Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
Голос Америки‏Підтверджений профіль @GolosAmeriki
2 год.2 години тому

Генпрокурор Сешнс дает сбивчивые показания в Конгрессе: via

 
Зимбабвийская хунта. россияне, кстати, определились уже с позицией по событиям в союзной стране?

dhf3bj.webp
 
Аброськин выложил фото полицейского автомобиля, который сегодня наехал на мину.

gfj2ba.webp


3jbccj.webp
 
Рубрика: От первого лица.

Ходаковский про тяжелую жизнь в ОРДЛО.

Александр Сергеев
9 год ·

В Донецке почти не найти нормального хлеба - такого, как раньше, - помните? Того, который испекался на советских хлебозаводах по правильной технологии....Я все время пытаюсь найти такой хлеб - и не нахожу. Ребята привезли вчера булку хлеба, похожую на тот, который мы в детстве называли "серый", но и он оказался каким-то странным....И я вдруг подумал о блокадном ленинградском хлебе, о людях, которые не перебирали и ценили каждую крошку, и умирали, потому что этих крошек катастрофически не хватало...
Вчера меня спросили, - а могу ли я сказать что-то хорошее про Донбасс сегодня? Я ответил, что хорошо, что мы еще живы. Сегодня добавлю: и у нас есть хлеб, и не важно - какой. Но старики умирают в автобусах, когда едут на Украину за пенсией, не выдерживая дороги...потому что им просто не хватает денег. А мы ведь тоже в блокаде, если так посмотреть... Сообщение с Украиной все хуже, послаблений на российской границе нет и не предвидится...Что можно сказать позитивного про Донбасс? А главное, - кто в этом виноват? россия? А в чем именно ее вина? Мы? Ну да, в части самоуправления есть вопросы....Но вспомните этого недогитлера, как он кричал с трибуны: у нас будет это - а у них нет, у нас будет то - а у них нет. Он же провозгласил геноцид по сути, и системно к нему вел всю ситуацию - шаг за шагом...
Я ненавижу эту ****ь чем дальше - тем больше. И всех, кто за ним стоит, и всех, кто реализует его политику. Ненавижу во сто крат сильнее, чем даже солдат, стреляющих в нас. Я редко позволяю себе такие слова, и я редко употребляю слово - геноцид. Но сегодня вдруг захотелось. Украина как удав свернулась вокруг горла Донбасса и душит всеми способами. И кто-то хочет, чтобы мы считали эту рептилию нашим государством? Из всех возможных способов реакции на наш ответ их майдану, очередную годовщину которого отметим на днях, она выбрала нашу смерть. Сколько мы уже услышали про ненавистных орков, - так они нас называют, - сколько раз на всех уровнях политической власти и общественного мнения нас распинали и казнили - не перечесть...Хлеба вот только хорошего нет - это обидно.

 
Открытая россия‏Підтверджений профіль @openrussia_org
11 год.11 годин тому

На пикетчика с плакатом «ФСБ — террористы на службе воровского режима» напал неизвестный, вышедший из здания ФСБ. Потом неизвестный вернулся в здание. Его впустили, а полицейских — нет
 
У Конгресі ініціюють імпічмент Трампа

Група конгресменів від Демократичної партії на чолі з представником від штату Теннессі Стівом Коеном виступила з ініціативою провести слухання в Палаті представників щодо імпічменту президента Дональда Трампа.

Про це пише Укрінформ.

Стів Коен переконаний президент Трамп порушив Основний закон, принаймні в п'яти випадках. Приміром, йдеться про перешкоджання правосуддю шляхом звільненні директора ФБР Джеймса Комі; порушення конституційної заборони для чиновників приймати іноземні подарунки та винагороди; використання статусу президента для просування бренду Trump; підрив федеральної судової влади, коли президент помилував колишнього шерифа Джо Арпайо; а також порушення свободи ЗМІ шляхом цілеспрямованої травлі новинних ресурсів.

Коен закликав юридичний комітет Палати представників негайно розпочати слухання з приводу імпічменту. При цьому разом з представником від штату Теннессі виступили члени Палати представників Луїс Гут'єррез, Ел Грін, Адріан Еспаллат, Марсія Фадж і Джон Ярмут.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Телебачення на Закарпатті. Українська держава й далі буде у ролі «корисного *****а»?

