Всеравношник
В
Не-не-не. Это был их последний вылет.
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Не-не-не. Это был их последний вылет.
та неее, он еще летает и ****о клюет
Всеравношник
В
А ты про того, что с аватаркой мистера Бина?
Ты знаешь!!!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 14.03.2006
Повідом.: 12752
Реєстрація: 14.03.2006
Повідом.: 12752
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
доброе утро!
всё! союзы больше падать не будут. ура, товарисчи! -
В России после аварии с ракетой "Союз" введут на этапе сборки ракет-носителей дополнительный инструментальный контроль и видеофиксацию производимых работ. Об этом РБК сообщили два источника в российской госкорпорации.
Такое решение принял глава "Роскосмоса" Дмитрий Рогозин после поездки в самарский ракетно-космический центр "Прогресс", куда доставлены обломки произведенной этим предприятием ракеты-носителя "Союз-ФГ", потерпевшей аварию на прошлой неделе.
всё! союзы больше падать не будут. ура, товарисчи! -
В России после аварии с ракетой "Союз" введут на этапе сборки ракет-носителей дополнительный инструментальный контроль и видеофиксацию производимых работ. Об этом РБК сообщили два источника в российской госкорпорации.
Такое решение принял глава "Роскосмоса" Дмитрий Рогозин после поездки в самарский ракетно-космический центр "Прогресс", куда доставлены обломки произведенной этим предприятием ракеты-носителя "Союз-ФГ", потерпевшей аварию на прошлой неделе.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2009
Повідом.: 2974
Реєстрація: 01.12.2009
Повідом.: 2974
Да там Диму Рогозина надо мониторить целыми сутками
Пока он глава Роскосмоса- я спокоен. Это патологический управленец- неудачник...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.03.2009
Повідом.: 3111
Реєстрація: 12.03.2009
Повідом.: 3111
Ну да. Скоро узнают, что он был бандеровцем-подпольщиком. Все местное население призовут выявлять и здавать в "органы" подозрительных соседей.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
цитата-
Незаконна російська влада в окупованому Криму кваліфікує бійню в Керчі як масове вбивство. Однак у української і російської громадськості виникають запитання щодо того, чи міг 18-річний Владислав Росляков за кілька хвилин ***** два десятки людей і поранити більше 70-ти. Зокрема, координатор групи "Інформаційний спротив", експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець вважає, що в Керчі однозначно не обійшлося без спецслужб РФ.
Незаконна російська влада в окупованому Криму кваліфікує бійню в Керчі як масове вбивство. Однак у української і російської громадськості виникають запитання щодо того, чи міг 18-річний Владислав Росляков за кілька хвилин ***** два десятки людей і поранити більше 70-ти. Зокрема, координатор групи "Інформаційний спротив", експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець вважає, що в Керчі однозначно не обійшлося без спецслужб РФ.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
импортозамещение -
россия не смогла наладить производство микрочипов из-за санкций США
Санкции США, нацеленные на российскую высокотехнологичную промышленность, вызвали финансовые проблемы у компании-производителя микросхем из России и стали препятствием для замены иностранных чипов российскими.
Об этом заявил владелец предприятия по производству чипов "Ангстрем-Т" Леонид Рейман, который в 2000-х годах был министром связи России, передает БизнесЦензор со ссылкой на Reuters
россия не смогла наладить производство микрочипов из-за санкций США
Санкции США, нацеленные на российскую высокотехнологичную промышленность, вызвали финансовые проблемы у компании-производителя микросхем из России и стали препятствием для замены иностранных чипов российскими.
Об этом заявил владелец предприятия по производству чипов "Ангстрем-Т" Леонид Рейман, который в 2000-х годах был министром связи России, передает БизнесЦензор со ссылкой на Reuters
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Конгресс США намерен в ближайшие недели рассмотреть проекты, касающиеся новых антироссийских санкций, сообщает Bloomberg. Основные рассматриваемые проекты включают в себя обширные ограничения на транзакции с некоторыми или всеми государственными банками России, в том числе такими гигантами, как Сбербанк и ВТБ. На усилении давления на Россию настаивают в обеих партиях.
