27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Української державної ідеології та пропаганди не існує. До дискусії
Проукраїнська інформація, на відміну від проамериканської у США, пробританської у Британії чи прояпонської в Японії, не кажучи вже за пролитовську в Литві, не стала для українців вірусною.
«Пропаганда — це добре. Відсутність кваліфікованих людей, які б пояснили людям сенс цього терміну — біда. Для тих, кого шугає штампований образ, “пропаганда” — propago — “поширюю”. Форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві — світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку. Вплив має бути на користь певної спільної справи чи громадської позиції», — написав на своїй сторінці у Фейсбуку журналіст Віталій Гайдукевич. І продовжив: «Для пострадянського, постімперського суспільства пропаганда свого — це захисний механізм. Інструментарій розвінчання міфів. Пропаганда — молоток. Можна проломити голову, а можна прибити цвяшка і повісити на стіну картинку. Інструментами треба вміти користуватися правильно і на користь». Допис з'явився 9 червня, а 20 червня секретар Ради Національної безпеки та оборони Олександр Турчинов в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» визнав, що сьогодні в Україні відсутні правові й технічні можливості для оперативного реагування на інформаційні загрози. Це — діагноз від Олександра Турчинова. І, відповідно, опосередковане визнання роботи Мінінформполітики незадовільною. Бо воно не інформує громадян від імені влади, чому треба закривати проросійські медійні майданчики, притягувати до відповідальності тих, хто їх утримує, виносити попередження каналам зразка «Інтера» чи NewsOne...
Та я б усе одно не робив очолювану паном Стецем структуру крайньою. Міністерство інформаційної політики не може працювати в умовах повної відсутності жодної інформаційної політики в Україні. Крім такої, яка відповідає російському порядку денному, нині, повсякчас і на віки вічні занурює громадян у проросійській контекст, культивує формат «не все так погано було в СРСР». І подається до столу під соусом дотримання демократичних свобод, права на власну думку й необхідності вислухати «всі точки зору». Натомість домінантною на виході лишається саме та, яка сформована російською пропагандою, — вона той самий молоток, яким уперто й, на жаль, успішно проломлюються українські голови.
Так, його відомство має діяти в тісному контакті з СБУ, й під це створити відповідну законодавчу базу. РНБО, СБУ й Нацрада — батіг. Але відомство Юрія Стеця — пряник. Так, саме міністерство не створює потрібного Україні віднині й надалі продукту проукраїнського інформаційного змісту. Але його функція — контролювати, щоб така інформація вільно й без обмежень доходила до всіх громадян по всій території країни. Бажано також — на окуповану територію, й дуже бажано — вперед, на Захід. А через Європу — по всьому світу.
Проблема вже не раз озвучена. Українська влада вже артикулює, що росія — ворог, а проросійське — шкідливе для психічного та фізичного здоров'я. Натомість вона не пропонує мільйонам громадян нічого проукраїнського. Заклики об'єднатися довкола спільних цінностей звучать уже п'ятий рік, і чим ближче до виборів, тим гучніше до цього закликатимуть. Але які вони, спільні цінності, хто нам ворог, а хто друг, не артикульовано. Інформаційний простір відданий на відкуп приватним особам, котрих пропаганда як гвіздок, на який вішають гарну картину, і як форма поширення проукраїнського світогляду не цікавить.
Не тому, що маємо справу з ворогами, хоча дехто з власників медійних майданчиків таким є й не надто приховує. А через те, що споживач інформації активно реагує на те, до чого привчали, щонайменше, двадцять останніх років: російську манеру подачі, російський контекст, російський формат, російських медійних персон тощо. Наприклад, Євгенія Кисельова й Матвія Ганопольського проти реальних національних медійних зірок, народжених 1995-го року каналом «1+1». Так. У цьому контексті згадується і В'ячеслав Піховшек. Але ж більшість його колишніх колег чомусь мають аналогічні з російськими експатами, хіба що, — даруйте, якщо когось мимоволі образив, — на дещо маргінальних або, як варіант, маргіналізованих інформаційним простором майданчиках.
