27.08.14 вторжение войск РФ

[Pauk]

Театральний, серце Луцька

Ірина Загладько

Мої спогади належать мені, а місто самому собі. Але ж ось мені випадає шлях оповідача й межа між цими двома розмивається, спогади стають підґрунтям дійсності, пояснюють теперішнє, місто перестає існувати поза суб’єктивністю думок і бачень. Я покинула його 8 років і 10 місяців тому. Відтоді місто мого мешкання відрізняється від міста мого народження

Наш дім містився на околиці Луцька, тому вилазка «до міста», як у нас казали, дуже довго була для мене чимось небуденним, особливо в ранні шкільні роки. Дні, коли мама брала мене на роботу й треба було вставати рано, а потім їхати тролейбусом, чекалися з трепетом.

Хоча найраніші мої спогади про місто не стосуються конкретно цього.

У моїй голові закарбувалися фрагменти, майже відірвані від контексту, проте дуже чіткі. Один із них: я, приблизно три-чотирирічна, сиджу на Театральному майдані на лавці та їм морозиво «Кіт у чоботях». Саме так воно називалося. Я запам’ятала! І точно знаю, що купили ми його в дерев’яному кіоску з морозивом, де працювала дуже, ну дуже, як мені тоді здавалося, стара пані, яка вельми люб’язно зі мною розмовляла та якось навіть дозволила зазирнути до кіоску не через віконце, а через задній вхід, себто просто вхід. Звідти віяло справжнім холодом, попри літо надворі. І пахло пломбіром. Цей запах став для мене еталонним ароматом морозива. Коли мені тепер трапляються старі фото центрального міського майдану, завжди шукаю той кіоск. Моя пам’ять пересуває його з одного місця площі до іншого: не можу точно пригадати, де він стояв. Можливо, там, де зараз будка з кавою, або там, де автомобільна стоянка, чи, може, ближче до винного магазину. І поки я уявляю кіоск на тому чи іншому місці, сотні хлопчиків і дівчаток, таких малих, як я колись, перетинають щодня цей простір зі своїми батьками, закарбовують у пам’яті його та власні точки з морозивом чи цукровою ватою. У цьому місті є все для дитинства, усе для щасливих спогадів, які згодом такими стануть. Скільки таких, як я, повертається сюди час від часу, щоб ненадовго розчинитися в цій розслабленості, м’якій неспішності, сонячних променях, що гріють бруківку й стіни знайомих будинків.

Другий спогад, який періодично зринає в пам’яті: ми з мамою їдемо тролейбусом довкола того ж таки Театрального майдану, мені знову років три, і мама шепоче мені на вухо, що якщо я не поводитимуся чемно, то вона віддасть мене в дитбудинок (здається, топове залякування дітей у 1980–1990-х). А тоді… я не знаю, чи це вже домалювала моя фантазія ще тоді, чи, може, і через роки, але мені чомусь пам’ятається, як мама при цьому показує на кафедральний собор. Нині це дуже смішно. Тоді не було. Чи могла моя мама таке утнути, я сумніваюся, але не можу заперечити на всі сто.

Схоже, що Луцьк для мене починається з Театрального майдану, це справжнє серце міста, центр центру. Важко уявити, скільки людей перетинає його щодня. А щороку? І скільки всього змінилося там за останні півстоліття?

Був, наприклад, фонтан із бетонними дельфінами, у якому часто можна було побачити веселку сонячного літнього дня. Але минув час і природних барв стало замало, з’явився проект нового фонтана зі штучними кольоровими вогниками та музикою. Постав його фундамент, і містяни чекали продовження. Будівництво дещо затримувалося, а тим часом це місце облюбували місцеві підлітки й молодь. Так з’явилася «лампочка», бо фонтан скидався обрисами на жарівку. Стало популярно зустрічатися «на лампочці», пити там алкоголь, спілкуватися до пізньої ночі. І тепер, коли я приїжджаю до Луцька, то завжди когось там бачу. Щоправда, нині це місце стало цивілізованішим, там сміливо проводять час і старші люди, і батьки з дітьми.

