Хороші темпи розвитку: підсумки першого півріччя для економіки України
08 августа 2017, 10:344.3тЧитати українською
Загалом маємо помірне пожвавлення макроекономічної ситуації. По-перше, це макрофінансова стабілізація. Баланс державних фінансів адекватний, галопуючу інфляцію подолано, волатильність курсу гривня-доллар нижча за волатильність ключових світових валют, порівняйте наприклад із курсом долар-євро. Збільшуються експорт та імпорт (+20% у першому півріччі кожен), зростає внутрішній ринок (за 6М2017 роздрібна торгівля +7% у реальному вираженні). Ціни на експортні товари дещо кращі, ніж очікувалося на початку року. Є втрати виробництва через втрату сировинної бази та потужностей промисловості на сході, тому промисловість -1,3%, а оборот оптової торгівлі лише +1,5% (випала частина торгівлі вугіллям, металом, рудою).
Загалом ситуація позитивна. Очікування бізнесу найкращі за останні 4 роки (індекс ділових очікувань НБУ зріс до 114,3), відновлюється інвестиційна активність. Загалом, основним драйвером економічного зростання цього року буде внутрішній ринок.
Проте темпи зростання незадовільні. Очікувані 2% цього року це ні про що. Аби тільки повернутися у 2013 рік, знадобиться 5 років зростання по 2%. У нас нема такого часу, особливо зважаючи що світова економіка зростає швидше. Тобто ми так повільно рухаємося вперед, що ще більше відстаємо від світу.
Виконання програми МВФ, приватизації, залучення капіталу, реформ незадовільне. Нам потрібно будувати не просто 2-3% зростання, а віру інвесторів в Україну. Це робиться не словами, а справами. Світ дивиться на наше тупцювання на місці з МВФ, приватизацією і не може повірити, що Україна нарешті змінилася. Це може прозвучати як холодний душ, але в 2010 році віри іноземних інвесторів в Україну можливо було навіть більше. Тоді теж було відновлення після кризи, були надії на якісну економічну політику, була програма МВФ.
Банківська система пройшла найстрашніші часи. Повертаються депозити, посилюється кредитна активність.
Націоналізація Приватбанку закрила останнє велике запитання щодо переформатування банківської системи: хто з великих піде з ринку, а хто залишиться працювати. Наразі ми знаємо всі відповіді на це запитання. Але тепер перед Україною постало нове велике питання: що робити з таким великим щастям державної присутності у фінансовому секторі. Це валіза без ручки, яка потребує постійного випуску боргів. Потрібно шукати тих, хто може приладити до цієї валізи ручку, вона дуже дорого коштує Україні. Щойно вирішили проблему Нафтогазу та вимушеної емісії під нього – а тепер випускаємо десятки мільярдів боргів для державних банків.
Не чекайте тотального кредитування, втім. Потрібно вирішити питання старих кредитів, неплатоспроможності позичальників. Потрібні передумови захисту прав кредиторів, коли банки не будуть боятися повторення масових «кидків» великих позичальників, різних махінацій. Зараз активно розвиватиметься кредитування фізичних осіб: у цій сфері Україна ніколи не була перекредитованою країною.
Криза минула, і це час готуватися до наступної кризи. Аби ми зустріли її реформованими та структурно міцними. Плаваючий курс – добре, нам не порве вітрила як зазвичай. Невеликий дефіцит державних фінансів – добре, ми повертаємо контроль над зростанням боргу. Неприватизований держсектор в економіці, який приносить збитки – це погано. Відсутність іноземних інвестицій – це дуже погано. Неефективна пенсійна система – це дуже погано, у тому числі з огляду на демографічні виклики.
Дуже багато кажуть що в Україні зростає безробіття. А ви подивіться на структуру цього показника. Рівень безробіття це кількість безробітних поділена на економічно активне населення. Так ось у нас не кількість безробітних збільшується, а економічно активне населення зменшується. Зараз отримуємо наслідки демографічного провалу 1990-х років, тобто все менше молоді виходить на ринок. Плюс трудова еміграція. Згадаємо початковий курс економіки. Фактори виробництва – трудові ресурси, капітал, земля. Трудові ресурси скорочуються. Капітал не залучається. Земельного ринку у нас нема. Тому жоден економіст поки що не може сказати, як Україна може стрибнути вгору у найближчі 10 років. Потрібно зробити в 10 разів більше реформ, ніж зроблено!
Які зміни у фінансовому законодавстві були мають найбільше значення?
Які закони не вдалося прийняти?
Законодавче забезпечення реформ дуже слабке. Замість бути локомотивом – країні доведеться його буквально тягнути з болота. Подивіться на прес-релізи Національного банку України: аби якось підбадьорити процес, ця поважна інституція вітає ухвалення законів у першому читанні! Вся країна чекає від парламенту реформ, а позиція парламенту як колективного органу для необізнаного спостерігача виглядає як «а ви нас краще попросіть!» А потім ці законопроекти, прийняттю яких всі зраділи у першому читанні, так і не проходять друге читання.
Досі не ухвалено закон про так званий «спліт», який закрив би білі плями у регулюванні фінансового сектору. Сьогодні є банки, які після стрес-тестів та корінної реформи банківського нагляду працюють за найжорсткішими світовими правилами, а є фінансові компанії, які видають кредити без такої відповідальності.
Законопроект № 6027 про підвищення довіри між банками та клієнтами. Це вже третій номер цього законопроекту (дві попередні версії не прийнято), і цей вже третій варіант досі не пройшов навіть перше читання.
Закон про нестягнення застави за валютною іпотекою ухвалили дуже швидко, створили всім банкам проблеми, відбили навіть у чесних позичальників будь-яке бажання гасити кредити. А ухвалити закон, який би вирішував цю проблему, не можуть вже багато років! І ці люди питають, а чому банки не кредитують! Так ось чому! Законопроект № 3132 про вдосконалення процедур банкрутства не прийнятий. Законопроект № 4529 про стимулювання кредитування в Україні не прийнятий. Законопроект № 5361 про регулювання переказу коштів – не прийнятий. І далі за списком.
Добре що ухвалили закон про режим добровільної реструктуризації боргів. Ухвалили закон про споживче кредитування, який минулого місяця набув чинності.
Маємо добрий діалог з НБУ, який на своєму підзаконному рівні активно просуває реформи фінансового сектору. Бачимо хороші темпи лібералізації валютних обмежень, що посилюють довіру до заявленої мети ввести Україну до клубу країн із вільним рухом капіталу у перспективі найближчих років.
Роман Шпек