До речі, одна з них, у минулому — дієва журналістка Ольга Герасим'юк, розуміє проблему, поставлену паном Турчиновим. Хоча заходить з іншого боку: наголошує, що чинна законодавча база не дозволяє фінансувати Суспільне мовлення в Україні так, як того вимагають виклики інформаційної війни. Як бачимо, в обох випадках ідеться не про обсяг фінансування, хоча держава росія вкидає у свою інформаційну політику мільйони доларів. Передусім ідеться про недосконалість законів, які би дозволяли зробити проукраїнську інформаційну політику ефективною й дати більше можливостей запропонувати щось на противагу проросійському.
Не треба в цьому контексті забувати і про кіно й серіали. Адже культура — складова інформаційної політики. Зокрема, нині існує перманентний світоглядний конфлікт між адептами «патріотичного» і просто «якісного» кіно. Перше вже рік, як іменують пропагандою. Хоча повторюся: пропаганда у вигляді молотка — це потужний інструментарій, який доходить від села до села. Грубо кажучи, пропагандистський фільм щоп'ятниці крутять у кожному сільському клубі, перед тим облаштувавши буфет із дешевим алкоголем. Такого чи подібного немає й бути не може.
Знову цитую Віталія Гайдукевича: «В Україні не буде (хотілося б помилитися, але...) ані централізованого каналу тверезої адекватної інформації, ані тверезих адекватних журналістів, які б зрозуміли (скажімо) важливість цензури для воюючої країни. Так, Україна не лише не росія, Україна так само і не США. Так, в США є інформаційна політика. Так, особливо, коли мова про дії армії в зоні бойових дій. Інформацію військові і контролюють, і перевіряють, а куди не треба пресу категорично не пускають. В Україні централізованої інформаційної (сенсової) контрвійни не буде. Шкода, але не буде. Не питайте чому. Робіть те, що кожен може самостійно».
Висновок невтішний: інформаційна безпека як порятунок тих, хто тоне, — справа рук самих потопаючих. Проукраїнська інформація, на відміну від проамериканської у США, пробританської у Британії чи прояпонської в Японії, не кажучи вже за пролитовську в Литві, не стала для українців вірусною. Мільйонам українців замість смислів та історій пропонують шоу, котрі мало того, що не мають сенсів — вони також не мають рейтингів, тому й закриваються. Хоча ці самі гроші можна й треба витрачати на створення продукту, котрий бодай окреслить загальні й прийнятні для більшості цінності української політичної нації.
Ідеологія? Так. Але ця опція присутня в усіх країнах, які нині протистоять інформаційним агресіям. Навіть поява в найнесподіваніших місцях російського каналу чи кількох дозволяє фільтрувати інформацію та не кричати: «Путін, введи війська в Париж!» чи «Діди воювали за наш Китай!». Сильний той, хто мотивований ідеологічно. Тільки ідеолог здатен звести міцну захисну інформаційну стіну. Чи є ідеологи при нашій владі, і якщо є — то ідеологи якої України, питання риторичне. Натомість саме на ідеології вибудовуються засади успішної для держави інформаційної політики.
Автор: Андрій Кокотюха
P. S. від редакції «Детектора медіа». Ми публікуємо текст нашого постійного автора, не в усьому поділяючи його оцінки та погляди, але сподіваючись на конструктивну дискусію з приводу справді важливих проблем, які в ньому озвучені.
Проукраїнська інформація, на відміну від проамериканської у США, пробританської у Британії чи прояпонської в Японії, не кажучи вже за пролитовську в Литві, не стала для українців вірусною.
«Пропаганда — це добре. Відсутність кваліфікованих людей, які б пояснили людям сенс цього терміну — біда. Для тих, кого шугає штампований образ, “пропаганда” — propago — “поширюю”. Форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві — світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку. Вплив має бути на користь певної спільної справи чи громадської позиції», — написав на своїй сторінці у Фейсбуку журналіст Віталій Гайдукевич. І продовжив: «Для пострадянського, постімперського суспільства пропаганда свого — це захисний механізм. Інструментарій розвінчання міфів. Пропаганда — молоток. Можна проломити голову, а можна прибити цвяшка і повісити на стіну картинку. Інструментами треба вміти користуватися правильно і на користь». Допис з'явився 9 червня, а 20 червня секретар Ради Національної безпеки та оборони Олександр Турчинов в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» визнав, що сьогодні в Україні відсутні правові й технічні можливості для оперативного реагування на інформаційні загрози. Це — діагноз від Олександра Турчинова. І, відповідно, опосередковане визнання роботи Мінінформполітики незадовільною. Бо воно не інформує громадян від імені влади, чому треба закривати проросійські медійні майданчики, притягувати до відповідальності тих, хто їх утримує, виносити попередження каналам зразка «Інтера» чи NewsOne...