І от мені пригадується ще один ступінь розвитку фонтана. Якось на доволі короткий термін усередині цієї недобудови поставили дитячий майданчик, і цілими днями там веселилися малюки. Але потім, певно, хтось згадав про початкове призначення конструкції, майданчик забрали, але фонтан так і не з’явився. Його досі немає, і не знаю, чи колись буде. Ще трохи — і це бетонне одоробло стане візитівкою міста. Чому б і ні, думаю собі, воно могло би бути символом міста, яке постійно будується. А десь так воно і є. Дедалі більше новобудов з’являється в Луцьку останнім часом. Іноді на місці старих будинків, а іноді там, де раніше нічого не було. Місто зростає, подекуди стає вищим, часто ширшим. Динамічність його ландшафту — ось вам характеристика Луцька початку ХХІ століття. Можливо, це дещо змінює темп життя у завжди розслабленому місті. Але раптом ні, може, ніщо не зможе переінакшити розміреного ритму, виточеного тут століттями. Так хочеться пристати на цю думку, так хочеться, щоб серце міста завжди билося спокійно, тихо, але ритмічно. Щоб життя тут дзюрчало, як струмок: жваво й водночас лагідно, без великих амплітуд.

Поруч із бетонним фонтаном — Біґ Бом, чи Бім Бом, чи Бім Бен, я навіть не знаю, бо кожен як уміє, так і каже. Це 14-поверхівка на Театральному майдані, єдиний там житловий будинок, свого часу незвично високий для міста. На самій його вершині — електронне табло, що показує час і температуру. Тут стає зрозумілим сенс назви. Біґ Бом — одне з найпопулярніших місць для зустрічей. Здається, коли не глянь — під будинком хтось на когось чекає. Поруч починається довга й гарна пішохідна вулиця Лесі Українки, яка заслуговує окремого розділу в усій цій історії.

На протилежній стороні майдану, через дорогу від нього, стоїть ЦУМ. Новенький, напханий магазинами, кафе, із підземним супермаркетом. Його попередницю, чотириповерхову радянську конструкцію, спіткала невесела доля: сім років тому там сталася пожежа. Багато хто досі вірить у зумисний підпал. Нова будівля теж не всім до вподоби, про неї багато дискутували. Звідтоді (та й доти) я не пам’ятаю більшої громадської активності та небайдужості до того, що споруджується в місті. Що ж до мене, то, на мій смак, нова будівля пасує центру, додає йому сучасності та барви. Добираючи фото до статті, важко було знайти фото центру без ЦУМу.

Загалом центр міста дуже «правильний»: великий майдан із державним театром і пам’ятником Лесі Українці, собором, ЦУМом, будинком культури. Від майдану починається пішохідна вулиця та широкий проспект Волі, ще одна велика вулиця — Винниченка — і кілька маленьких. Усі вуличні артерії та судинки ведуть звідси до різних мікрорайонів міст, кожна показує глядачеві щось інше. Ось цією я ходила до університету, а тудою можна дійти додому пішки, а там — гарні, старі, найстаріші, будинки в Луцьку, туди — дорога до улюбленої книгарні, до парку — це туди, а на ринок — сюди. Так класично, так звичайно, що навіть той, хто потрапляє до міста вперше, швидко вчиться орієнтуватися в центрі.

Якогось року тут перестали ставити зрубану ялинку на новорічні свята, і вже довго-довго просто прикрашають три високі ялини, що ростуть на газоні. Не передати, як я цьому радію.

Здається, на Театральному майдані я знаю кожен шматок асфальту, кожну нерівність, мені відомі на дотик стіни театру та тепле кам’яне підніжжя пам’ятника Лесі Українці літнього вечора, мої сідниці пам’ятають відстань між дощечками на лавках біля ялинок, а очі — куди чи, точніше, на що світить сонце залежно від пори дня. Як часто в цьому сонці хочеться просто зупинитися й не рухатись, нікуди не йти, отак стояти й спостерігати за неквапним мурашником лучан. Сюди можна повертатися безперестанку, у цей тихий гомін міста, що чимось скидається на приморські містечка. Луцьк і справді такий, ніби там є море, і дорога до нього — через Театральний майдан. Але куди йти далі, щоб дістатися берега, достеменно не відомо, це той випадок, коли вся суть не в результаті, а в процесі — неспішному, із морозивом по дорозі.

