27.08.14 вторжение войск РФ

[Avella]

20 лютого - День пам'яті Героїв Небесної сотні

 

[Pauk]

 

[Pauk]

Росія на Донбасі: «Можем повторить»

Фото: Reuters

У практиці інформаційно-психологічної боротьби є такий метод розхитування. Суть у тому, що агресор постійно бомбардує інформаційний простір жертви суперечливими повідомленнями. Вони йдуть послідовно, одне за одним, часто мають діаметрально протилежне значення та емоційне забарвлення або, наприклад, є взаємовиключними.

І мова не лише про фейкові чи справжні новини, бо роль повідомлення може відігравати і подія, і людина. Це робиться для того, щоб розхитати свідомість людей, позбавити їх певного інформаційного імунітету й зробити суспільство загалом вразливим до зовнішнього впливу. Коли люди дезорієнтовані, маніпулювати ними стає набагато легше. Побічним ефектом є поляризація суспільства, адже завжди знайдуться фанати та противники того чи того меседжа, які залюбки конфліктуватимуть. Країна, де громадяни борються між собою, не здатна ефективно давати відсіч зовнішньому ворогові. Про це приблизно дві тисячі років тому писав Сунь-дзи у своєму трактаті «Мистецтво війни».

Господар Кремля непогано знається на китайській класиці, що підтверджують останні події як довкола України, так і в самій країні. Якщо взяти лише невеликий промі*жок часу, то першим поштовхом маятника можна назвати появу скандального плану «12 кроків» на нещодавній Мюнхенській конференції.

Те, звідки в цього плану ростуть ноги, можна зрозуміти як із запропонованих заходів, так і з «творчого колективу» його розробників. А серед них і секретар Ради безпеки РФ, і екс-керівник російської Служби зовнішньої розвідки, і екс-міністр з уряду Берлусконі, і німецький координатор співпраці з РФ. Це лише з наглядової ради такого собі міжнародного фонду «Європейська мережа лідерства» (European Leadership Network). А була ж ще й цілком відверта Російська рада з міжнародних справ. Утім, персоналії не мають важливого значення, бо мета документа — спричинити інформаційний вибух. Згаданий китайський стратег це описував так: «Найкраща війна — розбити задуми противника, наступне — розбити його союзи». Отже, поки в Німеччині поважні лідери вирішували, як найкраще повернутися до дружби з РФ чи залучити її до глобальної системи безпеки, в Україні одна частина суспільства обурювалася «спільними патрулями» та «визначенням нової ідентичності України», а інша — наполягала на необхідності прагнути миру.

Миру прагнули приблизно до п’ятої ранку 18 лютого, коли відбувся наступ російсько-терористичних сил у районі населених пунктів Новотошківське, Оріхове, Кримське. Під час атаки окупаційними силами, крім стрілецької зброї, було залучено міномети та артилерію, дехто повідомляв про танки. Тобто все, що забороняють мінські угоди. Підрозділи ЗСУ зупинили та відбили наступ, усі наявні українські позиції залишилися під нашим контролем. На жаль, з нашого боку не обійшлося без утрат: загинув 22-річний Максим Хітайлов, боєць 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, ще п’ять військових зазнали поранень. Атаку можна вважати одним із найбільших загострень за останній час. Таких зухвалих спроб прориву не відбувалося доволі давно.

Слід зауважити, що із суто військового погляду цей наступ важко назвати доцільним: захват українських позицій не дав би терористам відчутних тактичних переваг, а співвідношення витрачених засобів, утрат та отриманого результату явно не на користь окупантів. То навіщо було влаштовувати це показове самогубство?

Причин кілька. Перша, яка лежить на поверхні, — символізм. За всі шість років війни Росія не раз показувала схильність робити провокації проти України у важливі для нас дати. Отже, напевно, у такий спосіб Кремль прагнув «привітати» українців із річницею боїв за Дебальцеве та розстрілів на Майдані.

Як і п’ять років тому, під час переговорів у Мінську й загострення під Дебальцевим, Росія використовує воєнну операцію, щоб досягнути політичних та дипломатичних цілей. Не випадково, що майже відразу після ранкового штурму сепаратистські джерела почали розносити фейк «про зухвалу провокацію ЗСУ», які вкотре підступно напали на «мирні республіки». Час цієї інформаційної операції обрано влучно — ще не вляглися емоції після Мюнхена, попереду засідання ООН і ймовірна майбутня зустріч Путіна та Зеленського. Тобто Кремль змушує українську сторону виправдовуватися на міжнародній арені. До того ж для Москви вкрай важливим є примушення української сторони до діалогу з представниками «республік», щоб Росія мала статус лише стороннього спостерігача, а не агресора. Так само 2015 року Путін заявляв своїм візаві, що не має жодного стосунку чи впливу на формування, які штурмують українські позиції. Тому нинішня провокація цілком очікувана, про ймовірність таких дій попереджало українське Головне управління розвідки. За даними розвідників, за кілька днів до штурму російське окупаційне командування активізувало заходи з провокування напруженості на тимчасово окупованих територіях, були скасовані обмеження на припинення вогню, а серед населення поширювалися чутки про майбутній бліцкриг українських сил, щоб викликати паніку.