Та я б усе одно не робив очолювану паном Стецем структуру крайньою. Міністерство інформаційної політики не може працювати в умовах повної відсутності жодної інформаційної політики в Україні. Крім такої, яка відповідає російському порядку денному, нині, повсякчас і на віки вічні занурює громадян у проросійській контекст, культивує формат «не все так погано було в СРСР». І подається до столу під соусом дотримання демократичних свобод, права на власну думку й необхідності вислухати «всі точки зору». Натомість домінантною на виході лишається саме та, яка сформована російською пропагандою, — вона той самий молоток, яким уперто й, на жаль, успішно проломлюються українські голови.
Так, його відомство має діяти в тісному контакті з СБУ, й під це створити відповідну законодавчу базу. РНБО, СБУ й Нацрада — батіг. Але відомство Юрія Стеця — пряник. Так, саме міністерство не створює потрібного Україні віднині й надалі продукту проукраїнського інформаційного змісту. Але його функція — контролювати, щоб така інформація вільно й без обмежень доходила до всіх громадян по всій території країни. Бажано також — на окуповану територію, й дуже бажано — вперед, на Захід. А через Європу — по всьому світу.
Проблема вже не раз озвучена. Українська влада вже артикулює, що росія — ворог, а проросійське — шкідливе для психічного та фізичного здоров'я. Натомість вона не пропонує мільйонам громадян нічого проукраїнського. Заклики об'єднатися довкола спільних цінностей звучать уже п'ятий рік, і чим ближче до виборів, тим гучніше до цього закликатимуть. Але які вони, спільні цінності, хто нам ворог, а хто друг, не артикульовано. Інформаційний простір відданий на відкуп приватним особам, котрих пропаганда як гвіздок, на який вішають гарну картину, і як форма поширення проукраїнського світогляду не цікавить.
Не тому, що маємо справу з ворогами, хоча дехто з власників медійних майданчиків таким є й не надто приховує. А через те, що споживач інформації активно реагує на те, до чого привчали, щонайменше, двадцять останніх років: російську манеру подачі, російський контекст, російський формат, російських медійних персон тощо. Наприклад, Євгенія Кисельова й Матвія Ганопольського проти реальних національних медійних зірок, народжених 1995-го року каналом «1+1». Так. У цьому контексті згадується і В'ячеслав Піховшек. Але ж більшість його колишніх колег чомусь мають аналогічні з російськими експатами, хіба що, — даруйте, якщо когось мимоволі образив, — на дещо маргінальних або, як варіант, маргіналізованих інформаційним простором майданчиках.
До речі, одна з них, у минулому — дієва журналістка Ольга Герасим'юк, розуміє проблему, поставлену паном Турчиновим. Хоча заходить з іншого боку: наголошує, що чинна законодавча база не дозволяє фінансувати Суспільне мовлення в Україні так, як того вимагають виклики інформаційної війни. Як бачимо, в обох випадках ідеться не про обсяг фінансування, хоча держава росія вкидає у свою інформаційну політику мільйони доларів. Передусім ідеться про недосконалість законів, які би дозволяли зробити проукраїнську інформаційну політику ефективною й дати більше можливостей запропонувати щось на противагу проросійському.
Не треба в цьому контексті забувати і про кіно й серіали. Адже культура — складова інформаційної політики. Зокрема, нині існує перманентний світоглядний конфлікт між адептами «патріотичного» і просто «якісного» кіно. Перше вже рік, як іменують пропагандою. Хоча повторюся: пропаганда у вигляді молотка — це потужний інструментарій, який доходить від села до села. Грубо кажучи, пропагандистський фільм щоп'ятниці крутять у кожному сільському клубі, перед тим облаштувавши буфет із дешевим алкоголем. Такого чи подібного немає й бути не може.