Рассматриваемые сейчас в Конгрессе США предложения о расширении санкций в отношении крупных российских государственных банков могут спровоцировать большой переполох в сфере глобальных энергетических поставок, предупреждает издание.
Подробнее:
Рассматриваемые сейчас в Конгрессе США предложения о расширении санкций в отношении крупных российских государственных банков могут спровоцировать большой переполох в сфере глобальных энергетических поставок, предупреждает издание.
Подробнее:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
цитата -
“Нагадаю історію: в 2016 році Вселенський патріарх Варфоломій проводив Всеправославний собор, у підготовці брали участь всі церкви. І ось, буквально за десять днів РПЦ за вказівкою Кремля здійснює демарш – відмовляється від участі та підмовляє до цього ще три церкви (від участі в соборі відмовилися чотири з 14 загальновизнаних автокефальних Церков: Антиохійська, Грузинська, Болгарська, Російська, – НП). Розумієте, що це таке? Це плювок у бік Вселенського патріарха”, – сказав Козловський.
Вчений додав, що підготовка собору була справою життя для патріарха Варфоломія, адже останній собор проводився понад тисячу років тому (Нікейський Всеправославний собор відбувся у VIII столітті, – НП).
Підготовка до Всеправославного собору у 2016 році тривала понад півстоліття – з 1961 року.
“І ось Кремль руйнує цю роботу. І Варфоломій, бачачи деструктивну діяльність Москви, звичайно, зацікавлений отримати в союзники динамічну Українську церкву. Він цією можливістю скористався”, – резюмував Ігор Козловський.
“Нагадаю історію: в 2016 році Вселенський патріарх Варфоломій проводив Всеправославний собор, у підготовці брали участь всі церкви. І ось, буквально за десять днів РПЦ за вказівкою Кремля здійснює демарш – відмовляється від участі та підмовляє до цього ще три церкви (від участі в соборі відмовилися чотири з 14 загальновизнаних автокефальних Церков: Антиохійська, Грузинська, Болгарська, Російська, – НП). Розумієте, що це таке? Це плювок у бік Вселенського патріарха”, – сказав Козловський.
Вчений додав, що підготовка собору була справою життя для патріарха Варфоломія, адже останній собор проводився понад тисячу років тому (Нікейський Всеправославний собор відбувся у VIII столітті, – НП).
Підготовка до Всеправославного собору у 2016 році тривала понад півстоліття – з 1961 року.
“І ось Кремль руйнує цю роботу. І Варфоломій, бачачи деструктивну діяльність Москви, звичайно, зацікавлений отримати в союзники динамічну Українську церкву. Він цією можливістю скористався”, – резюмував Ігор Козловський.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
В Україні почали готуватися до об'єднавчого Архиєрейського собору, на якому повинні обрати предстоятеля Української Православної Церкви.
"Йдеться про Архиєрейський собор за участю всіх єпископів УПЦ КП та УАПЦ і кількох — з УПЦ МП, загалом це понад 60 архиєреїв", — каже Руслан Халіков, учений секретар Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації, в коментарі газеті Експрес.
п.с. тока мне не понятно отличие УПЦ КП и УАПЦ
"Йдеться про Архиєрейський собор за участю всіх єпископів УПЦ КП та УАПЦ і кількох — з УПЦ МП, загалом це понад 60 архиєреїв", — каже Руслан Халіков, учений секретар Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації, в коментарі газеті Експрес.
