Початок президентської кампанії: буря в склянці Facebook
Офіційний старт президентської кампанії збігся в часі з новорічно-різдвяним святами й не підніс великих сюрпризів
Мало хто напередодні 2019-го сумнівався, що він стане роком політичних баталій і гучних скандалів, адже попереду на нас чекають президентські та парламентські вибори, а в українських реаліях це завжди нервово і важко. Та мало хто міг передбачити, що скандал гримне вже з перших хвилин нового року — у той момент, коли народ наповнюватиме келихи шампанським і про політику думатиме найменше.
Порушником спокою став актор і телеведучий Володимир Зеленський. За кілька хвилин до початку нового року телеканал «1+1», на якому виходить шоу Зеленського, показав звернення гумориста замість привітання президента Порошенка. Виступав він недовго, але змістовно. Актор оголосив, що йде в президенти, чим викликав в одних телеглядачів захоплення, а в інших — спалах обурення. Усю новорічну ніч політично активні громадяни у Facebook обговорювали цей несподіваний хід. І хай там як ви ставитеся до Зеленського, слід визнати, що йому вдалося змусити країну говорити про себе. У перші дні 2019-го саме його ім’я було на слуху, у той час як інших політиків майже не згадували. Конкурувати із Зеленським за увагу громадян міг хіба що президент Порошенко, який поїхав до Стамбула по томос і опинився в кадрі поруч із кримінальним авторитетом на прізвисько Нарік.
Працювати з аудиторією в соцмережах у Зеленського виходить добре. Його дописи репостять тисячі людей, відео набирають сотні тисяч переглядів. 8 січня шоумен запропонував своїм фанатам самим придумати йому політичну програму. «Мені здається, старі політики живуть за простим принципом: «Ні в кого нічого не запитали, багато пообіцяли, нічого не зробили». Я зроблю по-іншому: ми напишемо мою програму разом із тобою. Ми напишемо разом із людьми, всією країною, потім знайдемо шляхи вирішення всіх проблем, а потім втілимо їх у життя. Крок номер один: напиши, будь ласка, п’ять основних проблем України, які хвилюють саме тебе. Напиши, почнемо з цього», — закликав Зеленський своїх підписників на Facebook.
У відповідь автор поста отримав шквал коментарів. Пропозиції громадян різноманітністю не вирізнялися. Люди передбачувано вимагали переважно встановлення миру, зниження тарифів на газ та комунальні послуги, підвищення пенсій, зменшення зарплат чиновникам і депутатам, а окремі індивіди зажадали розстрілів та федералізації. Навряд чи автор поста взагалі читав ті сотні коментарів. Проте мета була досягнута: Зеленський знову у всіх новинах, а соцмережа тільки й обговорює шоумена та його ініціативу.
Утім, на думку політолога Юрія Романенка, такий крок став першою серйозною помилкою Зеленського. Адже виходить, що артист толком не знає, що робитиме на посаді президента, і не має конкретної програми реформ. А народу потрібен лідер, готовий запропонувати йому прості й чіткі відповіді на всі запитання. І з цього погляду та сама Юлія Тимошенко, яка не скупиться на щедрі та конкретні обіцянки, видається набагато кращою кандидатурою.
Не відхиляється від обраної лінії й президент Петро Порошенко. 6 січня він відвідав Стамбул, де Вселенський Патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію Православної церкви України. Створення помісної церкви мало стати хорошим стартом виборчої кампанії Порошенка, однак ефект від цієї історичної події неабияк зіпсував прикрий інцидент. На урочистій церемонії підписання томосу разом із президентом, спікером парламенту Андрієм Парубієм та іншими офіційними особами засвітився Олександр Петровський із Дніпра, якого в місті називають кримінальним авторитетом на прізвисько Нарік.
Ефект від його появи посилила ідіотська поведінка так званих інфоволонтерів — прихильників президента, які взялися вигадувати безглузді виправдання присутності кримінального авторитета серед перших осіб країни. Спочатку «інформаційний комсомол» почав доводити, що на фото не Петровський, а ветеран АТО Сергій Місюра, який дійсно зовні схожий на кримінального авторитета з Дніпра. А коли дурість такої тактики стала очевидною, установка змінилася й прихильники президента почали доводити, що Нарік насправді непогана людина, меценат і патріот України. Певна річ, такі пояснення мало кому здалися переконливими.
