Тоді захисники Буші, щоб не потрапити до рук ворога, почали самі підпалювати будинки і кидатися у вогонь. Польський офіцер В. Коховський засвідчує, що жінки разом з дітьми кидалися у полум’я та топитися в глибоких криницях. Дружина сотника Зависного, побачивши загибель свого чоловіка, сіла на бочку з порохом і, коли жовніри підбігли, запалила порох. Пролунав сильний вибух, від якого загинуло чимало ворогів, а рештки героїні потім знайшли за чверть милі від міста
Розлючені мужнім опором та великими втратами жовніри не жаліли нікого, вбиваючи всіх без винятку. Всю ніч з 29 на 30 листопада 1654 року палало мертве місто, з якого ранком залишилися руїни та згарища.
Оборона Буші лишилася прикладом мужності, виявом найвищих людських потуг перед лицем смерті, коли захищаючи рідну землю, заради свободи, людина віддає найдорожче – своє життя.