Банківські таємниці
Одкровення екс-глави Нацбанку Валерія Гонтаревої про найважчий період в її житті
Віталій Сич, Іван Верстюк
Валерія Гонтарева, екс-глава Національного банку, з'являється в офісі НВ чітко у домовлений час. Виглядає вона помітно свіжіше, ніж у квітні 2017-го року, коли подала у відставку з посади шефа НБУ.
Після трьох із половиною років роботи в держрегуляторі Гонтарева довго не могла отямитися. Зараз вона переїхала до Лондона, де навчається її син. Але продовжує навідуватися в Україну, де у неї новий бізнес — медичний стартап Медікіт.
До Нацбанку Гонтарева прийшла в червні 2014-го з інвесткомпанії ICU, яка не тільки обслуговувала Roshen Петра Порошенка, а й стала для президента джерелом кадрів. На ринку Гонтареву знали як тямущого макроекономіста.
Але справжня популярність прийшла до неї в НБУ. Провівши масштабну чистку банківського сектора, перебудувавши всю монетарну політику і націоналізувавши найбільший банк країни — Приват, вона виконала важку роботу. І накопичила таку кількість впливових опонентів, що стала притчею во язиціх на багатьох телеканалах, власники яких постраждали від її дій.
Водночас Гонтареву цінують на Заході і, зокрема, в Міжнародному валютному фонді, де їй навіть пропонували працювати. Тим більше, що вона вільно володіє англійською.
Але, як показала бесіда Гонтаревої з НВ (редакцію представляли головний редактор Віталій Сич та журналіст Іван Верстюк), екс-глава НБУ будь-якою мовою не може досі спокійно говорити про націоналізацію ПриватБанку, девальвацію гривні та падіння економіки у 2014-2015 роках.
Іван Верстюк (І. В.): Ви казали, що працюватимете науковим співробітником у Лондонській школі економіки. Чим станете займатися?
— Я там вже працюю: з 1 жовтня є співробітником Інституту міжнародних відносин Лондонської школи економіки. Консультую центробанки з питань монетарної і валютної політики.
Віталій Сич (В. С.): Якими країнами займаєтеся?
— Мій перший проект — Туніс. Коли я вперше прибула туди і подивилася на ситуацію в країні, це мені нагадало Україну. В нас були такі ж накопичені дисбаланси, такий же негативний рахунок поточних операцій. Коли я прийшла до Нацбанку, дефіцит поточного рахунку був 10% ВВП. У Тунісу цьогоріч буде негативний рахунок поточних операцій 11%.
Українські 10% дефіциту поточного рахунку в 2014 році — це $16 млрд. Тобто такий дефіцит вже несумісний із життям. Коли мене питали в 2013 році: "Ви розумієте глибину кризи української економіки?", я як макроекономіст дуже добре це розуміла.
В. С.: А ви давно у Лондоні живете?
— Ні, я от тільки-тільки переїхала до Лондона, 1 жовтня.
В. С.: Подобається?
— Я в Лондоні за свою тридцятирічну кар'єру була, напевно, разів сто. Але одна справа, коли ви приїжджаєте туди у відрядження або з сім'єю погуляти, і зовсім інша — коли приїжджаєте працювати.
У Лондоні колосальна бюрократія. Наприклад, процес зняття квартири начебто автоматизований. Брокера ти бачиш вживу, але документи переважно підписуєш в інтернеті. Однак кількість документів, перевірок та іншого — це більше, ніж ви собі можете уявити.
І як же мені було смішно, коли абсолютно шалений Валентин Наливайченко [екс-глава СБУ] розповідав на ТБ того дня, коли ми знімали квартиру з моїм сином, що нібито Гонтарева купила в Лондоні будинок за 23 млн фунтів.
Цих божевільних хтось ще показує, а я в цей момент підписую договір оренди маленької двокімнатної квартири.
В. С.: Вас, здається, Борис Ложкін (ще будучи главою Адміністрації президента) запрошував на роботу до НБУ?
— Ні, мене не Борис Ложкін запрошував, мене президент запрошував. Ложкіна просто теж зі мною тоді запрошували. Він зі мною радився на цю тему.
В. С.: Коли йшли на посаду, уявляли, який буде тиск?
