" "МВД ЛНР" узнали, что на территории троллейбусного депо "Луганскэлектротранс" лежат 14 бухт медного силового кабеля общей длиной около 6 км., весом примерно 17,5 т и 19 бухт медного контактного провода общей длиной около 30 км., весом примерно 29 тонн, общей стоимостью более 21 миллионов рублей РФ. Об этом сказано в сообщении группы "Свердловск – ты должен это знать" в социальной сети.
При этом, по информации источника, документы о происхождении кабельной продукции на предприятии отсутствовали и руководство внятно не смогло пояснить, что же это за неучтенные излишки.
"Менты заподозрили, что данная продукция готовилась к вывозу с территории предприятия с целью хищения, ну и начали опечатывать цветмет, с целью его вывоза на ответственное хранение, "до выяснения" так сказать. Директор предприятия начал бегать и судорожно кому-то звонить. Через 20 минут, приехали вооруженные люди в военной форме и двое в штатском. Гражданские представились сотрудниками "Генпрокуратуры ЛНР" и начали "тереть" с бэхами. Мы не знаем, чем окончилась история, но я твердо убежден, что медь с***дят и сдадут, а деньги поделят, только теперь придется в доляху брать и ментов. А вы говорите "народная республика", - пишет источник.
Сотрудники "управления экономической безопасности" "МВД ЛНР" узнали, что на территории троллейбусного депо "Луганскэлектротранс" лежат 14 бухт медного силового кабеля общей длиной около 6 км., весом примерно 17,5 т и 19 бухт медного контактного провода общей длиной около 30 км., весом примерно 29 тонн, общей стоимостью более 21 миллионов рублей РФ. Об этом сказано в сообщении группы "Свердловск – ты должен это знать" в социальной сети.
При этом, по информации источника, документы о происхождении кабельной продукции на предприятии отсутствовали и руководство внятно не смогло пояснить, что же это за неучтенные излишки.
"Менты заподозрили, что данная продукция готовилась к вывозу с территории предприятия с целью хищения, ну и начали опечатывать цветмет, с целью его вывоза на ответственное хранение, "до выяснения" так сказать. Директор предприятия начал бегать и судорожно кому-то звонить. Через 20 минут, приехали вооруженные люди в военной форме и двое в штатском. Гражданские представились сотрудниками "Генпрокуратуры ЛНР" и начали "тереть" с бэхами. Мы не знаем, чем окончилась история, но я твердо убежден, что медь с***дят и сдадут, а деньги поделят, только теперь придется в доляху брать и ментов. А вы говорите "народная республика", - пишет источник.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
наверное любимая моя песня. Только по э тому видео впечатление, что звук с картинкой расходится.
Вот где танго
?t=5
Жебривский не увидел реинтеграционных норм в законе о Донбассе
Глава военно-гражданской администрации Донецкой области Павел Жебривский увидел два ключевых момента в законе о реинтеграции Донбасса. Об этом он заявил в комментарии нашим журналистам.
По его словам, закон положителен тем, что называет Российскую Федерацию страной-агрессором, а также переформатирует антитеррористическую операцию в военную.
При этом Жебривский отметил, что не увидел в законе норм, отвечающих за интеграцию отдельных районов Донбасса.
«К сожалению, реинтеграционного я там, мягко говоря, не увидел. Я думаю, это будут отдельные законы по разным направлениям. Тогда оно будет более расширенным», - сказал Жебривский.
Губернатор высказал убежденность в том, что закон будет подписан президентом Украины Петром Порошенко.
Касательно плана о реинтеграции Донбасса, принятого украинским правительством, Жебривский сказал: «Можно что-то написать, но я хочу увидеть пошаговые задания, которые должны быть».
Глава военно-гражданской администрации Донецкой области Павел Жебривский увидел два ключевых момента в законе о реинтеграции Донбасса. Об этом он заявил в комментарии нашим журналистам.
По его словам, закон положителен тем, что называет Российскую Федерацию страной-агрессором, а также переформатирует антитеррористическую операцию в военную.
При этом Жебривский отметил, что не увидел в законе норм, отвечающих за интеграцию отдельных районов Донбасса.
«К сожалению, реинтеграционного я там, мягко говоря, не увидел. Я думаю, это будут отдельные законы по разным направлениям. Тогда оно будет более расширенным», - сказал Жебривский.