п.с. тока мне не понятно отличие УПЦ КП и УАПЦ
Корабель морської охорони «Донбас» введено в кампанію на Азові після планового ремонту
В соцсети Facebook решили создать должность Public Policy Manager для Украины по месту работы в Варшаве
«Агрессор должен знать, что возмездие неизбежно, что он будет уничтожен. А мы - жертвы агрессии, и, как мученики, попадем в рай. А они просто сдохнут, они даже раскаяться не успеют», - президент России описывает сценарий возможной ядерной войны в дискусионном клубе "Валдай"
Ціна торгової війни. Темпи економічного зростання Китаю сповільнилися до мінімуму 2009 року
В Україні по-новому перерахують ціни на електрику
В Киев приехала заместитель государственного секретаря США
США скасували ембарго на постачання зброї Україні
США дозволили польоти до трьох українських міст після заборони 2014 року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В соцсети Facebook решили создать должность Public Policy Manager для Украины по месту работы в Варшаве
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
«Агрессор должен знать, что возмездие неизбежно, что он будет уничтожен. А мы - жертвы агрессии, и, как мученики, попадем в рай. А они просто сдохнут, они даже раскаяться не успеют», - президент России описывает сценарий возможной ядерной войны в дискусионном клубе "Валдай"
Ціна торгової війни. Темпи економічного зростання Китаю сповільнилися до мінімуму 2009 року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В Україні по-новому перерахують ціни на електрику
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В Киев приехала заместитель государственного секретаря США
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
США скасували ембарго на постачання зброї Україні
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
США дозволили польоти до трьох українських міст після заборони 2014 року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
путин упал лицом в грязь из-за заявления о рае: Позовите психиатров
В сети подняли на смех скандальное заявление президента РФ Владимира путина о «попадании мучеников в рай» после ядерного удара.
Некоторые пользователи гневно отреагировали на заявление, а другие — высмеяли слова путина о том, что якобы «все сдохнут, а россияне станут мучениками».
В социальных сетях по этому поводу даже придумали фотожабы и одновременно встревожились тем, что такой человек управляет страной с ядерным потенциалом.
В сети подняли на смех скандальное заявление президента РФ Владимира путина о «попадании мучеников в рай» после ядерного удара.
Некоторые пользователи гневно отреагировали на заявление, а другие — высмеяли слова путина о том, что якобы «все сдохнут, а россияне станут мучениками».
В социальных сетях по этому поводу даже придумали фотожабы и одновременно встревожились тем, что такой человек управляет страной с ядерным потенциалом.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.10.2014
Повідом.: 908
Реєстрація: 20.10.2014
Повідом.: 908
Раздражает ситуация с ***лом.
Последние полгода его даже ***лопы топят как могут, из чего я делаю вывод, что этим мерзким "народом" готовится масштабная диверсия по лишению нас малейшего чувства глубокой удоволетворенности, когда власть ***ла рухнет.
Еще больше раздражает, как ***лопы ловко прыгают в новые штаны и придумывают новые способы раздражать, из серии "вот скинем обожающего ****ов Пыню и возьмем себе настоящего ***лопа, который ****ам покажет".
Хоть бы ***** по ним как следует этот готовящийся прорваться всеобщий нарыв, чтоб не до нас больше было.
Последние полгода его даже ***лопы топят как могут, из чего я делаю вывод, что этим мерзким "народом" готовится масштабная диверсия по лишению нас малейшего чувства глубокой удоволетворенности, когда власть ***ла рухнет.
Еще больше раздражает, как ***лопы ловко прыгают в новые штаны и придумывают новые способы раздражать, из серии "вот скинем обожающего ****ов Пыню и возьмем себе настоящего ***лопа, который ****ам покажет".
Хоть бы ***** по ним как следует этот готовящийся прорваться всеобщий нарыв, чтоб не до нас больше было.
Релігійність чи фарисейство?
Історія хвороби «політичної побожності»
Усе почалося 29 квітня 1988 року. Офіційній релігійності дали зелене світло. Тоді в Кремлі ще генеральний секретар ЦК КПРС Міхаіл Ґорбачов зустрівся з Московським Патріархом Пімєном (Ізвєковим) і членами Священного синоду Російської православної церкви.
Подія була непересічною. Партія з її давньою історією фізичного винищення священнослужителів, руйнуванням храмів, атеїстичною ідеологію не мала перетинатися з носіями культу та поширювачами «релігійного дурману». Але Радянський Союз наприкінці свого існування зайшов у глухий кут, панічно намагався зберегтися, продемонструвати Заходу та США, що може мати людське обличчя, і напередодні святкування 1000-річчя хрещення Русі пішов назуст*річ церкві, прагнучи таким чином покращити свій імідж.