Фото Олександра Котиса

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Кирилл Данильченко ака Ронин

Последние 10 дней августа выдались богатыми на события — украинские войска продвинулись у Горловки, шли ожёсточенные стычки на Бахмутке, опять собираются в школу дети, и опять у нас самое крепкое перемирие, которое обычно проживает меньше недели. Бои как раз вполне понятны — парад в Киеве и День Независимости просто требовали любого обострения, ибо тяжело пятый год сидеть под комендантским часом и слушать, как уже завтра каратели начнут наступать на Донецк. А они по-прежнему отжимают посадки и посёлки по окраинам агломераций и не собираются биться головой о кварталы. Выходит обидно — собирался идти на границы областей, а потерял очередной дачный участок под Горловкой. А тут ещё и государственный праздник, и парад — обязательно должно было что-то произойти.

24 ОМБР и бойцы роты глубинной разведки 74 ОРБ продвинулись вперёд в районе посёлка Шумы (сам посёлок был под контролем ВСУ ещё с зимы 2015-го). Занят посёлок Шахты 6-7, дачные участки у самих Шум и дорога в «зелёнке» по линии водопровода. Судя по тому, что у ВСУ был погибший и раненые — шёл встречный бой, но в самих посёлках у гибридов были только секреты и наблюдательные посты. Потому что писать о наступлениях и Дебальцево 4 года назад — это одно, а посадить гарнизон в каждую посадку, высоту и посёлок — немного другое. Кадровые россияне не очень-то хотят хлебать окопное дерьмо под минами и ВОГ, да и просто 35 тысяч состава двух корпусов с тылом и ротациями неважно тащат службу на 430 км линии боевого соприкосновения — маловато их на каждом ОП. Украинские войска возле Шумов дошли до руин ЦРСУ и кладбища, несмотря на сопротивление. Сам посёлок — это частный сектор да школа, причём уже здорово поклёванные входящими, но его ценность в том, что ВСУ охватили вражеские высоты.

С освобождением Южного, с занятием дефиле по реке Железной и Чигирей позиции противника терриконах и на рудном отвале простреливаются с обеих сторон. Теперь части «ДНР» находятся по факту на передовом плацдарме, ближайший опорный пункт, который не долбят во фланги, только на Ртутном комбинате. Снабжение НП, «глаз», огневых точек, с которых кошмарили украинские блоки, теперь будет проходить под аккомпанемент наших «сапог», АГС и миномётов. Да и просто это хороший признак — у противника не хватает сил занимать серую зону, он сидит, прикрываясь «мирняком» в застройке, и располагает батареи поближе к жилым кварталам. Теперь до частного сектора или Дебальцевской улицы в самой Горловке сотни метров — любой недолёт по позициям ВСУ будет ложиться по своим, а выезжающие в капониры на отвалах «коробки» или машины снабжения на последнем километре рискуют получить ПТУР.

Можно бесконечно говорить, что эти операции незначительны и не влияют на оперативную обстановку, но факт налицо — цепочка тактических проблем для гибридов нарастает как снежный ком. Плацдарм в Приморье. Высоты у Докучаевска. Промышленная зона Авдеевки и давление на ЯБП. Горловка и движения вокруг линии посёлков в пригороде — Южное, Зайцево, Шумы, Гольма. Светлодарская дуга и Кикимора. Блоки вокруг Желобка и дальше по выступу у Славяносербска. Нигде за ближайшие месяцы у противника не было даже тактического продвижения, во всех точках проблемы с потерями, ротацией и давлением ВСУ, любые попытки активности непризнанных республик не выходят за беспокоящий огонь и рейды малых групп, в то время как мы занимаем территорию.