Губернатор высказал убежденность в том, что закон будет подписан президентом Украины Петром Порошенко.
Касательно плана о реинтеграции Донбасса, принятого украинским правительством, Жебривский сказал: «Можно что-то написать, но я хочу увидеть пошаговые задания, которые должны быть».
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
не думаю, что стоит привлекать внимание к случайным совпадениям. Так и до психоза недалеко. Это из личного опыта, еси шо.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
Реєстрація: 22.08.2013
Повідом.: 7183
источниками я считаю людей, которые вдадеют инфой, а не мусор бородой подметают по задворкам.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Edward Ned додав 3 нові світлини.
1 год ·
Ну вот, наконец и закончилась моя эпопея..
Как там говорят: "..лучше на коне, чем под конём!" ..или там что-то про щит было? ;-)
В общем начну с начала.
После совершения обмена военнопленными 27 декабря 2017г. у меня на руках из документов не было ничего, кроме паспорта, в который я должен был еще в 2016г. вклеить фото на 45 лет. но по ряду уважительных причин этого не сделал.
Выйдя за пределы гостеприимных стен клиники "Феофания" и сняв однушку на Крюковщине, я первым же делом отправился в поссовет, узнать по поводу паспорта. В паспортном столе пара очаровательных девушек меня расстроила - теперь паспортные столы этим не занимаются, в их функции теперь входит лишь прописка и выписка граждан. Мне же посоветовали обратиться в отдел регистрации в г.Вишневое рядом.
На следующий день тут выпал снежок и я потопал прокладывать тропу в незнакомом населенном пункте.. Хоть гугол меня и обманул (по указанному адресу оказалась новостройка), но нужное мне заведение обнаружилось в полуподвале соседнего здания. Сердобольные местные работницы любезно мне объяснили, что они мне тоже не помогут, а на самом деле мне надо ехать в Киев, ул.Янтарная 12-а, там занимаются переселенцами и их проблемами с документами.
На следующий день, подробно изучив гуглокарты я решился отправиться в Киев. Слегка неудачно. Сев в автобус под домом и проехав всего три остановки я оказался на конечной, хотя по картам гугла маршрут должен был меня привести куда надо через 13 остановок. Водитель доступно пояснил, что тот гугол не знает, чего советует. На том и порешили. Поехал на другом автобусе того же маршрута в обратную сторону. Ехал долго, но в конце концов увидел за окном станцию метро и радостно перескочил на более быстрый и предсказуемый вид транспорта.
Доехав в заданный квадрат и походив около часа я таки нашел искомый адрес. По очереди из хмурого вида моих земляков я понял, что попал куда надо. Очередь бойко самоорганизовывалась и обсуждала до недостатки политиков, то наглость некоторых граждан, норовящих пролезть поперед батька, то восхищаясь призрачной возможностью увеличения выплат временно перемещенным на несколько гривень в месяц..
Через часок с небольшим я смог попасть в заветную дверцу.
Мне опять повезло - в кабинете прием вела милая девушка с очень хорошими манерами. Поэтому она мне очень вежливо объяснила, что могла бы мне помочь (и даже очень этого хочет), но мешает отсутствие у меня справки переселенца, которую я смогу оформить как только вклею фото в паспорт. И в моём безнадёжном случае похоже мне смогут помочь только в славном городе Северодонецке - только там можно встретить специалистов должной квалификации..
Поблагодарив любезную девушку, я побрел искать пути назад, к снятому мною жилищу.
Позже за экраном компьютера начал изучать возможности полегче добраться в Северодонецк.
Благодаря очень мудрому человеку по имени Олег, я решился на поездку в купе поезда "Хмельницкий-Лисичанск" и не купился на уговоры коварного гугла, который уверял меня, что мое счастье только с Бла-Бла-Кар будет возможно..
Как же он ошибался! В ту ночь, когда я ехал, на Северодонецк и окрестности выпало сантиметров 30-40 снега. Это было очень красиво. Но весь транспорт стал. Кроме поездов. Такси брались подвозить людей за очень несмешные деньги. Скооперировавшись втроем с другими пассажирами мне удалось довольно быстро доехать из Лисичанска до отделения ФМС в Северодонецке как раз ближе к концу обеденного перерыва.