Цікаво, що серед церковних ієрархів на тому історичному заході був також митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко) — теперішній Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель УПЦ Київського патріархату.
Партія дала добро на контакти, і саме після кремлівської зустрічі, мов крига скресла, політики пішли в храми, почався відлік їхньої показної релігійності, яку в різних модифікаціях можемо спостерігати й донині. Відтоді чиновники та політики не один десяток років ходять у церкви на великі свята, під телекамерами стоять, як кажуть батюшки, мов підсвічники, і «ганяють мух», бездумно хрестячи лоби, сподіваючись, що цим завойовують симпатії виборців.
Релігійність (часто відверто показна, а не щира) — традиційна складова всіх виборчих технологій сучасної пост*тоталітарної України. Чергові вибори зазвичай вельми посилюють релігійній екстаз кандидатів на посади. Спробуймо визначити деякі риси цієї політичної набожності насамперед на прикладі перших керівників України часів її незалежності, дослідити, так би мовити, історію хвороби.
Відомо, що наш перший президент Леонід Кравчук майже ніколи не буває в церкві. Якщо десь і відзначився, то це громадсько-церковні заходи. Мабуть, тягар корони головного партійного ідеолога-атеїста засів у ньому надто глибоко і назавжди. Хоча як глава держави він підтримав курс митрополита Філарета на автокефалію Української православної церкви (між ними й понині збереглися теплі людські стосунки). За Кравчука вперше пролунало гасло «Незалежній державі незалежну православну церкву!».
Водночас відомо, що в часи, коли Леонід Макарович працював у ЦК КПРС, поза людські очі хрестив своїх онуків у домовому храмі тодішнього екзарха УПЦ владики Філарета. Принаймні так мені розповідав його сват — уже покійний директор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Анатолій Москаленко. Хоча це й були вже часи перебудови, але теж вельми промовистий факт.
Леонід Кучма на верховній загальноукраїнській посаді не був надто ревним православним, але регулярно брав участь у важливих релігійних подіях, не цурався неформальних посиденьок із високими ієрархами. За нього започаткували «пасхальні каруселі», коли очільник держави з почтом уночі на Великдень об’їжджав головні храми основних конфесій. Леонід Данилович починав із Володимирського патріаршого кафедрального собору УПЦ КП, а закінчував ніч розговінням у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі УПЦ МП.
Кучма прийшов до влади як палкий прихильник Московської патріархії, але після так званого чорного вівторка (побиття похоронної процесії Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) на Софійській площі Києва), який обурив не лише українську, а й світову громадськість, відкоригував свою політику і надалі демонстрував повагу (як цього вимагає закон) і до вірян УПЦ КП. За його президентства держава відродила з небуття низку знакових для українського народу храмів, зокрема Михайлівський та Успенський собори, також фактично завершився процес передачі з державної власності конфесіям культових споруд, припинилося жорстке протистояння православних із греко-католиками на Заході України.
Віктор Ющенко вже на президентських виборах відверто позиціонував себе як глибоко релігійний кандидат. Тут він був першим. Щоправда, команді іміджмейкерів доводилося дуже сутужно: треба було демонструвати, що той є кандидатом і від УПЦ КП, і в УПЦ МП не чужий. Як глава держави Ющенко продовжив Кучмину традицію великодніх об’їздів храмів. Над ним тяжіла умовна релігійна «багатовекторність» попередника.
Разом із братом Петром Ющенком побудував у своєму рідному селі Хорунжівка, що на Сумщині, храм, який спершу належав УПЦ МП, але під тиском громадськості таки перейшов до УПЦ КП. Загалом третьому президентові були притаманні іміджева хаотичність, наявність суперечностей не лише в політиці, а й у релігії.
