Xenka Sequoia з Mishell Pfeiffer.
21 хв · Irpen, Kiev Oblast
читаю про вандалізм над пам"ятниками Героям АТО, Небесної сотні, про наругу над пам"яттю і над героїчними вчинками людей.
Мі вдома 1 добу.
Вчора, в залі, йому сказав один тренер, шо, мовляв, всі його друзі-військові так і лишились ніким (?!?!), і не збудували кар"єру(!?!?!) (тренер в залі, який заробляє ...ммм.. я не знаю, 100-200 грн на день, в кращому випадку 300, але буває, шо сидить без роботи). тренер, просто тренерю. який абсолютно не розуміє, ШО ТАКЕ тренування, не може до купи скласти двох слів, має під 2 м зросту і стирчить вдома, не рипнувшись навіть дізнатись, чи не потрібен він ТАМ.
Мі зніяковів. Він потім мене запитав, шо відбувається? Чому цивільні так себе поводять все частіше? Чому він чує подібні речі і бачить зневагу?
Сьогодні він поїхав прогулятись з дівчиною, і пішов в військовому одязі, бо з іншого "виріс", і його просто нема...Не знаю, шо там склалось не так, але він швидко прийшов назад, сказав, шо охерів, коли тьола спитала, чого він у військовому і шо, мол, за понти.
Потім сказав, шо хоче назад, в частину, а йому ще 25 днів відпустки...Сказав, шо не знає, шо робити тут, і чому люди стали ТАКІ.
Люди, шо відбувається? Не всі, хто в формі - хороші і порядні воїни, це правда, це істина.
Проте, доки ти не впевнений, шо воїн не порядний, шо людина ця не порядна, яке ти маєш право її зневажать?
Чому ми терпим тих, хто поряд з нами, і може собі дозволить нафиркать на військових, на сам факт існування Армії, на пам"ять за загиблими?
Я під тягучою енергетикою сина і досі, хоч він вже з"їв пів-торта Золотий ключик правильної корпорації, пів-кіла запеченого м"яса і яблучного пирога, і дивиться собі про свого бога Тора фільм, і зумів відійти від вражень, хоч вони і повернуться.
А мені гризе. Мені ниє і боляче.
За кожного, хто ТАМ, бо інакше не вміє, хто загинув не через бестолковість, а захищаючи побратимів і країну, за тих, хто збирається ТУДИ, бо країна чекає і він по-іншому не може, за усіх їх..... я обіцяю собі, шо жодного разу не змовчу, коли чутиму і бачитиму, шо хтось дозволяє собі найменшу неповагу.