Реакція офіційного Києва на загострення на фронті була вельми специфічною. Пацифізм, притаманний Зеленському, проступає в усіх дописах та заявах щодо атаки. Здається, то його вразливе місце, і Кремль про це знає. Замість визнання факту агресії — «курс на завершення війни» та «мирний процес на Донбасі». За результатами екстреного засідання РНБО, «ми впевнено наближаємося до припинення війни та миру», хоча кілька місяців тому Зеленський обіцяв повернути розведені підрозділи ЗСУ в разі порушень з боку терористів. Замість обговорення відсічі окупантам — розмова про коронавірус. Цікаво, що такі зухвалі провокації росіян повністю перекреслюють усі попередні кроки української влади щодо мирного врегулювання.

Правда, не можна й сказати, що нова влада зовсім не розуміє меж свої мирних ініціатив. Відповідальний за діалог з окупованими територіями в партії «Слуга народу» Сергій Сивохо був змушений перенести презентацію своєї Платформи єдності та примирення, яка мала відбутися 19 лютого (тобто на наступний день після атаки). Тепер із «налагодженням діалогу між громадянами України, яких розділила війна; подолання наслідків війни; створення передумов для встановлення стійкого миру та відбудови мирного життя» (цитата з офіційного релізу. — Ред.) доведеться зачекати, хоча сам Сивохо заявив, що не відмовився від ідеї. Водночас не перестає дивувати й Давид Арахамія, який то не проти пустити воду до Криму, то заявляє, що, мовляв, треба розібратися, хто саме почав наступ 18 лютого, ніби повторюючи методички з Москви.

Так, можна довго намагатися переконувати себе, що незабаром війна закінчиться і сам собою постане мир, однак слід розуміти: така поведінка лише розпалює апетити сусідньої країни-гопника. І крім закликів до світової спільноти показати рішучу реакцію, варто й самим дати гідний опір. Бо Росія розуміє тільки силу, і якщо відчує слабкість, то буде знов і знов брехати, обіцяти мирне врегулювання, а натомість без жодних компромісів влаштовувати провокації, брати заручників, розхитувати ситуацію.

Юрій Лапаєв

Матеріал друкованого видання № 8 (640) від 19 лютого

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[a89]

Операція об'єднаних сил / Joint Forces Operation
· 1 ч. ·

Сьогодні, 20 лютого відбулося повернення з тимчасово окупованої території тіла військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув у бою 18 лютого.

Наразі триває підготовка до транспортування тіла воїна до місця поховання та проведення ритуалу вшанування полеглого українського Героя.

Крім того, українській стороні вдалося отримати останки тіла ще одного українського військового - Тимощука Сергія Володимировича, який загинув ще в 2014 році під час виконання бойових завдань, захищаючи суверенітет та територальну цілісність України.

 

[Gorodskaya_Laska]

«Подвиг Героїв ніколи не буде забутий»! В оборонному відомстві вшанували Українських захисників

Сьогодні, 20 лютого, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки та внаслідок російської збройної агресії на Сході України.

У заході взяли участь офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу, військовослужбовці Київського гарнізону, курсанти та школярі навчальних закладів столиці.

Дзвін Пам’яті пролунав шість разів...

У цей день в 2015 році віддали життя, захищаючи Україну від російського агресора:

Старший солдат ПОРФИР’ЄВ Віталій Сергійович, 25-й окремий полк матеріального забезпечення.

Солдат СУСЯК Роман Романович, 24-а окрема механізована бригада.

Солдат ЧИХУН Олег Ігорович, 28-а окрема механізована бригада

У 2016 році загинув старшина КОВАЛЬ Юрій Вікторович, 14-а окрема механізована бригада.

Цього дня 2018 році внаслідок збройної агресії РФ загинула молодший сержант ГАЛИЦЬКА Сабіна Станіславівна, 10-а окрема гірсько-штурмова бригада.

У 2019 році загинув старший солдат БОГОНОСЮК Василь Богданович, 24-а окрема механізована бригада.

Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання та поклали квіти до Стели Пам’яті.

Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Ник Ого]

Без оголошення війни: навіщо РФ збирає війська біля кордонів з Україною

Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони повідомило, що до 2022-2023 років російська армія буде готова вести бойові дії проти України без проведення мобілізації. Це означає, що вельми недалекий той день, коли РФ отримає можливість атакувати нашу країну будь-якої миті, без особливих підготовчих заходів.

За даними ГУР Міноборони України, Росія за останні роки втричі збільшила свій військовий потенціал у кордонів з Україною. Основні зусилля в РФ зараз зосереджені на модернізації і оновленні наступального озброєння. Відбувається переоснащення ядерної компоненти. Ракетні системи «Тополя» будуть замінювати системами «Ярс». Триває розвиток нової ракетної системи «Cармат». Усе це буде представляти загрозу не тільки для України, але й для всіх країн Європи, відзначають ГУР.

Що ж стосується нашої країни, то за підрахунками ГУР, «вже в 2022-2023 роках ударні угруповання Російської Федерації будуть здатні проводити повноцінні стратегічні наступальні дії проти України без проведення мобілізації».

Відзначимо, що до 2014 року РФ не концентрувала війська біля кордонів з Україною. Ситуація змінилася після початку агресії проти нашої країни, однак ті підрозділи, які були переведені ближче до кордонів нашої країни, не мали стаціонарної інфраструктури. Наприкінці 2015 – початку 2016 року Росія почала розміщувати війська біля нашої країни вже на постійній основі, з облаштуванням полігонів і військових містечок для тривалого розміщення військовослужбовців.

Наразі неподалік України розгорнуто дві загальновійськові армії ЗС РФ – 8-а і 20-а. При цьому 8-а армія належить до Південного військового округу, штаб якого розташований у Ростові-на-Дону, а 20-а армія входить до структури Західного військового округу Збройних сил Росії. Органи управління цієї армії розташовані у Воронежі.

Безпосередньо біля кордонів з Україною дислокуються три механізовані дивізії – 144-а, 150-а і 3-а. Зокрема, 144-а дивізія входить до складу 20-ї армії. Окремі підрозділи цієї дивізії дислокуються в Брянській області, у населених пунктах Займище, Клинці і Почеп, буквально в двох десятках кілометрів від кордону з Україною. Частиною 20-ї армії також є 3-тя мотострілецька дивізія, яка в 2016 році перекинута до міста Богучар у Воронезькій області. Відстань від Богучара до Сєвєродонецька становить усього 250 км.

150-а дивізія належить до 8-ї армії та дислокується в Ростовській області, наприклад, в місті Міллерове, яке розташоване лише в двох годинах їзди автомобілем від української Станиці Луганської. Формування цих військових з'єднань ще не завершено, проте, судячи з усього, воно добігає кінця.

Прямо зараз Росія не може ефективно атакувати Україну розгорнутими біля кордону силами. Якщо брати чисто військовий аспект, то з урахуванням наявних у розпорядженні ЗСУ сил на правобережній частині нашої країни агресорові буде потрібно щонайменше триразова перевага над нами. А якщо ми зможемо ввести в бій свої резерви, то для атаки силами двох армії противнику знадобляться не тільки додаткові підкріплення на українському напрямку, але й часткова мобілізація військовозобов'язаних, які проживають хоча б на території Західного й Південного військового округів.

Мобілізаційні заходи для атаки на Україну навряд чи будуть сприйняті позитивно російським суспільством, де поступово зростає невдоволення кремлівською владою. Тому російському військово-політичному керівництву, вочевидь, потрібне таке угруповання, яке дозволило б розтрощити Україну без залучення додаткових сил і в найкоротші терміни. При цьому йдеться, найімовірніше, про локальний розгром українських військ на Правобережжі, щоб позбавити нашу країну частини військового потенціалу і продиктувати нам свої політичні умови. Для окупації всієї нашої країни можливостей двох сухопутних армій зовсім недостатньо.

Масштабне зосередження військ після 2023 року дасть Росії можливість атакувати Україну будь-якої миті. Рецепт протидії простий і водночас складний: тримати війська в постійній готовності. Причому незалежно від того, чи вдасться на той час завершити війну на Донбасі. Природно, це зажадає від нас постійних заходів із зміцнення армії. Що й казати, життя поруч із пороховою бочкою, яку представляє собою нинішня Росія, – «задоволення» сильно нижче середнього.

Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Brave heart]

20 лютого - День пам'яті Героїв Небесної сотні

Шоста річниця.
Герої не вмирають!

 

[Witaminn]

А квартал 95 стишок про шевроны на майдане на своей странице запостил.У них как тогда так и сейчас другие кумиры были и есть.Спасибо вам Ган..нам 73 процентным.