Усе ж таки слід зауважити, саме за Ющенка було зроблено потужну спробу здобути автокефалію Української православної церкви під час відзначення 1020-річчя хрещення Руси-України. До цього часу всі президенти обмежувалися загальним публічними заявами про потребу побудови єдиної Української помісної православної церкви та абстрактними листами на адресу Константинополя.
Пізніше команда Ющенка прагнула використати томос як козир у боротьбі за другий термін виборів. Усі ще пам’ятають, що тоді до Києва навіть приїздив Вселенський Патріарх Варфоломій (візит за всіма протокольними ознаками бачився як державний), але переговори щодо томосу про автокефалію зайшли в глухий кут. Причина, як тепер уже очевидно, полягала в тому, що все робилося хаотично, на особистісному рівні, без конкретного плану, у розрахунку лише на зовнішній ефект — сподівалися «вколихати» Вселенського Патріарха бучним прийомом.
Релігійність Януковича — тема окремого дослідження, швидше не політологічного, а психологічного. Усі пам’ятають, здавалося б, однозначну фанатичну прихильність Віктора Федоровича до Московського патріархату, яка навіть усю його команду перетворила на секту «старця Зосіми» (специфічного політичного православ’я з орієнтацією на російську складову). Його часті вояжі по монастирях і, зокрема, на Афон були не тільки частиною іміджу, покликаною мобілізувати проросійський електорат Півдня та Сходу України, а й складовою якоїсь суто обрядової віри.
Ставлення Януковича до релігії було, м’яко кажучи, специфічним. Адже важко зрозуміти людину, яка глибоко вірить у Бога й при цьому незаконно утримує фактично під вартою «канонічного» архієрея, найближчого помічника смертельно хворого митрополита Володимира (Сабодана). Тут у Януковича швидше був внутрішній страх перед вищими, цілком шаманськими силами, які привели геть непридатну особу до державного керма.
Мабуть, звідти й класична історія «дива» (описаного, зокрема, у книжці екс-міністра МВС Віталія Захарченка), яке трапилося, коли Янукович програв перші президентські вибори 2005 року й готувався в «Межигір’ї» до самогубства. Пішов до Дніпра з пістолетом і побачив на кризі накреслений хрест, що був освічений місяцем. Як він сам пізніше розповідав у вузькому колі, сприйняв це як знак Божий. Наказав вирубати ополонку у формі явленого хреста, скупався в ній, туди ж викинув зброю й почав наступний етап боротьби за президентське крісло.
Говорячи про релігійність високопосадовців, не можна оминути увагою традиційної претендентки на головну посаду в Україні Юлію Тимошенко. Вона прийшла в політику також як прихильниця УПЦ МП. Будувала храми у виборчому окрузі як народний депутат, отримувала ордени. Під час другого свого прем’єрства демонстративно не брала участі в зустрічі Вселенського Патріарха Варфоломія, натомість під час вояжів до Москви щоразу тепло спілкувалася з новообраним Патріархом Московським Кіріллом (Ґундяєвим). За президентства Януковича, коли над нею відбувався суд і коли потрапила за ґрати, була змушена активно позиціонувати себе як прихильниця УПЦ КП, але після звільнення все рідше з’являється у Володимирському патріаршому соборі й під час останнього відвідання Єрусалимського Патріарха Феофіла чомусь не підтримувала перед ним публічно ідею автокефалії української церкви.
Нинішній президент України Петро Порошенко, як і його попередники, пройшов складний шлях релігійно-конфесійного розвитку. Спершу він був переконаним прихильником УПЦ МП, активним кліриком і жертводавцем, але, як показують останні події, показав найбільше розуміння важливості здобуття автокефалії Українською православною церквою, зумів налагодити партнерські відносини з УПЦ КП, Українською греко-католицькою церквою, не порвав із державницьким, проукраїнським крилом в УПЦ МП.
Нині опоненти Порошенка звинувачують його в тому, що він прагне використати томос про автокефалію в наступних президентських виборчих перегонах. Але так можна казати, що кожен глава держави в будь-якій країні кладе свої здобутки в основу стратегії наступної перемоги.