Знову цитую Віталія Гайдукевича: «В Україні не буде (хотілося б помилитися, але...) ані централізованого каналу тверезої адекватної інформації, ані тверезих адекватних журналістів, які б зрозуміли (скажімо) важливість цензури для воюючої країни. Так, Україна не лише не росія, Україна так само і не США. Так, в США є інформаційна політика. Так, особливо, коли мова про дії армії в зоні бойових дій. Інформацію військові і контролюють, і перевіряють, а куди не треба пресу категорично не пускають. В Україні централізованої інформаційної (сенсової) контрвійни не буде. Шкода, але не буде. Не питайте чому. Робіть те, що кожен може самостійно».
Висновок невтішний: інформаційна безпека як порятунок тих, хто тоне, — справа рук самих потопаючих. Проукраїнська інформація, на відміну від проамериканської у США, пробританської у Британії чи прояпонської в Японії, не кажучи вже за пролитовську в Литві, не стала для українців вірусною. Мільйонам українців замість смислів та історій пропонують шоу, котрі мало того, що не мають сенсів — вони також не мають рейтингів, тому й закриваються. Хоча ці самі гроші можна й треба витрачати на створення продукту, котрий бодай окреслить загальні й прийнятні для більшості цінності української політичної нації.
Ідеологія? Так. Але ця опція присутня в усіх країнах, які нині протистоять інформаційним агресіям. Навіть поява в найнесподіваніших місцях російського каналу чи кількох дозволяє фільтрувати інформацію та не кричати: «Путін, введи війська в Париж!» чи «Діди воювали за наш Китай!». Сильний той, хто мотивований ідеологічно. Тільки ідеолог здатен звести міцну захисну інформаційну стіну. Чи є ідеологи при нашій владі, і якщо є — то ідеологи якої України, питання риторичне. Натомість саме на ідеології вибудовуються засади успішної для держави інформаційної політики.
Автор: Андрій Кокотюха
P. S. від редакції «Детектора медіа». Ми публікуємо текст нашого постійного автора, не в усьому поділяючи його оцінки та погляди, але сподіваючись на конструктивну дискусію з приводу справді важливих проблем, які в ньому озвучені.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Баланс сил в Европе
Ромы, они же (европейские) цыгане
Визит в «Трансметрополитен» или истории человеческого мусорщика
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Ромы, они же (европейские) цыгане
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Визит в «Трансметрополитен» или истории человеческого мусорщика
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Телерейтинги: Анка, Молдаванка і заборонене
Улітку глядачеві хочеться передусім розважальних передач. Почалися відпустки, а під час відпустки, якщо й вмикаєш телевізор, то тільки для того, щоб відволіктися від активного відпочинку і розслабитися.
Які програми і передачі розслабляли українців минулого тижня? Чи знизився інтерес до забороненого Чемпіонату світу з футболу? І хто склав йому основну конкуренцію в ефірі? Давайте подивимося.
Той самий чемпіонат
Як не старалася сама росія ***** інтерес українців до Чемпіонату світу, який вона приймала, своєю зовнішньою політикою, їй це не вдалося. Навіть у найнезначніших матчів групового етапу є свої глядачі, а у вечірніх – і поготів. З семи днів минулого тижня шість днів вечірній матч (телеканал «Інтер», 20:50) очолював топ переглядів.
У понеділок це був Туніс – Англія – 15,9% (аудиторія 18-54 [50k +]), у вівторок – росія і Єгипет – 18,5%, в середу – Іран та Іспанія – 14,5%, у четвер грали Аргентина і Хорватія – 19,7%, а в п'ятницю – Сербія і Швейцарія – 13,8%.
І тільки в суботу раптово знайшовся фільм, який обійшов черговий вечірній матч за рейтингами. І не важко здогадатися, що цей подвиг здійснила чергова мелодрама на каналі «Україна». Телефільм «Перехрестя» 23 червня стартував майже одночасно з футболом (21:00) і впевнено відбив у нього аудиторію – 14,6%, проти матчу Польщі та Колумбії, який пройшов з показником 13,8%.