Українське державне телебачення стоїть на порозі великих змін. Замість нього невдовзі запрацює суспільне телебачення за цілком новою схемою. Реформи вже почалися і наступного року мають завершитися. Одна з найбільших змін стосується обласних телерадіокомпаній. Відтепер вони є філіями Національного суспільного телебачення України і втратили статус окремих юридичних осіб. Гряде суттєве скорочення на місцях, бо в деяких філіях штат працівників уже перевалив за дві-три сотні. І ось тут постане головне питання – що і кого скорочувати, адже зменшуватиметься і виробництво власних програм в регіонах.

Тож хочеться поміркувати про роботу Закарпатського державного телеканалу «Тиса-1». Головна «фішка» місцевих телевізійників, якою вони весь час козиряють перед Києвом: ми мовимо вісьмома мовами. (Інше питання – чи це потрібно?)

Як повідомляє сайт «Тиси-1», тут працює редакція програм угорською мовою, редакція румунською мовою, редакція словацькою мовою, редакція німецькою мовою і ще окремо – редакція мовами національних меншин. (Чотири попередніх, вочевидь, до національних меншин не належать).

І ось тут починається найцікавіше: редакція національних меншин, як зазначає її офіційна сторінка, випускає програми для русинів, росіян та ромів. Щодо ромів, то тут питань нема: Закарпаття має чи не найчисельнішу їхню громаду в Україні.

Із Москвою -- навіки?

А от пояснити потребу в найзахіднішій області Україні щотижневої півгодинної російськомовної програми «Зеркало времени» уже складніше. За переписом 2001 року, Закарпаття має одну з найменших російських громад в Україні. Для прикладу, на Львівщині росіян утричі більше. Але там ніхто не додумався на обласному державному телебаченні випускати щотижневу програму російською мовою, аби пропагувати місцевий осередок «русского мира».

Ми ніяк не можемо виборсатися з тенет кількасотлітньої насильницької русифікації, виставляємо квоти для української мови на центральних телеканалах, аби її врятувати; в Росії не знайдеш жодної програми на телебаченні українською мовою для мільйонів українців, а «толерантне» Закарпаття пропагує російську мову та культуру за державний кошт.

У сучасних умовах, кому мало Росії, може спокійно отримати її всю через супутник чи інтернет. Жодних проблем! А в Ужгороді доходить до абсурду, коли україномовний учасник програми «Зеркало времени» дає коментарі не рідною мовою, а російською, бо програма – російськомовна. (Бо ж звідки тих росіян тут настарчиш на щотижневу півгодинну програму?) І це парадоксальне видовище відбувається на закарпатському телеканалі в той час, коли луганське телебачення у важких умовах війни оголошує про повний перехід на україномовне мовлення.

Без русизмів виглядати занадто по-українськи

Ще дивнішою у редакції мовами національних меншин виглядає програма для русинів «Русинська родина». Адже русини не є національною меншиною в Україні. Хто в цьому сумнівається, може прочитати результати Всеукраїнського перепису 2001 року, де ті, хто записався русинами, віднесені до українців (як і лемки, гуцули, бойки, козаки тощо).

Але «Тиса-1» з якогось дива віднесла русинів до національної меншини і щотижня пропагує їхню відрубність від українців. На офіційній сторінці редакції написано, що русини – це «мужній народ», а в самих програмах весь час наголошується, що це щось окреме і з українцями не має нічого спільного. Безсумівну сепаратистську ідею програми підкреслюють заставки під триколор.

Як записано на тій же сторінці, програма йде «русинською мовою». Що це за винахід, слід би поцікавитися у лінгвістів. Бо «русинських мов» у світі є вже декілька, але жодна з них для Закарпаття не підходить. Закарпатські діалекти не мають офіційної кодифікації, тому не можуть бути проголошені окремою мовою. Поки що це говірка у варіанті: «Хто, як знає, так і говорить».

