27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Re: 27.08.14 вторжение войск РФ
Американские говнюки недалеко от европейских говнюков ушли. Можно все, конечно на трампа и клоуна валить, только, начиная с 7 июня 2014 и заканчивая 20 января 2017 (2.5 года!!!! когда президентские сроки Порошенко и Обамы пересекались) никакой витрины и в помине не было. Тогда для Обамы Тунис важнее чем Украина оказался.
Я не Олег и у меня нет настолько глубоких познаний, чтоб вам ответить.
Но речь идёт про переломный момент февраля 2014, когда европейские говнюки пытались оставить у власти яныка.
А вы спрашиваете про события июня, когда янык давно сидел в Ростове и не имел никаких шансов на возвращение.
Поэтому "в таком случае" - не катит! Не связанные напрямую между собой события.
Тенденциозные у вас подколки каждый раз... Тренируетесь в манипуляциях? Или уже "дипломированный спец"?!
Американские говнюки недалеко от европейских говнюков ушли. Можно все, конечно на трампа и клоуна валить, только, начиная с 7 июня 2014 и заканчивая 20 января 2017 (2.5 года!!!! когда президентские сроки Порошенко и Обамы пересекались) никакой витрины и в помине не было. Тогда для Обамы Тунис важнее чем Украина оказался.
Re: 27.08.14 вторжение войск РФ
Роман Донік
26 травня 2022р. о 10:57
На сьогодні одна з самих великих проблема для нашого суспільства в тім, що більшість з нас не готові до реальності сьогодення. Просто морально не готові. І річ не в тім, що люди якісь не такі або мають інші політичні уподобання. Вони просто не готові. Навіть коли кажуть по 10 раз на день що готові. Навіть коли іншим кажуть, що треба бути готовими. Навіть коли самі щиро вважають що готові. Це стосується не тільки цивільних. Це і у військових. Бо реальність перших днів війни, коли артою та точками палили сотні одиниць техніки, та розстрілювали з цивільних автівок колони під Харковом, це зовсім інша реальність ніж та що зараз на фронті. Дуже багато випадків коли суспільство переоцінює себе та недооцінює ворога.
Дуже багато зради від новоспечених зрадойобів, які зробили собі "ім'я" на ниві державницької боротьби зі зрадою за минулі роки. Чим ближче до розривів снарядів тим менше зрадойбства. Тим менше часу та сил на те щоб нескінченно повторювати одне те саме. Чим ближче до смерті тим далі від світу ілюзій. Чим ближче до горя тим більше розуміння в тому що зараз головне, а що другорядне. Зараз чи не найважливіше зібратися до кучі та триматися за стійкість, як за головну рису перш всього для себе. Бо зараз все вирішує стійкість. Кожного дня. Кожної години. Встоїмо - переможемо. Не встоїмо - помремо. Чомусь багато кому почало здаватися, що все вже минулося. Але це ілюзія. Яка народжує неготовність до реальності.
Роман Донік
26 травня 2022р. о 10:57
На сьогодні одна з самих великих проблема для нашого суспільства в тім, що більшість з нас не готові до реальності сьогодення. Просто морально не готові. І річ не в тім, що люди якісь не такі або мають інші політичні уподобання. Вони просто не готові. Навіть коли кажуть по 10 раз на день що готові. Навіть коли іншим кажуть, що треба бути готовими. Навіть коли самі щиро вважають що готові. Це стосується не тільки цивільних. Це і у військових. Бо реальність перших днів війни, коли артою та точками палили сотні одиниць техніки, та розстрілювали з цивільних автівок колони під Харковом, це зовсім інша реальність ніж та що зараз на фронті. Дуже багато випадків коли суспільство переоцінює себе та недооцінює ворога.
Дуже багато зради від новоспечених зрадойобів, які зробили собі "ім'я" на ниві державницької боротьби зі зрадою за минулі роки. Чим ближче до розривів снарядів тим менше зрадойбства. Тим менше часу та сил на те щоб нескінченно повторювати одне те саме. Чим ближче до смерті тим далі від світу ілюзій. Чим ближче до горя тим більше розуміння в тому що зараз головне, а що другорядне. Зараз чи не найважливіше зібратися до кучі та триматися за стійкість, як за головну рису перш всього для себе. Бо зараз все вирішує стійкість. Кожного дня. Кожної години. Встоїмо - переможемо. Не встоїмо - помремо. Чомусь багато кому почало здаватися, що все вже минулося. Але це ілюзія. Яка народжує неготовність до реальності.