Втім, у неділю футбол повернувся в топ. Матч Польщі та Колумбії – 13,3%.
Фільми та серіали
Розуміючи, що боротися з трансляціями футбольних матчів чемпіонату світу – заняття непросте, деякі телеканали до вихідних викотили важку артилерію. Канал ICTV у суботу показав обидві частини знаменитої комедії «Похмілля у Вегасі». Перша частина (20:15) – 7,9%. Друга частина (22:15) – 11,6% (аудиторія 18-54 [50k +]).
«Новий канал» вирішив ударити перевіреною кінокласикою і тієї ж суботи транслював «Мисливців за привидами» (21:00) – 7,7% і «Будинок з приколами» (19:15, він же «Особняк з привидами»: щоб не заплутатися, запам'ятайте, що це комедія з Едді Мерфі) – 8,6%.
Але справжній бій футболу весь тиждень давав тільки один боєць. Телесеріал «Анка з Молдаванки» йшов на каналі «Україна» з понеділка по суботу включно. У будні дні він починався о 22:00 і стабільно набирав популярність від 10,3% у понеділок до 13,1% у четвер із легким падінням до 12,3% в п'ятницю. У суботу «Анку з Молдаванки» показали о 17:05 – 16,8%. У неділю канал «Україна» вже не показав ані Анку, ані Молдаванку, але непогані показники отримала мелодрама «Гра в кохання» – 12,4%.
Канал СТБ у п'ятницю теж непогано поборовся з вечірнім футболом за допомогою радянської кінокласики. «Не можу сказати "прощай"» режисера Бориса Дурова (20:10) – 12,7%. Тієї ж п'ятниці в бою проти достатнього сильних супротивників утримав хороші цифри телесеріал «Відьма» на «1+1» (22:10) – 10,2%. До цього показники серіалу не піднімалися вище 7-8%.
Телешоу
У суботу, 23 червня, «Вечірній квартал» на «1+1» (21:10) учергове довів, що має свою вірну аудиторію і ніякий футбол йому не перешкода – 11,2% (аудиторія 18-54 [50k +]). Майже на 3% менше, ніж минулого тижня, але теж дуже гідно, враховуючи обставини.
Наростило показники шоу «Слідство ведуть екстрасенси», яке трохи похилило голову після того, як завершився черговий сезон «Битви екстрасенсів», і інтерес до теми впав. У середу, 20 червня, шоу (21:00) отримало 9,5%.
Підсумкові новини
Серед підсумкових випусків новин найбільше глядачів подивилися «ТСН. Тиждень» (неділя, 20:30, «1+1») – 13,9% (порівняно з попереднім тижнем втратили 0,8%). Далі йдуть «Події тижня» з Олегом Панютою (неділя, 19:00, канал «Україна») – 12,3% (наростили 2,7%) і «Факти тижня. 100 хвилин з Оксаною Соколовою» (неділя 19:55, ICTV) – 10,6% (втратили 0,4%). «Подробиці тижня» (п'ятниця, 20:00, «Інтер»), які завдяки футбольним матчам до і після минулого тижня різко наростили аудиторію, знову трохи втратили – 7%, що на 2,9% менше, ніж було.
Улітку глядачеві хочеться передусім розважальних передач. Почалися відпустки, а під час відпустки, якщо й вмикаєш телевізор, то тільки для того, щоб відволіктися від активного відпочинку і розслабитися.
Які програми і передачі розслабляли українців минулого тижня? Чи знизився інтерес до забороненого Чемпіонату світу з футболу? І хто склав йому основну конкуренцію в ефірі? Давайте подивимося.
Той самий чемпіонат
Як не старалася сама росія ***** інтерес українців до Чемпіонату світу, який вона приймала, своєю зовнішньою політикою, їй це не вдалося. Навіть у найнезначніших матчів групового етапу є свої глядачі, а у вечірніх – і поготів. З семи днів минулого тижня шість днів вечірній матч (телеканал «Інтер», 20:50) очолював топ переглядів.