Ведуча програми Віра Кобулей та її «русини» мовлять якимось страхітливим суржиком, переповнений русизмами на кшталт «ізвестний», «ізданіє», «опитний», «проізведеніє», «воспітаніє»», «печать», «обобщают», «жизнь», «шествіє» «проісхожденіє» тощо. Про яку культуру мови, що для будь-якого ТБ завжди є незаперечною цінністю, може йтися за таких умов? Це тим паче шокує, що в Ужгородському університеті є чимало науковців-діалектологів, які навчили би Віру Кобулей та її гостей висловлюватися по-народному. Але біда в тім, що без русизмів, воно все буде виглядати занадто по-українськи. Як тут будеш пропагувати окрему «мову»?

Із 2008 року Закарпатське обласне телебачення через «Русинську родину» пропагує, що русини – це окремий народ. Колись це робилося абсолютно відверто, бралися інтерв’ю у відомих сепаратистів, їм присвячували цілі програми. В останні рік-два це вже робиться стриманіше, але дух програми залишився той самий.

Цікаво, що тепер «Русинська родина» може розповідати і про відомих українців (як-от, музикознавець Володимир Гошовський, письменник Василь Басараб чи навіть художник зі Стрия Ігор Панейко), але, ясна річ, ані словом не викаже їхню українську національність, приписуючи всіх за умовчанням до окремого «мужнього народу».

Цей абсурд давно мав скінчитися. Була розумна думка перейменувати програму на «Закарпатську родину» і там вже розповідати про місцеві звичаї чи діячів, не ділячи їх на «русинів» та «антирусинів». І навіть народній говірці могло би там знайтися своє місце. Але «сепаратисти» запротестували, бо вони втрачали головну трибуну. І «Русинська родина» тричі на тиждень (причому у прайм-тайм – суботній вечір!) далі залишається рупором ідеї, що закарпатці – це інший народ. Українська ж держава вкотре виступає у ролі «корисного *****а», яка сама собі творить проблему та ще й за свої гроші.

Олександр Гаврош – письменник, журналіст

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Друг пізнається в біді: що нам робити з Польщею?

Останнім часом польсько-українські стосунки лише погіршуються, і зупинити це вільне падіння вже дуже важко. Обидві сторони – передусім польська, але й українська також – використовують кризу у двосторонніх відносинах для потреб внутрішньої політики.

Можна скільки завгодно пояснювати, чому поляки обрали (й далі підтримують) владу партії «Право і справедливість», як так сталося, що антиукраїнські настрої й українофобські інциденти стали буденною справою для частини польського суспільства, і вважати чергові вибрики Ващиковського лише спробою втриматися в кріслі міністра. Але таке самозаспокоєння аж ніяк не допомагає Україні стабілізувати свій тил, який під час війни з Росією має виняткове значення.

Важливо розуміти, що з-поміж усіх сусідів Польща справді має для нас стратегічне значення. Можна спокійно ставитися до зміни влади на проросійську в Молдові, стримано реагувати на угорські провокації, шукати порозуміння з Румунією чи загравати з Білоруссю, але легковажити Польщею не треба. Це суперечить нашим інтересам, і позиція теперішньої польської влади не має бути для нас вирішальною.

Що б не коїлося в наших двосторонніх стосунках, слід завжди пам’ятати, що ніхто не розуміє й не знає нас так добре, як поляки. Ми можемо тішити себе ілюзією, що головне втримати добрі стосунки з німцями чи американцями, але без міцного й стабільного «польського» тилу – нам ніколи не буде безпечно.

У Польщі є мільйони проукраїнськи налаштованих людей

Так, непросто розвивати дружні стосунки з Польщею, коли в ній казна-що коїться. Ми звикли, що Польща має бути прикладом, адвокатом, часом навіть спонсором, але аж ніяк не ворогом. Складно повірити, що Україна може бути більш демократичною за Польщу, яку нам ставили за взірець. Але це не означає, що ми маємо в складну хвилину знехтувати важливим для нас партнером.

Пам’ятаю, як Польща ставилася до нас під час правління Януковича – попри явно проросійську політику тодішньої України, у Варшаві намагалися все одно підтримувати нашу державу. Вміло балансуючи: співпрацюючи з режимом Януковича, але водночас допомагаючи – грішми, можливістю навчання й стажування, обміну досвідом і прямими інвестиціями – українському громадянському суспільству, місцевому самоврядуванню, державі.