Українські політики давно розібрали конфесії для свого образу, наче дядьки картузи на сільському ярмарку, та ще й на вуха понатягували. Так, усім відомо, що голова РНБО Олександр Турчинов — **** протестантської баптиської общини. Претендент на президентство Вадим Рабінович не приховує, що є активістом іудейської общини. Арсеній Яценюк виступає в ролі ревного греко-католика. Олександр Гриценко показово вінчається в храмі Московського патріархату. Опоблок на чолі з Вадимом Новинським, уламок Партії регіонів, також ходить ключем за предстоятелем УПЦ МП митрополитом Онуфрієм (Березовським).
На побутовому рівні релігійні вияви наших владоможців видаються ще химернішими. Завдяки електронному декларуванню громадськість дізналася, що деякі народні обранці не тільки володіють розкішними колекціями ікон та церковного начиння, а й побудували цілі каплички та храми в себе на подвір’ї і вважають їх приватною власністю. А дехто навіть задекларував, що в нього вдома зберігаються мощі святих.
За такої дещо бурлескної релігійності політикуму в Україні геть не прижилися християнсько-демократичні партії: різні ХДПУ, УХДП, РХП, СХП, ХДС майже остаточно зникли з політичного життя або жевріють на маргінесі.
До речі, усім політикам варто взяти до уваги те, що їхні виборці не в захваті від політичної показухи. Так, лише 11% українців позитивно ставиться до публічної демонстрації політиками своєї релігійності, а негативно — аж 52%, про що свідчить опитування, проведене в березні цього року Центром Разумкова.
Автор: Юрій Дорошенко
Матеріал друкованого видання № 42 (570) від 18 жовтня
Матеріал у вільному доступі з 19-го жовтня
Історія хвороби «політичної побожності»
Усе почалося 29 квітня 1988 року. Офіційній релігійності дали зелене світло. Тоді в Кремлі ще генеральний секретар ЦК КПРС Міхаіл Ґорбачов зустрівся з Московським Патріархом Пімєном (Ізвєковим) і членами Священного синоду Російської православної церкви.
Подія була непересічною. Партія з її давньою історією фізичного винищення священнослужителів, руйнуванням храмів, атеїстичною ідеологію не мала перетинатися з носіями культу та поширювачами «релігійного дурману». Але Радянський Союз наприкінці свого існування зайшов у глухий кут, панічно намагався зберегтися, продемонструвати Заходу та США, що може мати людське обличчя, і напередодні святкування 1000-річчя хрещення Русі пішов назуст*річ церкві, прагнучи таким чином покращити свій імідж.
Цікаво, що серед церковних ієрархів на тому історичному заході був також митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко) — теперішній Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель УПЦ Київського патріархату.
Партія дала добро на контакти, і саме після кремлівської зустрічі, мов крига скресла, політики пішли в храми, почався відлік їхньої показної релігійності, яку в різних модифікаціях можемо спостерігати й донині. Відтоді чиновники та політики не один десяток років ходять у церкви на великі свята, під телекамерами стоять, як кажуть батюшки, мов підсвічники, і «ганяють мух», бездумно хрестячи лоби, сподіваючись, що цим завойовують симпатії виборців.
Релігійність (часто відверто показна, а не щира) — традиційна складова всіх виборчих технологій сучасної пост*тоталітарної України. Чергові вибори зазвичай вельми посилюють релігійній екстаз кандидатів на посади. Спробуймо визначити деякі риси цієї політичної набожності насамперед на прикладі перших керівників України часів її незалежності, дослідити, так би мовити, історію хвороби.
Відомо, що наш перший президент Леонід Кравчук майже ніколи не буває в церкві. Якщо десь і відзначився, то це громадсько-церковні заходи. Мабуть, тягар корони головного партійного ідеолога-атеїста засів у ньому надто глибоко і назавжди. Хоча як глава держави він підтримав курс митрополита Філарета на автокефалію Української православної церкви (між ними й понині збереглися теплі людські стосунки). За Кравчука вперше пролунало гасло «Незалежній державі незалежну православну церкву!».