Хотя на Бахмутской трассе в преддверии Дня Независимости сводные части обоих корпусов решили попробовать подвинуть линию боевого соприкосновения. Трасса Р-66 контролируется линией НП и секретов ВСУ, саму трассу часто пересекают диверсионные и рекогносцировочные группы и обваливают позиции гибридов в секторе — как у Желобка, так и в глубине. Размещая 122-мм артиллерию в застройке у Славяносербска, в Сентяновке (Фрунзе) и за Донецким, враг решил, что сбить наши посты за дорогой и попробовать развить наступление в направлении Крымского и Сокольников (в случае успеха прижать батальоны ВСУ к реке и восстановить периметр безопасности перед Р-66 и Желобком) будет хорошей идеей. В районе 5 утра 23 августа боевики начали короткую артподготовку как по позициям на передовой, так и по тактическому тылу в Крымском и Новотошковском, пытаясь пресечь выдвижение резервов. По огневым позициям на передке долбили танковым огнём и бортовым оружием бронемашин, было прямое попадание в блиндаж. Под прикрытием огня один из НП был занят, его гарнизон из трёх бойцов 24 батальона «Айдар» погиб в ближнем бою. Во время выдвижения манёвренной группы были накрытия минами и снарядами — с ранеными и погибшим.

Ожесточённый бой продолжался пять часов — как контактный артиллерией, так и стрелковый со штурмовой группой на НП. Противник отошёл, оставив оружие, боеприпасы и амуницию, унося своих убитых и раненых. Были запросы на эвакуацию, но на поле боя, которое осталось за ВСУ, погибших или элементов тел не обнаружено. У «Айдара» 4 убитых и 7 раненых, из них двое в достаточно тяжёлом состоянии. Ни один из НП и огневых постов вдоль трассы не был оставлен, по артиллерии противника вели огонь как средства усиления батальона, так и бригадная артиллерийская группа, над полем боя работали беспилотные аппараты. С 2014 года «Айдар» тащил одни из самых тяжёлых боев в секторе «А», и этот не стал исключением, но у противника не получилось восстановить периметр безопасности у Р-66. На сегодня реальность такова, что обе стороны могут занять НП или ВОП внезапной атакой, но удерживать его под артиллерийскими ударами с хорошо подготовленных в инженерном плане позиций достаточно тяжело, а терять десятки людей за посадку или «глаза» на терриконе — странное занятие. Пока в секторе подразделения ВСУ занимают позиции у высот 195.3 и 175.9, опираясь на сеть наблюдательных пунктов, корректировщиков и работу контрбатарейных радаров, все попытки наступления по полям у трассы без штурма высот — экзотическая попытка суицида.

Несмотря на «школьное перемирие», стычки продолжаются — за 10 последних дней августа у ВСУ 11 погибших, до трёх десятков раненых. Помимо «Айдара», потери у 128-й бригады, погиб ротный от пули снайпера, были подрывы на минах и боевые травмы в 53 ОМБР, погибший у 58 ОМБР. У противника тот же стабильный поток сообщений о подрывах, осколочных ранениях, попаданиях снайперов — позиционная война может быть не слишком громкой, но свою жатву она собирает. На этом фоне вполне логичны заявления Курта Волкера, что Украине необходимо наращивать помощь летальным вооружением, усиливать флот и противовоздушную оборону — война на истощение будет замедлять темпы перевооружения ВСУ, и точечными поставками из США решатся многие вопросы, как решились они с закрытой связью, контрбатарейными радарами и техникой для пограничников. Просочившиеся от посла Украины в США слухи по поводу переговоров о закупках нескольких батарей ЗРК MIM-104 «Patriot», конечно не означают, что комплексы завтра встанут на боевое дежурство. Та же не слишком богатая Румыния выделяет за опцион из 7 батарей противоракетного комплекса 4,6 млрд долларов, а первый будет поставлен только к 2020 году. Но сам факт переговоров означает, что направление модернизации ВСУ выбрано то же, что у поляков и румын, и в перспективе мы будем способны создать не только совместную с поляками и литовцами бригаду, но и элементы единой системы ПРО и РЛС поле.