Так і ми: без огляду на минулу, теперішню чи майбутню владу у Польщі, мусимо бачити в ній стратегічного партнера, запоруку нашої незалежності. Врешті-решт усвідомити, що ототожнення влади ПіСу з усім польським народом – абсолютно хибне, неправдиве, шкідливе. У Польщі є мільйони проукраїнськи налаштованих людей, є проукраїнські наукові, політичні й економічні еліти, які десятиліттями нас підтримували. І в ці непрості роки не змінили свою позицію.

Компроміс – це не здача національних інтересів

Українській владі варто спробувати знайти компроміс із владою в Польщі; або бодай вибити з рук маніпуляторів антиукраїнську карту. Не йдеться про здачу національних інтересів чи відмову від власної історичної політики – на міжнародній арені можна грати вишуканіше й змістовніше.

Наприклад, в рамках налагодження діалогу з Польщею давно вже треба назвати вулицю в столиці на честь Єжи Ґєдройця. Більше того: можна назвати вулицю і на честь Юзефа Пілсудського, який колись допомагав Петлюрі визволяти Київ. Російським агентам у польському Сеймі в такій ситуації стане значно важче розводитися про повсюдну героїзацію УПА й Бандери.

Не слід забувати і про поляків, які багато зробили і чимало роблять для України в наші дні. Боґуміла Бердиховська, Богдан Задура, Оля Гнатюк, Адам Поморський чи молодий репортер Вітольд Шабловський, який написав важливу книжку про Волинську трагедію, – ці та інші люди заслужили на подяку від нашої держави та суспільства.

Список кроків для нормалізації двосторонніх відносин можна продовжувати, важливо усвідомити головне: нехтувати Польщею не можна. Перш за все через те, що це суперечить нашим національним інтересам. Крім того, просто по-людськи ми в боргу перед тими польськими елітами, які десятиліттями вибудовували діалог із Україною, підтримували євроінтеграційні прагнення нашого народу, не звертаючи уваги на переважно проросійську політику української влади. Ми не маємо права відвернутися від цих людей (а таких – проукраїнських – людей у Польщі мільйони!) у скрутну хвилину. Зрештою, друг пізнається в біді, тож маємо чудову нагоду свою прихильність до польського народу довести на ділі.

Андрій Любка – письменник

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Если друг оказался вдруг

Anti-colorados

В позднем совке, национальная окраска анекдотов, рассказывающих про грузин, армян, украинцев и конечно же – евреев, померкла перед новой волной анекдотов про чукчу. Все предыдущие персонажи всегда проигрывали «русскому» почти во всем, особенно в благородстве и сообразительности. Тем не менее, там оставлялись какие-то положительные или сильные стороны, для каждой национальности, пусть и в мизерном количестве. С чукчей все оказалось иначе. Он изображался не просто тупым, но и с полным отсутствием качеств, которые могли бы разбавить его титульное отрицательное качество.

Вряд ли кто-то заметил, что примерно в это же самое время, покойный ныне «юморист» Задорнов, развил тему и оседлал своего конька о «тупых американцах». Эту тему он заездил до дыр и полного маразма. В последнее время, он ее разыгрывал уже с бесноватым остервенением, не заметив, что анекдоты про глупого чукчу давно вышли в тираж и никому не интересны. Поздний Задорнов оказался воплощением детского стишка про козу и ее тормоза. Наверное многие это помнят: «У попа была коза, через что-то тормоза. Поп на ней дрова возил, через это – тормозил. Потом семечка попала, тормозить она не стала». Вот и Задорнову семечка попала и его перепевки анекдотов про чукчу, стали жизненным кредо. Удивительно, что на этот бред собиралась публика и слушала тухлый трэш, в исполнении престарелого поца.

Но сама традиция сосредотачивать свое внимания на иностранцах или любых нерусских, в уничижительном аспекте, никуда не делась. россияне сверху смотрят практически на всех, и это при том, что половина из них не имеет канализации, а в меньших, но значительных пропорциях – не имеют газоснабжения и электричества. А еще часть – не имеет водопровода. Это в 21 веке. Кроме того, большая часть россиян никогда не выезжала за пределы РФ или совка и даже не имеют понятия, над чем они все эти десятилетия так ухохатывались. Они не имеют загранпаспортов и естественно – не владеют языками. Тем не менее, они считают себя очень крутыми и невыносимо благородными.