У понеділок це був Туніс – Англія – 15,9% (аудиторія 18-54 [50k +]), у вівторок – росія і Єгипет – 18,5%, в середу – Іран та Іспанія – 14,5%, у четвер грали Аргентина і Хорватія – 19,7%, а в п'ятницю – Сербія і Швейцарія – 13,8%.
І тільки в суботу раптово знайшовся фільм, який обійшов черговий вечірній матч за рейтингами. І не важко здогадатися, що цей подвиг здійснила чергова мелодрама на каналі «Україна». Телефільм «Перехрестя» 23 червня стартував майже одночасно з футболом (21:00) і впевнено відбив у нього аудиторію – 14,6%, проти матчу Польщі та Колумбії, який пройшов з показником 13,8%.
Втім, у неділю футбол повернувся в топ. Матч Польщі та Колумбії – 13,3%.
Фільми та серіали
Розуміючи, що боротися з трансляціями футбольних матчів чемпіонату світу – заняття непросте, деякі телеканали до вихідних викотили важку артилерію. Канал ICTV у суботу показав обидві частини знаменитої комедії «Похмілля у Вегасі». Перша частина (20:15) – 7,9%. Друга частина (22:15) – 11,6% (аудиторія 18-54 [50k +]).
«Новий канал» вирішив ударити перевіреною кінокласикою і тієї ж суботи транслював «Мисливців за привидами» (21:00) – 7,7% і «Будинок з приколами» (19:15, він же «Особняк з привидами»: щоб не заплутатися, запам'ятайте, що це комедія з Едді Мерфі) – 8,6%.
Але справжній бій футболу весь тиждень давав тільки один боєць. Телесеріал «Анка з Молдаванки» йшов на каналі «Україна» з понеділка по суботу включно. У будні дні він починався о 22:00 і стабільно набирав популярність від 10,3% у понеділок до 13,1% у четвер із легким падінням до 12,3% в п'ятницю. У суботу «Анку з Молдаванки» показали о 17:05 – 16,8%. У неділю канал «Україна» вже не показав ані Анку, ані Молдаванку, але непогані показники отримала мелодрама «Гра в кохання» – 12,4%.
Канал СТБ у п'ятницю теж непогано поборовся з вечірнім футболом за допомогою радянської кінокласики. «Не можу сказати "прощай"» режисера Бориса Дурова (20:10) – 12,7%. Тієї ж п'ятниці в бою проти достатнього сильних супротивників утримав хороші цифри телесеріал «Відьма» на «1+1» (22:10) – 10,2%. До цього показники серіалу не піднімалися вище 7-8%.
Телешоу
У суботу, 23 червня, «Вечірній квартал» на «1+1» (21:10) учергове довів, що має свою вірну аудиторію і ніякий футбол йому не перешкода – 11,2% (аудиторія 18-54 [50k +]). Майже на 3% менше, ніж минулого тижня, але теж дуже гідно, враховуючи обставини.
Наростило показники шоу «Слідство ведуть екстрасенси», яке трохи похилило голову після того, як завершився черговий сезон «Битви екстрасенсів», і інтерес до теми впав. У середу, 20 червня, шоу (21:00) отримало 9,5%.
Підсумкові новини
Серед підсумкових випусків новин найбільше глядачів подивилися «ТСН. Тиждень» (неділя, 20:30, «1+1») – 13,9% (порівняно з попереднім тижнем втратили 0,8%). Далі йдуть «Події тижня» з Олегом Панютою (неділя, 19:00, канал «Україна») – 12,3% (наростили 2,7%) і «Факти тижня. 100 хвилин з Оксаною Соколовою» (неділя 19:55, ICTV) – 10,6% (втратили 0,4%). «Подробиці тижня» (п'ятниця, 20:00, «Інтер»), які завдяки футбольним матчам до і після минулого тижня різко наростили аудиторію, знову трохи втратили – 7%, що на 2,9% менше, ніж було.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Гройсман про політв’язнів: Перемовини з Росією? Ні, у нас до них вимоги!
Прем’єр України Володимир Гройсман у Копенгагені на конференції з питань реформ відповів на запитання російської агенції "РИА Новости" щодо можливості обміну Олега Сенцова на російського пропагандиста Кирила Вишинського.
Діалог відбувся під час фінальної прес-конференції, повідомляє кореспондент "Європейської правди".