Чи матиме створення автокефальної церкви очікуваний командою Порошенка ефект, стане зрозуміло вже найближчим часом, після того як з’являться свіжі результати соціологічних опитувань. Але насправді шанси, що томос істотно підвищить популярність Порошенка, невеликі. Адже за фактом 6 січня відбулася лише формальність. Про те, що українська церква здобуде автокефалію, стало відомо набагато раніше, і ця звістка вже мала позначитися на рейтингу президента, однак поки що даних про його значне зростання немає.
Інші претенденти наразі присутні в ЗМІ значно менше. Більшість із них, мабуть, ще відпочиває на різдвяних канікулах. Станом на 9 січня Центральна виборча комісія України зареєструвала тільки п’ятьох кандидатів на посаду президента країни. Першим став колишній міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко, якого ЦВК зареєструвала 4 січня. 8 січня до нього приєдналося ще четверо: самовисуванець Віталій Скоцик, мер Львова та очільник «Самопомочі» Андрій Садовий, екс-голова СБУ та лідер партії «Справедливість» Валентин Наливайченко, а також голова Соціал-демократичної партії Сергій Каплін.
Висування Андрія Садового, очевидно, ставить хрест на ідеї узгодження єдиного кандидата від демократичної опозиції, на яке покладали великі надії ті, хто не хотів голосувати ні за Тимошенко, ні за Порошенка. Шанси львівського мера на вихід у другий тур нікчемні. Проте його похід у владу істотно ускладнює завдання Анатолію Гриценкові, який усе ще може вийти в другий тур. Лідер «Громадянської позиції» збирається оголосити про початок своєї кампанії на з’їзді партії, який відбудеться 11 січня. І ті кілька відсотків, які відтягне собі Андрій Садовий, йому вельми знадобилися б.
Як і раніше, триває розлад на проросійському фланзі. Там зі скандалом іде на дно Опозиційний блок, який, як ми пам’ятаємо, нещодавно розпався на фракцію Льовочкіна — Бойка (що приєдналася до політсили Рабіновича — Медведчука) та фракцію Ахметова — Новинського. Вчорашні соратники звинувачують один одного в рейдерському захопленні партії та роботі на Адміністрацію президента.
Близький до Юрія Бойка керівник Київської міської організації Опозиційного блоку Олександр Пузанов днями звинуватив конкурентів у тому, що вони зареєстрували в Мін’юсті відразу кілька його клонів. Як свідчить запис у Єдиному реєстрі громадських формувань, поряд з ОБ наприкінці грудня там з’явилися партії «Опозиційний блок — Партія миру і розвитку» та «Всеукраїнський опозиційний блок». Їх появу в штабі Бойка пов’язують із підступами Олександра Вілкула, який збирається балотуватися в президенти від ахметовського крила.
Ахметовці в боргу також не лишаються. На партійному сайті Опоблоку, який досі перебуває під їхнім контролем, вони критикують Бойка за розвал опозиції і навіть згадують йому знамениті вишки. «Юрій Бойко вважав за краще перекласти відповідальність за скандально відомі вишки на інших членів команди», — йдеться в одній із публікацій. Ще якихось два-три роки тому уявити, що донецькі регіонали стануть критикувати Бойка за вишки, не можна було навіть у найсміливіших фантазіях. Однак сьогодні це стало реальністю.
Утім, попереду на нас, напевно, чекають ще неймовірніші фінти. Адже країна тільки вийшла з новорічних свят, а головні битви розгорнуться ближче до виборів. У розпорядженні кандидатів лишається менш як три місяці. Занадто маленький термін для того, щоб кардинально змінити розстановку сил, але дива в українській політиці іноді трапляються.
Денис Казанський
Матеріал друкованого видання № 1 (581) від 10 січня 2019р
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