На дипломатическом фронте на РФ усиливается давление: ограничения в самом скором времени коснутся полётов российского Аэрофлота в США, а это серьёзные финансовые и репутационные потери. Ограничения в рамках «дела Скрипалей» также направлены на прекращение кредитных гарантий от структур, как-либо связанных со США. Озвучили ограничения экспорта товаров военного и двойного назначения: стоит называть вещи своими именами — против РФ выкатили оружейное эмбарго. Если в СБ ООН россияне, пользуясь правом вето, сумели избежать санкций против шести судовых компаний, обвинённых в сотрудничестве с северокорейским режимом, то вне ООН чумную Бензоколонку обкладывают флажками по полной программе. Практически каждый квартал выкатывается или новый пакет, или расширяются фигуранты у старых — в Кремле уже объявили это экономической войной против РФ.

И движение Грузии в НАТО, и наращивание армий стран Балтии, и подготовка Украиной разрыва договора о сотрудничестве с РФ и подготавливаемое внесение в Конституцию курса на вступление в Альянс — это чёткий сигнал о том, что соседи ощущают растущую неадекватность и угрозу от российского режима, а значит путь на сегодня только один. Милитаризация, интеграция в НАТО и ЕС, траты на НИОКР и разработку ракетного щита, высокоточного оружия и боеприпасов. Зачем это нужно? Да хотя бы ситуация на Азовском море. Годами Украина спокойно себе строила терминалы к празднику футбола и отмывала деньги на плитке и косметических ремонтах в ЖКХ, декларируя нейтралитет. Как началось противостояние и попытки блокады, оказалось, что у нас на сотни километров побережья катера пограничников и ствольная артиллерия. А серия из 4 корветов украинского производства — 5-7 лет и миллиард долларов, и что-то желающих открыть нам кредит, как в случае с французскими вертолётами, не наблюдается. Особенно если учесть затраты на инфраструктуру, подготовку экипажей и закупку ракетного вооружения. Приходится терпеть, документировать действия агрессора, обращаться в суды и нести убытки. На сегодня интеграция в международные структуры безопасности — самый логичный путь для соседей чумного барака под названием РФ, и движение на Запад будет усиливаться с каждым годом.

Ну и касаемо десерта — убийство главы непризнанной «Донецкой республики» Захарченко. Прелесть ситуации в том, что сделать это мог кто угодно. Вот вообще — кто угодно. ССО Украины или Вагнер и его компания. Ближайшие конкуренты в борьбе за власть и отстранённые, отправленные на подвал ранее. Кураторы в борьбе за потоки топлива, социальных денег и угля и кураторы в преддверии зачистки республик под возврат Украине или в рамках будущего ввода в ОРДЛО миротворцев. Фанаты «русского мира» спокойно себе обсуждают, что это Дремова взорвали за то, что он полез отжимать завод, а Плотницкого вон просто вывезли бесследно в РФ, как будто его и не было. Вот она мечта — жить в XXI веке в военной диктатуре, не выходить ночью на улицу и на новости об убийстве первых лиц переключать канал на российские новости — что сказал xуйло по этому вопросу. Плевок это в лицо РФ или надо колебаться с линией партии. Чтобы ни строила россия (страна-террорист) — всегда получается помойка, зона и нищая дыра.

Самое лучшее, что произошло с Украиной после Майдана, несмотря на потери территории и жертвы — разрыв с неадекватным соседом. На сегодня эту пропасть нужно максимально углублять и расширять. Чем мы с вами и занимаемся по мере сил. Ещё одно военное лето завершается. Оставайтесь на связи и оставайтесь с нами. Мы победим.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

 

[Pauk]

В ЄС вирішили продовжили санкції проти Росії ще на півроку

Євросоюз вирішив продовжити санкції проти 154 політиків з Росії і сепаратистів у Криму та на Донбасі

У Євросоюзі вирішили ще на півроку продовжити санкції проти політиків і компаній з Російської Федерації (РФ) у зв'язку з окупацією українських територій. Про це в понеділок, 3 вересня, повідомив брюсселський кореспондент "Радіо Свобода" Рікард Йозвяк в Тwitter.