Представниця російської держагенції запропонувала прем’єру висловитися щодо можливості переговорів про обмін затриманого екс-керівника агенції "РИА Новости-Украина" обвинувачуваного у державній зраді, на українського режисера Олега Сенцова. Також представницю держагенції цікавило, коли уряд України підвищить ціну на газ для населення.
Гройсман відмовився коментувати можливість таких переговорів.
"Важко говорити про перемовини, потрібно говорити про чіткі вимоги демократичного світу щодо звільнення громадян нашої держави", - пояснив він.
Також він нагадав, що Україна чекає на повернення російського газового боргу.
"Треба говорити про те, коли росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу, коли росія поверне нам 2,5 млрд доларів", - наголосив прем’єр.
Прем’єр України Володимир Гройсман у Копенгагені на конференції з питань реформ відповів на запитання російської агенції "РИА Новости" щодо можливості обміну Олега Сенцова на російського пропагандиста Кирила Вишинського.
Діалог відбувся під час фінальної прес-конференції, повідомляє кореспондент "Європейської правди".
Представниця російської держагенції запропонувала прем’єру висловитися щодо можливості переговорів про обмін затриманого екс-керівника агенції "РИА Новости-Украина" обвинувачуваного у державній зраді, на українського режисера Олега Сенцова. Також представницю держагенції цікавило, коли уряд України підвищить ціну на газ для населення.
Гройсман відмовився коментувати можливість таких переговорів.
"Важко говорити про перемовини, потрібно говорити про чіткі вимоги демократичного світу щодо звільнення громадян нашої держави", - пояснив він.
Також він нагадав, що Україна чекає на повернення російського газового боргу.
"Треба говорити про те, коли росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу, коли росія поверне нам 2,5 млрд доларів", - наголосив прем’єр.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Італія виступає проти автоматичного продовження антиросійських санкцій
Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте вважає, що санкції проти Росії не повинні автоматично продовжуватися.
Про це напередодні саміту ЄС він заявив у парламенті Італії, повідомляє Reuters.
"Ми підтвердимо наш принцип, що не має бути автоматичного продовження санкцій (проти Росії - ред.)", - сказав він.
Конте додав, що санкції повинні бути засобом, а не метою чогось.
Італійський прем'єр також зауважив, що країна звертатиме "багато уваги" на інтереси італійських компаній.
Як відомо, санкції, які були запроваджені проти Росії в 2014 році за анексію Криму й підтримку бойовиків на сході України, продовжуються кожні півроку.
На саміті G7 у Канаді на початку червня прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте, висловив сподівання, що Росію буде знову прийнято до "Великої вісімки", але зауважив, що не прагне до швидкого скасування санкцій проти Москви.
Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте вважає, що санкції проти Росії не повинні автоматично продовжуватися.
Про це напередодні саміту ЄС він заявив у парламенті Італії, повідомляє Reuters.
"Ми підтвердимо наш принцип, що не має бути автоматичного продовження санкцій (проти Росії - ред.)", - сказав він.
Конте додав, що санкції повинні бути засобом, а не метою чогось.
Італійський прем'єр також зауважив, що країна звертатиме "багато уваги" на інтереси італійських компаній.
Як відомо, санкції, які були запроваджені проти Росії в 2014 році за анексію Криму й підтримку бойовиків на сході України, продовжуються кожні півроку.
На саміті G7 у Канаді на початку червня прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте, висловив сподівання, що Росію буде знову прийнято до "Великої вісімки", але зауважив, що не прагне до швидкого скасування санкцій проти Москви.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Українська делегація в ПАРЄ відмовилася йти на щорічний прийом до Ягланда
Українська делегація відмовилася йти на щорічний великий прийом до генерального секретаря Ради Європи Ягланда і повернула запрошення. В умовах коли через фінансовий шантаж Росії РЄ економить на папері для документів є не дуже логічним кроком влаштовувати розкішні прийняття на сотні людей. При цьому Україна, яка добровільно пожертвувала 400,000 доларів на підтримку організації у складний час, не отримала відповіді від Ягланда щодо вартості щорічного великого прийому і доцільності його проведення в складних фінансових умовах.