 

[a89]

Мартин Брест
1 ч. ·
Завтра, в субботу, мы едем в Харьков. Будем презентовать свои книги: Руденко Юрий, Андрей Кириченко и я.
Презентация пройдёт в филармонии на Рымарской 21 с 19:00 до 21:00.

 

[Vladimir 1]

А квартал 95 стишок про шевроны на майдане на своей странице запостил.У них как тогда так и сейчас другие кумиры были и есть.Спасибо вам Ган..нам 73 процентным.

 

[megapiksel]

Туреччина після авіанальоту Росії в Сирії заявила про загибель двох своїх військових

 

[megapiksel]

У США підтвердили, що Туреччина попросила системи Patriot

 

[Roman_11]

Шо там по коронавірус?

 

[Roman_11]

Це пизда... Ви реально такі тупі????? Сука сайт ЦВК не заблокований, подивіться на Винники... Сайт кварталах не заблокований, подивіться з якої пісні вирвані строки.... І про кого ці строки

 

[Roman_11]

А квартал 95 стишок про шевроны на майдане на своей странице запостил.У них как тогда так и сейчас другие кумиры были и есть.Спасибо вам Ган..нам 73 процентным.

Кацап?

 

[pomorin]

Туреччина після авіанальоту Росії в Сирії заявила про загибель двох своїх військових

удивительно, но как турки не смогли сбить два старых "грача"?

 

[Brave heart]

Перемога у війні убезпечить нас від оспіваного у "Пливе кача..." – В'ятрович

Стоячи нині на панахиді за Героями Небесної сотні, зрозумів парадоксальний момент.

Слова журливої "Пливе кача...", що стала традицією для сумних урочистостей, містять переможний посил:

"Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Виберут ми чужі люде,
Ой виберут ми чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?"

Ми, народ, який востаннє вів загарбницьку війну десь у князівські часи, створив цей текст на опис реальності: наші гинули за інтереси чужих. Нас посилали в чужі краї воювати за чужі цілі, цінності та дітей.

У цій війні ми воюємо за себе.

Перемога в ній убезпечить нас від повторення циклу, оспіваного в "Качі" й розірваного Небесною сотнею та нашими захисниками.

Щоб зафіксувати це – мусим перемогти, не можем скласти зброю.

Героям слава!

Володимир В'ЯТРОВИЧ

 

[Brave heart]

Учора, 20 лютого, збройні формування Російської Федерації та її найманці 10 разів порушили режим припинення вогню. Про це повідомляє пресцентр Об'єднаних сил

Російські окупанти й колаборанти обстрілювали позиції наших захисників із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 і 82 мм, а також озброєння БМП, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї.

Дев’ять разів загарбники обстріляли позиції Об'єднаних сил у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Схід", а саме:

– поблизу Новомихайлівки – 10 мін із міномета калібру 120 мм, а також із озброєння БМП, гранатометів різних систем і великокаліберних кулеметів;

– неподалік Піщевика – дві міни із 82-мм міномета, а також із автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї;

– двічі біля Павлополя – 10 мін із міномета калібру 82 мм, а також із великокаліберного кулемета;

– поруч із Мар’їнкою – із великокаліберного кулемета та стрілецької зброї;

– два рази близько Лебединського – 10 мін із 82-мм міномета, а також із гранатометів різних систем і великокаліберних кулеметів;

– побіля Красногорівки – чотири постріли зі станкового протитанкового гранатомета, а також із великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї;

– коло Старогнатівки – із підствольного гранатомета та стрілецької зброї.

Один обстріл позицій наших вояків окупанти здійснили й у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Північ" – поблизу Новозванівки, де застосували міномет калібру 120 мм (сім мін) і станковий протитанковий гранатомет (вісім пострілів).

Вчора внаслідок ворожих обстрілів втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил не зафіксовано.

Із початком цієї доби російські окупаційні війська чотири рази обстріляли наші позиції, а саме:

– неподалік Красногорівки – 10 мін із міномета калібру 120 мм;

– біля Оріхового – три міни зі 120-мм міномету, а також сім пострілів зі станкового протитанкового гранатомета;

– поруч із Павлополем – три міни із міномета, а також із автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї;

– близько Лебединського – 13 мін із міномету калібру 82 мм.

 

[Roman_11]

А квартал 95 стишок про шевроны на майдане на своей странице запостил.У них как тогда так и сейчас другие кумиры были и есть.Спасибо вам Ган..нам 73 процентным.

Кацап?
Дякую власнику харківфоркм... В цього криворукого є дитина.... І цей довбень живе в німеччінні... До сліз..ґзалишилось тільки Гімн заспівати))))

 

[Brave heart]