Одно время, там было модно смеяться над самой первой денежной единицей независимой Украины – купоном. На все лады рассказывались истории о килограммах купонов, которые надо заплатить за какую-то безделушку. Тема настолько понравилась аборигенам *******и, что введение гривны, номинал которой оказался выше рубля, не дал им спрыгнуть с любимой темы и какое-то время, инерция анекдотов отрабатывалась на Зимбабве, с килотоннами их денежной единицы. Потом тема улеглась, а когда Роберт Мугабе стал посещать Москву с официальными визитами, особенно парады ко дню победы, то тема и вовсе закрылась, ибо сам путин и его Лавров, трясли руку престарелого диктатора и рассказывали об исконной российско-зимбабвийной дружбе, и вовсе сошла на нет. Шутка ли, решались вопросы об укреплении экономических связей, обмене опытом, в самых различных областях экономики и даже о безвизовом режиме.

россиянам, конечно не интересно копаться в истории даже собственной страны, а уж в истории Зимбабве – подавно. Между тем, им было бы поучительно узнать о том, что это была за страна и во что она превратилась, усилиями дедушки Роберта. А страна эта называлась Южной Родезией и была колонией Великобритании, как, Австралия, Гонконг и много других достойных мест. Так сложилось, что до захвата власти дедушкой Мугабе, Южная Родезия была самым промышленно развитым регионом всей Африки. С сельским хозяйством там тоже все было в порядке, но промышленность была выведена на недостижимый, для африканских стран, уровень.

Потом прошла «национально-освободительная» революция и вместо ненавистных «томми», власть оседлали национальные герои Абель Музарева, а вскоре его сместил дедушка Роберто. Все это произошло в течение 1979-80 годов, сравнительно недавно, по меркам истории. Героям досталась развитая и самодостаточная страна, которая имела все, для жизни и процветания.

Как выяснилось позже Роберт Мугабе был поражен тяжелым и неизлечимым недугом клептомании, а потому, очень быстро власть обрела формы клептократии, после чего страна очень быстро погрузилась в пучину грабежей и воровства. Разграблено было все подчистую, и страна рухнула в образцовое пике гиперинфляции, установив все нынешние рекорды. Ни до, ни после Мугабе, не смог устроить такого пике, и при этом – остаться у власти. Там действительно соль и спички стоили столько, что за них надо было отдать тачку бумажных денег, которые не считали, а взвешивали. Веселый дедуля набил свои карманы а страна полностью легла на дно, распластавшись там как камбала. Государственный бюджет страны стал соответствовать стоимости нескольких айфонов или подержанного мотоцикла.

Именно в таком состоянии, Мугабе предстал пред ясны очи путина и тот узрел в нем своего брата или, сделав поправку на рост, годы и цвет кожи – родственника. А возможно, Владимвладимыч почувствовал в нем духовного наставника, стирающего любые рамки смущения и скромности, ибо дед Роберто не стал мелочиться, и вытащил все, что было в распоряжении страны, без этих глупых олимпиад, керченских мостов и прочих «Северных потоков». Наверное с Мугабе был написан чудак из мультфильма о пластилиновой вороне, который сказал: «а хотя бы я и жадничаю, зато – от чистого сердца!» путин увидел, что хотя он и перещеголял всех исторических персонажей по абсолютным цифрам разворованного бюджета, но расти еще есть куда, ибо вот он – пример полного и окончательного разворовывания! Стоит и сверкает очками.

В общем, россиянам бы напрячься от того, каких друзей стал себе заводить, явно выживающий из ума путин или тот, кто выставляет нескольких актеров под видом путина. Если дружба с Ким Вынь Хунем еще можно списать на желание некой перчинки в международных отношениях, то Мугабе больше ничем не знаменит, кроме полного и бесповоротного ограбления собственной страны. россиянам бы срочно снимать белье с балконов, но они с умилением наблюдают лобзания двух клептоманов, понимающих друг друга без переводчика. Владимир путин, если бы решил дать взаймы Зимбаве столько, сколько составляет ее ВВП, мог бы тут же отдать Мугабе одни из своих часов Патек Филипп. В общем, этим двум людям не стоило бы стоять рядом, чтобы не возникло стойких ассоциаций. Но в *******и уже просто некому обращать на это внимание.