— Звісно, ні. Я б ніколи не пішла на цю посаду, якби уявляла рівень тиску. Я ж нормальна людина. Так, у мене були амбіції. Так, ми всі були на шаленому патріотизмі.
Я планувала тоді завершити реформу банківського нагляду за рік, унаслідок ми зробили її за три роки. Якби не довга історія з ПриватБанком [його боргами і націоналізацією], я думаю, зробили б за два з половиною роки.
Головний виклик був із погляду макроекономіки. Як макроекономіст я знала, які дисбаланси мала наша країна, і що є міжнародне співтовариство, готове допомогти і закрити дірки в платіжному балансі.
Але водночас ви раптом переходите на вільне курсоутворення, а тут раптом втрачаєте 10% території, більше 15% ВВП і за один день у вас втрачається 30% валютної виручки.
В. С.: НБУ під вашим керівництвом вивів із ринку більше 80 банків?
— Так. Коли я прийшла, було 180 банків, а коли я йшла — 90.
В. С.: Я можу лише уявити той тиск, з яким ви зіткнулися, враховуючи, що багато з цих банків належали впливовим людям. Тиснули?
— З першого дня під НБУ ходили проплачені мітинги. У багатьох ЗМІ — повна дезінформація, маніпуляції. Наприклад, від Юлії Тимошенко, яка виходить і розповідає, що Гонтарева видала 300 млрд грн рефінансування. А Гонтарева виходить у парламенті та показує: коли вона прийшла до НБУ, заборгованість із рефінансу була 110 млрд, а коли пішла — 19 млрд.
В. С.: Із Тимошенко важко публічно дискутувати.
— Так я ж технократ, приходжу з цифрами. А вони — просто балакучі голови. До того ж люди без честі, без совісті, без елементарних економічних знань, без нічого. Але дуже добре говорять.
Як на мене, вся країна бачила і труни, які приносили озброєні люди до центрального входу НБУ, і мій будинок, розписаний словами Вбивця.
В. С.: Власники банків, у яких були діри, телефонували президенту, щоб він на вас неформально натиснув?
— Я чекала від президента більшої підтримки. З іншого боку, якби президент не був згоден із лінією, яку вів НБУ під моїм керівництвом, він змінив би мене.
Крім того, я хотіла більшої підтримки від правоохоронних органів, яким ми передали три будівлі вашої редакції [у два поверхи] паперів про всі ці банки-відмивання і банки-зомбі.
90 банків, щоб їх вивести, — це ж все задокументовано, це такі томи. Де [реакція правоохоронців]?
І. В.: Депутати намагалися лобіювати чиїсь інтереси в Нацбанку?
— Звісно, телефонували. За моє призначення проголосували 346 депутатів, конституційна більшість. На другий день я заходжу в кабінет Нацбанку, сідаю, одразу лунає телефонний дзвінок по внутрішньому зв'язку. Людина відрекомендовується: "Я депутат такий-то, я вчора за вас голосував". І починає щось просити. Таких зателефонувало чоловік десять, на десятому вже сарафанне радіо їм переказало, що мені можна не телефонувати.
В. С.: Порошенко передавав вам прохання, що от цих краще не чіпати?
— Президенту не потрібно було передавати прохання. У нього був Борис Ложкін, працював зв'язковим. Так, він міг подзвонити, щось сказати.
Мене дуже здивувало, коли з посади міністра економіки йшов Айварас Абромавичус і казав: "Мені подзвонили і сказали". Я хотіла тоді сказати: "Боже ти мій, скільки мені раз телефонували і щось казали".
В. С.: Фізично вам ніхто не погрожував?
— Звісно, погрожували. У мене ж була держохорона з жовтня 2014 року і поки мене не звільнили. Багато різних погроз було, зокрема ці труни. Як ви, наприклад, розглядаєте нещодавню заяву [депутата-мультимільйонера] Сергія Тарути, який розповідає, що Гонтареву треба посадити до в'язниці — це, мовляв, єдине місце, де цінних свідків не вбивають? Це кому привіт? На кого працюють Наливайченко і Тарута?
В. С.: На кого вони працюють?
— Ці старообрядні клоуни працюють на свого господаря-годувальника.
В. С.: Які найскладніші кейси були з висновком банків? Я розмовляв із Владом Рашкованом [колишнім заступником голови НБУ], він каже, що йому запам'ятався Дельта Банк.