Благодаря обильному снегопаду в этот день не было наплыва привести паспорта в порядок из Луганска, поэтому через каких-то несчастных пару часов я смог попасть на приём к начальнику этого отделения, к Павловой Екатерине Александровне.
Она оказалась женщиной очень опытной в похожих делах и пояснила мне, что меня просто очень вежливо послали, что это можно было сделать и не приезжая, но раз уж приехал, будем меня делать гражданином.
Для начала, надо меня идентифицировать. Для этого понадобятся выписка из реестра избирателей (её можно взять в горсовете) и права.
Как хорошо, что находясь еще в Феофании я попросил жену сфотографировать телефоном мой ИД код.. Очень добрый человек по имени Иван, сотрудник Феофании, любезно это фото распечатал с моего телефона. Благодаря наличию этой распечатки я смог получить выписку из списка избирателей. Ура! Первая победа.
Далее, протопав по сугробам около часа я нашел сервисный центр (бывшее МРЭО), где меня внимательно выслушали по поводу восстановления моих прав.
Для восстановления прав понадобилось сперва пройти медкомиссию в местной городской больнице. Чем я на следующий день с утра и занялся. От предложенных мною гонораров за скорейшее оформление сотрудники больницы отказались и я честно прошел всех врачей одного за одним. Больше всего меня удивила необходимость прохождения психо-физической экспертизы на профпригодность (у меня была открыта категория С - грузовые авто). В итоге тесты я прошел успешно, даже немного раньше времени. За что был вознагражден получением справки с моей фотографией и галлограмой, в которой значилось, что я это я и еще и здоровый. Практически.
С этим чудесным документом я метнулся опять в сервисный центр. На этот раз уже узнавшие меня сотрудники очень быстро и внимательно отнеслись к моей проблеме и буквально за пол часа новые права были готовы. Я был доволен как слон - мало того, что наконец у меня вместо старых потрепанных прав с моей некогда бородатой ****** есть новые, с новой качественной фоткой, так еще и категорий стало не две, а уже четыре: В1, В, С1 и С. Правда получение прав немножко затянулось - пришлось поговорить с начальником сервисного центра и рассказать о том, что происходит в Луганске и окрестностях. Очень внимательный и добрый дядька оказался. Приятно пообщались.
Дальше пришлось срочно делать фотки - те, которые я планировал вклеить в паспорт, ушли на оформление медицинской справки.
Опять сработало правило профессионального фотографа - снимки мне напомнили героя фильма "Фантомас разбушевался", разве что ***** вышла не синеватой, а розово-бардовой. Ну то мелочи.
С новыми фото я рванул назад, в отделение ФМС, еще питая надежду за пол часа до закрытия успеть пройти очередь - ведь из-за снегопада в окрестностях случился транспортный коллапс и людей стало поменьше.
К моему счастью, к моменту моего входа в кабинет начальника, ко мне присоединился мой друг, проживающий три года в Сереродонецке и обладающий как большими знаниями в области юриспруденции, так и неповторимым обаянием.
В кабинет зашли вдвоем. За 15 минут до конца приемного дня. Следующий день не приемный.
И тут вдруг выясняется, что с принесенных мною документов я должен был сделать ксерокопии..
Если бы не обаяние моего товарища, это был бы самый большой мой облом за последнее время. Но мне повезло. Екатерина Александровна вошла в мое положение и любезно согласилась совершенно бесплатно сделать копии на своем оборудовании. Дальше как во сне: мои документы отправились на проклейку и через пол часа я держал в руках паспорт с заветным фото..
Ощущение было не передаваемое. Примерно как у олимпийского чемпиона в момент пересечения финишной черты..
На следующий день я зашел в налоговую - взял оригинал ИД-кода, затем с ним и нововклеенным паспортом зашел в Приватбанк и наконец-то оформил карточку и получил доступ к хранившимся в банке всю войну моим хоть и не большим, но кровным денежкам (наконец смогу купить постельное белье!)
После небольшой спешки успел к отправлению поезда "Лисичанск-Хмельницкий" и благополучно добрался до Киева.
Как то так.
Теперь останется быстренько прочесть около тысячи страниц описания новых деталей на английском языке и можно начинать с ними работать.
Жизнь хорошо.
Всё классно.
Очередной трудный этап позади.
Опять куча прекрасных добрых и отзывчивых людей помогла решить мои проблемы.