Водночас відомо, що в часи, коли Леонід Макарович працював у ЦК КПРС, поза людські очі хрестив своїх онуків у домовому храмі тодішнього екзарха УПЦ владики Філарета. Принаймні так мені розповідав його сват — уже покійний директор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Анатолій Москаленко. Хоча це й були вже часи перебудови, але теж вельми промовистий факт.
Леонід Кучма на верховній загальноукраїнській посаді не був надто ревним православним, але регулярно брав участь у важливих релігійних подіях, не цурався неформальних посиденьок із високими ієрархами. За нього започаткували «пасхальні каруселі», коли очільник держави з почтом уночі на Великдень об’їжджав головні храми основних конфесій. Леонід Данилович починав із Володимирського патріаршого кафедрального собору УПЦ КП, а закінчував ніч розговінням у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі УПЦ МП.
Кучма прийшов до влади як палкий прихильник Московської патріархії, але після так званого чорного вівторка (побиття похоронної процесії Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) на Софійській площі Києва), який обурив не лише українську, а й світову громадськість, відкоригував свою політику і надалі демонстрував повагу (як цього вимагає закон) і до вірян УПЦ КП. За його президентства держава відродила з небуття низку знакових для українського народу храмів, зокрема Михайлівський та Успенський собори, також фактично завершився процес передачі з державної власності конфесіям культових споруд, припинилося жорстке протистояння православних із греко-католиками на Заході України.
Віктор Ющенко вже на президентських виборах відверто позиціонував себе як глибоко релігійний кандидат. Тут він був першим. Щоправда, команді іміджмейкерів доводилося дуже сутужно: треба було демонструвати, що той є кандидатом і від УПЦ КП, і в УПЦ МП не чужий. Як глава держави Ющенко продовжив Кучмину традицію великодніх об’їздів храмів. Над ним тяжіла умовна релігійна «багатовекторність» попередника.
Разом із братом Петром Ющенком побудував у своєму рідному селі Хорунжівка, що на Сумщині, храм, який спершу належав УПЦ МП, але під тиском громадськості таки перейшов до УПЦ КП. Загалом третьому президентові були притаманні іміджева хаотичність, наявність суперечностей не лише в політиці, а й у релігії.
Усе ж таки слід зауважити, саме за Ющенка було зроблено потужну спробу здобути автокефалію Української православної церкви під час відзначення 1020-річчя хрещення Руси-України. До цього часу всі президенти обмежувалися загальним публічними заявами про потребу побудови єдиної Української помісної православної церкви та абстрактними листами на адресу Константинополя.
Пізніше команда Ющенка прагнула використати томос як козир у боротьбі за другий термін виборів. Усі ще пам’ятають, що тоді до Києва навіть приїздив Вселенський Патріарх Варфоломій (візит за всіма протокольними ознаками бачився як державний), але переговори щодо томосу про автокефалію зайшли в глухий кут. Причина, як тепер уже очевидно, полягала в тому, що все робилося хаотично, на особистісному рівні, без конкретного плану, у розрахунку лише на зовнішній ефект — сподівалися «вколихати» Вселенського Патріарха бучним прийомом.
Релігійність Януковича — тема окремого дослідження, швидше не політологічного, а психологічного. Усі пам’ятають, здавалося б, однозначну фанатичну прихильність Віктора Федоровича до Московського патріархату, яка навіть усю його команду перетворила на секту «старця Зосіми» (специфічного політичного православ’я з орієнтацією на російську складову). Його часті вояжі по монастирях і, зокрема, на Афон були не тільки частиною іміджу, покликаною мобілізувати проросійський електорат Півдня та Сходу України, а й складовою якоїсь суто обрядової віри.
Ставлення Януковича до релігії було, м’яко кажучи, специфічним. Адже важко зрозуміти людину, яка глибоко вірить у Бога й при цьому незаконно утримує фактично під вартою «канонічного» архієрея, найближчого помічника смертельно хворого митрополита Володимира (Сабодана). Тут у Януковича швидше був внутрішній страх перед вищими, цілком шаманськими силами, які привели геть непридатну особу до державного керма.