За його словами, всього в списку 154 людини і 44 суб'єкта підприємницької діяльності.

"Сьогодні дипломати ЄС вирішили продовжити термін дії візової заборони і заморозити активи ще на шість місяців проти політиків з Росії і сепаратистів у Криму та на Донбасі. Очевидно, Захарченко буде видалений (зі списку, - ред)", - написав Йозвяк.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

 

[Pauk]

Україна збільшила видобуток нафти і газового конденсату

Приватні нафтовидобувні компанії за цей період збільшили видобуток на 18,3% - до 170,6 тисячі тонн.

Україна в січні-липні 2018 року, порівняно з аналогічним періодом 2017 року, збільшила видобуток нафти і газового конденсату на 0,4% - до 1,268 мільйона тонн.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Також повідомляється, що видобуток цих вуглеводнів Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми структурами за звітний період скоротився на 1,9% - до 1,097 мільйона тонн.

При цьому приватні нафтовидобувні компанії України збільшили обсяг видобутку на 18,3% - до 170,6 тисячі тонн.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Виробництво «чистої» електроенергії в Україні збільшилося на третину

В Україні виробництво електроенергії на вітрових, сонячних електростанціях та з біомаси зросло у липні 2018 року на 27,3% порівняно з липнем минулого року. За сім місяців зростання становило 36,4% проти січня-липня торік. Таку інформацію повідомляє Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Так, у липні 2018 року виробництво електроенергії альтернативними джерелами - електростанціями, що використовують вітрову, сонячну енергію та енергію з біомаси (далі - ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з показником 2017 року збільшилось на 46,6 млн кВт·год, або на 27,3%, та становило 217,2 млн кВт·год.

Зазначається, що за сім місяців виробництво електроенергії альтернативними джерелами (ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з відповідним періодом 2017 року збільшилось на 385,4 млн кВт·год, або на 36,4%, та становило 1,44 млрд кВт·год. Загалом на електростанціях, які входять до Об'єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України, у липні 2018 року обсяг виробництва електричної енергії становив 12,2 млрд кВт-год. Це на 493,3 млн кВт·год, або на 4,2%, більше порівняно з показником липня 2017 року, зазначають у міністерстві. Показник виробництва електроенергії за січень-липень нинішнього року електростанціями, які входять до ОЕС України, сягнув 92,09 млрд кВт·год, що на 2,02 млрд кВт·год, або на 2,2% більше порівняно з відповідним періодом 2017 року.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Екологічна катастрофа в Криму: токсичні речовини виявили у повітрі на Херсонщині

Наприкінці серпня у місті Армянську, що в окупованому Криму стався викид небезпечних речовин на заводі "Титанові інвестиції". Тепер перевищення вмісту токсичних речовин зафіксували на території Херсонської області.

Про це у своєму Facebook повідомив речник Держприкордонслужби Олег Слободян.


За його словами, під час вимірювання хімічного складу повітря прикордонники Херсонського загону виявили наявність хімічних речовин в повітрі.

Прилади показали перевищення вмісту хімічних речовин – у повітрі виявили токсичні промислові речовини.

На цей момент проінформовано місцеві органи самоврядування, ДСНС та інші правоохоронні органи. Внесено зміни в організацію служби прикордонних нарядів, прикордонники в межах компетенції продовжують відстежувати ситуацію,– зазначив Олег Слободян.

Наприкінці серпня у місті Армянську, яке розташоване в окупованому Криму неподалік від адмінмежі з Херсонською областю стався викид небезпечних речовин на заводі "Титанові інвестиції". Окупаційна влада замовчувала надзвичайну ситуацію.

Місцеві скаржаться, що важко дихати, у декого почалась алергічна реакція. Люди розповідають, що на металевих речах у них вдома з'являється невідомого походження маслянистий наліт.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

США получили украинскую радиолокационную станцию

Минобороны Соединенных Штатов получило радиолокационную станцию для ПВО от украинского госпредприятия. Об этом сообщает Defance-blog.

«Управление контрактами министерства обороны США получило от Украины радиолокационную станцию 3D для противовоздушной обороны», — сказано в сообщении.