Хорошие у нас люди. Хоть и изрядно уставшие.
1 год ·
Ну вот, наконец и закончилась моя эпопея..
Как там говорят: "..лучше на коне, чем под конём!" ..или там что-то про щит было? ;-)
В общем начну с начала.
После совершения обмена военнопленными 27 декабря 2017г. у меня на руках из документов не было ничего, кроме паспорта, в который я должен был еще в 2016г. вклеить фото на 45 лет. но по ряду уважительных причин этого не сделал.
Выйдя за пределы гостеприимных стен клиники "Феофания" и сняв однушку на Крюковщине, я первым же делом отправился в поссовет, узнать по поводу паспорта. В паспортном столе пара очаровательных девушек меня расстроила - теперь паспортные столы этим не занимаются, в их функции теперь входит лишь прописка и выписка граждан. Мне же посоветовали обратиться в отдел регистрации в г.Вишневое рядом.
На следующий день тут выпал снежок и я потопал прокладывать тропу в незнакомом населенном пункте.. Хоть гугол меня и обманул (по указанному адресу оказалась новостройка), но нужное мне заведение обнаружилось в полуподвале соседнего здания. Сердобольные местные работницы любезно мне объяснили, что они мне тоже не помогут, а на самом деле мне надо ехать в Киев, ул.Янтарная 12-а, там занимаются переселенцами и их проблемами с документами.
На следующий день, подробно изучив гуглокарты я решился отправиться в Киев. Слегка неудачно. Сев в автобус под домом и проехав всего три остановки я оказался на конечной, хотя по картам гугла маршрут должен был меня привести куда надо через 13 остановок. Водитель доступно пояснил, что тот гугол не знает, чего советует. На том и порешили. Поехал на другом автобусе того же маршрута в обратную сторону. Ехал долго, но в конце концов увидел за окном станцию метро и радостно перескочил на более быстрый и предсказуемый вид транспорта.
Доехав в заданный квадрат и походив около часа я таки нашел искомый адрес. По очереди из хмурого вида моих земляков я понял, что попал куда надо. Очередь бойко самоорганизовывалась и обсуждала до недостатки политиков, то наглость некоторых граждан, норовящих пролезть поперед батька, то восхищаясь призрачной возможностью увеличения выплат временно перемещенным на несколько гривень в месяц..
Через часок с небольшим я смог попасть в заветную дверцу.
Мне опять повезло - в кабинете прием вела милая девушка с очень хорошими манерами. Поэтому она мне очень вежливо объяснила, что могла бы мне помочь (и даже очень этого хочет), но мешает отсутствие у меня справки переселенца, которую я смогу оформить как только вклею фото в паспорт. И в моём безнадёжном случае похоже мне смогут помочь только в славном городе Северодонецке - только там можно встретить специалистов должной квалификации..
Поблагодарив любезную девушку, я побрел искать пути назад, к снятому мною жилищу.
Позже за экраном компьютера начал изучать возможности полегче добраться в Северодонецк.
Благодаря очень мудрому человеку по имени Олег, я решился на поездку в купе поезда "Хмельницкий-Лисичанск" и не купился на уговоры коварного гугла, который уверял меня, что мое счастье только с Бла-Бла-Кар будет возможно..
Как же он ошибался! В ту ночь, когда я ехал, на Северодонецк и окрестности выпало сантиметров 30-40 снега. Это было очень красиво. Но весь транспорт стал. Кроме поездов. Такси брались подвозить людей за очень несмешные деньги. Скооперировавшись втроем с другими пассажирами мне удалось довольно быстро доехать из Лисичанска до отделения ФМС в Северодонецке как раз ближе к концу обеденного перерыва.
Благодаря обильному снегопаду в этот день не было наплыва привести паспорта в порядок из Луганска, поэтому через каких-то несчастных пару часов я смог попасть на приём к начальнику этого отделения, к Павловой Екатерине Александровне.
Она оказалась женщиной очень опытной в похожих делах и пояснила мне, что меня просто очень вежливо послали, что это можно было сделать и не приезжая, но раз уж приехал, будем меня делать гражданином.
Для начала, надо меня идентифицировать. Для этого понадобятся выписка из реестра избирателей (её можно взять в горсовете) и права.