— Дельта Банк був складним кейсом тільки тому, що він був системний на той момент. Це непорівняно з Приватом, але 5% депозитів населення там було, і він потрапляв у системність. Ми зібрали раду фінстабільності та зверталися за націоналізацією Дельти. Але Мінфін не погодився, тому що це все ж лише 1 млн вкладників, 5% депозитів населення. Та й вкладники переважно були маленькі. 97% вкладів були покриті Фондом гарантування.
В. С.: Ми всі бачили кампанію ПриватБанку проти вас. Власник банку Ігор Коломойський виходив на вас безпосередньо?
— Ми з ним два з половиною роки активно працювали. Ви два роки від мене чули: якщо цей банк не виконає програму рекапіталізації, його буде націоналізовано, тому що там 20 млн вкладників. Ви бачили репорт агентства Kroll і пам'ятайте, що держава внесла 7% ВВП до капіталу цього банку. Коли я з міністром фінансів Олександром Данилюком оголошувала націоналізацію, ми влили в Приват 146 млрд грн, щоб закрити діру. А постаудит знайшов ще одну дірку в 38 млрд, ми і їх влили. Ви уявляєте, про які гроші ми говоримо? Це 40% нашої монетарної бази. Це 33% депозитів нашого населення.
А Коломойський розповідав, що це рейдерство з боку Нацбанку. Але там же ніхто ні копійки не заплатив за виданими кредитами. Капіталу в цьому банку жодного не було. Активів не було. Держава замінила активи держпаперами.
В. С.: І там же буцімто в десятки разів була перевищена норма за кредитами пов'язаним особам?
— Більш того, ми ж прийняли спеціальний закон про пов'язаних осіб, тому навіть у світовому контексті ми мали абсолютно унікальну проблему. От в Америці банки публічні, там навіть 5% власності у когось — рідкість, решта торгується на біржі. Якщо ви візьмете Росію і той Радянський Союз, із якого ми вийшли, то там найбільші банки — це держбанки. Якщо візьмете Китай, то там теж найбільші банки — державні. І тільки у нас у країні найбільший банк належав олігархам. Багато інших банків теж їм належали. Ця олігархічна модель і породила зв'язаність.
У нас найбільші проблеми були в наших системних банках. Це держбанки і Приват. Але в держбанках — це не стільки кредити пов'язаним особам у строгому сенсі слова, це кредити політичній еліті країни. Якщо для когось "злочинна влада" була представлена Віктором Януковичем, то подивіться на баланс цих банків, і ви зрозумієте, що "злочинна влада" діяла на території України років 20. Держбанки використовували як хотіли. От нещодавня історія — нардеп Станіслав Березкін, компанія Креатив і так далі [САП звинувачує "групу" Березкіна в тому, що вони в кінці 2013-го — початку 2014-го вкрали з державного Ощадбанку $20 млн]. Це ж не сім'я Януковича вже, правда? А перед цим, подивіться: брати Клюєви, до Клюєвих ви інших знайдете. Весь політичний олімп.
В. С.: Коломойський намагався із вами домовитися якось непублічно?
— Як можна домовитися? Почитайте меморандум МВФ стосовно ПриватБанку. З ким можна домовитися? Із МВФ? Єдине, в чому ми пішли на поступки Привату, — так це в питанні дедлайну з рекапіталізації. Коли Приват не виконав перший дедлайн — 1 квітня 2016 року, — він був зміщений до 1 вересня 2016-го. Але і це було в меморандумі МВФ все передбачено. Після цього ми одразу отримали транш.
В. С.: Якби ПриватБанк обвалився, то наслідки вийшли б далеко за межі банківської системи. Президент же це розумів прекрасно.
— Якщо ви подивитеся на графік націоналізації, він стартував у неділю. Стартував з того, що, перше, Нацбанк визнав банк неплатоспроможним. Потім — рішення ради фінстабільності, засідання Радбезу. І тільки о 21:00 стартує Кабмін, який оголошує про націоналізацію. Це була повністю узгоджена дія всієї вертикалі влади.
В. С.: Зокрема президента?
— Звісно. Тільки тому так все спокійно пройшло. Інакше б це просто могло розірвати нашу країну на частини.