Уточняют, что груз был отправлен от «Специализированной внешнеторговой фирмы ПРОГРЕСС».

Известно, что радиолокационная станция 36Д6М1-1 предназначается для обнаруживания и распознавания воздушных целях в условиях применения пассивных и активных помех противником.

Ранее компания «КИТ», которая связана с россией, неоднократно старалась помешать поставке в США радиологический станции из Украины.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

На Донбасі загинув 20-річний військовий з Львівщини

1 вересня у районі проведення Операції об’єднаних сил загинув 20-річний уродженець Славського Дмитро Урбанський.

Про це сьогодні, 3-го вересня, повідомили у прес-службі Львівської ОДА, передає 032.ua.

25 травня цього року Дмитра Урбанського призвали в 184-й навчальний центр Старичі. Загинув юнак у Калиновому Донецької області.

У військовослужбовця залишились мати та сестра.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Порошенко сегодня официально предложит изменить воинское приветствие на "Слава Украине! Героям слава!"

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Да здравствует ахметовская народная рышпублика?

Автор: Фашик Донецкий

На дырявом корабле переполох — главпетух OFF, крыса ON. Почему крыса? Сейчас расскажу

Не буду ходить вокруг да около и мусолить тему захараста, сдохло оно или не сдохло уже по сути неважно, точно также как и кто послал продавца курей в ад. Важно то, что его место заняла крыса. Но крыса не простая, а с характером шопиздец.

Итак, знакомьтесь — новый кошмар Лондона по фамилии Трапезников, он же крыса. Давайте вместе посмеемся над тем, кто собирается дойти до Киева. Поехали

Трапезников долгое время отирался возле Повного Станислава Николаевича, председателя Петровского райисполкома Донецка. Крыса там решал левые дела, был мальчиком на побегушках.


Вообще и Трапезников, и сам председатель Петровского РИК а были в одной упряжке, они не были самостоятельными фигурами, все спорные вопросы решали в приемной ахметовского бандюка Черткова Дмитрия, в прошлом киллера. Чертков был типа нардеп, но за всю свою бурную деятельность на должности так и не подал ни одного законопроекта. Кстати, если не ошибаюсь, Черткова наградил за заслуги орденом сам легитимыч.

Но мы отвлеклись от персоны крысы. Трапезников очень любит бабло. Ну очень и очень. Плюс с мозгами у него так себе. Судите сами: спиздить у бывшего киллера и правой руки Ахметова деньги со строительства бассейна — это таки не самое умное решение. Не помню как и кто тогда порешал за Трапезникова и его подельника из Петровского РИКа, но пацаны отделались легким испугом всего лишь за воровство бабла: оба были изгнаны с предварительным приковыванием наручниками к батарее.

Вообще сам персонаж Трапезникова невозможно рассматривать без ахметовского чувака по фамилии Чертков. Честно, не помню сколько денег занес Трапезников правой руке ахметова, чтобы тот взял его в структура Шахтера, но сумма точно не маленькая.

В структуре Шахтера Трапезников проработал с 2001 по 2005 год, но и оттуда тоже его выгнали. За что? За воровство денег конечно. Почему люди гудка не прикопали тихонько Трапезникова за такую наглость не знает никто до сих пор, даже сама крыса.

Кстати, крыса, не смотря на нынешнее «высокое» звание, так и осталась тем, кем и была — чуваком, который ворует всегда и везде. Конфликт с министром или модным чуваком дынырийским по фамилии Лещенко, ахметовским ставленником, произошел именно потому шо Трапезников тогда списал овердохуя гуманитарки из рф, а деньги отдал донецким бабушкам. Ну или одним словом спиздил. Напомню, тогда Трапезников прострелил ногу Лещенко и упрятал того на подвал, ибо тот грозил тюрьмой крысе.

Быть старшим куда пошлют — это призвание Трапезникова. Смотреть за имуществом гудка в Донецке после войны остался Чертков. Угадайте, кто был мальчиком по вызову у правой руки татарина? Правильно, Трапезников. Кстати, в 14-м году люди Черткова с перепугу завалили гру-шников, но тогда Чертков пропетлял, ибо занес денег пару чумаданов кацапам. Угадайте, кто эти чумаданы относил русью? Ага, нынешний главкрыс всея дыныры.