Ну і для тих, хто каже що в «Європі так не буває»: ще й як буває.
Українська делегація відмовилася йти на щорічний великий прийом до генерального секретаря Ради Європи Ягланда і повернула запрошення. В умовах коли через фінансовий шантаж Росії РЄ економить на папері для документів є не дуже логічним кроком влаштовувати розкішні прийняття на сотні людей. При цьому Україна, яка добровільно пожертвувала 400,000 доларів на підтримку організації у складний час, не отримала відповіді від Ягланда щодо вартості щорічного великого прийому і доцільності його проведення в складних фінансових умовах.
Ну і для тих, хто каже що в «Європі так не буває»: ще й як буває.
Iryna Gerashchenko поширила допис.
1 год ·
Генсек РЄ Т. Янгланд весь час жаліється на економічну скруту через несплату росіянами їх внеску. Й під соусом економічних проблем організації намагається повернути росіян - хоч тушкою, хоч чучелом. Й в той же час влаштовує прийняття на сотні персон з шампанським на аперитив. Українська делегація публічно відмовилася від запрошення на це прийняття. Закликаємо європейських колег вчинити так само.
1 год ·
Генсек РЄ Т. Янгланд весь час жаліється на економічну скруту через несплату росіянами їх внеску. Й під соусом економічних проблем організації намагається повернути росіян - хоч тушкою, хоч чучелом. Й в той же час влаштовує прийняття на сотні персон з шампанським на аперитив. Українська делегація публічно відмовилася від запрошення на це прийняття. Закликаємо європейських колег вчинити так само.
Yevgenij Marchuk
1 год ·
Як і передбачалось, перші дві години дискусії про припинення вогню пройшли в гострих взаємних звинуваченнях. До обговорення конкретних заходів не змогли приступити, оскільки російська сторона категорично не сприймає пропозиції української сторони. Ми пропонуємо обговорення всіх складових самого процесу припинення вогню, починаючи з посиленого круглодобового контролю силами СММ ОБСЄ прикордонної зони неконтрольованої частини українсько-російського державного кордону. Мета одна, щоб СММ ОБСЄ фіксувала і документувала всі факти незаконних масових поставок РФ зброї і боєприпасів сепаратистам. Тобто мова йде про створення силами СММ ОБСЄ зони безпеки вздовж неконтрольованої нами частини держкордону. Ми цією пропозицією підтверджуємо ранішні узгоджені і підписані мінські домовленості. Російська сторона категорично не погодується з цією пропозицією, заявляючи, що вона не має відношення до припинення вогню. Тобто за їх логікою, постійні масові незаконні поставки Росією сепаратистам важких озброєнь і боєприпасів, якими ведуться постійні обстріли українських позицій, не мають відношення до проблеми припинення вогню. Видно по всьому, що російська сторона буде блокувати і інші українські пропозицї. Перерва закінчилась. Продовжу під час наступної перерви.
1 год ·
Як і передбачалось, перші дві години дискусії про припинення вогню пройшли в гострих взаємних звинуваченнях. До обговорення конкретних заходів не змогли приступити, оскільки російська сторона категорично не сприймає пропозиції української сторони. Ми пропонуємо обговорення всіх складових самого процесу припинення вогню, починаючи з посиленого круглодобового контролю силами СММ ОБСЄ прикордонної зони неконтрольованої частини українсько-російського державного кордону. Мета одна, щоб СММ ОБСЄ фіксувала і документувала всі факти незаконних масових поставок РФ зброї і боєприпасів сепаратистам. Тобто мова йде про створення силами СММ ОБСЄ зони безпеки вздовж неконтрольованої нами частини держкордону. Ми цією пропозицією підтверджуємо ранішні узгоджені і підписані мінські домовленості. Російська сторона категорично не погодується з цією пропозицією, заявляючи, що вона не має відношення до припинення вогню. Тобто за їх логікою, постійні масові незаконні поставки Росією сепаратистам важких озброєнь і боєприпасів, якими ведуться постійні обстріли українських позицій, не мають відношення до проблеми припинення вогню. Видно по всьому, що російська сторона буде блокувати і інші українські пропозицї. Перерва закінчилась. Продовжу під час наступної перерви.