Re: 27.08.14 вторжение войск РФ
Роман Донік
26 травня 2022р. о 16:00
У мене дуже погана новина для тих, хто сформував для себе свій особистий "пантеон героїв" з минулими заслугами, та орієнтуються на нього в оцінці сьогодення. Все що ми знали про війну за останні 8 років до 24.02, це нам тільки здавалося що ми знаємо. І не тільки нам. Бо таких війн в Європі давно не було. А все що ми знали з книжок, то дитячий белькіт і дуже велика не правда написана в основному пропагандистами, які ідеалізували червону армію. І зараз, кожного дня, сотні, тисячі українців творять дива героїзму про які ми навіть не могли уявити. Зараз нема минулого з якимись заслугами та регаліями. Кожен день йде боротьба за виживання держави. Кожен день. Бо кожного дня слабкість на будь якій ділянці фронту може обернутися трагедією, яка створить ланцюгову реакцію. Дуже багато людей проявили себе з неочікуваної сторони. Дуже багато людей злилися. Дуже багато людей, які так красиво розповідали до 24, пропали на перші кілька тижнів з радарів. Є люди, які в перші дні повели себе гідно, а потім, при інших обставинах, зламалися. На жаль зараз нема ніякого минулого та заслуг в минулому. Бо ми зараз в самому активному процесі. Все вирішує сьогоднішній день. Кожен день треба їбашити на межі і за межею. Просто треба це розуміти. Нікому не цікаво та нема ніякого діла до того що було з тобою місяц чи два тому. Втомився, зламався, будь готовий що повз тебе пройдуть і не помітять. А через тиждень забудуть. По іншому зараз нічого не працює.
Зараз працюють закони війни та виживання. Все що не допомагає вижити та виконати завдання – заважає. Все що заважає – за борт. Нема ресурсу. Він є, але не достатньо. Нема права розбазарювати внутрішні ресурси на якісь незрозумілі речі, які не мають прикладної користі. Просто кожен повинен обрати те де він краще інших зможе пахати на перемогу. Не важливо де. Головне на перемогу та зі 100% віддачою. Не розпилюватися, не жерти себе минулим на яке нема впливу сьогодні. А робити сьогодні, контролювати сьогодні, їбашити сьогодні. Завтра буде завтра. Якщо буде. Зневіра це те що нас знищить. Не можна вірити словам людини, яка брехала 50 разів. З якого дива на 51 скаже правду? Ні в якому разі на можна піддавати сумніву дії людей, яким довірили оборону держави з перших днів і які не зробили по факту ні однієї значущої помилки в надскладних умовах. І досить пережовувати слова. Хто що і як сказав. Є дії, інше то просто повітря. Поки нема дій, плювати на сказане. Просто треба розуміти. Ми і досі маємо ризики втратити державу. Ми і досі можемо загинути. Всі. От кожен з нас може загинути. І тільки зібраність, зосередженість та стійкість підвищують наші шанси на виживання. Наші та держави.
Роман Донік
26 травня 2022р. о 16:00
У мене дуже погана новина для тих, хто сформував для себе свій особистий "пантеон героїв" з минулими заслугами, та орієнтуються на нього в оцінці сьогодення. Все що ми знали про війну за останні 8 років до 24.02, це нам тільки здавалося що ми знаємо. І не тільки нам. Бо таких війн в Європі давно не було. А все що ми знали з книжок, то дитячий белькіт і дуже велика не правда написана в основному пропагандистами, які ідеалізували червону армію. І зараз, кожного дня, сотні, тисячі українців творять дива героїзму про які ми навіть не могли уявити. Зараз нема минулого з якимись заслугами та регаліями. Кожен день йде боротьба за виживання держави. Кожен день. Бо кожного дня слабкість на будь якій ділянці фронту може обернутися трагедією, яка створить ланцюгову реакцію. Дуже багато людей проявили себе з неочікуваної сторони. Дуже багато людей злилися. Дуже багато людей, які так красиво розповідали до 24, пропали на перші кілька тижнів з радарів. Є люди, які в перші дні повели себе гідно, а потім, при інших обставинах, зламалися. На жаль зараз нема ніякого минулого та заслуг в минулому. Бо ми зараз в самому активному процесі. Все вирішує сьогоднішній день. Кожен день треба їбашити на межі і за межею. Просто треба це розуміти. Нікому не цікаво та нема ніякого діла до того що було з тобою місяц чи два тому. Втомився, зламався, будь готовий що повз тебе пройдуть і не помітять. А через тиждень забудуть. По іншому зараз нічого не працює.
Зараз працюють закони війни та виживання. Все що не допомагає вижити та виконати завдання – заважає. Все що заважає – за борт. Нема ресурсу. Він є, але не достатньо. Нема права розбазарювати внутрішні ресурси на якісь незрозумілі речі, які не мають прикладної користі. Просто кожен повинен обрати те де він краще інших зможе пахати на перемогу. Не важливо де. Головне на перемогу та зі 100% віддачою. Не розпилюватися, не жерти себе минулим на яке нема впливу сьогодні. А робити сьогодні, контролювати сьогодні, їбашити сьогодні. Завтра буде завтра. Якщо буде. Зневіра це те що нас знищить. Не можна вірити словам людини, яка брехала 50 разів. З якого дива на 51 скаже правду? Ні в якому разі на можна піддавати сумніву дії людей, яким довірили оборону держави з перших днів і які не зробили по факту ні однієї значущої помилки в надскладних умовах. І досить пережовувати слова. Хто що і як сказав. Є дії, інше то просто повітря. Поки нема дій, плювати на сказане. Просто треба розуміти. Ми і досі маємо ризики втратити державу. Ми і досі можемо загинути. Всі. От кожен з нас може загинути. І тільки зібраність, зосередженість та стійкість підвищують наші шанси на виживання. Наші та держави.