А теперь перейдем к сути. Захараст был челом гру рф, но теперь захараста нет. Для простых смертных Трапезников — это человек фсб. Но! Но также это одновременно и ручная собака Черткова, а значит Ахметова. Учитывая то, что Трапезников ну ооочень любит воровать, вопрос лишь в том, кого он обворует больше: главтатарина или фсб рф? Короче, скучно не будет, аппетиты у Трапезникова большие, захараст рядом не стоял. А это значит шо именно крыса спровоцирует конфликт между фсб рф, гру рф, гудком и вчерашними придворными захараста. Будут взрываться машины и люди, а во всем будет виновата прахлятайя Хунта. Битва за бабло будет жаркой, главное не мешать идиотам стрелять друг в друга.

Но не сбрасываем со счетов и такую темную лошадку как Бобкова. Бобков — это бывший директор Буденновского колхозного рынка, который крышевала печально известная ОПГ Гиви Немсадзе. Кстати, Бобков в конце 70-х годов занимался боксом именно у Немсадзе. Бобков — это стопроцентный рыг, именно он отправлял титушню в Киев. Именно он — типичный представитель «гоп-стоп-аристократии», который «поднялся» с директора рынка до депутата Рады. Именно эту кандидатуру всерьез рассматривали и моксель, и Киев, в качестве главпетуха рыныды еще весной прошлого года.

Что мы имеем в итоге: Ахметов ставит своих людей на все ключевые посты в оккупации, не спрашивая мнение русни. Донбасс сам решает свою судьбу? Вы серьезно? Как по мне, то мнение обычных людей никто не спрашивал и спрашивать не собирается, идейные дынырийцы идут нахуй, не для того эта война затевалась.

Короче говоря, гудок трахнул фсб рф и гру рф, поставив на место пахана на оккупированных своего чела + имеет козырь в руке — Бобкова. Стареет гэбня, бывший шулер с Октября тупо переиграл русье на их же поле.

И еще. Ахметов из кожи вон лезет, чтобы вернуть оккупированные в состав Украины. Не из-за того, что он патриот, нет. Все дело в деньгах, которые каждый день теряет гудок. Нам с вами остается громко хрумкать и смотреть как будут драться за бабло опг гудок, фсб рф и гру рф. И это прекрасно.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

 

[megapiksel]

 

[Pauk]

 

[Pauk]

 

[Pauk]

 

[Pauk]

 

[Pauk]

Лоукостер Ryanair почав літати в Україну

У понеділок, 3 вересня 2018 року ірландський лоукостер Ryanair здійснив перший рейс в Україну.
Як передає Цензор.НЕТ із посиланням на LB.ua, літак авіакомпанії, що вилетів із аеропорту "Берлін-Шенефельд", приземлився сьогодні близько 14:25 у "Борисполі".

Рейс виконуватиметься 4 рази на тиждень - у понеділок, середу, п'ятницю та неділю.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Mimis]

Сресдство от бодуна- прикладываться к холодному кобзону.

 

[Pauk]

В Україні знижено вартість квитків на потяги

З 1 вересня ПАТ «Укрзалізниця» знизила вартість проїзду в пасажирських потягах далекого сполучення.Про це Nikopolnews дізнався з повідомлення прес-служби «Укрзалізниці».

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

В повідомленні йдеться про те, що компанія вводить сезонний коефіцієнт індексації (число, на яке множиться тариф на проїзд) 1.02, завдяки чому знизиться вартість проїзду. Влітку цей коефіцієнт був вищим – 1.07.

Наприклад, вартість проїзду 31 серпня за маршрутом Київ – Львів у вагоні купе поїзда № 141 коштував 347,92 гривень, а наступної п’ятниці аналогічний квиток коштуватиме 333,92 гривень. Цей коефіцієнт діятиме до кінця вересня, після чого знизиться ще більше – до 0,93.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.