Мабуть, звідти й класична історія «дива» (описаного, зокрема, у книжці екс-міністра МВС Віталія Захарченка), яке трапилося, коли Янукович програв перші президентські вибори 2005 року й готувався в «Межигір’ї» до самогубства. Пішов до Дніпра з пістолетом і побачив на кризі накреслений хрест, що був освічений місяцем. Як він сам пізніше розповідав у вузькому колі, сприйняв це як знак Божий. Наказав вирубати ополонку у формі явленого хреста, скупався в ній, туди ж викинув зброю й почав наступний етап боротьби за президентське крісло.
Говорячи про релігійність високопосадовців, не можна оминути увагою традиційної претендентки на головну посаду в Україні Юлію Тимошенко. Вона прийшла в політику також як прихильниця УПЦ МП. Будувала храми у виборчому окрузі як народний депутат, отримувала ордени. Під час другого свого прем’єрства демонстративно не брала участі в зустрічі Вселенського Патріарха Варфоломія, натомість під час вояжів до Москви щоразу тепло спілкувалася з новообраним Патріархом Московським Кіріллом (Ґундяєвим). За президентства Януковича, коли над нею відбувався суд і коли потрапила за ґрати, була змушена активно позиціонувати себе як прихильниця УПЦ КП, але після звільнення все рідше з’являється у Володимирському патріаршому соборі й під час останнього відвідання Єрусалимського Патріарха Феофіла чомусь не підтримувала перед ним публічно ідею автокефалії української церкви.
Нинішній президент України Петро Порошенко, як і його попередники, пройшов складний шлях релігійно-конфесійного розвитку. Спершу він був переконаним прихильником УПЦ МП, активним кліриком і жертводавцем, але, як показують останні події, показав найбільше розуміння важливості здобуття автокефалії Українською православною церквою, зумів налагодити партнерські відносини з УПЦ КП, Українською греко-католицькою церквою, не порвав із державницьким, проукраїнським крилом в УПЦ МП.
Нині опоненти Порошенка звинувачують його в тому, що він прагне використати томос про автокефалію в наступних президентських виборчих перегонах. Але так можна казати, що кожен глава держави в будь-якій країні кладе свої здобутки в основу стратегії наступної перемоги.
Українські політики давно розібрали конфесії для свого образу, наче дядьки картузи на сільському ярмарку, та ще й на вуха понатягували. Так, усім відомо, що голова РНБО Олександр Турчинов — **** протестантської баптиської общини. Претендент на президентство Вадим Рабінович не приховує, що є активістом іудейської общини. Арсеній Яценюк виступає в ролі ревного греко-католика. Олександр Гриценко показово вінчається в храмі Московського патріархату. Опоблок на чолі з Вадимом Новинським, уламок Партії регіонів, також ходить ключем за предстоятелем УПЦ МП митрополитом Онуфрієм (Березовським).
На побутовому рівні релігійні вияви наших владоможців видаються ще химернішими. Завдяки електронному декларуванню громадськість дізналася, що деякі народні обранці не тільки володіють розкішними колекціями ікон та церковного начиння, а й побудували цілі каплички та храми в себе на подвір’ї і вважають їх приватною власністю. А дехто навіть задекларував, що в нього вдома зберігаються мощі святих.
За такої дещо бурлескної релігійності політикуму в Україні геть не прижилися християнсько-демократичні партії: різні ХДПУ, УХДП, РХП, СХП, ХДС майже остаточно зникли з політичного життя або жевріють на маргінесі.
До речі, усім політикам варто взяти до уваги те, що їхні виборці не в захваті від політичної показухи. Так, лише 11% українців позитивно ставиться до публічної демонстрації політиками своєї релігійності, а негативно — аж 52%, про що свідчить опитування, проведене в березні цього року Центром Разумкова.
Автор: Юрій Дорошенко
Матеріал друкованого видання № 42 (570) від 18 жовтня
Матеріал у вільному доступі з 19-го жовтня
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.