В ХХ сторіччі існувало 2 великих тоталітарних режима – німецько-фашистський та совєцько-комуністичний. За суттю своєю вони були абсолютно аналогічні. І в тому і в іншому випадку до влади прийшли абсолютно безпринципні, нахабні політики, які використали в своїх інтересах люмпен, натовп, чернь. Не можна сказати, що люмпен прийшов до влади, тому що люмпен, натовп в принципі не здатні до управління навіть і самими собою. І там і там інстинкти люмпену було просто використано для отримання повної, необмеженої, людожерської влади.
І в тому і в другому випадку використані були абсолютно аналогічні методи впливу на люмпен.
Люмпеном управляли простими методами. Найперше -експлуатували незадоволення соціальною нерівністю. А далі, щоб утримувати чернь в покорі, потрібно було:
- чернь залякувати ворогами,
-черні лестити,
- чернь годувати щоб не вмирала з голоду,
- чернь зайняти роботою та війною.
Всіх, хто хоч трохи виділявся з натовпу просто знищували або репресували.
Різниця між режимами обумовлена була лише історичними особливостями територій. Гітлер лестив своєму люмпену ідеєю верховенства арійської раси, що невимовно тішило німецький люмпен. Досить було належати до арійців - і більше для щастя нічого не було потрібно. В багатонаціональній російській імперії цей варіант просто не проходив, обрано було більш хитріший, класовий спосіб лестощів. Гордість викликала сама належність до рабочіх і крєстьян, тобто до рабського класу. Чисто візантійський варіант – населення фактично зробили державними рабами і… примусили цим пишатися.
Навпаки, в Германії ідеї комунізму не пройшли (хоча спроби були) ,бо був досить сильним прошарок німецького бюргерства та капіталу, чого не було в кріпосній Росії.
Гітлеровський варіант виявився менш життєвим, тому що ідея верховенства арійської раси автоматично робила ворогами всі інші нації. Які кінець-кінцем об’єдналися та знищили режим.
Навпаки, комуністичний варіант виявився більш підступним та життєздатним, бо совєти мали союзників фактично в кожній країні світу. Скрізь є свій люмпен, своя чернь, дуже чутлива до закликів на «борьбу с буржуямі» (олігархами в сучасному звучанні), «подєліть всьо поровну», «власть рабочім і крєстьянам» і т.п.
Тому совєцько-комуністичний режим не був знищений рішуче, а просто почав розпадатися під тягарем економічних проблем: система державного рабовласництва не є ефективною.
Нинішній режим російської імперії фактично знаходиться поміж двох стільців, поміж двох ідеологій. Задля реанімації економіки довелося поступитись пролетарською гордістю і повернути в економіку «буржуїв» разом з ринками, банками, біржами і т.п. В результаті чернь почала виходити з покори, що завжди супроводжується кров’ю та руйнуваннями. Довелося переходити до націоналістичного варіанту: «рускій народ», «духовниє скрєпи», «защіта рускоязичних» і все таке. Система досить такі нестійка, бо що таке «рускій народ» не знає ніхто. І башкіри, інгуші, чеченці, татари, євреї, буряти та інші народи, що населяють імперію думаю не крепко «проніклісь» цією ідеєю. Зрештою, активно використовуються ті методи, що залишилися доступними для утримання черні в покорі: чернь залякують ворогами, займають війнами, годують і намагаються лестити ідеєю «вєлікой російской імперії».
Саме тому для путінського режиму є ідейними союзниками ті політичні сили в Україні та у всьому світі, які експлуатують інстинкти люмпену: націоналісти, популісти, ліваки.