Чому я займаюся зараз монетарною політикою, консультую інші країни? Тому що наш досвід банківської реформи увійшов до підручників всього фінансового світу. Раніше прикладом була реформа банківського сектора Туреччини в 1990-х. Зараз же нас всюди запрошують ділитися досвідом.
В. С.: Наталія Яресько, екс-глава Мінфіну, зараз теж займається кризовим-менеджментом — у Пуерто-Ріко.
— Звісно. Ми вважаємося топ-фахівцями в цих галузях.
В. С.: Чув, що ви потім у Індії відновлювалися за допомогою аюрведичних практик. Чому?
— Це була моя мрія. Скажу чесно: я завжди була апологетом здорового способу життя. До того, як я прийшла до Нацбанку, завжди займалася спортом, грала в теніс, плавала, правильно харчувалася. Потім це все у мене повністю зникло.
Я не те що спортом перестала займатися — я не могла навіть виспатися.
У мене 2014 рік — це війна, я ще член РНБО, член Ради реформ, країна розривається на частини, курс вилітає, війська стоять під Маріуполем, криза виносить банки. Ви ж пам'ятаєте, що було в НБУ: 12 тис. осіб — і ні процедур, ні прийняття рішень.
Або 2015 рік, коли у нас було Дебальцеве і знову ринок весь рознесло. Ми на три дні форекс відключили, мене до президента викликали, і прем'єр туди втік, і МВФ летів. Жах, не хочу навіть це згадувати.
В. С.: Зрештою, ви виснажилися.
— Так, я була вся на нервах. Я мріяла весь час, що тільки-но звільнюся, поїду на панчакарму до Індії. Це така аюрведична практика. Вона триває 21 день і передбачена для збалансування організму і ментального здоров'я. Я всім дуже рекомендую.
В. С.: Допомогло?
— Це супер. В Європі є, здається, кілька клінік, які роблять програми з детоксу. Вже в Україні є два детоксових санаторії. Але це тепер все для мене такий гламурненький детокс, а в Індії — така серйозна аюрведа. Я тепер вже апологет панчакарми, пройшла два курси.
В. С.: За правильної влади Україну можна швидко модернізувати?
— Звісно, ми ж це зробили за три роки. Мені дуже прикро, що весь інший час ми згаяли. Це міг би бути реальний ривок. Банківський сектор зараз повністю очищений: подивіться на макростабільність, подивіться на внутрішню трансформацію Нацбанку.
Якби не було війни, девальвації не було б також, як мінімум такої величезної. Зрозуміло, що все одно б вона була, тому що накопичилися дисбаланси за час байдикування, банківський сектор був майже повністю без активів, усе вкрадено, виведено. Все одно його треба було чистити. Макроситуацію нам допомогли стабілізувати всі наші партнери — МВФ, Світовий банк, ЄС.
І. В.: Ви згадали міжнародних партнерів. Україна зараз отримає нову програму співпраці з МВФ. Виходить, Україна рухається від однієї програми МВФ до іншої. Адже багато хто очікував, що нинішня програма виведе Україну на рівень, коли країна зможе впоруватися своїми силами.
— Ви маєте рацію. Якого дня я поклала заяву президенту на стіл? Конкретно вам називаю — 6 квітня 2017 року. Чому 6 квітня? Тому що я була підписантом Меморандуму МВФ і чекала, поки зайде транш. МВФ уже знав, що я йтиму, але я чекала фізичного приходу грошей. Так от, я півтора року не працюю, а ми тільки зараз заговорили про транш. Ми мали отримати після нього ще чотири транші. Наші резерви мали скласти $25 млрд. І тоді нам не знадобилася б наступна програма. А якщо ви цього нічого не робите, якщо ви затягуєте, так вибачте. Так, нова програма є, а траншу ще жодного немає. Але, слава богу, ми змогли сходити на ринок, хоча б взяти запозичення.
І. В.: Як вам свіжий випуск євробондів? Там ставка понад 9%.
— Звісно, це дорого. Звісно, це короткий папір. Але я вважаю, що Мінфін дуже добре все зробив, оперативно. Щойно оголосили про нову програму МВФ — вони вже сходили на ринок, взяли гроші, країна може жити спокійно.