Как хорошо, что находясь еще в Феофании я попросил жену сфотографировать телефоном мой ИД код.. Очень добрый человек по имени Иван, сотрудник Феофании, любезно это фото распечатал с моего телефона. Благодаря наличию этой распечатки я смог получить выписку из списка избирателей. Ура! Первая победа.
Далее, протопав по сугробам около часа я нашел сервисный центр (бывшее МРЭО), где меня внимательно выслушали по поводу восстановления моих прав.
Для восстановления прав понадобилось сперва пройти медкомиссию в местной городской больнице. Чем я на следующий день с утра и занялся. От предложенных мною гонораров за скорейшее оформление сотрудники больницы отказались и я честно прошел всех врачей одного за одним. Больше всего меня удивила необходимость прохождения психо-физической экспертизы на профпригодность (у меня была открыта категория С - грузовые авто). В итоге тесты я прошел успешно, даже немного раньше времени. За что был вознагражден получением справки с моей фотографией и галлограмой, в которой значилось, что я это я и еще и здоровый. Практически.
С этим чудесным документом я метнулся опять в сервисный центр. На этот раз уже узнавшие меня сотрудники очень быстро и внимательно отнеслись к моей проблеме и буквально за пол часа новые права были готовы. Я был доволен как слон - мало того, что наконец у меня вместо старых потрепанных прав с моей некогда бородатой ****** есть новые, с новой качественной фоткой, так еще и категорий стало не две, а уже четыре: В1, В, С1 и С. Правда получение прав немножко затянулось - пришлось поговорить с начальником сервисного центра и рассказать о том, что происходит в Луганске и окрестностях. Очень внимательный и добрый дядька оказался. Приятно пообщались.
Дальше пришлось срочно делать фотки - те, которые я планировал вклеить в паспорт, ушли на оформление медицинской справки.
Опять сработало правило профессионального фотографа - снимки мне напомнили героя фильма "Фантомас разбушевался", разве что ***** вышла не синеватой, а розово-бардовой. Ну то мелочи.
С новыми фото я рванул назад, в отделение ФМС, еще питая надежду за пол часа до закрытия успеть пройти очередь - ведь из-за снегопада в окрестностях случился транспортный коллапс и людей стало поменьше.
К моему счастью, к моменту моего входа в кабинет начальника, ко мне присоединился мой друг, проживающий три года в Сереродонецке и обладающий как большими знаниями в области юриспруденции, так и неповторимым обаянием.
В кабинет зашли вдвоем. За 15 минут до конца приемного дня. Следующий день не приемный.
И тут вдруг выясняется, что с принесенных мною документов я должен был сделать ксерокопии..
Если бы не обаяние моего товарища, это был бы самый большой мой облом за последнее время. Но мне повезло. Екатерина Александровна вошла в мое положение и любезно согласилась совершенно бесплатно сделать копии на своем оборудовании. Дальше как во сне: мои документы отправились на проклейку и через пол часа я держал в руках паспорт с заветным фото..
Ощущение было не передаваемое. Примерно как у олимпийского чемпиона в момент пересечения финишной черты..
На следующий день я зашел в налоговую - взял оригинал ИД-кода, затем с ним и нововклеенным паспортом зашел в Приватбанк и наконец-то оформил карточку и получил доступ к хранившимся в банке всю войну моим хоть и не большим, но кровным денежкам (наконец смогу купить постельное белье!)
После небольшой спешки успел к отправлению поезда "Лисичанск-Хмельницкий" и благополучно добрался до Киева.
Как то так.
Теперь останется быстренько прочесть около тысячи страниц описания новых деталей на английском языке и можно начинать с ними работать.
Жизнь хорошо.
Всё классно.
Очередной трудный этап позади.
Опять куча прекрасных добрых и отзывчивых людей помогла решить мои проблемы.
Хорошие у нас люди. Хоть и изрядно уставшие.
Талисман Туарега
Главный офис Водафон в Донецке опечатан.Все работники,сетевики,связисты,выставлены на улицу,сейчас безработные.Проблема была не в кабеле ,просто обесточили все -поэтому нет связи.Включать напряжение пока никто не собирается.Инормация от сетевика Водафон
Главный офис Водафон в Донецке опечатан.Все работники,сетевики,связисты,выставлены на улицу,сейчас безработные.Проблема была не в кабеле ,просто обесточили все -поэтому нет связи.Включать напряжение пока никто не собирается.Инормация от сетевика Водафон