Тем не менее, репутация чукчи с Зимбабве не смылась и россияне уже не вслух, но все же – могли посмеиваться над бестолковыми зимбабвийцами, которым уже в голову не придет положить деньги в карман, ибо таких карманов просто не существует.

Но концепция внезапно изменилась. Даже в забитой и разграбленной Зимбабве, нашлись силы положить этому цирку предел. Армия решила взять ситуацию под свой контроль и прекратить эту клептократическую агонию страны, в которой она пребывает более трех десятилетий. С места событий поступают сообщения о том, что военные взяли под контроль все ключевые позиции в стране и дали Мугабе 24 часа, чтобы тот сложил с себя власть и покинул столицу. Не очень понятно, как там развивались события, но пишут, что Мугабе уже арестован. С другой стороны, такому позорному крадуну просто некуда бежать. Его никто не захотел бы приютить, а до Ростова очень далеко. Поэтому, он сейчас находится под арестом. Тем временем, армия продолжает разоружать полицию и личную охрану старого казнокрада.

В этом месте, насмешки россиян должны закончится. В насмерть убитой и разграбленной стране, хотя бы у военных хватил здравого смысла и смелости сместить, наконец, это чучело, которое вытрусило из страны все, до последнего цента, сделав ее эталоном мирового позора. Даже 37 лет диктатуры, не смогли уничтожить людей, имеющих мозг и волю.

россиянам стоило бы посмотреть на себя и понять, что у них нет даже намека на тестикулы, которые оказались у осмеянных и заплеванных зимбабвийцев. Они ни разу в своей истории, не смогли набраться смелости и взять свою судьбу в собственные руки. Ни разу. Они могут сколько угодно смеяться с нас или с тех же зимбабвийцев, но смех этот глупый и неуместный, ибо рабу не по чину смеяться со свободного человека.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Миколаївська ОДА

Олексій Савченко

Продовжуємо натхненно працювати над відновленням соціальних закладів Миколаївщини. Завершується реконструкція обласного будинку дитини, яка була розпочата ще в 2016 році за рахунок коштів обласного бюджету розвитку. Але основні роботи з реконструкції були проведені саме в 2017 році.
Цього року на ремонтні роботи було виділено 8 млн 347 тис. грн. з Державного фонду регіонального розвитку і 3 млн грн. співфінансування з обласного бюджету.
Проведено:
✔️улаштування мембранної покрівлі,
✔️внутрішні оздоблювальні роботи,
✔️реконструкція покриття басейну,
✔️заміна вікон, дверей,
✔️налагоджено системи опалення, вентиляції, електроопалення,
✔️благоустрій території.
Загальна кошторисна вартість реконструкції за два роки - 14 млн 117 тис. грн.
Особливу увагу під час реконструкції ми приділили питанню інклюзії. Заклад передбачає перебування 120 дітей віком до 4 років, з яких 30 діток - віком до одного року і 37 дітей з інклюзією. Також, на базі обласного будинку дитини після реконструкції зможуть проходити реабілітацію діти з особливими потребами віком до семи років. Маємо про це пам'ятати, адже інклюзія нерозривно пов’язана з нашим європейським вибором - надзвичайно важливо, що у нас прийняті важливі зміни до освітнього законодавства, ініційовані Президентом Петро Порошенко. Кожна дитина в школі має знайти другий дім з відповідними умовами, душевний комфорт та, зрештою, повірити у себе.
Продовжуємо працювати на благо громади!

 

Вкладення

  • 23473119_350292102108301_3830999885061984401_n.webp
    23473119_350292102108301_3830999885061984401_n.webp
    46.9 КБ · Перегляди: 336
  • 23559689_350292052108306_7369392021060462767_n.webp
    23559689_350292052108306_7369392021060462767_n.webp
    70.3 КБ · Перегляди: 335
  • 23473004_350292058774972_98912577913745815_n.webp
    23473004_350292058774972_98912577913745815_n.webp
    64.7 КБ · Перегляди: 343
  • 23472912_350292048774973_6603169847506299382_n.webp
    23472912_350292048774973_6603169847506299382_n.webp
    194.5 КБ · Перегляди: 338
  • 23472788_350292055441639_6127019110138219596_n.webp
    23472788_350292055441639_6127019110138219596_n.webp
    102.1 КБ · Перегляди: 334
Назад
Зверху Знизу