Адже головне для Мінфіну та НБУ — забезпечити макрофінансову стабільність. Зрозуміло, якби гроші позичили рік тому, було б набагато легше. Але це ж не вина Мінфіну, що не виконувалися вимоги, підписані в меморандумі МВФ, що не підвищувалися [урядом] ціни на газ.
І. В.: Ви надивилися на олігархічний банкінг і побачили, який там безлад. Але в олігархів він усюди, в небанківських бізнесах теж. Я дивився на автобізнес Костянтина Жеваго — там якісь банкрутства, невиплачені кредити, суди. Чому попри все це олігархи продовжують бути найбільшими бізнесами в цій країні?
— Ви смієтесь? Ви у мене це питаєте? Ви реально вважаєте, що я генеральний прокурор? Або ви думаєте, що я — НАБУ, яке вже за два роки як мінімум могло б зайнятися Приватом і всіма іншими?
І. В.: Я запитую вашу думку.
— Тоді ви можете хіба що співчувати моєму обуренню, якому немає меж. Ми у Жеваго взяли персональну гарантію, коли з банків була втеча, коли населення виносило гроші, — допомагали йому з рефінансуванням на виплату гарантованих законом депозитів, взяли у нього в заставу Білоцерківську ТЕЦ.
Я тоді сказала Жеваго, що якщо він не виконає персональну гарантію, то залишиться в одних трусах. У чому він залишився? У нього все є. Де персональні гарантії? Всі вони оскаржені в судах. Ви розумієте, яке свавілля у нас?
Так само у нас з'явилися активи ПриватБанку. Але це виявилися активи третіх осіб, які навіть у банку не були. Не було реальної оцінки цих активів, які входили до персональної гарантії. Ми в НБУ брали такі гарантії не тільки у Жеваго і Коломойського, а й у [колишнього власника збанкрутілих банків VAB і Фінансова ініціатива, власника агрохолдингів Авангард і UkrLandFarming Олега] Бахматюка. Вони повинні були всім своїм майном відповідати, навіть годинниками. Але ніхто нічим не відповів.
Добре, а банки-відмивачі? Олігархи хоча б мають якісь зв'язки і здатні "повирішувати". А банки-відмивачі чим відповідатимуть, якими активами? От був, наприклад, банк Велес, який фінансував Батьківщину. Коли ми прийшли за адресою цього банку, то його там просто не було. Скажіть, як це?
І. В.: Не працює правоохоронна система.
— Це найбільша проблема.
В. С.: І про те, що кришують цю "нероботу" найвищі політичні кола.
— Я розумію, що у нас у всьому, в чому винна країна, має бути винен президент. Напевно, якщо ми так міркуватимемо, то, найімовірніше, будемо дуже схожими на Росію. Це росіяни вірять, що цар вирішує все. У Нацбанку вирішував не цар, а прийшла команда і зробила свою роботу. [Оксана] Маркарова прийшла на посаду глави Мінфіну і не дає, щоб у бюджеті була більше діра.
В. С.: СБУ і генпрокурора курирує особисто президент. Я не нападаю на президента, але це факт.
— Я ж не захищаю президента, я вам просто хочу сказати, що інші теж нічого не роблять. Скажіть, президент створював НАБУ із САПом разом? Так, президент влаштував там "коти проти собак", інакше не назву, але структури створені.
В. С.: Але фракція президента дуже багато зробила, щоб обрізати повноваження НАБУ, зробити його якомога залежнішим.
— Я знаю, скільки ми в Нацбанку передали НАБУ документів за тим же Приватом. Я хочу побачити, що вони з ними роблять, куди вони їх дівають. Їдять, чи що? Ніхто у них цих повноважень не забирав.
В. С.: Ви маєте на увазі, що НАБУ теж недостатньо активно провело роботу?
— У цьому ж і питання. Якщо ми і в цьому почнемо президента звинувачувати, то можна одразу повірити в царя-батюшку Путіна. Не може одна людина за всіх зробити їх домашню роботу. Президенту пощастило, що до НБУ прийшли ті, хто зміг. Пощастило, що до Мінфіну прийшли ті, хто зміг. Пощастило, що в Нафтогаз прийшли. Ось ще б прийшли б до НАБУ, до САП, до прокуратури, в суди — тоді б більше пощастило.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.